Решение № 141087637, 30.10.2026, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,

тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 рокум. КропивницькийСправа № 912/2175/26Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Закуріна М. К. (надалі Суд), розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін № 112»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Девіс»

про стягнення 1 824 333,33 грн збитків,

у с т а н о в и в:

Процесуальні дії та рішення

20.10.2026 ТОВ «Мостобудівельний загін № 112» звернулось до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 267 433,33 грн.

Ухвалою від 20.10.2026 Суд прийняв заяву до розгляду на підставі статті 221 Господарського процесуального кодексу України без повідомлення учасників справи.

Щодо заяви ТОВ «Мостобудівельний загін № 112»

За результатами розгляду заяви Суд установив, що 14.10.2026 ухвалив рішення у цій справі, яким позовні вимоги задовольнив.

При ухваленні рішення Суд не вирішував питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу, оскільки в тексті позовної заяви ТОВ «Мостобудівельний загін №112» вказало, що на виконання вимог пункту 9 частини 3 статті 162 ГПК України воно надає попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, та очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 267 433,33 грн. Крім цього, ТОВ "Мостобудівельний загін №112", керуючись частиною 8 статті 129 ГПК України, повідомило, що остаточний розрахунок та відповідні докази підтвердження витрат на правничу допомогу будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду

У зв`язку з наведеними обставинами, Суд зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних із розглядом справи (пункт 1 частини 2 статті 123 ГПК України), при цьому положеннями статей 124 та 129 ГПК України установлений порядок, алгоритм дій сторони, яка бажає, щоб її витрати на правничу допомогу були компенсовані за рахунок іншої сторони. Так, спочатку разом із першою заявою по суті кожна сторона подає попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести (частина 1 статті 124 ГПК України), а у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (частина 2 статті 124 ГПК України).

У свою чергу, докази в підтвердження судових витрат подаються до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Поряд з цим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина 8 статті 129 ГПК України).

У цьому контексті, першою процесуальною заявою по суті спору для позивача є позовна заява. Зокрема, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи (частина 1 статті 161 ГПК України). Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (частина 2 статті 161 ГПК України).

Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованим та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності.

У справі Суд установив, що ТОВ «Мостобудівельний загін № 112» у першій заяві по суті справи, а саме у позовній заяві, вказало, що сума судових витрат складається із витрат на правничу допомогу у розмірі 267 433,33 грн (т.1, а.с. 5 на зв.).

На підтвердження здійснених (очікуваних) витрат на професійну правничу допомогу ТОВ «Мостобудівельний загін №112» надало до позовної заяви укладений з адвокатом Безруковою Світланою Олександрівною договір про надання професійної правничої допомоги № 12 від 14.07.2026 та ордер на надання правничої допомоги серії АР № 1336418 від 03.08.2026.

Із поданих до позовної заяви документів слідує, що 14.07.2026 ТОВ «Мостобудівельний загін №112», як Замовник (Клієнт), та адвокат Безрукова Світлана Олександрівна, як Адвокат, уклали договір про надання професійної правничої допомоги № 12, предметом якого є надання Клієнту професійної правничої допомоги з представництва його інтересів у Господарському суді Кіровоградської області у справі за позовом ТОВ «Мостобудівельний загін №112» до ТОВ «Девіс» про стягнення збитків у розмірі 1 824 333,33 грн, завданих внаслідок нереєстрації податкової накладної № 17 від 27.12.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних (пункт 1.1).

При цьому, за пунктом 3.1 та розділом 4 Договору розмір гонорару за надання зазначеної правничої допомоги узгоджений сторонами та складає 267433,33 грн, з яких 85 000 грн - фіксована вартість послуг у суді першої інстанції, а 182433,33 грн - додаткова винагорода (гонорар успіху) у розмірі 10 % від заявленої до стягнення суми збитків (пункти 4.1 та 4.3).

Розмір гонорару, відповідно до пункту 3.2 Договору, складається з наступного: аналіз документів та судової практики Верховного Суду (у т.ч. постанов у справах № 908/1568/18, № 925/556/21, № 906/824/21, № 904/72/22, № 916/334/22), вироблення правової позиції та стратегії захисту (№ 1) вартістю 12 000 грн; підготовка та подання позовної заяви до Господарського суду Кіровоградської області з додатками та розрахунком ціни позову і судового збору (№ 2) вартістю 20 000 грн; підготовка процесуальних документів у ході розгляду справи (відповіді на відзив, заперечення, клопотання, доповнення до позовної заяви, заяви про долучення доказів тощо) (№ 3) вартістю 17000 грн; участь у підготовчому судовому засіданні з розрахунку орієнтовно 2 засідань по 3500 грн (№ 4) вартістю 7 000 грн; участь у судових засіданнях по суті справи з розрахунку орієнтовно 5 засідань по 4 000 грн (№ 5) вартістю 20000 грн; підготовка попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат відповідно до ст. 124 ГПК України та заяви про стягнення судових витрат (№ 6) вартістю 4000 грн; ознайомлення з матеріалами справи, отримання копій судових рішень, консультування Клієнта протягом розгляду справи (№ 7) вартістю 5000 грн, що разом становить 85000 грн.

У подальшому, 20.10.2026 ТОВ «Мостобудівельний загін №112» надало детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Безруковою С.О. у справі № 912/2175/26 (т. 1, а.с. 106-107), за змістом якого адвокатом здійснено наступний обсяг дій із зазначенням конкретних дат, змісту робіт та витраченого часу:

- ознайомлення з документами Клієнта (договір купівлі-продажу № 27122022 від 27.12.2022, додаткова угода № 1 від 26.12.2023, платіжна інструкція № 2976, акт приймання-передачі та видаткова накладна № 11 від 29.12.2023, податкова накладна № 17 від 27.12.2023, квитанції ДПС від 17.01.2024 та 26.12.2024, рішення комісії ГУ ДПС від 20.02.2024, судові рішення у справі № 340/2162/24 трьох інстанцій та у справі № 912/1130/24) - пункт 1, витрачено 6 годин;

- аналіз судової практики Великої Палати та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо стягнення збитків за нереєстрацію податкових накладних (зокрема постанови у справах № 908/1568/18, № 925/556/21, № 906/824/21, № 904/72/22, № 916/334/22, № 917/877/17) - пункт 2, витрачено 8 годин;

- вироблення правової позиції та стратегії (обґрунтування нетотожності підстав позову справі № 912/1130/24, розрахунок 365-денного строку за п. 198.6 ст. 198 ПК України з урахуванням зупинення реєстрації) - пункт 3, витрачено 4 години;

- підготовка позовної заяви про відшкодування збитків, розрахунок ціни позову та судового збору (з коефіцієнтом 0,8), формування та перевірка додатків (22 додатки), визначення попереднього розрахунку судових витрат відповідно до ст. 124 ГПК України - пункт 4, витрачено 12 годин;

- подання позовної заяви з додатками через підсистему «Електронний суд», направлення копії відповідачу - пункт 5, витрачено 1 годину;

- ознайомлення з ухвалою про відкриття провадження у справі, контроль процесуальних строків, інформування Клієнта - пункт 6, витрачено 0,5 години;

- підготовка до підготовчого засідання (перевірка матеріалів справи в ЄСІКС, контроль надходження відзиву) - пункт 7, витрачено 1,5 години;

- участь у підготовчому судовому засіданні - пункт 8, витрачено 1,5 години;

- підготовка до судового засідання з розгляду справи по суті, підготовка вступного слова та виступу в судових дебатах - пункт 9, витрачено 3 години;

- участь у судовому засіданні з розгляду справи по суті, проголошення скороченого рішення - пункт 10, витрачено 2 години;

- консультування Клієнта протягом розгляду справи; отримання та аналіз повного тексту рішення від 15.10.2026, роз`яснення Клієнту його змісту та подальших дій - пункт 11, витрачено 3 години;

- підготовка заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та ухвалення додаткового рішення, складання детального опису робіт - пункт 12, витрачено 3 години.

Згідно з частиною п`ятою статті 129 ГПК під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 вказаного вище Закону).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

У постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд вказав про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

При цьому, чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Також частини четверта - шоста, сьома, дев`ята статті 129 ГПК України визначають випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правничу допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123-130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

У пункті 148 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23 зазначено, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Таким чином, вирішуючи заяву/клопотання сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

20.10.2026 ТОВ «Мостобудівельний загін № 112» у п`ятиденний строк після ухвалення рішення по справі подало заяву про ухвалення додаткового рішення про судові витрати, чим дотрималось наведених правових положень.

При цьому, за змістом частини 1 статті 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Суд враховує, що детальний опис робіт складений 19.10.2026, після ухвалення рішення по справі, а відтак у ТОВ «Мостобудівельний загін № 112» відсутній обов`язок обґрунтовувати причини неподання цих доказів витрат до закінчення судових дебатів.

Суд дослідив детальний опис робіт та констатує, що за змістом роботи, вказані в пунктах 1, 2, 3, 4 та 5, відповідають роботам, вказаним за № 1 та 2 пункту 3.2 договору, їх вартість є підтвердженою та становить загалом 32000 грн.

Щодо участі у судових засіданнях Суд зазначає, що пунктом 3.2. договору визначена вартість участі у підготовчому судовому засіданні з розрахунку орієнтовно 2 засідань по 3 500 грн (№ 4) вартістю 7 000 грн та участь у судових засіданнях по суті справи з розрахунку орієнтовно 5 засідань по 4 000 грн (№ 5) вартістю 20 000 грн.

У детальному опису робіт адвокат вказала тривалість підготовчого засідання 1,5 години, а засідання з розгляду справи по суті 2 години, хоча фактично у справі проведено одне засідання під час підготовчого провадження (тривалістю 15 хвилин) та одне засідання з розгляду справи по суті (тривалістю 45 хвилин).

З огляду на викладене Суд вважає, що в цій частині задоволенню підлягають судові витрати на правничу допомогу у сумі 7500 грн, виходячи з вартості, визначеної договором.

Консультування Клієнта протягом розгляду справи; отримання та аналіз повного тексту рішення від 15.10.2026, роз`яснення Клієнту його змісту та подальших дій за пунктом 11 детального опису, що відповідає № 7 пункт 3.2 договору вартістю 5000 грн підтверджено фактичними матеріалами справи, а тому, на думку Суду, входить до складу витрат.

Окреме надання послуг з ознайомлення з ухвалою про відкриття провадження у справі, контроль процесуальних строків, інформування Клієнта тривалістю 0,5 години, підготовка до підготовчого засідання (перевірка матеріалів справи в ЄСІКС, контроль надходження відзиву) тривалістю 1,5 години та підготовка до судового засідання з розгляду справи по суті, підготовка вступного слова та виступу в судових дебатах тривалістю 3 години взагалі не передбачені пунктом 3.2 договору, їх вартість не визначена та не входить до складу гонорару за надання правничої допомоги.

Крім цього, під час розгляду справи адвокат не надавав послуги за № 3 пункту 3.2 договору, а саме підготовка процесуальних документів у ході розгляду справи (відповіді на відзив, заперечення, клопотання, доповнення до позовної заяви, заяви про долучення доказів тощо) (пункт 3) вартістю 17000 грн. Відтак зазначена сума також має бути виключена з витрат на професійну правничу допомогу.

Що ж стосується робіт, визначених в пункті 12 детального опису, а саме підготовка заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та ухвалення додаткового рішення, складання детального опису робіт тривалістю 3 години, вартість яких визначена договором у сумі 4000 грн, то Суд зауважує, що такі роботи за своєю суттю не є адвокатськими послугами наданими відповідно до вимог ГПК України, а саме те, що такі витрати є неминучими та не пов`язані саме з розглядом справи, а тому не підлягають задоволенню.

Підсумовуючи викладене, Суд зазначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування судових витрат ТОВ «Мостобудівельний загін № 112» за рахунок ТОВ «Девіс», відповідно до положень статті 126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати ТОВ «Мостобудівельний загін № 112» були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою, а також чи стосуються вони розгляду справи.

Відтак, враховуючи наведене та оцінивши подані ТОВ «Мостобудівельний загін № 112» докази на підтвердження понесених ним витрат під час розгляду справи, виходячи з вищенаведених критеріїв та обставин справи, Суд висновує, що витрати ТОВ «Мостобудівельний загін № 112» на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом цієї справи, підлягають задоволенню частково, а саме у межах визначених договором та фактично наданих, у сумі 44500 грн.

Щодо стягнення 182 433,33 грн додаткової винагороди (гонорар успіху) у розмірі 10% від заявленої до стягнення суми збитків, передбаченої пунктами 4.1 та 4.3 договору Суд враховує те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 фактично дійшла висновку про можливість існування «гонорару успіху» як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як «гонорар успіху», що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.

Відтак, клієнт і адвокат користуючись принципом свободи договору можуть визначити додаткові витрати між собою у вигляді гонорару успіху, проте вказане не підпадає під пряме визначення адвокатських послуг, а відповідно не може покладатись на іншу сторону (не сторону такого договору).

При цьому Суд враховує, що у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

За наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року в справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

З урахуванням наведеного вище Суд констатує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

В свою чергу, «гонорар успіху» визначений в договорі саме як додатковий гонорар, який не включається у вартість надання правничої допомоги та виплачується адвокату після ухвалення судового рішення по даній справі в розмірі 10% від стягнутої суми.

Тобто, «гонорар успіху» не є складовою витрат на професійну правничу допомогу.

Одночасно така додаткова винагорода адвокату за досягнення позитивного рішення у справі як «гонорар успіху», за своїм змістом і правовою природою не є ціною договору (платою за надані послуги) у розумінні статей 632, 903 Цивільного кодексу України та статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а є платою за сам результат (позитивне рішення), досягнення якого відповідно до умов договору не ставиться в залежність від фактично наданих послуг, так як і не є професійною правничою допомогою в розумінні пункту 1 частини 2 статті 126 ГПК України, оскільки не є послугою адвоката та не відноситься до судових витрат.

Підсумовуючи викладене, Суд висновує, про неможливість покладення на ТОВ «Девіс» (не на сторону договору, де передбачено «гонорар успіху») вищевказаного «гонорару успіху» в розмірі 182 433,33 грн.

ВИСНОВКИ

За результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін № 112» про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу Суд кважає, що воно підтвердило належними та достатніми доказами понесені витрати на суму 44500 грн, а саме 32000 грн - вивчення документів, аналіз судової практики, вироблення правової позиції, складання та подання позовної заяви; 7500 грн - участь адвоката у підготовчому засіданні та засіданні з розгляду справи по суті (виходячи з умов договору та фактичної кількості засідань) та 5000 грн - консультування клієнта, аналіз повного тексту рішення суду та роз`яснення подальших дій.

Крім цього, додаткова винагорода за досягнення позитивного рішення є платою за результат, а не за фактично надані послуги правничої допомоги, вона не є судовими витратами й не може покладатися на іншу сторону процесу, а саме на ТОВ «Девіс».

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 124, 126, 129 та 221 ГПК України,

в и р і ш и в:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін № 112» про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Девіс» (25014, м. Кропивницький, вул. Сергія Сєнчева, буд. 2А; ідентифікаційний код: 30514069) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін № 112» (07400, Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Січових Стрільців, буд. 2; ідентифікаційний код: 22202218) 44500 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. У задоволенні іншої частини заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін № 112» про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Після набрання додатковим рішенням законної сили оформлення і видача виконавчого документу буде здійснена в електронній формі за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи. У разі необхідності отримання виконавчого документа в паперовій формі позивач має звернутися з відповідною заявою. Одночасна видача виконавчого документа в електронній та паперовій формах не допускається.

Повне додаткове рішення Суд склав 30.10.2026.

СуддяМ.К. Закурін

Копії додаткового рішення направити ТОВ "Мостобудівельний загін 112" та ТОВ "Девіс" в електронній формі до Електронних кабінетів.