Решение № 141087401, 28.10.2026, Онуфріївський районний суд Кіровоградської області

Справа №399/949/26

Провадження №2/399/769/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

28 жовтня 2026 року селище Онуфріївка

Онуфріївський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Лях М.М., за участю секретаря судових засідань Гриценко Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Онуфріївка в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

На розгляді судді Онуфріївського районного суду Кіровоградської області перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 106964 від 04.04.2024 року у розмірі 18019, 2 гривень.

Позов мотивований тим, що 04.04.2024 між ТОВ «Авіра груп» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 106964. Законодавством України передбачено, що оформлення кредиту онлайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання договору в паперовій формі власноручним підписом.

Оскільки ТОВ «Авіра груп» направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого відповідач підтверджує прийняття умов кредитного договору № 106964 від 04.04.2024, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті кредитодавця.

У відповідності до умов кредитного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону вказаний позичальником при укладанні кредитного договору.

Таким чином, відповідач уклав кредитний договір № 106964 від 04.04.2024 року із ТОВ «Авіра груп» та відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок № НОМЕР_1 в сумі 4000 грн.

Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин - ст. 526 та ст. 527 Цивільного кодексу України, внаслідок чого, керуючись нормами ст.ст. 530, 1082, 1084 ЦК України, 23.12.2024 між ТОВ «Авіра груп» та ТОВ «Діджи фінанс», відповідно до чинного законодавства України, укладений договір факторингу № 23122024.

Згідно даного договору факторингу 23.12.2024 відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 106964 від 04.04.2024.

Згідно договору факторингу сума боргу перед новим кредитором ТОВ «Діджи фінанс» є обґрунтованою та документально підтвердженою, що становить 18019,2 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 4000 грн.; заборгованість за відсотками становить 5019,2 грн.; заборгованість за комісіями становить 1000 грн.; заборгованість за пенею становить 8000 грн. Позичальник не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені кредитним договором.

На підставі вищевикладеного просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 17.09.2026 року відкрито спрощене позовне провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

Представник позивача ТОВ «Діджи фінанс» в судове засідання не з`явився, про місце, дату і час розгляду справи повідомлений належним чином. В позовній заяві просив проводити розгляд справи без його участі за наявними у справі матеріалами, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі. Крім того 27.10.2026 року представник подав до суду додаткові пояснення у справі та зазначив, що позивачем надав суду документи, щодо надання кредитних коштів позичальнику, саме: кредитний договір, якій містить підписи обох сторін і в кредитних правовідносинах є первинним бухгалтерським документом, розрахунок заборгованості за кредитним договором № 106964 від 04.04.2024 та підтвердження щодо переказу грошових коштів від ТОВ «ПрофітГід», в якому виснується, у відповідності до вищевказаного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «ФК «Авіра груп»: 04.04.2024 на суму 4000 гривень маска № НОМЕР_1 , код авторизації 573219, призначення платежу: видача кредиту згідно договору № 106964.

Таким чином, наданий документ - підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ «ПрофітГід» - є належним і допустимим доказом фактичного перерахування кредитних коштів відповідачу, адже містить усі обов`язкові реквізити електронного документа, що забезпечує автентичність і цілісність документа та підтверджує його юридичну силу та містить унікальні ідентифікаційні дані транзакції, що унеможливлює підробку або сумнів у достовірності операції. Отже, позивачем було надано до суду всі наявні документи по кредитній справі відповідача, які були передані від ТОВ «ФК «Авіра груп».

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про місце, дату і час розгляду справи повідомлена належним чином. Відзиву на позовну заяву не подавала та клопотання про відкладення розгляду справи не заявляла.

Враховуючи норми ст. 223 ЦПК України неявка в судове засідання учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті, оскільки вони належним чином повідомлені про дату, час і місце засідання, тому суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін і ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 04.04.2024 року між ТОВ «ФК «Авіра група» та ОСОБА_1 укладеного індивідуальну частину договору про надання фінансового кредиту № 106964, відповідно до якого останній надались кредитні кошти в розмірі 4000 гривень, строком дії договору 90 днів, фіксованою процентною ставкою 2,2 % на добу, комісією за надання кредитних коштів в розмірі 25 % від наданого кредиту, графіком розрахунків платежів, переказом коштів в безготівковій формі на банківський рахунок позичальниці. Договір укладено в письмовій електронній формі, шляхом підписання його одноразовим електронним ідентифікатор, що підтверджується довідкою про ідентифікацію клієнта /а.с. 18, 31-36/.

ТОВ «ПрофітГід» повідомило ТОВ «ФК «Авіра груп», що на підставі укладеного між Товариствами договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів № ПГ-153 від 20.05.2021 року, ТОВ «ПрофітГід» 04.04.2024 року успішно здійснило переказ коштів на картковий рахунок № НОМЕР_1 згідно кредитного договору № 106964 /а.с. 28/.

Згідно розрахунку заборгованості станом на 16.12.2024 року, ОСОБА_1 має заборгованість перед ТОВ «ФК «Авіра груп» за кредитним договором № 106964 від 04.04.2026 року в розмірі 18019,20 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту 4000 гривень, заборгованість за процентами 5019,20 гривень, заборгованість за пенею 8000 гривень, заборгованість по комісії 1000 гривень /а.с. 13-15/.

23.12.2024 року між ТОВ «Діджи фінанс» та ТОВ «ФК «Авіра груп» укладено договір факторингу № 23122024 відповідно до якого ТОВ «ФК «Авіра груп» зобов`язується відступити ТОВ «Діджи фінанс» права вимоги зазначений в реєстрі прав вимоги, а ТОВ «Діджи фінанс» зобов`язується їх прийняти та сплатити ТОВ «ФК «Авіра груп» суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначеним цим договором. Згідно реєстру боржників до ТОВ «Діджи фінанс» перейшло грошове право вимоги і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 106964 від 04.04.2024 року в розмірі 18019,20 гривень, з яких: заборгованість по тілу кредиту 4000 гривень, заборгованість по відсоткам 5019,20 гривень, заборгованість по пені 8000 гривень, заборгованість по комісії 1000 гривень /а.с. 9, 12, 19-23, 39/.

На виконання ухвали суду від 12.10.2026 року АТ КБ «Приватбанк» повідомило, що на ім`я ОСОБА_1 , не випускалась карта за номером № НОМЕР_1 /а.с. 61/.

Згідно з частинами першою, третьою статті 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 5 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" (далі Закону) визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 11 Закону передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.

Порядок та підстави нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами, зокрема за кредитними договорами, передбачені статтями 1048 та 1056-1 ЦК України.

Зокрема, ч. 1 статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Статтею 1056-1 ЦК України установлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення виконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ТОВ «Діджи фінанс» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, за змістом якої якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час.

Разом з тим, звертаючись до суду із позовом, ТОВ «Діджи фінанс» просило стягнути із відповідача за кредитним договором зокрема пені в розмірі 8000 гривень на суд повідомляє наступне. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).

Водночас, особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина четверта статті 14 ЦК України).

15 березня 2022 року був прийнятий Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", що набрав чинності 17 березня 2022 року.

Цим Законом розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 18 такого змісту: "18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд розглядав питання застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у подібних правовідносинах (постанова від 31 січня 2024 року у справі № 183/7850/22 (провадження № 61-14740св23)) і зробив такі висновки:

"Законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

При ухваленні рішення у справі суд враховує також аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування норми пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у подібних правовідносинах, що викладені у постановах від 07 серпня 2024 року у справі № 759/7103/23 (провадження № 61-5216св24), від 13 березня 2024 року у справі № 350/711/22 (провадження № 61-9733св23). У цих справах Верховний Суд вирішував питання щодо застосування положень пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до правовідносин, що виникли між фізичними особами про стягнення боргу за договором позики.

Суд зазначає, що оскільки ця норма стосується всіх фізичних осіб, які є позичальниками за кредитними (позиковими) договорами з банками або іншими кредитодавцями (позикодавцями), у тому числі, як у справі, що переглядається, надалі право вимоги було передано іншій особі. Рішення суду про стягнення боргу не змінює правову підставу боргу, що виник.

Підсумовуючи викладене, суд наголошує, що з огляду на дію спеціальної норми Перехідних положень ЦК України, яка звільняє позичальників за договором позики визначеної статтею 625 цього Кодексу та від відповідальності за прострочення виконання грошових зобов`язань під час воєнного стану, позикодавець не може вимагати стягнення з позичальника додаткових коштів у виді неустойки (штрафи, пені), інфляційних втрат, та 3 % річних за період прострочення, що припав на період дії воєнного стану, тобто за період з 24 лютого 2022 року та протягом 30 днів після його закінчення.

Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що 8000 гривень, нарахованих у виді пені, підлягають списанню позикодавцем (позивачем у справі) в силу вимог пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

У зв`язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Крім того, суд вважає, що позивачем в повній мірі доведено факт перерахування коштів позичальниці ОСОБА_1 . Позичальниця, була вільна в укладанні кредитного договору для отримання кредитних коштів, для підпису та ідентифікації надала свої персональні дані позичальнику, добровільно надала банківську карту відповідно на яку і здійснився платіж, все це узгоджується з наявними в матеріалах справи доказами, а тому на підставі вище викладеного суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи фінанс» за кредитним договором № 106964 від 04.04.2024 року заборгованість за тілом кредиту в розмірі 4000 гривень, заборгованість за відсотками 5019,20 гривень, заборгованість по комісії 1000 гривень, що в загальній сумі становить 10019,20 гривень.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що суд задовольнив позовні вимоги частково, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача розмірі 1480,3 гривень судових витрат зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог 10019,20*100/18019,20=55,6%; 2662,40 х 55,6%).

Крім того представник позивача - адвокат Міньковська А.В. разом з позовною заявою подала до суду договір № 42649746 про надання правничої допомоги від 01.06.2026 року. Згідно акту надання послуг від 21.06.2026 року до договору про надання правничої допомоги від 01.06.2026 року загальна вартість робіт (послуг) склала 6000 гривень, /а.с. 10, 16, 24-27, 40/.

З огляду на викладене суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку, що при малозначності даної справи стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 грн., оскільки розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 15, 81, 133, 137, 141, 263, 265, 280-282 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» ЄДРПОУ 42649746, що зареєстроване за адресою: вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, м. Бровари, Київська області, 07406, (р/р НОМЕР_3 в АТ «ПУМБ», МФО 334851) заборгованість за кредитним договором № 106964 від 04.04.2024 року у розмірі 10019 (десять тисяч дев`ятнадцять) гривень 20 копійок, стягнути судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1480 (одна тисяча чотириста вісімдесят) гривень 30 копійок, та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справ.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя М.М. Лях