Решение № 141093993, 29.10.2026, Борщівський районний суд Тернопільської області

Справа № 608/2333/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року м.Борщів

Борщівський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої-судді: Губіш О.А.

з участю:

секретаря: Окулянко У.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор», в особі представника Таранущенко Катерини Василівни, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

Позивач ТОВ «Новий Колектор», в особі представника Котової С. М., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідачки в його користь заборгованість за кредитним договором № 100721664 від 14 вересня 2025 року в сумі 23052,45 грн та сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що між ТОВ «МІЛОАН», правонаступником якого є ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР», та ОСОБА_1 14.09.2025 укладено кредитний договір № 100721664. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 6500,00 грн, строком на 360 (триста шістдесят) днів. Пунктом 1.5. встановлено, що загальні витрати позичальника за кредитом складають 21826.15 грн. Відповідно до кредитного договору № 100721664 від 14.09.2025 кредитодавцем надано позичальнику кредит у розмірі 6500,00 грн. Отже, кредитором виконано свої зобов`язання за договором в повному обсязі. В свою чергу позичальник свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, що підтверджується розрахунком за договором № 100721664 від 14.09.2025, у зв`язку з чим станом на 10.08.2026 утворилась заборгованість у розмірі 23052,45 грн., з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту 6448,00 грн., прострочена заборгованість за відсотками 4275, 45 грн., прострочена заборгованість за штрафом 8000,00 грн. та прострочена заборгованість за комісією 4329,00 грн., чим порушуються права та інтереси позивача.

Позивач зазначив, що між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено договір факторингу № МТ-260626-1 від 26.06.2026. На виконання умов зазначеного договору складено Реєстр боржників в електронному вигляді до договору факторингу № МТ-260626-1 від 26.06.2026, згідно з яким відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором № 100721664 від 14.09.2025 на залишок основної суми кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом, та інших, передбачених договором платежів, боржником за яким являється ОСОБА_1 . Отже, станом на дату подання даної позовної заяви позивач є єдиним та належним кредитором за кредитним договором № 100721664 від 14.09.2025, укладеним між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 , а тому, просить стягнути з відповідачки заборгованість у загальному розмірі 23 052,45 грн, а також понесені судові витрати.

Позовна заява подана до Чортківського районного суду Тернопільської області 11 серпня 2026 року через систему «Електронний суд».

Ухвалою Чортківського районного суду Тернопільської області від 26 серпня 2026 року цивільну справу №608/2333/26 передано на розгляд Борщівському районному суду Тернопільської області за територіальною підсудністю, за місцем проживання відповідача.

З доданих до позовної заяви матеріалів опису до вкладення, квитанції № 8304017 копія позовної заяви з додатками направлені відповідачці та згідно даних про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС дата, час доставки: 10.08.2026 17:43.

Ухвалою Борщівського районного суду Тернопільської області від 16 вересня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та запропоновано відповідачці протягом п`ятнадцяти днів з дня одержання копії ухвали надіслати відзив на позовну заяву.

Як слідує з наявного в матеріалах справи поштового повідомлення, ухвала суду про відкриття провадження у справі, направлена відповідачці за місцем реєстрації, повернулась до суду без вручення з відміткою: «адресат відсутній», що в свою чергу, згідно ст. 128 ЦПК України, дає суду підстави дійти висновку про належне сповіщення відповідачки про час та місце розгляду справи.

Крім того, з метою недопущення порушення прав та законних інтересів відповідачки, така про надходження позову та відкриття провадження у справі, розгляд такої, повідомлялася 16 жовтня 2026 року через офіційний веб - сайт суду.

На момент розгляду справи судом відповідачкою відзиву на позов, будь-яких заяв, клопотань подано не було.

Інших заяв чи клопотань від сторін не надходило.

За таких обставин, дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного.

14.09.2025 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 на підставі її заяви на отримання кредиту було укладено кредитний договір № 100721664.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.1.3. договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.1.2. договору у кредит (далі - кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом (далі - плата) відповідно до Графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.

Згідно з п.п. 1.2, 1.3 договору сума кредиту становить 6500,00 грн. Кредит надається строком на 360 днів з 14.09.2025.

Відповідно до п. 1.5. Загальні витрати Позичальника за кредитом складають 21826.15 грн. Денна процентна ставка складає: (21826.15 грн. / 6500.00 грн.) / 360 днів * 100% = 0.93%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка дорівнює 1753.57 відсотків річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника складає 28326.15 грн.

Відповідно до п.п. 1.5.1 договору комісія за надання кредиту: 589.00 грн., яка нараховується за ставкою 9.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Згідно з п.п. 1.5.2 договору комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 10582.00 грн., що нараховується за ставкою 7.40 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього Договору.

Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 36.00 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом. Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 180.00 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів. Нараховані згідно п.1.5.3 та 1.5.4 Договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування, складатимуть: 10659.15 грн. (п.п. 1.5.3, 1.5.4 договору).

Крім того, 14.09.2025 відповідачка одноразовим ідентифікатором підписала Паспорт споживчого кредиту № 100721664 (Інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит), у якому містяться основні умови кредитування.

ТОВ «Мілоан» перерахувало відповідачці на виконання умов договору № 100721664 від кошти в розмірі 6500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 109292683 від 14.09.2025.

26.06.2026 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено договір факторингу № МТ-260626-1, відповідно до умов якого ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» відступлено право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 109292683 від 14.09.2025 на суму 23052, 45 грн., що підтверджується реєстром боржників № 1 до вказаного договору факторингу.

Відповідно до довідки про розмір простроченої заборгованості за кредитним договором № 109292683 від 14.09.2025 у відповідачки наявна заборгованість у розмірі 23052,45 грн., з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту 6448,00 грн., прострочена заборгованість за відсотками 4275,45 грн., прострочена заборгованість за штрафом 8000,00 грн. та прострочена заборгованість за комісією 4329,00 грн.

Таким чином, між сторонами виник спір щодо належного виконання умов кредитного договору, непогашення в повному обсязі відповідачем заборгованості за цим договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання, як електронного підпису або електронного цифрового підпису вiдповiдно до законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з приписами ст. 12, ч.ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору №100721664 від 14.09.2025, а також отримання відповідачкою кредитних коштів у розмірі, визначеному договором, що не заперечується останньою.

У вказаному договорі, а також паспорті споживчого кредиту визначені умови кредитування, про що вказано вище, де, серед іншого, обумовлений і розмір відсотків, які нараховуються на кредит, з чим відповідач погодився, підписавши їх.

Разом з тим відповідачка свої зобов`язання належним чином не виконувала, у зв`язку з чим у неї утворилася заборгованість за кредитним договором № 100721664 від 14.09.2025, яка становить розмірі 23052, 45 грн., з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту 6448,00 грн., прострочена заборгованість за відсотками 4275,45 грн., прострочена заборгованість за штрафом 8000,00 грн. та прострочена заборгованість за комісією 4329,00 грн.

Як вбачається із розрахунку заборгованості наданого позивачем ОСОБА_1 було здійснено платежі на погашення заборгованості за кредитним договором №100721664 від 14.09.2025 року, які було зараховано 52 грн на погашення заборгованості за тілом кредиту, 4025,25 грн на погашення заборгованості за нарахованими процентами, 4433 грн на погашення заборгованості за нарахованою комісією, 1000 грн на погашення штрафу.

Доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту відповідачка суду не надала, не подала будь-яких доказів на спростування користування нею наданими їй позикодавцем кредитними коштами, а також не подала будь-яких доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості, не заперечила щодо складових суми заборгованості, порядку та обгрунтованості їх нарахування.

Вирішуючи питання стягнення комісії, суд виходить із такого.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з ч. ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до ч. 5 ст 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Аналіз умов кредитного договору №100721664 свідчить про те, що комісія за надання, обслуговування і повернення кредиту, встановлена договором, є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику.

Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки, надання кредиту - це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що положення кредитного договору №100721664 щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання, обслуговування і повернення кредиту суперечать положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави для стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за комісією за надання, обслуговування і повернення кредиту в розмірі 4329,00 грн. Сплачені кошти в розмірі 4433 грн, які ТОВ «Мілоан» було зараховано на погашення комісії, слід зарахувати на погашення заборгованості за тілом кредиту.

Суд також не вбачає підстав для стягнення з відповідачки в користь позивача заборгованості за штрафом в сумі 8000,00 грн з огляду на наступне.

При цьому, відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 на території України з 24.02.2022 строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Таким чином позовні вимоги про стягнення 8000,00 грн. заборгованості за штрафом за кредитним договором є безпідставними у зв`язку зі звільненням позичальника від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) штрафу у разі прострочення виконання грошового зобов`язання за договором у період дії воєнного стану. Сплачені кошти відповідачкою в розмірі 1000 грн, які ТОВ «Мілоан» було зараховано на погашення штрафу, слід зарахувати на погашення заборгованості за тілом кредиту.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідачка істотно порушила умови укладеного кредитного договору № 100721664 від 14.09.2025, а, зокрема, у встановленому порядку та строки не погашала кредит, проценти за користування ним, а також, беручи до уваги правомірність набуття права вимоги позивачем за спірним кредитним договором, суд дійшов висновку, що з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за вказаним кредитним договором в розмірі 5290,45 грн., з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту 1015,00 грн., прострочена заборгованість за відсотками 4275,45 грн., а у задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити за безпідставністю. А тому позовні вимоги необхідно задоволити частково.

Позивач підтвердив своє право вимоги за кредитними договорами №100721664, згідно Договору факторингу №МТ-260626-1 від 26.06.2026 року.

Таким чином, судом встановлено, що 14 вересня 2025 року ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №100721664.

Відповідачка підписала договір за допомогою електронного цифрового ідентифікатора, який був надісланий на її електронну пошту.

Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19 підтверджує, що суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс- повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині».

Суд дійшов висновку, що відповідачка взяті на себе зобов`язання за вищезазначеним договором не виконала, у передбачений в договорі строк кошти (суми позики) не повернула, внаслідок чого у неї виникла заборгованість за договором №100721664, укладеним з ТОВ «Мілоан» від 14 вересня 2025 року заборгованість на загальну суму 5290,45 грн., з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту 1015,00 грн., прострочена заборгованість за відсотками 4275,45 грн.

Враховуючи, що відповідачка ОСОБА_1 докази на спростування доводів позивача не надала, суд вважає доведеним факт невиконання нею умов кредитного договору № 100721664 від 14.09.2025 року.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідачка істотно порушила умови укладеного кредитного договору № 100721664 від 14.09.2025, а, зокрема, у встановленому порядку та строки не погашала кредит, проценти за користування нею, а також, беручи до уваги правомірність набуття права вимоги позивачем за спірним кредитним договором, суд дійшов висновку, що з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за вказаним кредитним договором в розмірі 5290,45 грн., з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту 1015,00 грн., прострочена заборгованість за відсотками 4275,45 грн., у задоволенні решти позовних вимог слід відмовити за безпідставністю. А тому позовні вимоги необхідно задоволити частково.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

У позовній заяві позивач просить суд стягнути понесені судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

Так, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених вимог.

У зв`язку з тим, що позовні вимоги задоволені частково: 5290,45 грн х 100 % : 23 052, 45 грн = 22,94%, тому з відповідачки на користь позивача підлягає до стягнення 610,75 грн сплаченого судового збору пропорційно до задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 76, 77, 78, 80, 81 141, 258, 259, 264, 265, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор», місцезнаходження: м. Київ, вул. Алмазова Генерала, буд 13, оф. 601 ЄДРПОУ 43170298, рахунок НОМЕР_2 (Гривня), АТ "ОТП БАНК",Україна, 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 43, Ідент. код за ЄДРПОУ 21685166, МФО 300528 , суму заборгованості за кредитним договором №100721664 від 14 вересня 2025 року в розмірі 5290 (п`ять тисяч двісті дев`яносто) грн 45 коп., з них: 1015,00 грн - прострочена заборгованість за тілом кредиту; 4275,45 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор», місцезнаходження: м. Київ, вул. Алмазова Генерала, буд 13, оф. 601 ЄДРПОУ 43170298, рахунок НОМЕР_2 (Гривня), АТ "ОТП БАНК",Україна, 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 43, Ідент. код за ЄДРПОУ 21685166, МФО 300528, судовий збір у розмірі 610 (шістсот десять) грн 75 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі такої скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор», місцезнаходження: м. Київ, вул. Алмазова Генерала, буд 13, оф. 601 ЄДРПОУ 43170298, рахунок НОМЕР_2 (Гривня), АТ "ОТП БАНК",Україна, 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 43, Ідент. код за ЄДРПОУ 21685166, МФО 300528.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя