Решение № 141086940, 30.10.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 21/38/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2026 Справа № 908/3497/25 (904/7125/25)

м. Запоріжжя Запорізької області

За позовною заявою - Комунальної установи "Обласний методичний центр культури і мистецтва" Запорізької обласної ради (пр. Соборний, буд. 152, м. Запоріжжя, 69600, код ЄДРПОУ 05481518, ел. пошта: shevchenkozentr@ukr.net, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ" (вул. Діагональна, буд. 8, кімн. 21, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 39821153, ел. пошта: tov.inteks@gmail.com, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)

про стягнення 48 135, 53 грн.

в межах провадження у справі № 908/3497/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ" (вул. Діагональна, буд. 8, кімн. 21, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 39821153, ел. пошта: tov.inteks@gmail.com, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)

Розпорядник майна - Сєдова Наталя Іванівна (вул. Гагаріна, буд. 8, офіс 69, м. Запоріжжя, 69005, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)

Суддя Володимир ЧЕРКАСЬКИЙ

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Комунальна установа "Обласний методичний центр культури і мистецтва" Запорізької обласної ради звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ" про стягнення коштів, сплачених за товар, що не був поставлений, у розмірі 37 440, 00 грн. та пені у розмірі 10 695, 53 грн. Судові витрати по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу просить покласти на відповідача.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2025 матеріали позовної заяви Комунальної установи "Обласний методичний центр культури і мистецтва" Запорізької обласної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" про стягнення заборгованості за договором поставки направлено за підсудністю до Господарського суду Запорізької області.

До Господарського суду Запорізької області від Господарського суду Дніпропетровської області надійшли матеріали справи № 904/7125/25.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду розгляд справи (єдиний унікальний номер судової справи 908/3497/25 (904/7125/25)) за вище зазначеним позовом визначено судді Володимиру ЧЕРКАСЬКОМУ, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ".

Ухвалою від 03.09.2026 матеріали справи прийнято до розгляду в межах провадження у справі № 908/3497/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ" та відкрито провадження з розгляду позовної заяви; справі присвоєно номер провадження 21/38/25; ухвалено здійснювати розгляд позовної заяви за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання. Відповідачу визначено процесуальні строки на подання заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного провадження та відзиву на позов, а позивачу роз`яснено право надати відповідь на відзив.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 12.12.2022 між ним (Покупець) та відповідачем (Постачальник) через електронну систему публічних закупівель Prozorro (ID: UA-2022-12-12-021781-a) укладено договір поставки № СК25/173, за умовами якого Постачальник зобов`язався передати Покупцю у власність бензин А-95 (код ДК 021:2015-09130000-9 "Нафта і дистиляти") у кількості 1 020 літрів на загальну суму 53 040,00 грн., а відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картками/талонами) відповідно до Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 № 1442.

Позивач зазначив, що свої зобов`язання з оплати товару виконав у повному обсязі, сплативши 53 040, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 308 від 21.12.2022, а Постачальник за видатковою накладною № 0025/0000398 від 12.12.2022 передав Покупцю талони (скретч-картки) на отримання пального.

Проте відпуск оплаченого товару відповідач забезпечив лише частково на 300 літрів бензину А-95 загальною вартістю 15 600, 00 грн.; починаючи з 09.01.2023 виконання зобов`язань з відпуску пального на АЗС мережі "АВІАС" було припинено у зв`язку із закриттям цієї мережі, що підтверджується доповідними (службовими) записками. Таким чином, товар на суму 37 440, 00 грн. (720 літрів бензину А-95) залишився не поставленим.

Позивач також зазначив, що з метою врегулювання спору направляв відповідачу претензії від 01.05.2025 № 01-16/230, від 25.06.2025 № 01-16/266, від 17.09.2025 № 01-16/301 та від 09.10.2025 № 01-16/315 з вимогою виконати зобов`язання за договором або повернути сплачені кошти, які залишені відповідачем без реагування.

У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 10 695, 53 грн. за передбаченою пунктами 4.9, 4.10 договору подвійною обліковою ставкою Національного банку України.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ" своїм правом на подання відзиву на позов у порядку статті 165 ГПК України у встановлений судом строк не скористався; клопотань, заяв та доказів до суду не подав.

Копію ухвали суду про відкриття провадження з розгляду позовної заяви направлено відповідачу до його електронного кабінету, зареєстрованого у підсистемі "Електронний суд" ЄСІКС, у зв`язку з чим відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи.

Відповідно до частини 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Згідно з частиною 9 статті 165, частиною 2 статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши фактичні обставини та оцінивши надані докази, суд

УСТАНОВИВ:

Згідно з частинами 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Юридичні особи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду.

У провадженні судді Володимира ЧЕРКАСЬКОГО перебуває справа № 908/3497/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ".

Ухвалою від 18.12.2025 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Сєдову Наталю Іванівну.

18.12.2025 на офіційному веб-сайті Верховного Суду оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника. Процедура розпорядження майном боржника триває.

Згідно з частиною 1, абзацами 1, 3, 4 частини 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник, у тому числі спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; такі спори розглядаються за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, а за результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Оскільки відповідачем у справі є боржник, позовна заява розглянута у межах провадження у справі № 908/3497/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ" за правилами спрощеного позовного провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.12.2022 між Комунальною установою "Обласний методичний центр культури і мистецтва" Запорізької обласної ради (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ" (Постачальник) за результатами процедури спрощеної закупівлі (оголошення № UA-2022-12-12-021781-a) укладено договір поставки № СК25/173.

Відповідно до пункту 1.1 договору Постачальник приймає на себе зобов`язання передати Покупцю у власність Товар - бензин А-95 (код ДК 021:2015-09130000-9 "Нафта і дистиляти") у кількості 1 020 літрів, а Покупець зобов`язується оплатити і прийняти вказаний Товар. Загальна сума договору, відповідно до пункту 3.2, становить 53 040, 00 грн. (у тому числі ПДВ).

Пунктом 1.5 договору сторони погодили, що відпуск Товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картками) на отримання товару відповідно до Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 № 1442.

Згідно з пунктами 4.2.1, 4.2.2 договору передача Товару здійснюється на АЗС Постачальника шляхом заправки автомобілів Покупця при пред`явленні довіреними особами Покупця скретч-картки; скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об`єму і марки товару, після чого всі обов`язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними.

Пунктами 4.9, 4.10 договору передбачено, що за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми невиконаного стороною зобов`язання за кожен день прострочення.

За видатковою накладною № 0025/0000398 від 12.12.2022 Постачальник передав Покупцю талони (скретч-картки) на отримання пального номіналом по 10 літрів загальною кількістю 1 020 літрів.

Свої зобов`язання з оплати Товару Покупець виконав у повному обсязі, сплативши Постачальнику 53 040, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 308 від 21.12.2022 та випискою з банківського рахунку.

Відпуск оплаченого Товару за переданими скретч-картками Постачальник забезпечив частково на 300 літрів бензину А-95 загальною вартістю 15 600, 00 грн.

Починаючи з 09.01.2023 відпуск пального на АЗС мережі "АВІАС" за виданими позивачу скретч-картками припинено у зв`язку із закриттям цієї паливної мережі, що підтверджується доповідними (службовими) записками.

За таких обставин зобов`язання Постачальника з передачі оплаченого Товару залишилося невиконаним в частині 720 літрів бензину А-95 на загальну суму 37 440, 00 грн. (з розрахунку 1 020 л - 300 л = 720 л; 720 л х 52, 00 грн. = 37 440, 00 грн.).

З метою забезпечення виконання Постачальником зобов`язань позивач направляв відповідачу претензії від 01.05.2025 № 01-16/230, від 25.06.2025 № 01-16/266, від 17.09.2025 № 01-16/301 та від 09.10.2025 № 01-16/315 з вимогою виконати зобов`язання за договором або повернути сплачені за непоставлений товар кошти в сумі 37 440, 00 грн. Зазначені вимоги залишені відповідачем без відповіді та належного реагування.

Оцінюючи спірні правовідносини, суд виходить з такого.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 662, частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; обов`язок продавця передати товар вважається виконаним, зокрема, у момент надання товару в розпорядження покупця у встановленому договором порядку.

Частинами 1, 2 статті 693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором купівлі-продажу встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За правовою позицією, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17 та Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, попередня оплата - це грошова сума, яка перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків за товар, що має бути поставлений; така сума підлягає поверненню особі, яка її сплатила, у разі невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс.

Оскільки законом не визначено форми пред`явлення вимоги покупця про повернення попередньої оплати, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом, у тому числі шляхом пред`явлення позову.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону; одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

За статтею 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджено: факт укладення між сторонами договору поставки № СК25/173 від 12.12.2022; факт повної оплати Покупцем Товару в сумі 53 040,00 грн.; факт передання Покупцю скретч-карток (талонів) на отримання пального; факт часткового невиконання Постачальником обов`язку з передачі оплаченого Товару на суму 37 440, 00 грн. (720 літрів бензину А-95); факт припинення відпуску пального на АЗС Постачальника за виданими позивачу скретч-картками з 09.01.2023; факт направлення позивачем відповідачу претензій з вимогою виконати зобов`язання або повернути сплачені кошти.

Матеріали справи не містять доказів поставки відповідачем відповідної кількості пального або повернення позивачеві сплачених за непоставлений Товар коштів у розмірі 37 440, 00 грн.

Отже, відповідач, отримавши повну попередню оплату, кореспондуючого обов`язку з передачі оплаченого Товару у визначеному договором порядку та спосіб не виконав; у Покупця в силу закону виникло право вимагати повернення сплаченої суми попередньої оплати за неотриманий товар.

За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача 37 440, 00 грн. коштів, сплачених за непоставлений товар (попередньої оплати), є доведеною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимоги про стягнення пені суд зазначає таке.

Відповідно до статті 546, частини 1 статті 548, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України та пунктами 4.9, 4.10 договору поставки № СК25/173 від 12.12.2022 розмір пені визначено як подвійна облікова ставка Національного банку України від суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення.

Позивач нарахував відповідачу пеню за період з 09.01.2025 по 15.12.2025 у загальному розмірі 10 695, 53 грн. від суми невиконаного зобов`язання 37 440, 00 грн. (розрахунок пені долучено до позовної заяви).

Разом з тим, суд не може повністю погодитися із заявленим періодом нарахування пені з огляду на таке.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Умовами договору поставки № СК25/173 від 12.12.2022 інший, ніж встановлений частиною 6 статті 232 ГК України, строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання не передбачений; спеціальні норми закону, які б установлювали інший строк нарахування пені для спірних правовідносин, відсутні.

Отже, нарахування пені у спірних правовідносинах припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Застосовуючи частину 6 статті 232 ГК України, суд здійснив власний перевірочний розрахунок пені в межах шестимісячного строку із застосуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у відповідні періоди, на суму невиконаного зобов`язання 37 440, 00 грн.

За результатами такого розрахунку обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача є пеня у розмірі 5 613, 95 грн.

У задоволенні решти вимоги про стягнення пені у розмірі 5 081, 58 грн. (10 695, 53 грн. - 5 613, 95 грн.) нарахованої поза межами шестимісячного строку, встановленого частиною 6 статті 232 ГК України слід відмовити.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; обов`язок доказування покладено на сторони.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

На підставі статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному розгляді всіх обставин у їх сукупності, із застосуванням стандарту вірогідності доказів (стаття 79 ГПК України), та враховуючи, що відповідач доказів на спростування позовних вимог не надав, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову щодо стягнення з відповідача 37 440, 00 грн. коштів, сплачених за непоставлений товар та 5 613, 95 грн. пені. У стягненні пені у розмірі 5 081, 58 грн., нарахованої поза межами шестимісячного строку, слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.

Відповідно до пункту 21 частини 2 статті 4 цього Закону ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року встановлено у розмірі 3 028, 00 грн.

Виходячи з ціни позову 48 135, 53 грн., 1,5 відсотка від ціни позову становить 722, 03 грн., що є меншим за мінімальний розмір ставки судового збору (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3 028, 00 грн.).

Оскільки позовну заяву подано через систему "Електронний суд", із застосуванням коефіцієнта 0,8 для пониження розміру ставки судового збору (частина 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір") позивачу належало сплатити 2 422, 40 грн. судового збору.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 3 028, 00 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково у розмірі 43 053, 95 грн. (37 440, 00 грн. основного боргу та 5 613, 95 грн. пені), що становить 89,44 % від ціни позову 48 135, 53 грн., на відповідача покладаються судові витрати позивача зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених вимог у розмірі 2 166, 67 грн.; в іншій частині судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 255, 73 грн. покладаються на позивача.

Надміру сплачена частина судового збору у розмірі 605, 60 грн. може бути повернута позивачу в порядку пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" за його заявою.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що у позовній заяві позивачем наведено лише попередній (орієнтовний) розрахунок таких витрат у розмірі 7 500, 00 грн.

За приписами частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих доказів; такі докази подаються до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення за умови, що до закінчення судових дебатів сторона зробила про це відповідну заяву.

З огляду на те, що на час ухвалення рішення остаточних доказів фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу не подано, питання розподілу цих витрат цим рішенням не вирішується і за наявності підстав може бути вирішено додатковим рішенням у порядку статті 244 ГПК України.

Керуючись статтями 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 13, 42, 43, 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256, 257, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ" (вул. Діагональна, буд. 8, кімн. 21, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 39821153) на користь Комунальної установи "Обласний методичний центр культури і мистецтва" Запорізької обласної ради (пр. Соборний, буд. 152, м. Запоріжжя, 69600, код ЄДРПОУ 05481518) заборгованість у розмірі 37 440 (тридцять сім тисяч чотириста сорок) грн. 00 коп., пеню у розмірі 5 613 (п`ять тисяч шістсот тринадцять) грн. 95 коп., 2 166 (дві тисячі сто шістдесят шість) грн. 67 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Копію рішення надіслати позивачу, відповідачу (до електронних кабінетів).

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (статті 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням відпустки судді, повний текст рішення складено, оформлено та підписано 30.10.2026.

Суддя Володимир ЧЕРКАСЬКИЙ