Решение № 141085803, 30.10.2026, Вишгородський районний суд Київської області

30.10.2026 Справа № 363/5183/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 року суддя Вишгородського районного суду Київської області Чірков Г.Є., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» в особі Філії «Каскад Київських ГЕС і ГАЕС» про зобов`язання вчинити дії щодо нарахування та виплати одноразової допомоги у зв`язку з ушкодженням здоров`я,

встановив:

позивач звернувся до суду з даним позовом, у якому на підставі ст. ст. 526, 530, 629 ЦК України, ст.ст. 233, 238 КЗпП України порушив питання про:

- визнання за ним права на отримання одноразової допомоги у зв`язку з ушкодженням здоров`я, встановленої рішенням спільного засідання адміністрації та профкому Каскаду Київських ГЕС і ГАЕС, оформленим витягом із протоколу № 11 від 22 жовтня 2002 року, у розмірі 90 %;

- зобов`язання Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» в особі Філії «Каскад Київських ГЕС і ГАЕС» виконати рішення спільного засідання адміністрації та профкому Каскаду Київських ГЕС і ГАЕС, оформлене витягом із протоколу № 11 від 22.10.2002 року, а саме: провести розрахунок, нарахування та виплату йому одноразової допомоги у розмірі 90 %;

- стягнення з відповідача на свою користь 100 000 грн. компенсації моральної шкоди, завданої порушенням його трудових та майнових прав у зв`язку з невиконанням обов`язку щодо виплати одноразової матеріальної грошової допомоги, встановленої рішенням спільного засідання адміністрації та профспілкового комітету від 22.10.2002 року;

- поновлення строку звернення з даним позовом пропущеного з поважних причин.

Свої вимоги мотивував тим, що внаслідок нещасного випадку на виробництві і отримання ним виробничої травми 02.03.2000 року під час проходження виробничої практики в гідротехнічному цеху Каскад Київської ГЕС і ГАЕС у м. Вишгороді, на спільному засіданні адміністрації та профкому Каскаду Київської ГЕС і ГАЕС у м. Вишгороді від 22.10.2002 року прийнято рішення про встановлення йому одноразової допомоги в розмірі 90%, яке відповідачем не виконано, виплату одноразової допомоги не здійснено та спричинено моральну шкоду внаслідок тривалого невиконання цього обов`язку та фактом отримання виробничої травми.

31.09.2026 року ухвалою Вишгородського районного суду Київської області відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відзиві представник відповідача зазначив, що відповідачем виконано свій обов`язок і встановлено одноразову грошову допомогу в розмірі 90% внаслідок заподіяння позивачу виробничої травми, коли доказів неотримання позивачем такої допомоги суду не надано, а обов`язок по виплаті такої допомоги покладається на Фонд соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань. Спричинення моральної шкоди вважав недоведеним, просив у позові відмовити, в тому числі через сплив строків позовної давності, коли позивач звернувся до суду через 24 роки після події.

У відповіді на відзив позивач посилається на те, що тільки в липні 2026 року дізнався про відсутність у відповідача документів щодо нарахування та виплати йому одноразової допомоги, що не доводить факту виконання зобов`язання перед ним, а моральна шкода спричинена каліцтвом кісті (ампутація пальця, порушення функції кінцівки у юному віці) та не виплатою компенсації тривалістю понад 20 років.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Встановлено, що 02.03.2000 року учень ПТУ № 26 м. Києва ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час проходження виробничої практики в гідротехнічному цеху Каскаду Київського ГЕС і ГАЕС, не маючи права працювати на деревообробних верстатах, самовільно ввімкнув круглопильний верстат Ц-6 з метою обробки заготовки стопорного виробу. В цей час керівник практики ОСОБА_1 виконував завдання майстра (виготовлення дверного блоку) на фрезерному верстаті в цій же майстерні і не бачив як потерпілий ОСОБА_1 ввімкнув верстат. При виконанні обробки заготовки малої довжини потерпілим отримана травма лівої руки з пошкодженням чотирьох пальців.

Причиною нещасного випадку є грубе порушення виробничої дисципліни потерпілим, що полягало в самовільному виконанні роботи на верстаті, без права роботи на ньому.

Установлено, що ОСОБА_1 отримав травму в результаті порушення ним Правил техніки безпеки при роботі на деревообробному верстаті.

Спільним засіданням адміністрації та профкому Каскаду Київських ГЕС і ГАЕС від 22.10.2002 року потерпілому ОСОБА_1 встановлено одноразову допомогу в розмірі 90%.

Зазначене підтверджується копією наказу Каскад Київських ГЕС і ГАЕС Державної акціонерної гідроенергогенеруючої компанії «Дніпрогідроенерго» Міністерства енергетиків України № 272 від 27.09.1999 року, журналом реєстрації потерпілих від нещасних випадків в ВАТ «Укргідроенерго», витягом із протоколу №11 спільного засідання адміністрації та профкому Каскаду Київських ГЕС і ГАЕС від 22.10.2002 року, актом №1-2000 р. про нещасний випадок (форми Н-І), затвердженим Директором Каскаду Київських ГЕС і ГАЕС ОСОБА_2 03.03.2000 року, відповіддю на адвокатський запит Філії «Каскад Київських ГЕС і ГАЕС» Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» №11072602 від 17.07.2026 року.

18.03.2003 року ОСОБА_1 звернувся до Вишгородського відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань із заявою зареєстрованою під №1571 про призначення йому страхової виплати у зв`язку з нещасним випадком на виробництві, що стався за час роботи на Каскаді Київська ГЕС і ГАЕС.

Відповідно до постанови Відділення Вишгородського району Київської області Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України №18 від 29.03.2003 року потерпілому ОСОБА_1 згідно вимог статей 21, 28, 31, 32, 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» №1105-ХІV від 23.09.1999 року призначено одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності в сумі 3 969 грн.

Як вбачається з повідомлення №282 03.07.2004 року ОСОБА_1 отримано від Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України грошовий переказ №9/1064 в сумі 3 969 грн.

Відповідно ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» №1105-ХІV від 23.09.1999 року (в редакції чинній на момент виникнення спірних правових відносин) (далі Закон), одним із завдань страхування від нещасного випадку є відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей.

Згідно ст. 6 Закону суб`єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик.

Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування (далі - працівник).

Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи.

Страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд соціального страхування від нещасних випадків).

Об`єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахованого, його здоров`я та працездатність.

Відповідно до ст. 7 Закону роботодавцем відповідно до цього Закону вважається власник підприємства або уповноважений ним орган та фізична особа, яка використовує найману працю.

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону обов`язковому страхуванню від нещасного випадку підлягають: учні та студенти навчальних закладів, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять; під час занять, коли вони набувають професійних навичок; у період проходження виробничої практики (стажування), виконання робіт на підприємствах.

Згідно ст. 13 Закону страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

Нещасний випадок або професійне захворювання, яке сталося внаслідок порушення нормативних актів про охорону праці застрахованим, також є страховим випадком.

Порушення правил охорони праці застрахованим, яке спричинило нещасний випадок або професійне захворювання, не звільняє страховика від виконання зобов`язань перед потерпілим.

Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України "Про охорону праці".

Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.

Відповідно до п. 1 ст. 14 Закону нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю бо настала смерть.

Як вбачається з ч. 1 ст. 15 Закону страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків - некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням.

До обов`язків фонду соціального страхування від нещасних випадків згідно ч. 1 ст. 21 Закону у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов`язаний у встановленому законодавством порядку:

1) своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні:

а) допомогу у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;

б) одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого;

в) щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого;

г) пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

д) пенсію у зв`язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

е) грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

Усі види соціальних послуг та виплат, передбачені цією статтею, надаються застрахованому та особам, які перебувають на його утриманні, незалежно від того, зареєстровано підприємство, на якому стався страховий випадок, у Фонді соціального страхування від нещасних випадків чи ні.

Згідно ч. 1 ст. 25 Закону усі види страхових виплат і соціальних послуг застрахованим та особам, які перебувають на їх утриманні, а також усі види профілактичних заходів, передбачених статтями 21 та 22 цього Закону, провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків за рахунок коштів цього Фонду.

Відповідно до ст. 28 Закону страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Зазначені грошові суми складаються із:

1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);

2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого);

3) страхової виплати пенсії по інвалідності потерпілому;

4) страхової виплати пенсії у зв`язку з втратою годувальника;

5) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;

6) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

За наявності факту заподіяння моральної шкоди потерпілому провадиться страхова виплата за моральну шкоду.

Як передбачено ч. 1 ст. 35 Закону для розгляду справ про страхові виплати до Фонду соціального страхування від нещасних випадків подаються: акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами та (або) висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності застрахованого чи копія свідоцтва про його смерть, а також відповідні рішення про відшкодування моральної (немайнової) шкоди; документи про необхідність подання додаткових видів допомоги.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 36 Закону фонд соціального страхування від нещасних випадків розглядає справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи за наявності усіх необхідних документів і приймає відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження зазначених документів.

Рішення оформляється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім`ї та їх строки або обгрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів.

Відповідно до ч.ч. 2, 4, 7 ст. 40 Закону одноразова допомога виплачується потерпілому в місячний строк з дня визначення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, а в разі смерті потерпілого - у місячний строк з дня смерті застрахованого особам, які мають на це право.

Виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням.

Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду соціального страхування від нещасних випадків своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці".

Згідно п. 4. ч. 1 ст. 43 Закону застрахований має право у разі настання страхового випадку одержувати від Фонду соціального страхування від нещасних випадків виплати та соціальні послуги, передбачені статтею 21 цього Закону.

Як передбачено ч. 2 ст. 45 Закону роботодавець як страхувальник зобов`язаний:

1) своєчасно реєструватися у Фонді соціального страхування від нещасних випадків;

2) своєчасно та повністю сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків;

3) інформувати робочий орган виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків:

а) про кожний нещасний випадок або професійне захворювання на підприємстві;

б) про зміну технології робіт або виду діяльності підприємства для переведення його до відповідної групи тарифів небезпеки;

в) не пізніш як за два місяці - про ліквідацію підприємства;

4) щорічно подавати робочому органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків відомості про чисельність працівників, річну суму заробітної плати, річний фактичний обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг), кількість нещасних випадків і професійних захворювань на підприємстві за минулий календарний рік;

5) безоплатно створювати всі необхідні умови для роботи на підприємстві представників Фонду соціального страхування від нещасних випадків;

6) повідомляти працівникам підприємства адрес та номери телефонів робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, а також лікувально-профілактичних закладів та лікарів, які за угодами з цим Фондом обслуговують підприємство.

Порядок і строки подання відомостей, передбачених пунктами 3 і 4 частини другої цієї статті, визначаються Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків несе відповідальність згідно із законодавством за шкоду, заподіяну застрахованим особам внаслідок невиконання, несвоєчасного бо неналежного виконання умов страхування, встановлених законодавством.

Згідно ст. 53 Закону застрахована особа несе відповідальність за невиконання своїх обов`язків щодо страхування від нещасного випадку згідно із законодавством.

Аналізуючи докази наявні в справі, суд доходить таких висновків.

Установлено, що обов`язки відповідача, як роботодавця, передбачені ч. 2 ст. 45 Закону, щодо потерпілого ОСОБА_1 внаслідок нещасного випадку на виробництві виконано належним чином і в повному обсязі.

На виконання вказаних вимог Закону за зверненням потерпілого ОСОБА_1 Відділенням Вишгородського району Київської області Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань також своєчасно та в повному обсязі виплачено страхову виплату у виді одноразової допомоги в розмірі 3 969 грн.

Доводи позову про інше є безпідставними, на вимогах Закону та фактичних обставинах справи не ґрунтуються.

Факт заподіяння моральної шкоди від нещасного випадку на виробництві при відшкодуванні шкоди потерпілому ОСОБА_1 в передбаченому Законом порядку Відділенням Вишгородського району Київської області Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань не встановлювався і відповідно страхова виплата за моральну шкоду не проводилася.

Вину відповідача щодо спричинення моральної шкоди потерпілому ОСОБА_1 внаслідок його каліцтва на підставі належних, допустимих і достатніх доказів в суді не доведено.

Встановлено, що ОСОБА_1 отримав виробничу травму внаслідок власного недбальства, самовільного виконання робіт на верстаті та порушення ним Правил техніки безпеки.

За вказаних умов, сам факт отримання каліцтва і посилання позивача на травматичну ампутацію лівої кисті на рівні дистальної долонної складки з пошкодженням п`ястково-фалангових суглобів та повну деструкцію ІІ-го пальця, ампутаційну куксу II-го пальця лівої кисті на рівні п`ястної кістки, наявного застарілого ушкодження сухожиль III-V пальців, порушення функції захвату та утримання лівої кисті, постійний больовий синдром (згідно довідки Клініки мікрохірургії та реконструктивної хірургії кисті Українського науково-дослідного Інституту травматології та ортопедії Міністерства охорони здоров`я України від 21.03.2000 року, довідки клініки мікрохірургії та реконструктивної хірургії кисті Інституту травматології та ортопедії АМН України від 02.12.2003 року, консультативного заключення Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київська обласна клінічна лікарня» від 02.05.2024 року), а також наявність у справі довідок МСЕК про встановлення ОСОБА_1 3 групи інвалідності з 01.12.2001 року до 01.12.2002 року, 45% втрати професійної здатності з 28.02.2002 року по 01.03.2003 року, 40% втрати професійної здатності та 3 групи інвалідності з 01.04.2005 року довічно, підставою для висновку про спричинення винними та протиправними діями відповідача моральних страждань позивачу бути не може.

Так, згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Зазначені висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Вказані висновки викладено у постанові Верховного Суду від 10 серпня 2022 року у справі № 635/6868/16-ц.

При розгляді справи суд з`ясовує: наявність самої моральної шкоди та її вплив на життя позивача; факт вчинення протиправних дій відповідачем та його вину; зв`язок між дією (бездіяльністю) відповідача та моральною шкодою, яку поніс позивач; обґрунтованість суми компенсації моральної шкоди.

Тобто відшкодування моральної шкоди передбачає необхідність встановлення певних обставин, а саме протиправних дій чи бездіяльності заподіювача шкоди та зв`язок цих протиправних дій чи бездіяльності заподіювача шкоди із самою шкодою, майновою чи моральною.

Вказані висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 травня 2022 року у справі № 761/28949/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

В силу вимог ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Докази мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Так, з матеріалів справи та наданих суду доказів не можна дійти висновку про існування достатніх обставин, які б вказували на винні, протиправні дії або бездіяльність відповідача відносно позивача, які б спричинили йому моральну шкоду.

Відтак, доводи позову про це та тривалу невиплату відповідачем одноразової допомоги у зв`язку з ушкодженням здоров`я як передумову заподіяння моральної шкоди є безпідставними і необгрунтованими.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що в задоволені позову слід відмовити за недоведеністю та необґрунтованістю, коли порушених, невизнаних чи оспорених прав позивача, які б підлягали захисту, в цій справі судом не встановлено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 259, 265, 279, ЦПК України,

вирішив:

у задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Укргідроенерго» в особі Філії «Каскад Київських ГЕС і ГАЕС», код ЄДРПОУ - 00100242, знаходиться за адресою: Київська область, м. Вишгород.

Суддя