Решение № 141088544, 28.10.2026, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Чернівці

28 жовтня 2026 рокуСправа № 926/3373/26Суддя Господарського суду Чернівецької області Світлана Гушилик, за участю помічника судді Петровської В., яка за дорученням судді виконує повноваження секретаря судового засідання, розглянувши справу №926/3373/26

За позовом Першого заступника керівника Окружної прокуратури міста Чернівці (58002, м.Чернівці, вул.Конституційна, 69) в інтересах держави в особі:

1) Чернівецької міської ради (58002,м.Чернівці, пл.Центральна, 1)

2) Державної екологічної інспекції Карпатського округу (76014, м.Івано-Франківськ, вул.Сахарова, 23-А)

До відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України (01601, м.Київ, вул.Шота Руставелі, 9-А) в особі філії Подільський лісовий офіс (58009, м.Чернівці, вул.Руська, 203-А)

Про стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 172562,13 грн

За участі представників:

Від прокурора: Козлова Ю.Г.

Від позивача 1: не з`явився

Від позивача 2: Книговський В.О. представник (витяг з ЄДР)

Від відповідача: Довгопола К.А. адвокат (ордер ВХ №1116110 від 14.01.2026р.)

Технічна фіксація судових засідань здійснюється за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку: vkz.court.gov.ua

СУТЬ СПОРУ: Перший заступник керівника Окружної прокуратури міста Чернівці в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради та Державної екологічної інспекції Карпатського округу звернулась до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в особі філії Подільський лісовий офіс про стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 172562,13 грн, внаслідок допущеної бездіяльності щодо незабезпечення заходів з охорони лісу у кварталі 89 виділу 7 та кварталі 90 виділу 8 Чорнівського лісництва філії Чернівецьке лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України.

В обгрунтування своїх позовних вимог прокурор посилається на те, що протоколом огляду місця події від 06.01.2023 року складеного слідчим відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СВ ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області виявлено незаконну порубку лісу у кварталі 89 виділу 7 та кварталі 90 виділу 8 Чорнівського лісництва філії Чернівецьке лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України порід Черешня, Граб та Дуб.

За результатами судової інженерно-екологічної експертизи проведеної експертом Чернівецького НДЕКЦ МВС України у Чернівецькій області у кримінальному провадженні №42023266010000266 від 18.10.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.246 КК України, останнім складено висновок експерта №СЕ-19/126-26/6683-ФХЕД від 04.06.2026 року, згідно якого внаслідок незаконної порубки 6 сухостійних вітровальних дерев порід Черешня, Граб та Дуб у кварталі 89 виділу 7 та кварталі 90 виділу 8 Чорнівського лісництва філії Чернівецьке лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України розмір екологічної шкоди заподіяної довкіллю складає 172562,13 грн.

Враховуючи те, що правонаступником майна, прав та обов`язків Філії Чернівецьке лісове господарство є ДСГП Ліси України в особі філії Подільський лісовий офіс ДП Ліси України, прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради та Державної екологічної інспекції Карпатського округу до ДСГП Ліси України в особі філії Подільський лісовий офіс про стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 172562,13 грн, внаслідок допущеної бездіяльності щодо незабезпечення заходів з охорони лісу у кварталі 89 виділу 7 та кварталі 90 виділу 8 Чорнівського лісництва філії Чернівецьке лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України, яку просить стягнути в судовому порядку.

18.08.2026 року відділом документального та інформаційного забезпечення суду зареєстровано матеріали позовної заяви за вх.№3373, які відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передано судді Гушилик С.М.

Ухвалою суду від 20.08.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду по суті на 10.09.2026 року.

27.08.2026 року від представника відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (вх.№4157).

07.09.2026 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№4262), в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що акт огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства із розрахунком розміру шкоди не є допустим доказом, протокол огляду місця події не містить практичних даних, які б дозволяли встановити конкретний час вчинення незаконної рубки задля подальшого обчислення розміру завданої екологічної школи відповідно до вимог Постанови №575, розмір завданої екологічної шкоди згідно висновку експерта від 04.06.2026 року, а разом з ним, ціна позову фактично є величинами, які не тільки базуються на недостовірних первинних даних, але й є невірними арифметично, прокурор не обґрунтував своє представництво в інтересах позивачів, екологічна інспекція не була присутня при перевірці виявлених порушень, відсутній фактичний дозвіл на використання і розголошення будь-яких матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні, позивач покладає вину на відповідача, не зважаючи на те, що органами досудового розслідування до цього часу не вчинено заходів щодо розслідування справи, не виявлено осіб, які вчинили незаконну рубку, прокурором не вказано які саме обов`язки і норми чинного законодавства України у сфері ведення лісового господарства були порушені з боку відповідача, як і які саме дії відповідач повинен був здійснити прокурором не було конкретизовано щодо до вимог ведення лісового господарства з метою забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок, однак їх не вчинив, доказів невчинення таких дій відповідачем до суду не надав, прокуратурою не доведено необхідності захисту інтересів держави через бездіяльність позивачів, а також належним чином не обґрунтовано підстав звернення до суду.

Від представника позивача 2, через систему Електронний суд, надійшла відповідь на відзив (вх.№4281 від 07.09.2026), в якій вказав, що Державна екологічна інспекція Карпатського округу є органом уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, висновок експерта, який міститься в матеріалах справи відповідає визначеним законом нормам та відповідачем доказів спростування такого висновку не надано.

09.09.2026 року від представника позивача 1 надійшла заява про вступ у справу як представника (вх.№4325).

За клопотанням відповідача (вх.№3607 від 08.09.2026 року) суд ухвалою від 10.09.2026 року відклав розгляд справи на 28.09.2026 року.

08.09.2026 року від прокурора надійшла відповідь на відзив (вх.№4359), в якому зазначає, що висновок експерта №СЕ-19/126-26/6683-ФХЕД від 04.06.2026 року складений у межах кримінального провадження уповноваженим судовим експертом відповідно до вимог Закону України Про судову експертизу, прокурором вмотивовано представництво в інтересах позивачів, так як вони є органами держави, які не звертались самостійно до суду за захистом їх порушених прав, як вбачається з матеріалів справи, прокурором Ройку Ж.В. Окружної прокуратури міста Чернівці 15.06.2026 року надано дозвіл на розголошення даних досудового розслідування, про що було винесено відповідну постанову, а відтак вважає доводи відповідача необґрунтованими.

Ухвалою суду від 21.09.2026 року задоволено заяву представника відповідача (вх.№3758) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду.

28.09.2026 року від представника позивача 1 надійшли письмові пояснення у справі (вх.№4579), в яких останній зазначає, що позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди, та погоджується із твердженням прокурора, що обов`язок відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у розмірі 172562,13 грн у зв`язку із невиконанням покладених на філію Чернівецьке лісове господарство обов`язків та допущенням самовільної порубки дерев, а відтак, має бути покладено на його правонаступника ДСГП Ліси України в особі філії Подільський лісовий офіс ДП Ліси України.

В судовому засіданні 28.09.2026 року оголошено перерву для ознайомлення із письмовими поясненнями позивача 1 до 14.10.2026 року.

У зв`язку із браком часу в судовому засіданні 14.10.2026 року, суд оголосив перерву до 28.10.2026 року.

До початку судового засідання 28.10.2026 року від представника позивача 1 надійшло клопотання про розгляд справи без її участі (вх.№5046), позовні вимоги просить задовольнити.

У судовому засіданні 28.10.2026 року прокурор та представник позивача 2 підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представник відповідача просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши всі докази та з`ясувавши обставини справи, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у ст.129 Конституції України та ст.ст.13, 14, 74 ГПК України, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ГПК України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Державним агентством лісових ресурсів України в особі філії Чернівецьке лісове господарство Державного підприємства Ліси України 06.01.2023 року складено акт огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства, а саме інженером охорони та захисту лісу Стасюком С.М., за участі помічника лісничого Чорнівського лісництва Довганюка В.І. та старшого майстра Чорнівського лісництва ОСОБА_1 про самовільну рубку дерев в у кварталі 89 виділу 7 та кварталі 90 виділу 8 Чорнівського лісництва філії Чернівецьке лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України у кількості 6 дерев, в результаті чого заподіяно шкоду господарству в розмірі 149935,50 грн, що стало підставою для звернення в правоохоронні органи.

06.01.2023 року слідчим відділення розслідувань злочинів у сфері господарської та службової діяльності СВ ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області старшим лейтенантом поліції Жаман К.Р., у зв`язку із повідомленням, за участі представника ОСОБА_2 , спеціаліста Іванкіна А.С., в присутності понятих ОСОБА_3 , ОСОБА_4 складено протокол огляду місця події, яким у 89 виділу 7 та кварталі 90 виділу 8 Чорнівського лісництва філії Чернівецьке лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України виявлено незаконну рубку лісів на суму 149935,50 грн, а саме порубки 6 сухостійних вітровальних дерев порід Черешня, Граб та Дуб.

09.01.2023 року директор філії Чернівецьке лісове господарство Хащевий В. звернувся до Чернівецького РУП ГУНК в Чернівецькій області з заявою за вих.№42 про вчинення кримінального правопорущення, а саме про незаконну порубку дерев в у кварталі 89 виділу 7 та кварталі 90 виділу 8 на території Чорнівського лісництва філії Чернівецьке лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України у кількості 6 дерев, чим спричинено матеріальні збитки на суму 149935,50 грн.

17.10.2023 року заступника керівника Чернівецької окружної прокуратури надійшов рапорт про внесення відомостей до ЄРДР від прокурора Чернівецької окружної прокуратури, у зв`язку із чим, Чернівецьким районним управлінням поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області 18.10.2023 року внесено в Єдиний реєстру досудових розслідувань кримінальне провадження №42023266010000266 за кваліфікацією ч.4 ст.246 Кримінального кодексу України.

18.10.2023 року постановою Чернівецької окружної прокуратури визначено прокурора, який здійснюватиме повноваження прокурора у кримінальному провадженні №42023266010000266 Пліша Я.М., відомості про що внесено в ЄРДР.

Постановою Чернівецької окружної прокуратури від 21.04.2026 року змінено групу прокурорів у кримінальному провадженні №42023266010000266, до якої включено прокурорів Кістругу А.В., Черновсьткого В.В., ОСОБА_5 та Ройку Ж.В. Старшим групи прокурорів визначено прокурора Окружної прокуратури міста Чернівці Кістругу А.В..

20.05.2026 року листом №53-114-5002ВИХ-26 із Окружної прокуратури міста Чернівці Чернівецької обласної прокуратури направлено Чернівецькому науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України постанову про призначення судової інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадженні за №42023266010000266.

Висновком експерта від 04.06.2026 року №СЕ-19/126-26/6683-ФХЕД встановлено, що: розмір екологічної шкоди (збитків) заподіяної довкіллю внаслідок незаконної (як встановлено досудовим розслідуванням) порубки (до ступеня припинення росту) 6 сухостійних вітровальних дерев, порід Черешня, Граб, Дуб, виявленого у кварталі 89 виділу 7, в кварталі 90 виділу 8 Чорнівського лісництва філії Чернівецьке лісове господарство державного підприємства Ліси України, категорія лісів 1 Регіональний ландшафтний парк Чернівецький, відповідно до заяви про вчинення кримінального правопорушення філії Чернівецьке лісове господарство Подільський лісовий офіс Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України за №42 від 09.01.2023 року та акту погляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства, станом на 09.01.2023 року становить172562,13 грн.

15.06.2026 року постановою прокурора Чернівецької окружної прокуратури Ройку Ж.В. визнано Чернівецьку міську раду потерпілою у кримінальному провадженні №42023266010000266 від 18.10.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.246 Кримінального кодексу України.

Постановою прокурора Чернівецької окружної прокуратури Ройку Ж.В. від 15.06.2026 року надано дозвіл Господарському суду Чернівецької області, Західному апеляційному господарському суду, Верховному суду, Чернівецькій обласній прокуратурі (її представникам), офісу Генерального прокурора (його представникам), Державній екологічній інспекції Карпатського округу (її представникам), Державному спеціалізованому господарському підприємству Ліси України (його представникам), філії Подільський лісовий офіс Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України (її представникам) та всім особам, яких буде стосуватись розгляд справи у порядку господарського судочинства на розголошення відомостей досудового розслідування у кримінальному провадженні №42023266010000266 від 17.10.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.246 КК України в обсязі, необхідному для вжиття цивільно-правових заходів претензійного характеру, у тому числі для звернення до суду із позовною заявою та її розгляді у суді усіх інстанцій.

Окружна прокуратури міста Чернівці 15.06.2026 року звернулась з запитами до Чернівецької міської ради №53-114-5942ВИХ-26-53-96-1441-26, та до 29.07.2026 року до Державної екологічної інспекції Карпатського округу за №53-114-7488ВИХ-26-53-96-1441-26 про те, чи відомо їм про вирубку дерев у кварталі 89 виділу 7 та кварталі 90 виділу 8 Чорнівського лісництва філії Чернівецьке лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України, та які дії ними було вжито.

Чернівецька міська рада, листом №5763-26 від 26.06.2026 року, відповіла що заходів щодо стягнення шкоди нею не вживались, відшкодування шкоди за вирубку дерев на її рахунок не надходило, враховуючи відсутність фінансових асигнувань та юриста, просить прокуратуру звернутись до суду в її інтересах щодо захисту її порушених прав.

31.07.2026 року Державна екологічна інспекція Карпатського округу листом №01-03/3483 вказало, що про обставини вирубки лісів їй було не відомо, так як інспекцією не здійснювались планові чи позапланові заходи державного нагляду та не виявляло порушення вимог природнього законодавства, інспекція до суду не зверталась з відшкодуванням шкоди.

Окружна прокуратура міста Чернівці листами від 11.06.2026 року повідомила Чернівецьку міську раду та Державну екологічну інспекції Карпатського округу про намір звернутися до суду в їх інтересах для захисту їх порушених прав.

Прокурор звертаючись до суду зазначив про порушення інтересів держави в особі Чернівецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області та Державної екологічної інспекції Карпатського округу до Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в особі філії Подільський лісовий офіс, яке полягає в заподіянні шкоди, внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 172562,13 грн.

Відповідач заперечує щодо позиції прокурора з підстав недоведеності представництва прокурора у даній справі, недопустимості та недостовірності доказів, наданих прокурором.

Щодо здійснення представництва прокурором інтересів держави в особі позивачів, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.3 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р. №1697-VII (далі - Закон № 1697-VII), прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (п.2 ч.1 ст.2 Закону №1697-VII).

Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (ч.ч.1, 3 ст.4 ГПК України).

У господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (ч.3 ст.41 ГПК України).

Статтею 1311 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді встановлені у Законі №1697-VII, ч.3 ст.23 якого визначає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Відповідно до абзаців 1-3 ч.4 ст.23 Закону №1697-VII наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Згідно із ч.4 ст.53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст.174 цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019р. у справі №826/13768/16, від 05.03.2020р. у справі №9901/511/19, від 26.05.2020р. у справі №912/2385/18, від 06.07.2021р. у справі №911/2169/20, від 21.06.2023р. у справі №905/1907/21).

Встановлена Законом №1697-VII умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред`явленням позову спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020р. у справі №912/2385/18). За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Тобто визначений ч.4 ст.23 Закону №1697-VII обов`язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору, і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов`язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб`єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов.

Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019р. у справі №826/13768/16, від 15.01.2020р. у справі №698/119/18, від 11.02.2020р. у справі №922/614/19, від 28.09.2022р. у справі №483/448/20, від 08.11.2023р. у справі №607/15052/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови ВП ВС від 20.11.2018р. у справі №5023/10655/11, від 26.02.2019р. у справі №915/478/18, від 26.06.2019р. у справі №587/430/16-ц, від 18.03.2020р. у справі №553/2759/18, від 06.07.2021 у справі №911/2169/20, від 23.11.2021р. у справі №359/3373/16-ц, від 20.07.2022р. у справі №910/5201/19, від 05.10.2022р. у справах №923/199/21, №922/1830/19).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови від 27.02.2019р. у справі №761/3884/18, від 23.11.2021р. у справі №359/3373/16-ц, від 20.07.2022р. у справі №910/5201/19, від 05.10.2022р. у справах №923/199/21 і №922/1830/19). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанови від 26.06.2019р. у справі №587/430/16-ц, від 23.11.2021р. у справі №359/3373/16-ц, від 05.10.2022р. у справах №923/199/21 і №922/1830/19).

У пункті 55 постанови від 14.12.2022р. у справі №2-3887/2009 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ці висновки актуальні також щодо участі територіальної громади в цивільних правовідносинах та судовому процесі.

У справі, яка розглядається, прокурор, обґрунтовуючи звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради та Державної екологічної інспекції Карпатського округу, зазначив про порушення Державним спеціалізованим господарським підприємством Ліси України в особі філії Подільський лісовий офіс законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок допущеної бездіяльності щодо незабезпечення заходів з охорони лісу Чорнівського лісництва філії Чернівецьке лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч.2 ст.19 Конституції України).

Згідно з ч.1 ст.6 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (далі - Закон №280/97-ВР) первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Відповідно до положень ст.18-1 Закону №280/97-ВР орган місцевого самоврядування має право звертатись до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами (ст.10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні).

Відповідно до ст.33 Закону України Про місцеве самоврядування, одним із повноважень виконавчого органу сільської ради у галузі охорони навколишнього природного середовища є здійснення контролю за додержанням природоохоронного законодавства, використанням і охороною природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Відповідно до ст.140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Судом встановлено, що 15.06.2026 року Окружна прокуратура міста Чернівці звернулась до Чернівецької міської ради з запитом №53-114-5942ВИХ-26-53-96-1441-26 про те, чи звертався він до суду для відшкодування шкоди до бюджету щодо порубки в лісництві та чи відомо останньому про порубку.

11.08.2026 року Окружна прокуратура міста Чернівці звернулась з запитом до Чернівецької міської ради №53-114-7956ВИХ-26-53-96-1441-26, яким просить останнього надати інформацію чи вживатиме останній заходи щодо стягнення шкоди, а якщо ні, то надати довідку про відкритий рахунок для стягнення шкоди.

Зважаючи на викладене, виходячи із предмета і підстав позову, сформульованих прокурором, та враховуючи, що Чорнівське лісництво філії Чернівецьке лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України знаходиться на території Чернівецької громади, яка проявила пасивну поведінку, суд враховує, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також й у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не має загальнодержавного характеру, але спрямоване на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання.

При цьому, суд враховує, що при поданні цього позову прокурор не замінює позивача та не є його альтернативою, а виконує субсидіарну роль, щоб інтереси держави, які в цьому випадку збігаються із публічним інтересом, не були незахищені. Участь прокурора в цій справі, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, є виправданою, не порушує справедливого балансу та зумовлена не тільки захистом державного, але й публічного інтересу, який полягає у захисті прав великої кількості громадян.

Таким чином, суд приходить висновку, що прокурор правомірно та в межах своїх повноважень звернувся із позовною заявою в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради до відповідача.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час (контролю) визначені Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

За приписами ст.1 цього Закону, державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних контрольних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

З положень ст.35 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища слідує, що державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Державному контролю підлягають, зокрема, використання і охорона лісів та іншої рослинності України, стан навколишнього природного середовища.

Відповідно до приписів ч.1 ст.20-2 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища, до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема: організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів.

У п.п. 1, 3 розділу І Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2022 року №230, визначено, що Державна екологічна інспекція відповідного округу (далі - Інспекція) є міжрегіональним територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується. Основними завданнями Інспекції є реалізація повноважень Держекоінспекції у межах відповідної території.

За змістом п. 2 розділу ІІ вказаного Положення, Інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства в т.ч. про охорону, захист, використання та відтворення лісів, зокрема щодо здійснення комплексу необхідних заходів захисту для забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок та інші.

Також, згідно Положення про Державну екологічну інспекцію Карпатського округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 04.12.2025 року №201, Державна екологічна інспекція Карпатського округу є міжрегіональним територіальним органом Держекоінспекції, та їй підпорядковується. Повноваження Державної екологічної інспекції Карпатського округу поширюються на територію Івано-Франківської та Чернівецької областей.

Відповідно до змісту пункту 2 розділу ІІ Положення про Державну екологічну інспекцію Карпатського округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 04.12.2025 року №201, Інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства зокрема: про охорону, захист, використання та відтворення лісів; про використання, охорону і відтворення об`єктів рослинного світу, та згідно пункту 10 розділу ІІ вищевказаного Положення визначено, що Інспекція вживає установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах.

Судом встановлено, що прокуратура звернулась до ДЕІ Карпатського округу 29.07.2026 року з запитом №53-114-7488ВИХ-26-53-96-1441-26 про те, чи відомо їм про вирубку дерев у кварталі 89 виділу 7 та кварталі 90 виділу 8 Чорнівського лісництва філії Чернівецьке лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України, на що останній листом №01-03/3483 вказав, що про обставини вирубки лісів їй було не відомо, так як інспекцією не здійснювались планові чи позапланові заходи державного нагляду та не виявляло порушення вимог природнього законодавства, інспекція до суду не зверталась з відшкодуванням шкоди.

Окружна прокуратура листом від 11.08.2026 року повідомила Державну екологічну інспекції Карпатського округу про намір звернутися до суду в її інтересах для захисту їх порушених прав.

Отже, Державна екологічна інспекція Карпатського округу є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, проте ці функції, в даному випадку, виконано пасивно, а відтак прокурор правомірно звернувся до суду з позовною заявою в її інтересах.

Таким чином, аргументи відповідача стосовно представництва прокурора в інтересах позивачів спростовується вищевикладеним.

Щодо підстав звернення прокурора до відповідача у справі слід зазначити, що Наказом Державного агентства лісових ресурсів України №910 від 28.10.2022 року припинено Державне підприємство Чернівецьке лісове господарство та визначено, що Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України (далі ДСГП Ліси України) є правонаступником прав та обов`язків Державного підприємства Чернівецьке лісове господарство.

16.12.2022 року затверджено положення про філію Чернівецьке лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України на підставі наказу ДСГП Ліси України №18 від 14.12.2022 року про створення філій ДП Ліси України.

18.10.2024 року наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України №1842 припинено діяльність філії Чернівецьке лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України, яким передбачено забезпечення передачі документів філії, правонаступником якої є ДП Ліси України до філії Подільський лісовий офіс.

31.12.2024 року затверджено передавальний акт філій, що координуються Подільським лісовим офісом.

20.10.2025 року наказом ДСГП Ліси України затверджено положення про філію Подільський лісовий офіс ДСГП Ліси України в новій редакції.

Відповідач факт правонаступництва підтвердив у судовому засіданні.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 13 Конституції України визначено, що природні ресурси, що знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу й повинні використовуватися відповідно до закону.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища, природні ресурси є власністю Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами України.

У відповідності до ст.142 Конституції України, природні ресурси, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування. Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на землю та природні ресурси (ст.60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні).

В ч.1 ст.5 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища визначено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Згідно з ч.ч.2 - 3 ст.1 Лісового кодексу України (далі ЛК України), ліси України, є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

До лісового фонду України належать усі ліси на території України незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, у тому числі лісові ділянки, захисні насадження лінійного типу площею не менше 0,1 гектара, інші лісовкриті землі (ч.1 ст.4 ЛК України).

Як визначено ч.1 ст.57 Земельного кодексу України (далі ЗК України) земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Відповідно до частини 5 розділу 8 Прикінцеві положення Лісового кодексу України, до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Згідно з ч.1 ст.16, ч.1 ст.17 ЛК України, право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів (ст.63 ЛК України).

З положень ст.64 ЛК України слідує, що підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані, зокрема, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Використання лісових ресурсів може здійснюватися в порядку загального і спеціального використання (ст.65 Лісового кодексу України).

Підприємства, установи, організації і громадяни, які здійснюють спеціальне використання лісових ресурсів, зобов`язані, зокрема, забезпечувати збереження підросту і не призначених для рубки дерев; виконувати інші вимоги, передбачені цим Порядком та іншими нормативно-правовими актами з питань спеціального використання лісових ресурсів (п.2 Порядку спеціального використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 року №761 Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів)

За змістом п.1 ч.2 ст.19 ЛК України постійні лісокористувачі зобов`язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку.

Відповідно до ч.ч.1, 5 ст.86 Лісового кодексу України, організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Охорону і захист лісів на території України здійснюють: державна лісова охорона, яка діє у складі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового господарства та підприємств, установ і організацій, що належать до сфери їх управління; лісова охорона інших постійних лісокористувачів і власників лісів (ст.89 ЛК України).

Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу (ст.90 ЛК України).

Повноваження посадових осіб державної лісової охорони визначені у ст.91 Лісового кодексу України, згідно з якою вказані посадові особи мають право, зокрема, складати протоколи та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, про правопорушення у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів; направляти у відповідні державні органи матеріали про притягнення осіб до дисциплінарної, адміністративної і кримінальної відповідальності, позови до суду.

Згідно з п.4 постанови Кабінету Міністрів України Деякі питання реформування управління лісової галузі від 07.09.2022 року №1003, погоджено пропозицію Державного агентства лісових ресурсів щодо утворення Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України та приєднання до нього спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів.

Як зазначалось раніше, 20.10.2025 року наказом ДСГП Ліси України затверджено положення про філію Подільський лісовий офіс ДСГП Ліси України в новій редакції.

За змістом п. 2.1, пп. 2.2.2, 2.2.3, 2.2.10 п. 2.2. Положення, філія створена зокрема з метою одержання підприємством прибутку від здійснення на промисловій та комерційній основі господарської діяльності, яка направлена на ведення лісового господарства, охорону, захист, раціональне використання та відтворення лісів; охорони, відтворення та раціонального використання державного мисливського фонду на території мисливських угідь, наданих у користування підприємству. Предметом діяльності філії є, в тому числі, забезпечення охорони лісів від незаконних рубок; запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового та мисливського господарства; дотримання встановленого законодавством режиму використання земель.

Відповідно до ч.1 ст.105 ЛК України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п.1 ч.2 ст.105 ЛК України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.

Підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України. Шкода, заподіяна лісу, не наданому в користування, у разі невстановлення осіб, винних у заподіянні шкоди, відшкодовується органом місцевого самоврядування, у межах території якого знаходиться ліс, якому була заподіяна шкода (ст.107 ЛК України).

Відповідно до ч.1, п.3 ч.2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено у ст.1166 Цивільного кодексу України, зі змісту якої зокрема слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для відшкодування шкоди за правилами ст.1166 ЦК України необхідно довести такі елементи: 1) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії; 2) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо); 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; 4) вину особи, що завдала шкоду.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища (ч.1 ст. 41 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища).

Відповідно до ч.4 ст.68 цього ж Закону підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі (ч.1 ст.69 41 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища).

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди.

За приписами ст.ст.86, 89, 90 Лісового кодексу України, організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок, покладається, зокрема, на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Порядок організації охорони і захисту лісів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2022 року №612 (далі - Порядок №612), визначає механізм здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

Порядок є обов`язковим до виконання всіма власниками лісів, постійними і тимчасовими лісокористувачами (п.3 Порядку №612).

В п.16 Порядку №612 визначено, що охорона лісів від незаконних рубок та інших порушень вимог лісового законодавства здійснюється, зокрема, шляхом: здійснення Держлісагентством та державною лісовою охороною державного контролю за додержанням нормативно-правових актів щодо ведення лісового господарства в межах повноважень, визначених законом; проведення державною лісовою охороною, лісовою охороною інших постійних лісокористувачів, власників лісів заходів з охорони лісів від незаконних рубок та інших порушень відповідно до статті 91 Лісового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2009 року № 976 Про затвердження Положення про державну лісову охорону.

З положень ч.2 ст.19 Лісового кодексу України слідує, що на постійних лісокористувачів покладений обов`язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів.

Окремо слід зазначити, що відповідно до ст.3 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища одним із основних принципів охорони навколишнього природного середовища є запобіжний характер заходів щодо охорони навколишнього природного середовища.

Тобто такі заходи покликані усувати будь-які можливості незаконного впливу іншими особами на природній фонд та в першу чергу запобігати вчиненню цих порушень.

Отже, враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, саме на постійних лісокористувачів покладений обов`язок щодо забезпечення організації захисту лісів з метою їх збереження та охорони, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень.

Системний аналіз положень ст.86, п.1 ч.2 ст.105, ст.107 Лісового кодексу України дає підстави для висновку про те, що у випадку порушення вимог щодо організації охорони і захисту лісів, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів; а також, що підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. При цьому, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17, від 12.09.2024 у справі 907/181/22.

В пункті 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.05.2020 року у справі №9901/93/19, зокрема, зазначено, що виходячи з вимог ч.2 ст.19, ст.ст.63, 86 Лісового кодексу України, з урахуванням правової позиції, викладеної в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 року та 19.09.2018 року у справах №909/976/17, 925/382/17, лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів. Адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень. Таким чином, право на відшкодування шкоди, завданої самовільним вирубуванням лісу, має держава, цивільно-правову відповідальність перед якою несуть безпосередні винуватці порубки нарівні з лісокористувачами.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну рубку дерев, а також і постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні їх працівниками незаконного вирубування лісових насаджень внаслідок неналежного виконання своїх посадових обов`язків.

Тобто проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого має місце незаконне вирубування дерев.

Для покладення на постійного лісокористувача обов`язку з відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу через незабезпечення охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, першочерговим є з`ясування обставини щодо встановлення факту порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, тобто у даному випадку, здійснення незаконної порубки дерев (п.52 постанови ВС від 19.02.2026 року у справі №918/612/25).

Як встановлено судом вище, 06.01.2023 року складено акт огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства, а саме інженером охорони та захисту лісу Стасюком С.М., за участі помічника лісничого Чорнівського лісництва Довганюка В.І. та старшого майстра Чорнівського лісництва ОСОБА_1 про самовільну рубку дерев в у кварталі 89 виділу 7 та кварталі 90 виділу 8 Чорнівського лісництва філії Чернівецьке лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України, що, в свою чергу, стало підставою для звернення до поліції про вчинення кримінального правопорушення.

Розрахунком розміру шкоди, заподіяної незаконною рубкою дерев встановлено порубку 6 дерев, а саме: 2 дерева породи Черешеня, 1 дерева породи Граб та 3 дерев породи Дуб.

При цьому, саме працівниками відповідача здійснено розрахунок обчислення розміру шкоди незаконної порубки дерев в у кварталі 89 виділу 7 та кварталі 90 виділу 8 Чорнівського лісництва філії Чернівецьке лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України станом на 06.01.2023 року в розмірі 149935,50 грн.

За вказаним фактом 17.10.2023 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань, за заявою директора філії Чернівецьке лісове господарство№ від 09.01.2023 року зареєстровано кримінальне провадження №42023266010000266 за ч.4 ст.246 КК України та розпочато досудове розслідування.

Як зазначалось судом раніше, 06.01.2023 року слідчим відділення розслідувань злочинів у сфері господарської та службової діяльності СВ ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області старшим лейтенантом поліції Жаман К.Р., у зв`язку із повідомленням, за участі представника ОСОБА_2 , спеціаліста ОСОБА_6 , в присутності понятих ОСОБА_3 , ОСОБА_4 складено протокол огляду місця події, яким у 89 виділу 7 та кварталі 90 виділу 8 Чорнівського лісництва філії Чернівецьке лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України виявлено незаконну рубку лісів на суму 149935,50 грн, а саме порубки 6 сухостійних вітровальних дерев порід Черешня, Граб та Дуб.

В межах кримінального провадження №42023266010000266 прокурором окружної прокуратури міста Чернівці винесено постанову про призначення судової інженерно-екологічної експертизи від 18.05.2026 року.

Висновком експерта від 04.04.2026 року №СЕ-19/126-26/6683-ФХЕД встановлено, що: розмір екологічної шкоди (збитків) заподіяної довкіллю внаслідок незаконної (як встановлено досудовим розслідуванням) порубки (до ступеня припинення росту) 6 сухостійних вітровальних дерев, порід Черешня, Граб, Дуб, виявленого у кварталі 89 виділу 7, в кварталі 90 виділу 8 Чорнівського лісництва філії Чернівецьке лісове господарство державного підприємства Ліси України, категорія лісів 1 Регіональний ландшафтний парк Чернівецький, відповідно до заяви про вчинення кримінального правопорушення філії Чернівецьке лісове господарство Подільський лісовий офіс Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України за №42 від 09.01.2023 року та акту погляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства, станом на 09.01.2023 року становить172562,13 грн.

У висновку експерта зазначено той факт, що він повідомлений про кримінальну відповідальність передбачену ст.ст.384, 384 Кримінального кодексу України.

В матеріалах справи міститься лист Державного агентства лісових ресурсів України №53-114-5941вих-26 від 15.06.2026 року, яким встановлено, що квартал 89 виділу 7, квартал 90 виділу 8 Чорнівського лісництва філії Чернівецьке лісове господарство державного підприємства Ліси України відносяться до Чернівецької міської територіальної громади Чернівецького району Чернівецької області.

Отже, незаконна рубка дерев відбулась на території лісових ділянок в межах кварталу 89 виділу 7, кварталу 90 виділу 8 Чорнівського лісництва філії Чернівецьке лісове господарство державного підприємства Ліси України, що перебувають у постійному користуванні ДП Ліси України в особі Філії Подільського лісового офісу ДП Ліси України, враховуючи реорганізацію, що також підтверджено представником відповідача.

Суд приймає до уваги, що охорона і захист лісів є складовою частиною діяльності відповідача, а сам факт самовільної рубки лісових насаджень третіми (невстановленими) особами свідчить про неналежне виконання відповідачем, як постійним лісокористувачем, обов`язку щодо здійснення заходів з охорони лісів від незаконних рубок на підвідомчих йому ділянках із земель лісового фонду та запобігання порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що наданими прокурором доказами доведено, що на відповідних ділянках мала місце незаконна вирубка дерев та протиправність поведінки Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в особі Філії Подільський лісовий офіс ДП Ліси України, внаслідок чого навколишньому природному середовищу у сфері охорони, захисту та використання лісів завдано збитків на загальну суму 172562,13 грн.

При цьому, варто наголосити на тому, що відповідач заперечує розрахунок шкоди, посилаючись на те, що не встановлено дата вирубки дерев, отже розрахунок є неправомірним, проте, як вже було зазначено вище, саме працівники відповідача під час здійснення огляду лісництва знайшли порубку дерев, саме за їх зверненням до поліції встановлено факт порушення законодавства за яким відкрито кримінальне провадження, та саме його представником встановлена шкода нанесена державі.

Також варто наголосити, що нарахування розміру шкоди здійснені експертом були проведені у відповідності п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 року №665 Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу.

Так, починаючи з 01.01.2009 року проводиться індексація затверджених цією постановою такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами.

Індексація такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, проводиться відповідно до Порядку проведення індексації такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 року №665, в якій зазначено, що індексація такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу проводиться починаючи з 01.01.2009 року за формулою Ні = Нп х І / 100, де Ні проіндексований розмір такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу у поточному році, гривень з копійками (з округленням до двох десяткових знаків) за одну одиницю; Нп проіндексований розмір такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу у попередньому році, гривень з копійками (з округленням до двох десяткових знаків) за одну одиницю; І індекс споживчих цін (індекс інфляції) за попередній рік, відсотків.

Так, експертом встановлено, що під час здійснення розрахунку Чернівецьким лісовим господарством не було здійснено розрахунок згідно вимог Постанови Кабінету Міністрів №665 від 23.07.2008 року Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди заподіяної лісу, а саме невірно розраховано шкоду плодових древ, у зв`язку із чим експерт здійснив власний розрахунок, що і стало тією різницею, яка була врахована у розрахунку працівників відповідача.

А відтак, розрахунок шкоди, заподіяної лісу внаслідок самовільної рубки дерев проведено правомірно з урахуванням діаметрів пнів незаконно зрубаних дерев, та їх порід застосуванням коефіцієнтів індексації у відповідності до вимог затверджених такс.

Що ж стосується дати встановлення рубки дерев, то відповідачем не доведено, що його працівниками своєчасно та в повному обсязі виконувались повноваження, які стосуються охорони і виявлення таких порушень, тому суд виходить з тієї дати, коли саме працівниками відповідача було виявлено вирубку лісу.

Перевіривши здійснений експертом розрахунок шкоди, суд вважає його арифметично вірним так таким, що підлягає задоволенню, а доводи відповідача стосовно невірного розрахунку, такими, що підлягають відхиленню.

Оскільки у спорах про відшкодування шкоди вина відповідача презумується, тому саме відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні шкоди.

Слід наголосити, що та обставина, що кримінальне провадження за фактом вчинення кримінального правопорушення, пов`язаного з незаконною вирубкою дерев невстановленими особами, було відкрито за заявою самого ДП Ліси України, не спростовує вини останнього та не звільняє від відповідальності відповідача, оскільки господарське правопорушення має свої самостійні елементи, котрі визначаються нормами господарського, в тому числі, природоохоронного законодавства.

При цьому, як зазначалось вище, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольних постійному лісокористувачу ділянках лісу.

Статтею 222 КПК України визначено, що відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв`язку з участю в ньому, про їх обов`язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом.

Як встановлено судом, постановою Чернівецької окружної прокуратури від 21.04.2026 року змінено групу прокурорів у кримінальному провадженні №42023266010000266, до якої включено прокурорів Кістругу А.В., Черновсьткого В.В., Федоряка М.В та Ройку Ж.В. Старшим групи прокурорів визначено прокурора Окружної прокуратури міста Чернівці Кістругу А.В.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, прокурором Чернівецької окружної прокуратури Ройку Ж.В. від 15.06.2026 року надано дозвіл на розголошення даних досудового розслідування, про що було винесено відповідну постанову.

Щодо твердження відповідача про належність висновку експерта від 04.04.2026 року №СЕ-19/126-26/6683-ФХЕД, суд зазначає, що за змістом ст.1 Закону України Про судову експертизу судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду. Судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об`єктивності і повноти дослідження (ст.3 Закону України Про судову експертизу).

Відповідно до ст.7 Закону України Про судову експертизу, судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.

Стаття 98 ГПК України встановлює вимоги до висновку експерта. Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Як встановлено судом, експерта попереджено про кримінальну відповідальність за ст.ст.384, 385 КК України за завідомо неправдивий висновок та відмову від виконання покладених на неї обов`язків, зазначений висновок складений в межах кримінального провадження.

Отже, висновок експерта від 04.04.2026 року №СЕ-19/126-26/6683-ФХЕД, який міститься у матеріалах справи, відповідає вище наведеним вимогам, такий висновок є належним, допустимим, достовірним доказом, яким підтверджено розмір заподіяної шкоди, а доводи відповідача не знайшли свого підтвердження.

А відтак, до матеріалів справи надані належні та допустимі докази на підтвердження вказаного розміру збитків, завданих навколишньому природному середовищу внаслідок незаконного вирубування дерев.

Усе вищезазначене у сукупності свідчить про наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправну бездіяльність відповідача у вигляді незабезпечення належної охорони та захисту лісових насаджень; шкоду, розмір якої підтверджено документально; причинно-наслідковий зв`язок протиправної поведінки відповідача (бездіяльністю) із завданою шкодою заподіяння збитків стало наслідком неналежного виконання відповідачем обов`язку щодо здійснення заходів з охорони лісів від незаконних рубок.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконного вирубування на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, тому зобов`язаний відшкодувати державі шкоду, заподіяну внаслідок допущеної ним бездіяльності щодо незабезпечення заходів з охорони лісу.

У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Суд з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у надісланих до суду документах (відзиві на позов, запереченні на відповідь, письмових поясненнях), не спростовують вказаного висновку.

Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно ст.ст.13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Враховуючи наведені законодавчі приписи, здійснивши відповідну юридичну оцінку всіх доказів, на які посилаються прокурор та позивачі, як на підставу своїх вимог, які відповідачем не спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.2, 4, 5, 12, 13, 42, 73, 74, 76, 77, 86, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Позовні вимоги Першого заступника керівника Окружної прокуратури міста Чернівці (58002, м.Чернівці, вул.Конституційна, 69) в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради (58002,м.Чернівці, пл.Центральна, 1), Державної екологічної інспекції Карпатського округу (76014, м.Івано-Франківськ, вул.Сахарова, 23-А) до Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України (01601, м.Київ, вул.Шота Руставелі, 9-А) в особі філії Подільський лісовий офіс (58009, м.Чернівці, вул.Руська, 203-А) про стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 172562,13 грн - задовольнити в повному обсязі.

2.Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України (01601, м.Київ, вул.Шота Руставелі, 9-А, код 44768034) в особі філії Подільський лісовий офіс (58009, м.Чернівці, вул.Руська, 203-А, код 45495765) на користь Чернівецької міської ради (58002,м.Чернівці, пл.Центральна, 1, код 36068147, отримувач Чернів. ГУК/Чернівецька ТГ/24062100, код отримувача ЄДРПОУ 37836095, рахунок: UA5189999333119331000024405, код класифікації доходів бюджету) шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 172562,13 грн.

3. Стягнути Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України (01601, м.Київ, вул.Шота Руставелі, 9-А, код 44768034) в особі філії Подільський лісовий офіс (58009, м.Чернівці, вул.Руська, 203-А, код 45495765) на користь Чернівецької обласної прокуратури (58001, м.Чернівці, вул.М.Кордуби, 21-А, код 02910120, р/р у форматі IBAN UA378201720343110001000004946; банк ДКСУ м Київ, МФО 820172) судовий збір в сумі 2662,40 грн.

Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.257 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Повне рішення складено та підписано 30.10.2026 року

Суддя Світлана ГУШИЛИК