Решение № 141087164, 10.09.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2026 р. м. Київ Справа № 911/773/26

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "КОРОСТЕНСЬКИЙ ЩЕБЗАВОД" (11502, Житомирська обл., м. Коростень, вул. Каштанова, буд. 3)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОРВИРОБНИЦТВО" (07400, Київська обл., Броварський р-н, м. Бровари, вул. Онікієнка Олега, буд. 2а)

про стягнення 29452526,83 грн. заборгованості,

секретар судового засідання: Рапота У.Е.

Представники сторін:

від позивача: Файдюк С.М.;

від відповідача: Сіроштан О.О.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з додатковою відповідальністю "КОРОСТЕНСЬКИЙ ЩЕБЗАВОД" (далі позивач, ТДВ "КОРОСТЕНСЬКИЙ ЩЕБЗАВОД") до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОРВИРОБНИЦТВО" (далі відповідач, ТОВ "ДОРВИРОБНИЦТВО") про стягнення 29452526,83 грн. заборгованості за договором поставки № 12032021-УВ від 12.03.2021 р., у тому числі - 13265109,43 грн. основної заборгованості, 2931698,50 грн. інфляційних втрат, 4067664,04 грн. 15% річних, 7861543,92 грн. пені, 1326510,94 грн. 10% штрафу.

В обґрунтування вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки № 12032021-УВ від 12.03.2021 р. в частині сплати вартості поставленого позивачем товару, внаслідок чого у ТОВ "ДОРВИРОБНИЦТВО" утворилась заборгованість.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.03.2026 р. вказану позовну заяву було залишено без руху, запропоновано позивачу в строк до десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки позовної заяви шляхом надання доказів сплати судового збору у розмірі 353430,32 грн.

01.04.2026 р. до Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява б/н від 01.04.2026 р. (вх. № 5531/26 від 01.04.2026 р.) про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.04.2026 р. було відкрито провадження у даній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.05.2026 р.

Підготовче засідання відкладалося.

22.04.2026 р. до Господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 22.04.2026 р. (вх. № 6916/26 від 22.04.2026 р.) за змістом відповідач повідомляє суд про часткове визнання позовних вимог, а саме в частині стягнення з нього основної частини боргу за поставлений позивачем товар на загальну суму 13265109,43 грн. З іншою частиною позовних вимог відповідач не погоджується з огляду на те, що сума відповідальності становить 55 % ціни позову, неустойка більша за основний борг в 1,3 рази, тому, вочевидь, відсутній баланс між розміром відповідальності і наслідками вчиненого правопорушення. Як зазначає відповідач, позивач здійснив поставку товару відповідачу наступного дня після укладання договору 13.03.2021 р., та продовжив поставляти товар з певною періодичністю (від 5-ти до 20-ти партій товару щомісячно) до 23.02.2022 р., після чого поставки припинилися та поновились аж 28.04.2023 р., тобто, з часовим інтервалом між поставками товару в 14 місяців. Враховуючи положення договору, автоматичне продовження строку дії договору на новий строк без підписання додаткових документів могло відбутися виключно за умови постійного та безперервного виконання обома сторонами договору його умов. Отже, на переконання відповідача, продовження строку дії договору на невизначений строк у відповідності до п. 6.2 договору (попри наявне посилання в первинній документації на спірний договір) не відбулося, і договір припинив свою дію 12.03.2022 р. Таким чином, всі поставки товару, що здійснені позивачем з квітня місяця 2023 року, відбулися поза межами дії спірного договору, відтак, до відповідача не можуть застосовуватися умови договору, в тому числі і в частині строків розрахунку та відповідальності (штрафних санкцій), встановленої договором. Окрім того, відповідач зазначає, що позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 340 від 14.08.2025 р., яку відповідно до відомостей, наданих позивачем до суду, відповідач отримав 27.08.2025 р., тому строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати поставленого товару пов`язується з моментом пред`явлення позивачем відповідної вимоги та є таким, що настав з 27.08.2025 р. Відповідно, прострочення грошових зобов`язань відповідача настало з 04.09.2025 р. після спливу семиденного строку з моменту отримання відповідачем вимоги позивача, з огляду на що відповідачем були проведені контррозрахунки, відповідно до яких загальна сума заборгованості з урахуванням 3% річних та інфляційних втрат становить 14183044,47 грн., з яких - 13265109,43 грн. основного боргу, 704239,58 грн. інфляційного збільшення, 213695,46 грн. 3% річних.

27.04.2026 р. до Господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву б/н від 27.04.2026 р. (вх. № 7193/26 від 27.04.2026 р.), за змістом якої останній не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві, та зазначає, що у всіх доданих до позову видаткових накладних у якості підстави поставок міститься посилання на договір поставки №12032021-УВ від 12.03.2021 р., тобто обидві сторони без будь-яких претензій та зауважень підписали ці видаткові накладні, що підтверджує факт поставки продукції саме за цим правочином. При цьому, відповідно до умов договору (п. 2.1) дані видаткові накладні є невід`ємною частиною договору. На виконання умов пункту 2.13 договору сторони складали акти звірки взаєморозрахунків, в останньому з яких прямо зазначено, що він підтверджує заборгованість за договором поставки № 12032021-УВ від 12.03.2021 р. у сумі 13265109,43 грн. Окрім того, позивач зазначає, що по-перше, для зупинки поставок існували обставини, які не залежали від волі обох сторін це початок повномасштабного вторгнення РФ в Україну, по-друге, умовами договору щодо пролонгації (п. 6.2) не визначено, в якій саме проміжок часу, наприклад, протягом тижня, місяця, року з дати закінчення строку договору, сторони мають продовжити виконувати умови договору, тому відновлення співпраці з 28.04.2023 р. на умовах договору поставки № 12032021-УВ від 12.03.2021 р. не суперечить умовам даного договору.

04.05.2026 р. до Господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву № 24 від 04.05.2026 р. (вх. № 7679/26 від 04.05.2026 р.), за змістом яких останній вказує, що за існуючих обставин договір є припиненим 12.03.2022 р., з огляду на норми цивільного законодавства, звичаї ділового обороту та відсутність між сторонами договору домовленості про призупинення дії договору, у зв`язку з чим правовідносини сторін в межах цього спору регламентуються виключно чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством, без застосування умов договору, що припинився, в тому числі і в частині строків розрахунку та відповідальності.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.07.2026 р. було закрито підготовче провадження та призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 06.08.2026 р.

31.07.2026 р. до Господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів б/н від 31.07.2026 р. (вх. № 13571/26 від 31.07.2026 р.), в якому останній просить поновити ТОВ «ДОРВИРОБНИЦТВО» строк на подання доказів, прийняти і долучити до матеріалів справи копію балансу (звіту) про фінансовий результат товариства станом на 30.06.2026 р., прийняти за основу нарахування сум акцесорного зобов`язання контррозрахунок, поданий відповідачем до суду разом з відзивом на позовну заяву, зменшити розмір всіх сум акцесорного зобов`язання відповідача, що заявляються ТДВ "КОРОСТЕНСЬКИЙ ЩЕБЗАВОД" до стягнення та стягнути з ТОВ «ДОРВИРОБНИЦТВО» 20% від суми, розрахованої відповідачем у поданому ним до суду контррозрахунку.

05.08.2026 р. до Господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від позивача надійшли заперечення на клопотання про долучення доказів б/н від 04.08.2026 р. (вх. № 13784/26 від 05.08.2026 р.), в яких позивач, зокрема, зазначає, що результати господарської діяльності відповідача в ІІ кварталі 2026 року та його фінансовий стан на 30.06.2026 р. жодним чином не підтверджує об`єктивну неспроможність виконання взятих на себе зобов`язань у 2023-2024 роках.

У судовому засіданні 06.08.2026 р. судом протокольною ухвалою було задоволено клопотання відповідача про долучення доказів з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Пунктами 4 та 5 ч. 5 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, вживає заходів для виконання сторонами їхніх обов`язків.

Враховуючи викладене та те, що подані відповідачем докази фактично спрямовані на підтвердження доводів клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, з метою об`єктивного та правильного вирішення спору, суд дійшов висновку щодо задоволення клопотання відповідача в частині долучення доказів.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті оголошувалася перерва.

У судовому засіданні 10.09.2026 р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

12.03.2021 р. між Товариством з додатковою відповідальністю "КОРОСТЕНСЬКИЙ ЩЕБЗАВОД" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДОРВИРОБНИЦТВО" (покупець) був укладений договір поставки № 12032021-УВ (далі договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити покупцю в порядку та на умовах, визначених цим договором щебінь, пісок, асфальт (далі продукція), а покупець зобов`язується прийняти продукцію та оплатити її на умовах цього договору.

Пунктом 1.4 договору визначено, що кількісні характеристики, а також асортимент продукції визначаються заявками покупця і закріплюються у відповідних видаткових накладних.

Відповідно до пункту 2.5 договору розрахунки між сторонами здійснюються шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника 100 % попередньої оплати вартості продукції (у тому числі її навантаження та доставки). Сторони можуть передбачити інший порядок розрахунків, про що укладається і підписується сторонами додаткова угода до цього договору.

Згідно пункту 2.6 договору у випадку поставки продукції на умовах п. 3.5 цього договору покупець повинен оплатити повну вартість поставленої продукції протягом 3 (трьох) банківських днів з дати поставки.

Пунктом 3.5 договору передбачено, що постачальник має право не очікуючи надходження на свій поточний рахунок оплати повної вартості узгодженої продукції поставити її покупцю.

Відповідно до п. 3.6 договору обов`язок постачальника щодо поставки продукції покупцю вважається виконаним з моменту надання у розпорядження (передачі) продукції покупцю. Приймання-передача продукції здійснюється шляхом підписання відповідної видаткової накладної уповноваженими представниками сторін.

Пунктом 5.6 договору встановлено, що у випадку несвоєчасної сплати грошових коштів за цим договором покупцю нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Розмір пені обчислюється від суми заборгованості за кожен день прострочення (включаючи день оплати) до повного розрахунку. У разі прострочення оплати понад 30 (тридцять) календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 10 (десяти) % від суми заборгованості.

Відповідно до пункту 5.7 договору покупець, який прострочив виконання грошового зобов`язання, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, штраф, пеню, а також 15 (п`ятнадцять) процентів річних від простроченої суми. У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України розмір процентів річних встановлений сторонами у договорі.

Згідно з п. 6.2 договору після закінчення строку, на який було укладено договір, якщо сторони продовжують виконувати його умови, договір вважається продовженим на невизначений строк, але кожна зі сторін має право припинити дію, попередивши про це іншу сторону у відповідності до п.п. 6.3, 6.4, 6.5 договору.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору ТДВ "КОРОСТЕНСЬКИЙ ЩЕБЗАВОД" здійснило поставку товару відповідачу на загальну суму 13265109,43 грн., що підтверджується видатковими накладними № 817 від 22.05.2023 р. на суму 358047,00 грн. (зараховано оплату у сумі 357679,02 грн., борг - 367,98 грн.); № 931 від 07.06.2023 р. на суму 300300,00 грн.; № 954 від 08.06.2023 р. на суму 269100,00 грн.; № 1150 від 24.06.2023 р. на суму 992433,00 грн.; № 1270 від 03.07.2023 р. на суму 266487,00 грн.; № 1382 від 15.07.2023 р. на суму 424782,10 грн.; № 1386 від 15.07.2023 р. на суму 188682,00 грн.; № 1629 від 09.08.2023 р. на суму 687003,22 грн.; № 1854 від 01.09.2023 р. на суму 220157,33 грн.; № 1862 від 02.09.2023 р. на суму 145710,00 грн.; № 1924 від 10.09.2023 р. на суму 292963,39 грн.; № 1951 від 13.09.2023 р. на суму 210480,00 грн.; № 2058 від 27.09.2023 р. на суму 483327,00 грн.; № 2091 від 29.09.2023 р. на суму 349911,00 грн.; № 2264 від 12.10.2023 р. на суму 291183,29 грн.; № 2278 від 13.10.2023 р. на суму 348231,00 грн.; № 2310 від 17.10.2023 р. на суму 357264,00 грн.; № 2325 від 18.10.2023 р. на суму 326196,00 грн.; № 2345 від 20.10.2023 р. на суму 160447,61 грн.; № 2356 від 23.10.2023 р. на суму 470604,00 грн., підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими їх печатками, та видатковими накладними № 2380 від 25.10.2023 р. на суму 378066,00 грн.; № 2401 від 27.10.2023 р. на суму 242697,00 грн.; № 2484 від 31.10.2023 р. на суму 411048,00 грн.; № 2519 від 03.11.2023 р. на суму 479503,68 грн.; № 2564 від 08.11.2023 р. на суму 477960,00 грн.; № 2586 від 12.11.2023 р. на суму 244023,00 грн.; № 2604 від 14.11.2023 р. на суму 162903,00 грн.; № 2647 від 19.11.2023 р. на суму 462852,00 грн.; № 96 від 02.02.2024 р. на суму 613488,34 грн.; № 97 від 02.02.2024 р. на суму 361160,08 грн.; № 138 від 07.02.2024 р. на суму 917333,74 грн.; № 200 від 20.02.2024 р. на суму 846225,68 грн.; № 237 від 27.02.2024 р. на суму 882218,99 грн., підписаними уповноваженими представниками сторін, копії яких містяться в матеріалах справи.

Зазначені обставині відповідачем не заперечувалися, і факт наявності заборгованості за поставлений товар був визнаний останнім.

Оскільки станом на час звернення позивача до суду відповідач не розрахувався з позивачем за поставлений товар, позивач і звернувся з даним позовом до суду.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені у даній справі позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Слід зазначити, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ст. 628 Цивільного кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору ТДВ "КОРОСТЕНСЬКИЙ ЩЕБЗАВОД" здійснило поставку товару відповідачу на загальну суму 13265109,43 грн., однак, вказаний товар не був оплачений відповідачем.

Зазначені обставині визнані відповідачем у відзиві на позовну заяву, у зв`язку з чим відповідачем було заявлено про часткове визнання позову в сумі 13265109,43 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Поряд з цим, згідно зі ст. 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд відмовляє у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 12032021-УВ від 12.03.2021 р., з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 13265109,43 грн. є доведеною, обґрунтованою, визнаною відповідачем та підлягає задоволенню.

Крім суми основної заборгованості, позивач також просив стягнути з відповідача пеню у сумі 7861543,92 грн., нараховану на загальну суму заборгованості 13265109,43 грн. за період з 02.03.2024 р. до 18.03.2026 р. за прострочення зобов`язання за кожним фактом поставки, оплату якої прострочено, за договором поставки товару № 12032021-УВ від 12.03.2021 р. та 1326510,94 грн. 10% штрафу, нарахованого на загальну суму заборгованості 13265109,43 грн.

Як зазначалося вище, згідно з п. 5.6 договору у випадку несвоєчасної сплати грошових коштів за цим договором покупцю нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Розмір пені обчислюється від суми заборгованості за кожен день прострочення (включаючи день оплати) до повного розрахунку. У разі прострочення оплати понад 30 (тридцять) календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 10 (десяти) % від суми заборгованості.

За приписами ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання відповідно до ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Заперечуючи проти нарахування пені та штрафу, відповідач посилається на те, що у даному випадку мала місце значна перерва між поставками, а саме - між 23.02.2022 р. та 28.04.2023 р., тобто, з часовим інтервалом між поставками товару в 14 місяців. На переконання відповідача, враховуючи положення договору, автоматичне продовження строку його дії на новий строк без підписання додаткових документів могло відбутися виключно за умови постійного та безперервного виконання обома сторонами договору його умов. Отже, у даному випадку продовження строку дії договору на невизначений строк у відповідності до п. 6.2 договору (попри наявне посилання в первинній документації на спірний договір) не відбулося, і договір припинив свою дію 12.03.2022 р. Таким чином, всі поставки товару, що здійснені позивачем з квітня місяця 2023 року, на переконання відповідача, відбувалися поза межами дії спірного договору, відтак, до відповідача не можуть застосовуватися умови договору, в тому числі - і в частині строків розрахунку та відповідальності (штрафних санкцій), встановленої договором.

Суд відхиляє дані доводи відповідача, адже зазначеним вище п. 6.2 договору сторонами було погоджено, що договір вважається продовженим на невизначений строк, якщо сторони продовжують виконувати його умови, а також було надано право кожній із сторін припинити дію договору, попередивши про це іншу сторону.

При цьому, умовами вказаного пункту договору не передбачено будь-яких строків, що обмежували б у часі продовження виконання договору сторонами.

Водночас, доказів попередження відповідачем позивача про припинення дії договору, як це передбачено останнім, матеріали справи не містять.

Окрім того, в усіх видаткових накладних за кожним фактом поставки зазначений договір № 12032021-УВ від 12.03.2021 р., і вказані накладні були підписані відповідачем без будь-яких заперечень.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що всі поставки товару, за якими відповідач має загальну заборгованість у розмірі 13265109,43 грн., відбувалися на підставі договору поставки № 12032021-УВ від 12.03.2021 р.

Доказів протилежного до справи не надано.

Судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків пені у розмірі 7861543,92 грн., нарахованої на суму заборгованості у загальному розмірі 13265109,43 грн. за кожним фактом поставки за період з 02.03.2024 р. до 18.03.2026 р., та 10% штрафу, нарахованого на загальну суму заборгованості 13265109,43 грн., які, за висновком суду, є арифметично вірними та обґрунтованими, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 7861543,92 грн. та 10% штрафу у розмірі 1326510,94 грн. підлягають задоволенню.

Також позивач просив стягнути з відповідача 2931698,50 грн. інфляційних втрат та 4067664,04 грн. 15% річних за період з 02.03.2024 р. до 18.03.2026 р., нарахованих на загальну суму заборгованості 13265109,43 грн.

Як зазначалося вище, у пункті 5.7 договору сторони визначили, що покупець, який прострочив виконання грошового зобов`язання, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, штраф, пеню, а також 15 (п`ятнадцять) процентів річних від простроченої суми.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність здійснених позивачем розрахунків 15% річних у розмірі 4067664,04 грн. та інфляційних втрат у розмірі 2931698,50 грн., розмір яких, за висновком суду, є арифметично вірним та обґрунтованим.

З огляду на вищезазначене та беручи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТДВ "КОРОСТЕНСЬКИЙ ЩЕБЗАВОД" у повному обсязі.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру всіх сум акцесорного зобов`язання відповідача, суд відзначає таке.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 р. у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

Також Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 р. у справі № 903/602/24 зазначалося, що інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони, входять до складу грошового зобов`язання і є способом захисту майнового права та інтересу.

Враховуючи, що відсотки річних та інфляційні втрати, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, входять до складу грошового зобов`язання та носять компенсаційний характер, суд відхиляє доводи відповідача щодо наявності підстав для зменшення заявлених до стягнення сум відсотків річних та інфляційних втрат.

Поряд з цим, право суду зменшувати розмір неустойки передбачене ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України.

Так, згідно з приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України загалом не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі - вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При вирішенні питання щодо наявності підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить із конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, котрі водночас мають узгоджуватися з положеннями ст. 233 Господарського кодексу України і ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, а також досліджуватися та оцінюватися судом в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України (наведений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.05.2024 р. у справі № 916/2779/23, від 11.07.2023 р. у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 р. у справі № 910/8725/22).

В обґрунтування клопотання про зменшення розміру всіх сум акцесорного зобов`язання, відповідач зазначає про скрутне фінансове становище, у зв`язку з чим стягнення суми, що заявлена у позові, може призвести до явно нерозумних і несправедливих наслідків і покласти на відповідача значний фінансовий тягар.

Оцінивши надані до справи докази, доводи сторін справи, взявши до уваги обставини, які мають істотне значення в цій справі для вирішення питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій, дослідивши доводи щодо майнового стану відповідача та відповідні заперечення позивача, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів сторін, суд дійшов висновку про те, що матеріалами даної справи не підтверджено наявності виняткових або інших істотних обставин для задоволення клопотання відповідача про зменшення всіх сум акцесорного зобов`язання.

При цьому судом відхиляються посилання відповідача на подані останнім до матеріалів справи Баланс (Звіт про фінансовий стан) станом на 30.06.2026 р. та Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за І півріччя 2026 р., оскільки вказані документи жодним чином не свідчать про наявність об`єктивної неможливість своєчасного виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати товару, отриманого у 2023-2024 р.р.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд відзначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та наданих сторонами пояснень була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі не спростовує.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОРВИРОБНИЦТВО" (07400, Київська обл., Броварський р-н, м. Бровари, вул. Онікієнка Олега, буд. 2а, код 41225863) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "КОРОСТЕНСЬКИЙ ЩЕБЗАВОД" (11502, Житомирська обл., м. Коростень, вул. Каштанова, буд. 3, код 01374567) 13265109 (тринадцять мільйонів двісті шістдесят п`ять тисяч сто дев`ять) грн. 00 коп. основного боргу, 7861543 (сім мільйонів вісімсот шістдесят одну тисячу п`ятсот сорок три) грн. 92 коп. пені, 2931698 (два мільйони дев`ятсот тридцять одну тисячу шістсот дев`яносто вісім) грн. 50 коп. інфляційних втрат, 4067664 (чотири мільйони шістдесят сім тисяч шістсот шістдесят чотири) грн. 04 коп. 15 % річних, 1326510 (один мільйон триста двадцять шість тисяч п`ятсот десять) грн. 94 коп. штрафу, 353430 (триста п`ятдесят три тисячі чотириста тридцять) грн. 32 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 29.10.2026 р.

Суддя В.М. Бабкіна