Решение № 141088009, 19.10.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/2015/26

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р. В.,

при секретарі судового засідання Дюльгер С. В.,

розглянувши справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАБ ФОРСАЖ" (73000, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Залаегерсег, буд. 18; код ЄДРПОУ 38044243)

про визнання трудових відносин припиненими;

представники сторін:

від позивача - не з`явився,

від відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом, в якому просить суд визнати припиненими трудові відносини між ним та відповідачем на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України, з дати набрання судовим рішенням у даній справі законної сили.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 (директор товариства) покликається на вжиття всіх можливих заходів, направлених на припинення трудових відносин з відповідачем, що не призвело до результатів у зв`язку з бездіяльністю загальних зборів учасників товариства, з огляду на що позивач вважає порушеним своє право на свободу праці.

Ухвалою від 25.05.2026 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали шляхом: надання до суду заяви в порядку усунення недоліків позову, із зазначенням щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; надання до суду договору про надання правничої допомоги / доручення органу (установи) уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги № б/н від 10.05.2026, на підставі якого було видано ордер на надання правничої допомоги серії ВТ № 1078483 від 14.05.2026.

29.05.2026 та 03.06.2026 від позивача надійшли заяви про усунення недоліків.

Ухвалою від 03.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/2015/26, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 06.07.2026, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву, повідомлено відповідача про передбачений частиною шостою статті 6 Господарського процесуального кодексу України обов`язок зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через вказану систему або її окрему підсистему (модуль).

Ухвалою від 27.07.2026, яку занесено до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.09.2026.

Судове засідання, призначене на 21.09.2026, не відбулося у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.

Ухвалою від 22.09.2026 повідомлено сторін про те, що судове засідання призначено на 19.10.2026.

06.10.2026 представник позивача подав до суду клопотання, в якому просив здійснювати розгляд справи без його участі.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, явку представника у судове засідання не забезпечив, про розгляд справи повідомлявся належним чином шляхом направлення ухвал суду на юридичну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАБ ФОРСАЖ", вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 73000, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Залаегерсег, буд. 18. Втім, поштові відправлення поверталися до суду неврученими через відсутність адресата за вказаною адресою.

Згідно з ч.ч. 3, 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд зауважує, що, виходячи зі змісту диспозитивних положень пунктів 1-5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення може бути не лише день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (тобто день фактичного отримання рішення), а й день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 903/237/23).

Отже, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи.

Зі змісту ст. 165 ГПК України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин, або без повідомлення причин неявки.

Частиною 9 ст. 165 ГПК України унормовано, що разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відтак, враховуючи те, що відповідач не скористався процесуальним правом на подання відзиву та водночас був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, суд виснував про можливість розгляду справи за наявними доказами.

19.10.2026 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

28.12.2011 було створено ТОВ ПАБ ФОРСАЖ (код ЄДРПОУ 38044243), про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Реєстр) було внесено запис № 14991020000014304 від 28.12.2011.

За даними Реєстру засновниками ТОВ ПАБ ФОРСАЖ є: 1) ОСОБА_1 (розмір частки 12000,00); 2) АМЕЛЬВОР СЕРВІСИЗ ЛІМІТЕД, резидентство Кіпр, місцезнаходження: АДРЕСА_2 (розмір частки 1188000,00).

Керівником ТОВ ПАБ ФОРСАЖ з 28.12.2011 є ОСОБА_1 .

У матеріалах справи наявний наказ ТОВ ПАБ ФОРСАЖ № 1к від 25.01.2012 про призначення ОСОБА_1 на посаду директора товариства (а.с. 22).

Також наявний протокол зборів членів правління ТОВ ПАБ ФОРСАЖ № 24/12-80 від 24.05.2014, згідно якого правлінням товариства було вирішено обрати директором ТОВ ПАБ ФОРСАЖ ОСОБА_1 (а.с. 23).

21.03.2026 позивач направив на адресу відповідача заяву, в якій, з посиланням на ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України, повідомив про розірвання трудового договору за власною ініціативою та звільнення з посади директора ТОВ ПАБ ФОРСАЖ (а.с. 8-9).

Того ж дня позивач направив компанії АМЕЛЬВОР СЕРВІСИЗ ЛІМІТЕД та відповідачу заяву про скликання загальних зборів учасників ТОВ ПАБ ФОРСАЖ із наступним порядком денним: 1) обрання голови та секретаря загальних зборів; 2) розгляд заяви позивача про звільнення з посади директора товариства за власною ініціативою; 3) припинення повноважень директора товариства та розірвання з ним трудового договору; 4) обрання нового директора товариства; 5) визначення особи, уповноваженої на здійснення реєстраційних дій щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу у Реєстрі (а.с. 10-12).

У заяві було повідомлено про скликання загальних зборів на 30.04.2026 об 11:00 год за адресою: АДРЕСА_3 .

01.05.2026 позивачем, за участю свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , складено Акт про неявку учасників ТОВ ПАБ ФОРСАЖ на загальні збори, в якому зафіксовано, що станом на 11:00 год., 12:00 год. 30.04.2026 за адресою: 73000, м. Херсон, вул. Михайлівська, 21 учасники ТОВ ПАБ ФОРСАЖ (їх представники) на загальні збори не з`явилися, питання порядку денного не розглянуто, у зв`язку з відсутністю кворуму, збори вважаються такими, що не відбулися (а.с. 13).

Предметом позову є вимога ОСОБА_1 про визнання припиненими трудових відносин між ним та відповідачем на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України, з дати набрання судовим рішенням у даній справі законної сили.

Здійснюючи аналіз обґрунтованості позовних вимог, господарський суд виходить з такого.

Управління товариством здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (частини перша, друга статті 97 ЦК України).Частинами першою - четвертою статті 99 ЦК України передбачено, зокрема, що загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі - Закон № 2275-VIII) органами товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.

Загальні збори учасників є вищим органом товариства (частина перша статті 29 Закону № 2275-VIII), до компетенції якого належить, зокрема, обрання одноосібного виконавчого органу товариства (пункт 7 частини другої статті 30 Закону № 2275-VIII).

Разом з тим, Закон № 2275-VIII також передбачає укладення з членом виконавчого органу товариства договору.

Частиною дванадцятою статті 39 Закону № 2275-VIII передбачено, що договір, який укладається з членом виконавчого органу товариства, від імені товариства підписує особа, уповноважена на таке підписання загальними зборами учасників.

Аналіз цієї норми в сукупності з положеннями останнього речення частини сьомої статті 39, частини шостої статті 40 та частини восьмої статті 42 Закону № 2275-VIII дозволяє дійти висновку про те, що договір, про який ідеться в частині дванадцятій статті 39 цього Закону, є цивільно-правовим або трудовим договором (контрактом).

Таке розуміння узгоджується з подальшими змінами, яких зазнала ця норма. Так, у чинній редакції частина дванадцята статті 39 Закону № 2275-VIII передбачає, що з одноосібним виконавчим органом та кожним членом колегіального виконавчого органу укладається цивільно-правовий або трудовий договір (контракт). Договір (контракт), що укладається з одноосібним виконавчим органом та членом колегіального виконавчого органу, від імені товариства підписує особа, уповноважена на таке підписання загальними зборами учасників.

Відтак чинна редакція Закону № 2275-VIII встановлює обрання особи виконавчим органом товариства або до складу цього органу в межах відносин з управління товариством і окремо передбачає укладення цивільно-правового або трудового договору.

Отже, за загальним правилом створення (обрання) виконавчого органу товариства відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства (частина перша статті 99 ЦК України, пункт 7 частини другої статті 30 Закону № 2275-VIII) або в окремих випадках - наглядової ради товариства (частина друга статті 38 Закону № 2275-VIII). Це рішення породжує між особами, яких воно стосується, корпоративні відносини, у яких обрана особа наділяється повноваженнями з управління.

Ці корпоративні відносини також є підставою для виникнення відносин представництва товариства перед третіми особами, а також трудових відносин, що регулюються законодавством про працю, та виникають у зв`язку з укладенням в установленому порядку (частина дванадцята статті 39 Закону № 2275-VIII) з одноосібним виконавчим органом (членом колегіального виконавчого органу) трудового договору (контракту).

Як свідчать матеріали справи, трудовий договір (контракт) між ОСОБА_1 та ТОВ «ПАБ ФОРСАЖ» не укладався, а тому суд виснує, що між позивачем та відповідачем не виникало спору стосовно припинення такого правочину.

Відтак, посилання позивача на ст. 38 КЗпП України, при обґрунтуванні вимоги щодо припинення трудових відносин, яка визначає порядок розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника, є безпідставними.

Водночас, в обох випадках - коли особу обрано до складу виконавчого органу (між товариством та особою встановлені відносини управління товариством) та укладено трудовий договір (встановлені трудові відносини) і коли існують тільки відносини з управління товариством без укладення трудового договору - саме відносини з управління товариством, у яких директору надані відповідні повноваження, за здійснення яких він несе встановлену законом відповідальність, становлять основу відносин між товариством та цією особою.

Аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.09.2023 у справі № 127/27466/20.

У цій справі (№ 127/27466/20) Велика Палата Верховного Суду також виснувала, що позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та / або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством.

Частиною тринадцятою статті 39 Закону № 2275-VIII передбачено, що повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов`язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим. Статутом товариства може бути передбачено вимогу про обрання нових членів чи тимчасових виконувачів обов`язків для всіх членів колегіального виконавчого органу.

Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства (частина перша статті 98 ЦК України).

При цьому слід враховувати, що за змістом пункту 1 частини другої статті 36 Закону № 2275-VIII рішення загальних зборів учасників товариства про обрання та припинення повноважень виконавчого органу не можуть прийматись шляхом опитування.

Статтею 31 Закону № 2275-VIII передбачено, що загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, зокрема, з ініціативи виконавчого органу товариства (пункт 1 цієї статті).

Порядок скликання загальних зборів учасників товариства визначено статтею 32 Закону № 2275-VIII, частина перша якої передбачає, що загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників.

Відповідно до положень частин другої - п`ятої та одинадцятої статті 32 Закону № 2275-VIII виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства. Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Виконавчий орган товариства зобов`язаний надати учасникам товариства можливість ознайомитися з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного на загальних зборах учасників. Виконавчий орган товариства забезпечує належні умови для ознайомлення з такими документами та інформацією за місцезнаходженням товариства у робочий час, якщо інший порядок не передбачений статутом товариства.

Отже, для припинення своїх повноважень як одноосібного виконавчого органу за своєю ініціативою позивач мав скликати загальні збори учасників Товариства (пункт 1 частини першої, частина сьома статті 31 Закону № 2275-VIII) з включенням до порядку денного питання про припинення своїх повноважень шляхом обрання нового директора або тимчасового виконувача його обов`язків (частина тринадцята статті 39 Закону № 2275-VIII).

Матеріалами справи підтверджено, що позивач дотримався вказаних вимог та 21.03.2026 направив іншому учаснику ТОВ ПАБ ФОРСАЖ - компанії АМЕЛЬВОР СЕРВІСИЗ ЛІМІТЕД повідомлення про скликання загальних зборів на 30.04.2026, із пропозицією щодо включення до порядку денного питань, які стосуються, зокрема, звільнення ОСОБА_1 з посади директора товариства за власним бажанням, припинення повноважень останнього та призначення нового директора ТОВ ПАБ ФОРСАЖ.

Проте, у визначену в повідомленні дату та час учасник товариства - АМЕЛЬВОР СЕРВІСИЗ ЛІМІТЕД (його представник) на загальні збори не з`явився.

01.05.2026 позивачем, за участю свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , складено Акт про неявку учасників ТОВ ПАБ ФОРСАЖ на загальні збори, в якому зафіксовано, що станом на 11:00 год., 12:00 год. 30.04.2026 за адресою: 73000, м. Херсон, вул. Михайлівська, 21 учасники ТОВ ПАБ ФОРСАЖ (їх представники) на загальні збори не з`явилися, питання порядку денного не розглянуто, у зв`язку з відсутністю кворуму, збори вважаються такими, що не відбулися.

Суд зазначає, що у випадку відсутності рішення скликаних загальних зборів учасників товариства про звільнення директора товариства, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення цих зборів, директор має право звернутися до суду з вимогою про припинення його повноважень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №448/362/22).

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Реалізовуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно зі ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 №14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 №2-рп/2008 зазначив, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: баланс імовірностей (balance of probabilities) або перевага доказів (preponderance of the evidence); наявність чітких та переконливих доказів (clear and convincing evidence); поза розумним сумнівом (beyond reasonable doubt). Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2022 у справі №917/996/20).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1 та 2 ст. 5 ГПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Дослідивши наявні матеріали справи, проаналізувавши встановлені судом обставини, враховуючи вимоги вищезазначених норм законодавства, господарський суд вказує, що позивачем було дотримано вимоги щодо належного повідомлення учасників ТОВ ПАБ ФОРСАЖ про проведення загальних зборів, натомість станом на момент розгляду даної справи письмових рішень учасників товариства з питань, що були визначені позивачем у повідомленні про скликання загальних зборів не було прийнято, докази зворотного в матеріалах справи відсутні, що свідчить про не вирішення учасниками відповідача питання про звільнення за власним бажанням ОСОБА_1 з посади керівника, що є порушенням прав позивача, які підлягають захисту судом.

Враховуючи дотримання позивачем вимог закону щодо реалізації свого права на припинення трудових відносин за власним бажанням (волевиявленням) із ТОВ ПАБ ФОРСАЖ, приймаючи до уваги право позивача на свободу праці, господарський суд дійшов висновку про порушення прав позивача внаслідок позбавлення його можливості припинити свої повноваження як керівника (директора) товариства, з незалежних від нього причин, а тому вимоги позивача про припинення трудових відносин є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

Одночасно суд зазначає, що за відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, з метою захисту своїх прав він може звернутися до суду, однак суд вважає, що належним та ефективним способом захисту його прав та законних інтересів у такому випадку буде не вимога про визнання трудових відносин припиненими (визначення юридичного факту), про що йдеться у постановах КЦС ВС від 24.12.2019 у справі №758/1861/18 та від 17.03.2021 у справі №761/40378/18, а вимога припинити такі трудові відносини за рішенням суду, які (трудові відносини) будуть припинені саме з дати набрання судовим рішенням законної сили, адже констатація ретроспективного припинення трудових відносин певною датою у минулому зводиться до встановлення факту припинення цих правовідносин з відповідної дати без прийняття загальними зборами товариства відповідного рішення (постанова Великої Палати від 06.03.2023 по справі №127/27466/20 (провадження №12-10гс23).

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити відповідно до викладеної в позові вимоги із визначенням у рішенні способу захисту в порядку ст. 5 ГПК України шляхом припинення трудових відносини позивача із ТОВ ПАБ ФОРСАЖ у зв`язку зі звільненням із займаної посади керівника (директора) за власним бажанням, з дня набрання рішенням законної сили.

За приписами ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог, на відповідача підлягають покладенню понесені позивачем витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 328,00 грн.

Керуючись ст. 73, 74, 76-80, 86, 91, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Припинити трудові відносини ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) із Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАБ ФОРСАЖ" (73000, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Залаегерсег, буд. 18; код ЄДРПОУ 38044243) з дня набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАБ ФОРСАЖ" (73000, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Залаегерсег, буд. 18; код ЄДРПОУ 38044243) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 3 328,00 грн витрат зі сплати судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано 29 жовтня 2026 р.

Суддя Р.В. Волков