Решение № 141094255, 26.10.2026, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/3362/26

Провадження 2-2478/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

26 жовтня 2026 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Потабенко Л.В.,

при секретарі Савчин М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О ВИ В:

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 09.10.2024 року між ТОВ «Оптимальні Кредити» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №LМ204823009. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора та був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписанням кредитного договору відповідач підтвердив, що ознайомився з усіма умовами та правилами надання банківських коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту. 08.01.2025 року між ТОВ «Оптимальні Кредити» та ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" укладено договір факторингу №ОК-ТП/16, згідно умов якого ТОВ «Оптимальні Кредити» передає ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" за плату належні йому права вимоги до боржників. 31.03.2026 року між ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" та ТОВ "Фінансова Компанія "Європейська агенція з повернення боргів" уклали договір факторингу №31/0326-02, згідно умов якого ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" передає ТОВ "Фінансова Компанія "Європейська агенція з повернення боргів" за плату належні йому права вимоги до боржників. Відповідно до реєстру прав вимоги до договору факторингу №1, ТОВ "Фінансова Компанія "Європейська агенція з повернення боргів" набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 20 458,00 грн., з яких: 5700.00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 11908,00 грн. сума заборгованості за відсотками; 0.00 грн. сума заборгованості за комісією; 2850,00 грн. неустойка. Згідно з умовами договору позичальник зобов`язується повернути кошти, сплатити відсотки за користування позикою та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором. Всупереч умовам кредитного договору відповідач не виконав свого зобов`язання. У зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за вказаним кредитним договором та сплачені ним при поданні заяви до суду судові витрати.

Ухвалою суду від 12.06.2026 року відкрито спрощене провадження по справі.

Представником позивача до суду було подано клопотання, в якому він підтримує позовні вимоги та просить розглянути справу за відсутністю представника позивача на підставі наявних доказів, що додані до позову, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення в разі неявки відповідача.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, заяв, клопотань або відзиву до суду не направив.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Перевіривши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з таких підстав.

Судом встановлено, що 09.10.2024 року між ТОВ «Оптимальні Кредити» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №LМ204823009. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора та був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.

Пунктом першим частини першої статті 512 Цивільного кодексу України ( далі ЦК України) передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

08.01.2025 року між ТОВ «Оптимальні Кредити» та ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" було укладено договір факторингу №ОК-ТП/16, згідно умов якого ТОВ «Оптимальні Кредити» передає ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" за плату належні йому права вимоги до боржників.

31.03.2026 року між ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" та ТОВ "Фінансова Компанія "Європейська агенція з повернення боргів" було укладено договір факторингу №31/0326-02, згідно умов якого ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" передає ТОВ "Фінансова Компанія "Європейська агенція з повернення боргів" за плату належні йому права вимоги до боржників.

Відповідно до реєстру прав вимоги до договору факторингу №1, ТОВ "Фінансова Компанія "Європейська агенція з повернення боргів" набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 20 458,00 грн., з яких: 5700.00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 11908,00 грн. сума заборгованості за відсотками; 0.00 грн. сума заборгованості за комісією; 2850,00 грн. неустойка.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України визначає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Таким чином, кредитні кошти були фактично надані відповідачу шляхом їх перерахування безпосередньо на його рахунок, що відповідає умовам кредитного договору.

Таким чином, надані позивачем докази у своїй сукупності є належними, допустимими та достатніми для висновку про наявність у відповідача заборгованості за кредитним договором у заявленому позивачем розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, а тому з нього необхідно стягнути заборгованість за тілом кредиту та суму заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 17 608,00 грн.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 2 850,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549ЦК України).

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (частини перша, друга статті 551 ЦК України).

Пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки у вигляді сплати неустойки.

Відповідно до Закону України від 15.03.2022 року №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18, за яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 року до теперішнього часу, включаючи дату постановлення оскаржуваного судового рішення.

За змістом частини 2 статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України.

Відповідно до висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 10.10.2018 року у справі №362/2159/15-ц, законодавець встановив пріоритет ЦК України у договірних відносинах. Лише у випадку відсутності регулювання на рівні ЦК України застосовується законодавство про захист прав споживачів.

Із приписів пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» і пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який застосовує суд, відхиляючи відповідні позовні вимоги, вбачається, що відповідні положення Закону України «Про споживче кредитування» не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування пені у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в державі, а стосуються унормування цивільного законодавства у зв`язку з іншими обставинами, - прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Крім того, норма ЦК превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України.

На підставі наведеного суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» 2 850,00 грн неустойки.

Оцінюючи надані сторонами докази у їх сукупності, суд виходить з того, що позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження укладення кредитного договору, надання кредитних коштів відповідачу, переходу права вимоги до позивача та наявності заборгованості за кредитним договором.

Судом встановлено, що на виконання умов кредитного договору первісним кредитором відповідачу було надано кредитні кошти, що підтверджується наданими до суду доказами, зокрема платіжними документами та матеріалами кредитної справи. Таким чином первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором щодо надання кредитних коштів позичальнику.

Водночас відповідач, всупереч умовам укладеного кредитного договору, взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, своєчасно кредитні кошти не повернув та проценти за користування кредитом у встановлені договором строки не сплатив, унаслідок чого утворилася заборгованість.

З огляду на встановлені обставини справи суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №LМ204823009 в розмірі 17 608,00 грн. В іншій частині у задоволенні позову необхідно відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору, що понесені та документально підтверджені позивачем, у розмірі 2662,40 гривень, в порядкуст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст.12,18,141,142,263-265,272,280-284,353,354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ: 35625014, місце знаходження: 07400, Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова буд. 2) заборгованість за кредитним договором №LМ204823009 від 09.10.2024 року в розмірі 17 608,00 грн. та судовий збір в розмірі 2662,40 грн., а всього стягнути 20 270 грн.40 коп.

У задоволенні решти позовних вимог, відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

СуддяЛ.В. Потабенко