Решение № 141076008, 30.10.2026, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської областіСправа № 213/3697/25

Номер провадження 2/213/1090/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2026 року м . Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Попова В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу № 213/3697/25 за позовом Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за послугу постачання теплової енергії,-

В С Т А Н ОВ И В:

Стислий виклад позиції позивача.

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії, посилаючись на те, що позивач надає зазначені послуги за адресою: АДРЕСА_1 , власником квартири за якою є відповідач, але відповідач у повному обсязі оплату за отримані послуги не здійснює, в результаті чого виникла заборгованість за період з 01 жовтня 2013 року по 30 квітня 2025 року в розмірі 82 052,53 грн. Зазначену суму заборгованості, заборгованість за абонентське обслуговування за період з 01 листопада 2021 року по 30 квітня 2025 року у розмірі 748,11 грн, а також інфляційні втрати у розмірі 37 029,14 грн, 3% річних у розмірі 8 902,73 грн та пеню у розмірі 1 061,82 грн позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Представник відповідача подав відзив на позов, згідно з яким позовні вимоги не визнає. Зазначає, що рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 травня 2008 року право власності на квартиру за адресою виникнення боргу визнано за ОСОБА_2 . Тому з 2008 року саме він є дійсним власником квартири, незважаючи на те, що право власності на квартиру він за собою не зареєстрував. Ця квартира вибула з власності ОСОБА_1 , вона там не проживає, не зареєстрована, доступу до квартири не має, тому не є споживачем послуг, які надає позивач за вищезазначеною адресою. З посиланням на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17, зазначає, що особа, яка здійснила державну реєстрацію правочину/набула право власності на підставі судового рішення, набула титул власника майна. У свою чергу необхідність реєстрації права на нерухоме майно (на момент виникнення спірних правовідносин до 01 січня 2013 року) не впливала на виникнення у такої особи нерухомості прав власника на це майно. Також просить врахувати висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 18 лютого 2021 року у справі № 609/1231/19, згідно з яким відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном. Вважає, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності необхідним є, перш за все, встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає. У розумінні ст. 392 ЦК України судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах (постанова Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 923/1283/16). Тому підставою для набуття права власності є укладення правочину або існування судового рішення про визнання права власності, а державна реєстрація такого укладання є лише формою фіксації набуття чи припинення речових прав: відсутність реєстрації рішення суду як правовстановлюючого документа у відповідному державному реєстрі не впливає на правовий статус відповідного майна, не позбавляє фактичного власника права володіння, користування чи розпорядження ним та наділяє його законними інтересами стосовно такого майна. У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності відповідача на квартиру погашено 10 березня 2026 року на підставі рішення суду від 12 травня 2008 року. Крім того, рішенням суду у справі № 213/3831/20 позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог до відповідача про стягнення заборгованості за період з 01 жовтня 2013 року по 01 жовтня 2020 року. Рішення не оскаржено та набрало законної сили. Проте позивач повторно заявляє вимоги за цей період, додавши до нього період до 30 квітня 2025 року. Також посилається на пропуск позивачем строку позовної давності. Просить закрити провадження в частині вимог за період з 01 жовтня 2013 року по 01 жовтня 2020 року, а в іншій частині позову відмовити.

Відповідь на відзив.

Представник позивача надав відповідь на відзив, згідно з якою вважає доводи представника відповідача необґрунтованими. Подаючи позов, позивач керувався даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до яких власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 є відповідач. З посиланням на висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 та від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, зазначає, що державна реєстрація права власності є засобом публічного підтвердження державою факту виникнення права власності, а запис у реєстрі є доказом права власності для будь-кого, хто вступає у відносини з власником. Зазначає, що погашення запису про право власності відповідача на вищезазначену квартиру відбулося лише 10 березня 2026 року. Це підтверджує, що ОСОБА_1 до цього часу визнавала себе власником майна. Тому заборгованість за послугу з постачання теплової енергії за період з 01 жовтня 2013 року по 30 квітня 2025 року покладається на неї. Також зазначає, що на час дії на території України карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, строки, визначені статтями 257, 258 ЦК України, були продовжені. Крім того, ці строки продовжувалися на період дії воєнного стану.

Процесуальні дії у справі.

На підставі розпорядження керівника апарату Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області № 38 від 03 вересня 2026 року здійснено повторний автоматизований розподіл справ, внаслідок чого справу передано у провадження судді Попова В.В.

08 вересня 2026 року цивільну справу прийнято до свого провадження. Розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

30 жовтня 2026 року закрито провадження в частині вимог за період з 01 жовтня 2013 року по 01 жовтня 2020 року.

Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювались.

Заяви, клопотання.

Заяв/клопотань від сторін не надходило.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» надає послугу з постачання теплової енергії населенню (споживачам).

Згідно з даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 14 березня 2008 року внесено запис про реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .

Відповідно до рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 травня 2008 року у справі № 2-1639/2008 визнано дійсним договір обміну 5/8 частини квартири АДРЕСА_2 на квартиру АДРЕСА_3 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; визнано дійсним договір купівлі-продажу 3/16 частини квартири АДРЕСА_2 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ; визнано дійсним договір купівлі-продажу 3/16 частини квартири АДРЕСА_2 , укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 ; визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_2 ; визнано за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_3 . Рішення не оскаржено, набрало законної сили 22 травня 2008 року.

19 червня 2008 року ОСОБА_1 зареєструвала в КП ДОР «Криворізьке БТІ» право власності на квартиру АДРЕСА_2 .

ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .

Позивачем відповідно до тарифів на теплову енергію постачалася теплова енергія до квартири за адресою: АДРЕСА_1 , однак споживачем зобов`язання з оплати за надані послуги не здійснюється належним чином.

Відповідно до рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 листопада 2021 року у справі № 213/3831/20 відмовлено у задоволенні позову АТ «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги. Предметом спору є заборгованість за надані позивачем послуги за період з 01 жовтня 2013 року по 01 жовтня 2020 року за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням встановлено, що відповідач була власником квартири адресою: АДРЕСА_1 . Споживачем послуг згідно з особовим рахунком № НОМЕР_1 , що міститься в матеріалах справи, була ОСОБА_5 . Позивачем нарахована заборгованість за спірний період у сумі 46 412,81 грн. Судом враховано рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 травня 2008 року у справі № 2-1639/2008. Оскільки в судовому засіданні встановлено, що відповідач вже не є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 та користувачем послуг, які надає позивач за цією адресою, тому ОСОБА_1 не може нести відповідальність за неналежне виконання зобов`язання.

Рішення не оскаржено, набрало законної сили 17 грудня 2021 року.

Згідно із наданим до суду розрахунком заборгованості сума боргу з оплати послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01 жовтня 2013 року по 30 квітня 2025 року становить 82 052,53 грн.

З огляду на те, що предметом розгляду є період з 02 жовтня 2020 року по 30 квітня 2025 року, заборгованість за цей період згідно з розрахунком становить 35 639,72 грн. При цьому суд враховує, що послуги з постачання теплової енергії у жовтні 2020 року та у квітня 2025 року не надавалися, тому фактичним розрахунковим періодом заборгованості є період з 01 листопада 2020 року по 31 березня 2025 року.

Заборгованість за абонентське обслуговування за період з 01 листопада 2021 року по 30 квітня 2025 року становить 748,11 грн.

Позивачем нарахована пеня за період з листопада 2021 року по березень 2025 року включно у розмірі 1 061,82 грн, інфляційні втрати за період з жовтня 2013 року по березень 2025 року у розмірі 37 029,14 грн та 3% річних за період з жовтня 2013 року по березень 2025 року у розмірі 8 902,73 грн.

10 березня 2026 року на підставі рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 травня 2008 року у справі № 2-1639/2008 в Реєстрі прав на нерухоме майно погашено запис про право власності ОСОБА_1 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Зміст спірних правовідносин.

Викладеним обставинам відповідають правовідносини, які витікають з належного виконання споживачем зобов`язань зі сплати наданих послуг.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 162 ЖК України, чинної у період виникнення заборгованості, плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов`язує.

Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Цією статтею встановлено презумпцію обов`язку власника нести всі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно з ч. 1, 2, 4 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Пунктом 1.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07 лютого 2002 року, яке втратило чинність 01 січня 2013 року, у редакції, чинній до 06 лютого 2009 року від державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (далі БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.

На дату втрати чинності Тимчасовим положення п. 1.3 викладено у такій редакції: державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації (далі БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ, створеними до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" ( 1878-17 ) та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Згідно з ч. 1, 2, 4, 7 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також права та обов`язки зазначених учасників відносин регулює Закон України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 цього Закону до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги, в тому числі з постачання теплової енергії.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Індивідуальний споживач фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Пунктами 1, 5 частини другої статті 7 зазначеного Закону встановлено, що індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Пунктом 42 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення.

Частиною 5 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що плата виконавцю комунальної послуги складається з плати за послугу та плати за абонентське обслуговування.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку (ч. 1 ст. 264 ЦК України).

Нормами частини 3-5 статті 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 року Кабінетом Міністрів України прийнято 11 березня 2020 року постанову «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» за №211, якою установлено з 12 березня до 03 квітня 2020 року на усій території України карантин. У подальшому Кабінет Міністрів України неодноразово його продовжував.

У постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі 679/1136/21 зазначено, що: «У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Згідно з п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, чинним на момент звернення з позовом до суду, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Висновок суду.

Аналізуючи спірні правовідносини в контексті зазначених норм права, судом встановлено, що позивачем доведено факт утворення заборгованості з оплати послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 за період з 02 жовтня 2020 року по 30 квітня 2025 року в розмірі 35 639,72 грн, а також заборгованості за абонентське обслуговування за період з 01 листопада 2021 року по 30 квітня 2025 року у розмірі 748,11 грн.

З аналізу вищевикладених норм видно, що законодавцем обов`язок з оплати житлово-комунальних послуг покладено на власника нерухомого майна, за адресою якого надаються послуги, та осіб, які зареєстровані за цією адресою.

Позивач стверджує, що наявність на день подачі позову в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності на квартиру за адресою виникнення боргу за відповідачем є підставою стягнення з неї заборгованості з комунальних послуг.

Натомість представник відповідача наполягає на тому, що право власності відповідача на це майно припинено на підставі рішення суду від 12 травня 2008 року у справі № 2-1639/2008, згідно з яким право власності на цю квартиру визнано за третьою особою, що свідчить про відсутність у відповідача обов`язку оплачувати комунальні послуги, що надаються за адресою квартири.

Судом надано оцінку доводам учасників справи щодо власника квартири.

При цьому враховано висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17.

Так, Велика Палата, вирішуючи питання набуття права власності за відсутності державної реєстрації права власності на придбане нерухоме майно до 01 січня 2013 року, у пунктах 28-31 постанови зазначила: у межах суб`єктивного права власності доцільно виділити два конструктивних елементи: а) титул власності; б) правомочності власника. Правомочність власника невід`ємний атрибут права власності та розглядається як динамічна категорія, як одна з основних можливостей власника щодо належного йому майна.

Титул власності є статичною категорією, до зміни власника не передається. Державна реєстрація договору купівлі-продажу нерухомості адміністративний акт, який породжує титул власника.

Таким чином, висловивши свою волю на відчуження об`єкта нерухомого майна, власник у межах свого суб`єктивного права власності реалізовує свої правомочності. Державна реєстрація правочину завершує перехід права власності (право власності на об`єкт припиняється у продавця і відповідно виникає в покупця). Тобто покупець набуває не лише правомочності власника, а й сам титул.

Ураховуючи вищевикладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що особа, яка здійснила державну реєстрацію правочину відповідно до норм статей 334, 657 ЦК України, набула титул власника майна. У свою чергу необхідність реєстрації права на нерухоме майно (на момент виникнення спірних правовідносин до 01 січня 2013 року) не впливала на виникнення в покупця нерухомості прав власника на це майно.

Як встановлено судом, рішення про визнання за третьою особою права власності на квартиру АДРЕСА_3 ухвалено та набрало законної сили до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

З огляду на викладене відсутність запису про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на вищезазначену квартиру в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не свідчить безумовно про невиникнення у нього прав власника на це майно.

Матеріали справи не містять доказів відсутності реєстрації за третьою особою права власності на квартиру у БТІ.

Зважаючи на те, що рішення про визнання за ОСОБА_2 права власності на квартиру АДРЕСА_3 ухвалено та набрало законної сили до 01 січня 2013 року, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 334/3161/17, позивачем не спростовано, що власником цієї квартири є ОСОБА_2 .

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 листопада 2021 року у справі № 213/3831/20 встановлено, що ОСОБА_1 не є споживачем, послуг позивача з централізованого опалення протягом періоду, за який позивачем нараховано спірну заборгованість за адресою: споживачем, послуг позивача з централізованого опалення протягом періоду, за який позивачем нараховано спірну заборгованість за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду позивачем не оскаржено, набрало законної сили.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 статті 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Судом не встановлено наявність у ОСОБА_1 всіх елементів права власності. Рішенням суду від 12 травня 2008 року визнано дійсними укладені відповідачем договори міни та купівлі-продажу нерухомого майна та за відповідачем визнано право власності на іншу квартиру, право власності на яку відповідачем зареєстровано в БТІ. Відповідач не володіє та не користується квартирою за адресою виникнення боргу.

Оскільки позивачем і третьою особою при розгляді справи № 213/3831/20 не спростовано, що право власності відповідача на квартиру припинено на підставі рішення суду від 12 травня 2008 року у справі № 2-1639/2008 і вона не є споживачем послуг позивача за адресою цієї квартири, рішення суду у справі № 213/3831/20 не оскаржувалося і набрало законної сили, відсутні підстави для покладення на відповідача обов`язку оплачувати комунальні послуги, які надає позивач за адресою квартири.

Також позивачем на підтвердження обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги, не надано довідку із зазначенням осіб, які обліковуються за адресою виникнення боргу, та особи, на яку відкрито особовий рахунок.

При цьому при розгляді справи № 213/3831/20 позивачем такий доказ було надано, оскільки судом було встановлено, що особовий рахунок відкритий на ОСОБА_5 .

Усе вищевикладене свідчить про те, що позивачем не доведено, що ОСОБА_1 є споживачем послуг за адресою; АДРЕСА_1 .

Суд зазначає, що погашення 10 березня 2026 на підставі рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 травня 2008 року у справі № 2-1639/2008 в Реєстрі прав на нерухоме майно запису про право власності ОСОБА_1 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 не спростовує викладених судом висновків.

Посилання позивача у відповіді на відзив на висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 та від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 як на підставу своїх вимог суд не бере до уваги, оскільки висновки, викладені в згаданих постановах, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, їх сформульовано у справах, фактичні обставини яких є відмінними від обставин цієї справи.

Оцінивши кожний доказ з точки зору їх належності та допустимості, а сукупність доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню як недоведені та необґрунтовані, судом не здійснюється перевірка строків звернення до суду.

При цьому суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

Щодо розподілу судових витрат.

У зв`язку із відмовою в позові понесені позивачем судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 76-81, 89, ч.1 ст.141, 263, 265, 274-279 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У позові Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за послугу постачання теплової енергії відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль», код ЄДРПОУ 00130850, юридична адреса: вул. Електрична, 1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Представник відповідача: ОСОБА_6 , адреса: площа Шахтарської слави, буд. 5, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область.

Третя особа: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Дата складення повного судового рішення 30 жовтня 2026 року.

Головуючий суддя В.В. Попов.