Постановление суда № 141084064, 30.10.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

У Х В А Л А

про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою

Справа № 338/2072/26

Провадження №1-кс/338/258/26

30 жовтня 2026 року селище Богородчани

Слідчий суддя Богородчанського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника-адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ відділення поліції № 2 (с-ще Богородчани) Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області капітана поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні № 62026100140003373 від 18 вересня 2026 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

В С Т А Н О В И В:

29 жовтня 2026 року слідча ОСОБА_3 за погодженням із прокурором ОСОБА_4 звернулася з клопотанням про застосування до ОСОБА_5 тримання під вартою строком на 60 днів із визначенням застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266240 грн. Клопотання обґрунтовано підозрою за ч. 5 ст. 407 КК України та ризиками, передбаченими пп. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

За змістом повідомлення про підозру, ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем та тимчасово виконуючи обов`язки водія гранатометного взводу 1-го механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , 24 серпня 2026 року без дозволу командування самовільно залишив місце тимчасової дислокації підрозділу в АДРЕСА_2 та до 06 вересня 2026 року перебував поза ним. Цього дня його виявили працівники поліції в м. Тернополі та доставили до ІНФОРМАЦІЯ_2 для організації продовження служби.

29 жовтня 2026 року о 18 год 46 хв ОСОБА_5 вручено письмове повідомлення про підозру, та о 18 год 47 хв його фактично затримано в порядку ст. 615 КПК України, про що складено протокол затримання.

Прокурор ОСОБА_4 та слдча ОСОБА_3 клопотання підтримали і просили його задовольнити, з підстав зазначених у клопотанні. Також прокурор повідомив про наявність у підозрюваного ще кількох епізодів СЗЧ у м. Дніпро з 07.08.2026 по 13.08.2026 та з 22.09.2026 по 29.10.2026 з м. Чортків Тернопільської області. Вважав обрання більш м`якого запобіжного заходу безпідставним, оскільки домашній арешт легітимізує перебування підозрюваного у злочинному стані ухилення від військової служби за місцем проживання, а особисте зобов`язання не забезпечить належної процесуальної поведінки.

Захисник-адвокат ОСОБА_6 заперечив проти обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою та просив застосувати більш м`який запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання підозрюваного.

Підозрюваний ОСОБА_5 просив застосувати цілодобовий домашній арешт за місцем проживання, розкаювався у вчиненому ухиленні від військової служби, оскільки хотів змінити місце несення служби. Підставою для такої зміни назвав невиплату заробітної плати за місцем служби, що на його думку дає підстави для самовільного залишення служби. Не зазначив жодної поважної причини ухилення від військової служби. Зазначив що проживає з батьками в с. Синягівка, Збаразького району Тернопільської області.

Дослідивши клопотання та матеріали, врахувавши позиції учасників, суд приходить до наступних висновків.

Згідно зі ст. 29 Конституції України та ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод тримання особи під вартою можливе лише за законом і на підставі належно вмотивованого рішення суду.

Відповідно до ст. 177, 178, 183, 194 КПК України необхідно встановити обґрунтованість підозри, наявність конкретного ризику та недостатність більш м`яких запобіжних заходів.

Рішенням Конституційного Суду України від 24 червня 2026 року № 4-р(ІІ)/2026 частину восьму ст. 176 КПК України визнано неконституційною з утратою чинності через три місяці після ухвалення рішення.

Щодо обґрунтованості підозри, судом встановлено, що відповідно до матеріалів ЄРДР, повідомлення про підозру, наказу військової частини НОМЕР_1 від 24 серпня 2026 року № 258, рапортів командування, матеріалів службового розслідування та документів про виявлення ОСОБА_5 06 вересня 2026 року свідчать про його фактичну відсутність за місцем служби понад три доби в умовах воєнного стану.

За матеріалами службового розслідування, дозволу залишити підрозділ ОСОБА_5 не надавалося, а звернень про відпустку чи повідомлення командування про поважні причини відсутності від ОСОБА_5 не зафіксовано.

Отже така сукупність відомостей є достатньою для обґрунтованої підозри, передбаченої за ч. 5 ст. 407 КК України.

Водночас наведений висновок не є констатацією винуватості. Остаточна оцінка наявності умислу, поважних причин відсутності та допустимості доказів належить до подальшого провадження.

Згідно із санкцією ч. 5 ст. 407 КК України інкриміноване діяння карається позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років і належить до тяжких злочинів.

Щодо ризику переховування (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), слідчий суддя зазначає наступне. У матеріалах зафіксовано не лише відсутність ОСОБА_5 від 24 серпня до 06 вересня 2026 року, а й попереднє нез`явлення останнього до визначеного місця служби 0612 серпня 2026 року, після чого 13 серпня 2026 року підозрюваний ОСОБА_5 прибув до військової частини НОМЕР_2 .

Крім того, доповіддю військової частини НОМЕР_3 від вересня 2026 року зазначено, що 22 вересня 2026 року зафіксовано нову відсутність ОСОБА_5 у підрозділі, місце перебування на той час не було відоме, на телефонні дзвінки він не відповідав. Дані документи характеризують повторювану поведінку щодо підозри у самовільному ухиленні від виконання військового обов`язку.

Сам факт самовільного неодноразового залишення військової частини, неодноразові випадки вибуття з-під фактичного службового контролю, невстановлене місцезнаходження в ці періоди, непідтримання зв`язку з командуванням у поєднанні з тяжкістю можливого покарання дають достатні підстави вважати реальним ризик ухилення від подальших процесуальних обов`язків.

Щодо ризику незаконного впливу (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України), слідчий суддя зазначає наступне. Обставини відсутності підозрюваного встановлювалися за поясненнями військовослужбовців підрозділу, зокрема ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які мають безпосередні відомості щодо проходження ним служби.

Їхня службова обізнаність і можливість подальших контактів із підозрюваним обумовлюють необхідність запобігання позапроцесуальному узгодженню показань. Тому цей ризик оцінюється та враховується передусім при визначенні обов`язку не контактувати з конкретними особами щодо обставин провадження.

Щодо ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України). Посилання на можливість симуляції захворювання чи подання недостовірних медичних документів. Матеріали не містять конкретних відомостей про підроблення документів, спроби обману органу розслідування або незаконне використання медичних документів. Ця версія має характер припущення і не використовується як самостійна доведена підстава для тримання під вартою.

Щодо ризику продовження кримінального правопорушення або вчинення іншого (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України). Наказ і акт службового розслідування стосовно нез`явлення 0612 серпня 2026 року, матеріали самовільного залишення підрозділу 24 серпня 2026 року та повідомлення військової частини НОМЕР_3 про відсутність 22 вересня 2026 року свідчать про повторюваність поведінки за короткий проміжок часу. Для прогнозування можливого повторення аналогічної поведінки підтверджена документами послідовність має самостійне значення. Ризик за п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України є реальним і істотним.

Щодо обставин, передбачених ст. 178 КПК України. ОСОБА_5 має відоме зареєстроване та фактичне місце проживання у с. Синягівка Тернопільської області. З матеріалів та з пояснень ОСОБА_5 вбачається, що він не перебуває у зареєстрованому шлюбі, раніше не судимий, у с. Синягівка проживає з батьками. З пояснень ОСОБА_5 щодо окремого проживання дітей з бувшою дружиною та з клопотання наявні відомості про двох малолітніх дітей, водночас наявна особова справа військовослужбовця конкретизує лише одного сина. Доказів фактичного обсягу утримання дітей або інших осіб не надано. Сімейні зв`язки самі собою не усувають ризиків, пов`язаних із повторним нез`явленням до служби.

Характеристики командирів військових частин НОМЕР_1 і НОМЕР_4 містять негативні оцінки дисциплінованості та ставлення до виконання службових завдань.

Медична характеристика військової частини НОМЕР_1 підтверджує звернення 20 та 22 серпня 2026 року до медичного пункту у зв`язку зі скаргами на біль у спині. Документально не підтверджено, що саме цей стан з 24 серпня до 06 вересня 2026 року вимагав перебування поза військовою частиною без повідомлення командування або об`єктивно позбавляв можливості звернутися до лікаря чи до командування. ОСОБА_5 в судовому засідання не зазначав поважних причин ухилення від військової служби.

Щодо можливості більш м`якого запобіжного заходу. Особисте зобов`язання не створює достатнього стримувального механізму за встановленої повторюваності ухилення від служби. Відомостей про конкретного поручителя, його добровільну згоду та здатність забезпечити процесуальну поведінку не надано. Застава як самостійний захід до внесення коштів залишала б підозрюваного без необхідного первинного процесуального контролю, тоді як обрання тримання під вартою з альтернативою застави забезпечує негайний контроль до реального внесення визначеної суми, й надалі дію застави та покладених обов`язків. Така відмінність є істотною з огляду на неодноразові випадки підозри в ухиленні.

Домашній арешт за адресою реєстрації дозволив би здійснювати контроль місця перебування та є реальною, а не формальною альтернативою. Проте інкриміноване діяння полягає саме в самовільній відсутності за місцем військової служби. Фіксація особи в житлі поза місцем служби не забезпечує повернення до визначеного місця її проходження, а наведена послідовність повторних підозр в ухиленні від військової служби, не дає підстав покладатися лише на обмеження пересування або електронний контроль. Більш м`які запобіжні заходи матимуть недостатній процесуальний вплив саме щодо встановленого ризику повторного невиконання обов`язків та ухилення від процесуального контролю.

Таким чином, сторона обвинувачення довела обґрунтовану підозру, наявність насамперед ризиків за пп. 1 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України і недостатність більш м`яких заходів для їх належного запобігання. З огляду на винятковість тримання під вартою, початковий характер застосування заходу та необхідність подальшої перевірки обставин здоров`я й сімейного стану, строк 60 днів визнається необхідним у межах ч. 1 ст. 197 КПК України. Початком обчислення строку є фактичне затримання о 18 год 47 хв 29 жовтня 2026 року; останній, шістдесятий календарний день 27 грудня 2026 року.

Щодо застави. Абзац восьмий ч. 4 ст. 183 КПК України під час воєнного стану надає суду право не визначати заставу в провадженнях за ст. 407 КК України, але не встановлює заборони її визначення. Відповідно до ст. 182 КПК України за тяжкий злочин звичайний розмір застави становить від 20 до 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» цей мінімум визначено в сумі 3328 грн. 80 таких мінімумів становлять 266240 грн. Заявлена сума не перевищує законної верхньої межі.

Визначення саме 80 прожиткових мінімумів обумовлене суттєвою повторюваністю нез`явлень до служби протягом серпня-вересня 2026 року, небезпекою продовження аналогічної поведінки та потребою у дієвому фінансовому стимулі для явки й виконання обов`язків після звільнення. Враховано також наявність дітей і сімейних зв`язків, відсутність підтверджених відомостей про значні активи чи стабільні цивільні доходи. Суд також враховує можливість внесення коштів передбаченими законом заставодавцями. Сукупність особливо інтенсивних конкретних ризиків виправдовує застосування верхньої межі без її перевищення. Застава з чіткими процесуальними обов`язками залишається передбаченою законом альтернативою триманню під вартою.

Клопотання слідчої містить вимогу про прибуття наступного робочого дня після звільнення з-під варти до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Суд враховує, що внесення застави не припиняє військовослужбовцю обов`язку проходити військову службу та виконувати законні накази. Тому доцільно окремо зобов`язати до такого прибуття за визначеним військовим порядком.

У разі внесення застави, з урахуванням встановлених ризиків, необхідно також зобов`язати підозрюваного прибувати за викликами, повідомляти про зміну місця проживання та роботи (служби), утримуватися від контактів щодо обставин провадження з визначеними службовими особами та здати документи для виїзду за кордон. З огляду на військовий статус підозрюваного ці обов`язки повинні виконуватися без перешкоджання законному проходженню служби.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст. 176178, 182184, 193197, 202, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання слідчого слідчого відділення відділення поліції № 2 (с-ще Богородчани) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області капітана поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_4 , задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів з утриманням в умовах гаупвахти ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_3 ).

Строк тримання під вартою обчислювати з моменту фактичного затримання - з 18 год 47 хв 29 жовтня 2026 року. Строк дії ухвали в частині тримання під вартою визначити до 18 год 47 хв 27 грудня 2026 року включно.

Визначити підозрюваному ОСОБА_5 заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень, яку може внести підозрюваний або інша фізична чи юридична особа (заставодавець), за винятком осіб, визначених законом.

Застава вноситься на спеціальний депозитний рахунок: одержувач - ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ 26289647, банк - ДКСУ, м. Київ, МФО - 820172; IBAN - UA158201720355259002000002265. Призначення платежу: «Застава у кримінальній справі № 338/2072/26 за ОСОБА_5 , Богородчанський районний суд Івано-Франківської області».

Роз`яснити, що підозрюваний або заставодавець мають право внести заставу протягом дії ухвали. Після отримання та перевірки документа про її внесення уповноважена службова особа місця ув`язнення негайно звільняє ОСОБА_5 з-під варти за відсутності іншого судового рішення, що передбачає його тримання під вартою, та повідомляє про це слідчого, прокурора і слідчого суддю. З моменту такого звільнення підозрюваний вважається особою, до якої застосовано запобіжний захід у виді застави.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_5 до 18 год 47 хв 27 грудня 2026 року такі обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

-наступного робочого дня після звільнення з-під варти з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 з метою продовження проходження військової служби у визначеній військовій частині;

-прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проживання та/або місця роботи (проходження військової служби);

-утримуватися від позапроцесуального спілкування зі свідками, у тому числі з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 щодо обставин цього кримінального провадження;

-здати на зберігання до відповідного органу державної влади паспорт (паспорти) для виїзду за кордон та інші наявні документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному та заставодавцю, що в разі невиконання передбачених законом обов`язків застава може бути звернена в дохід держави в порядку, встановленому ст. 182 КПК України.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення. Копію ухвали негайно вручити підозрюваному, його захиснику та прокурору, а для виконання направити до уповноваженої установи попереднього ув`язнення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів із дня її оголошення, а підозрюваним, який тримається під вартою, - протягом п`яти днів із дня вручення йому копії ухвали.

Слідчий суддя ОСОБА_1