Решение № 141075655, 30.10.2026, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/6111/26

Провадження №2/442/2511/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі головуючої-судді - Грицай М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет», в інтересах якого діють директор ТОВ «Фінпром маркет» Ґедзь О.В. та адвокат Ткаченко Ю.О., звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 17.12.2025 між ТОВ «1 безпечне агенство необхідних кредитів» та відповідачем укладений договір надання коштів у кредит №6284155, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 5000 грн, строком на 360 днів. 25.02.2026 між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та позивачем ТОВ «Фінпром Маркет» укладено договір факторингу №25/02/26. Вищезгадане товариство згідно договору факторингу передало позивачу за плату належне йому право вимоги, а останній прийняв його до боржників, що вказані у реєстрі боржників. Відповідач має непогашену заборгованість перед позивачем за вищезгаданим договором кредиту у сумі 20185 грн., а саме: 5000 грн - тіло кредиту, 4322,50 грн - відсотки, 10000 грн заборгованість за пенею, 862,50 грн заборгованість за комісією. Однак, відповідач не виконав свого обов`язку та не повернув наданий йому кредити в строки, передбачені кредитним договором. Зважаючи на вказане, просить суд задоволити позовні вимоги та стягнути з ОСОБА_1 борг у розмірі 20185 грн та судові витрати.

Відповідно до ч. 5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників судового процесу не надходило.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, врахувавши також правові норми, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов наступного висновку.

Як вбачається з договору кредитної лінії (Надійний) №6284155, укладеного 17.12.2025 між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , відповідачу надано кредит у розмірі 5000 грн., строк кредитування - 360 днів. Розмір першого обов`язкового платежу 2287.50 грн. Дата сплати першого обов`язкового платежу 15.01.2026. Тип кредиту невідновлювальна кредитна лінія. Комісія за надання кредиту 17.25% від суми наданого кредиту, у грошовому виразі 862.50 грн., процентна ставка на день 0.95%, тип фіксована, орієнтовна загальна вартість кредиту 22962.50 грн., неустойка на день 250 грн, загальні витрати за кредитом 17962.50 грн., дата повернення кредиту 11.12.2026 (п.п. 22-2.2.8. договору). Орієнтовна річна процентна ставка 3194,73%, денна процентна ставка 0.998%. (п.2.3, 2.3.1. договору).

Як вбачається з довідки ТОВ «Європейська платіжна система» від 01.06.2026 підтверджено прийняття до виконання платіжної інструкції та завершення платіжної операції по переказу коштів відповідачу на суму 5000 грн., 17.12.2025.

25.02.2026 між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та позивачем ТОВ «Фінпром Маркет» укладено договір факторингу №25/02/26, у відповідності до умов якого у відповідності до умов якого ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «Фінпром Маркет» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «Фінпром маркет» приймає належні ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру прав вимог №7 від 20.05.2026 до Договору факторингу №25/02/26 від 25.02.2026, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за вищезгаданим кредитним договором у сумі 20185,00 грн.

Відповідно до платіжної інструкції від 26.05.2026 за №850021653.1 позивачем перераховано ТОВ "1 безпечне агентство необхідних кредитів" 3535720,22 грн. як часткову оплату за договором факторингу.

На підтвердження заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 20185,00 грн. за договором №6284155 від 17.12.2025 позивачем надано розрахунок заборгованості первісного кредитора відповідно до якого станом на 20.05.2026 загальна заборгованість відповідача складає 20185 грн.

Як вбачається з розрахунку заборгованості ТОВ «Фінпром Маркет» за договором №6284155 від 17.12.2025 за період з 19.05.2026 по 22.06.2026, борг ОСОБА_1 непогашений і складає 20185,00 грн.

Як вбачається з листа АТ «Ощадбанк» від 02.09.2026, на ім`я ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_1 до якого було емітовано банківську платіжну картку № НОМЕР_2 . Відповідно до руху грошових коштів по вищевказаному рахунку за період з 17.12.2025 по 20.12.2025, 17.12.2025 на даний рахунок було здійснено зарахування коштів в сумі 5000 грн.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України (далі ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Частиною п`ятою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти клієнту шляхом сплати ціни права грошової вимоги за плату (винагороду) (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до боржника (частина перша статті 1077 ЦК України).

Отже, позивач набув право вимоги до відповідача за вищевказаним договором на законних підставах.

Перевіривши нарахування позивачем вказаних сум, суд дійшов переконання, що вимоги товариства підлягають до задоволення в частині тіла кредиту, відсотків та комісії, а саме, в розмірі 10185 грн, у тому числі: 5000 грн - основний борг, 4 322,50 грн відсотки, 862,50 грн комісія за надання кредиту.

Щодо позовної вимоги про стягнення 10000 грн. пені суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (постанова Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №320/8618/15-ц).

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанова Верховного Суду від 06.09.2023 в справі № 910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанова Верховного Суду від 18.10.2023 в справі № 706/68/23).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Надалі воєнний стан було неодноразово продовжено.

На переконання суду, на договір кредитної лінії (Надійний) №6284155 від 17.12.2025 розповсюджується дія п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, а відповідно нарахування позивачем неустойки в загальній сумі 10000 грн. є безпідставним.

Згідно частини другої статті 89 ЦПК, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, оскільки на час розгляду справи відповідачем не надано доказів про виконання свого обов`язку по сплаті заборгованості за користування кредитними коштами, не спростовано розрахунку заборгованості, суд приходить висновку, що позовні вимоги слід задоволити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за вищезгаданим договором кредитної лінії у загальному розмірі 10185 грн.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отож, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір, сплачений при подачі позову до суду на суму 2662,40 грн.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ст. 133 ЦПК України).

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно із частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України представник ТОВ «Фінпром Маркет» подав договір про надання правничої допомоги №11-05/26/ФП від 11.05.2026, витяг з акту приймання-передачі наданої правничої допомоги №2-ФП від 12.06.2026.

Однак, суд вважає заявлені витрати на правничу допомогу в розмірі 6500 грн неспівмірними з розглядом даної справи, яка розглянута у спрощеному провадженні без виклику сторін, та зважаючи на вимоги розумності і справедливості, ціну позову, часткове задоволення позову, вважає за доцільне стягнути з відповідача 3000 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, рішення не проголошується, а датою його ухвалення є дата складання повного тексту судового рішення.

Керуючись ст.ст.2, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження юридичної особи: вул. Садова, буд. 31/33, м. Ірпінь, Київська область, 08205) заборгованість за договором кредитної лінії (Надійний) №6284155 від 17.12.2025 у сумі 10185 грн (десять тисяч сто вісімдесят п`ять) гривень, а саме: 5000 (п`ять тисяч) гривень- основний борг, 4322,50 грн (чотири тисячі триста двадцять дві гривні 50 копійок) - відсотки, 862,50 грн (вісімсот шістдесят дві гривні 50 копійок) комісія за надання кредиту.

У задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп) сплаченого судового збору та 3000 (три тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст рішення виготовлено 30.10.2026.

Суддя М.М. Грицай