Решение № 141067495, 21.10.2026, Лисянський районний суд Черкаської області

Справа № 700/5/26

Провадження № 2/700/203/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року Лисянський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Бесараб Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Мельніченко Н.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Токар О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Лисянка цивільну справу №700/5/26 провадження № 2/700/203/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини,

В С Т А H О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що з 28 липня 2021 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі із відповідачем. Рішенням Лисянського районного суду від 25.04.2024 шлюб між ними було розірвано, після чого вони почали жити окремо. Від цього шлюбу мають дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка залишилася проживати з матір`ю. Рішенням Лисянського районного суду від 24.04.2024 з ОСОБА_2 стягуються аліменти на користь позивача на утримання дочки в розмірі частини всіх видів заробітку (доходу), починаючи з 19.03.2024, і до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Лисянського районного суду від 04.04.2024 з відповідача стягувалися на користь позивачки аліменти на її утримання у розмірі 1/5 частки всіх видів заробітку (доходу), починаючи з 19.03.2024 і до досягнення дитиною трирічного віку. Даними рішеннями суду встановлено, що дитина ОСОБА_3 проживає разом з матір`ю та знаходиться на повному її утриманні. 29 квітня 2024 року виконавчим комітетом Лисянської селищної ради прийнято рішення № 109, відповідно до якого визначено місце проживання малолітньої дочки ОСОБА_3 за адресою реєстрації та проживання позивача. Однак відповідач порушує зазначене рішення виконавчого комітету Лисянської селищної ради, погрожує забрати в матері дитину, тобто не визнає її права на спільне проживання з дитиною. Зважаючи на те, що дитина постійно проживає разом з позивачем, просить суд визначити місце проживання дочки ОСОБА_3 разом із нею, а також стягнути на її користь судові витрати.

Ухвалою Лисянського районного суду Черкаської області від 09 січня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

04 лютого 2026 року відповідач звернувся до суду з відзивом на позовну заяву, в якому зазначив, що із заявленим до нього позовом про визначення місця проживання малолітньої дочки ОСОБА_4 він не згоден, адже цей позов є необґрунтованим. Оскільки у позовній заяві позивач вказує на обставини, які не відповідають дійсності, чим вводить суд в оману, відповідач просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що з моменту народження доньки ОСОБА_4 він утримує її та колишню дружину. Допоки батькові було відомо місце перебування його доньки, він та його родичі купували для дитини речі й іграшки. Наразі він позбавлений можливості реалізувати це право, оскільки не знає, де перебуває дитина. Щодо погрози забрати дитину в ОСОБА_1 , він повідомляє, що жодного разу не погрожував колишній дружині, оскільки їхня донька ще малолітня й він розуміє, що ОСОБА_4 більше прив`язана до мами. На його думку, у цій справі відсутній предмет спору, оскільки позивач сама в позовній заяві зазначає, що місце проживання спільної доньки визначено рішенням Лисянського районного суду від 24.04.2024 та рішенням виконавчого комітету № 109 від 29.04.2024. Крім того, він категорично заперечує проти стягнення з нього судових витрат, оскільки належним чином виконує свої обов`язки щодо виховання дитини, не порушує її прав і не давав приводів для звернення до суду. Тому будь-які витрати, пов`язані з ініціюванням цього безпідставного позову, мають бути покладені на позивача.

04 березня 2026 року через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача, в якій зазначається, що дитині після розлучення комфортніше буде проживати з позивачем, оскільки вона більше прив`язана до матері. Однак відповідач порушує зазначене рішення виконавчого комітету Лисянської селищної ради та погрожує забрати доньку, тобто не визнає права дитини і права позивача на спільне проживання, що вносить невизначеність у їхні відносини. Крім того, дитина є вихованкою ЗДО № 126 Дарницького району м. Києва, і всі питання, пов`язані з освітнім процесом, харчуванням, оплатою послуг та іншими аспектами перебування у закладі дошкільної освіти, вирішує мати. Тому представник позивача позовні вимоги підтримує повністю та просить позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Лисянського районного суду Черкаської області від 18 серпня 2026 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги в частині визначення місця проживання дитини та просили їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. Водночас вони зазначили, що донька ОСОБА_3 є малолітньою дитиною і потребує материнської турботи. Також просили стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати. Доводи відповідача про відсутність предмета позову не відповідають дійсності, оскільки поряд з цим відповідач у відзиві зазначає, що він не згідний з позовними вимогами, має всі належні умови для проживання дитини разом з ним, а оскільки він не може підтримувати контакт з дитиною, то просить відмовити у задоволенні позову. Зазначають також, що позивач не чинить перешкод для участі батька в житті дитини, але зважаючи на те, що дитина відвідує дошкільну установу та має малолітній вік, час побачення з нею потрібно узгоджувати, але відповідач цього не робить, телефонує і вимагає привезти йому дитину негайно, що викликає непорозуміння між батьками. Відповідач неодноразово озвучував погрози забрати дитину, коли вона підросте і стане трохи старшою, що й спонукало позивача подати позову до суду.

Відповідач у судове засідання не з`явився та не повідомив про причини неявки, хоча повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку.

Представник третьої особи начальник Служби у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації у судове засідання не з`явився, надіслав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника та просить винести рішення відповідно до законодавства України з максимальним врахуванням інтересів дитини. Водночас направив до суду висновок Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 31.07.2026 №101-6703 щодо визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з актом обстеження умов проживання від 19.06.2026.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 пояснили, що ОСОБА_4 проживає разом з мамою ОСОБА_1 , де для дитини забезпечені всі необхідні умови, що відповідає інтересам дитини. Між батьками дитини існують напружені стосунки. Батько дитини погрожує забрати ОСОБА_4 від матері, коли вона підросте. Хоч відповідач після розлучення створив нову сім`ї та очікує народження дитини в цьому шлюбі, але не полишає спроб морально тиснути на позивача, погрожуючи відібрати в неї доньку.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, допитавши свідків, дослідивши письмові докази у справі, встановивши юридичні факти та відповідні їм правовідносини, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 25 квітня 2024 року розірвано. Як встановлено в судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 10.03.2023.

На підставі рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 24 квітня 2024 року із ОСОБА_2 стягуються аліменти на користь позивача на утримання дочки в розмірі частини всіх видів заробітку (доходу), починаючи з 19.03.2024, і до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 04 квітня 2024 року із ОСОБА_2 стягувалися на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у розмірі 1/5 частки всіх видів заробітку (доходу), починаючи з 19.03.2024 до досягнення малолітньою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Лисянської селищної ради № 109 від 29.04.2024 про визначення місця проживання малолітньої дитини та участь у вихованні дитини батька, який проживає окремо, комісією визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою реєстрації та проживання матері ОСОБА_7 : АДРЕСА_1 . Батькові, ОСОБА_2 , рекомендовано графік спілкування з дитиною за домовленістю сторін у вільному режимі.

Як вбачається з довідки № 02/12-25 від 02.12.2025, позивач ОСОБА_1 працює в ТОВ «Ріелті Профешнл Груп» на посаді менеджера з маркетингу з 06 серпня 2025 року по теперішній час за основним місцем роботи з посадовим окладом згідно зі штатним розписом. Характеризується позитивно. Має регулярний дохід.

Згідно з довідкою № 80 від 04.11.2025, виданою закладом дошкільної освіти (ясла-садок) № 126 Дарницького району м. Києва, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є вихованкою цього закладу (група № 4), а всі питання, пов`язані з освітнім процесом, харчуванням, оплатою послуг та іншими аспектами її перебування, вирішує мама дитини ОСОБА_1 .

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 19.06.2026 встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , де для проживання, розвитку та навчання дитини створено належні умови.

Відповідно до висновку комісії № 101-6703 від 31.07.2026 про визначення місця проживання дитини встановлено, що з метою забезпечення прав та інтересів дитини Дарницька районна в місті Києві державна адміністрація як орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із матір`ю ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних, або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У зв`язку із тим, що сторони разом не проживають, між ними виник спір щодо визначення місця проживання дитини.

Стаття 141 СК України визначає, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно з положеннями частини першої, другої статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Відповідно до положень частини першої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно із статтею 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У п. 1 ст. 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).

Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них дитина залишається, суд, виходячи з рівності прав та обов`язків батька й матері щодо дитини, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітнього. При цьому суд ураховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, її вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.

Враховуючи, що позивач займається вихованням малолітньої дитини, піклується про неї, має всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дитини, із урахуванням віку дитини, суд вважає, що на даний час проживання малолітньої доньки з матір`ю, яка фактично проживає з нею, буде відповідати саме інтересам дитини, яка потребує постійного догляду та турботи й позитивно сприятиме її розвитку як психологічному так і фізичному.

Суд враховує тривалість проживання малолітньої дитини з матір`ю, добросовісне виконання позивачем батьківських обов`язків, створення для дитини необхідних умов для проживання та розвитку, забезпечення її усім необхідним, а також відсутність виключних обставин, які б унеможливлювали проживання дитини з матір`ю, чи негативно впливали на її виховання та розвиток, через що, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Також суд враховує надані позивачем докази про матеріально-побутові умови проживання, матеріальний стан, можливість позивача створити дитині умови для виховання і розвитку, виконання нею своїх батьківських обов`язків.

Суд відхиляє доводи відповідача про відсутність предмета спору у справі, оскільки вважає їх такими, що не спростовують наявності між сторонами розбіжностей щодо визначення місця проживання їхньої малолітньої дитини.

Вирішуючи питання про наявність предмета спору, суд виходить із того, що сам по собі факт проживання дитини разом із матір`ю та відсутність на цей час вчинених відповідачем ОСОБА_2 дій, спрямованих на зміну такого місця проживання, не є безумовним свідченням відсутності спору між батьками. Визначальним у цьому випадку є з`ясування того, чи існує між сторонами неврегульоване питання щодо визначення місця проживання дитини, яке потребує судового вирішення.

Як убачається з пояснень позивача ОСОБА_1 , вона наполягає на наявності спору, оскільки відповідач висловлює наміри забрати доньку та змінити її місце проживання після того, як дитина підросте. Такі обставини, на переконання суду, свідчать про те, що позивач не вважає питання щодо подальшого проживання дитини остаточно врегульованим та має обґрунтовані побоювання щодо можливого виникнення конфлікту між батьками з цього приводу.

Суд бере до уваги, що предметом спору у цій категорії справ є не лише фактичне перебування дитини з одним із батьків на момент звернення до суду, а й визначення місця її проживання у правовідносинах між батьками, які мають рівні права та обов`язки щодо дитини. За відсутності узгодженого рішення батьків щодо цього питання та за наявності розбіжностей стосовно того, з ким дитина має проживати, судовий захист може бути спрямований на усунення правової невизначеності та врегулювання відповідних правовідносин з урахуванням найкращих інтересів дитини.

При цьому суд зазначає, що висловлені відповідачем наміри забрати доньку в майбутньому самі по собі не є доказом того, що він уже вчинив або обов`язково вчинить дії щодо зміни місця її проживання. Однак такі пояснення суд оцінює в контексті всіх обставин справи та характеру взаємин між сторонами, а не ізольовано від них.

Отже, за встановлених у справі обставин суд не погоджується з доводами відповідача про відсутність предмета спору, оскільки між сторонами зберігаються розбіжності щодо визначення місця проживання дитини, а питання, з яким пов`язане звернення позивача до суду, не є врегульованим у спосіб, який усував би потребу в судовому захисті.

З огляду на викладене суд вважає, що доводи відповідача про відсутність предмета спору не є підставою для закриття провадження у справі, а питання щодо визначення місця проживання дитини підлягає вирішенню по суті з урахуванням установлених обставин та найкращих інтересів дитини.

Ухвалюючи рішення, суд зазначає, що визначення місця проживання дитини разом із матір`ю не позбавляє права відповідача спілкуватися з дитиною та не обмежує його у здійсненні своїх батьківських прав та обов`язків, оскільки батько дитини у разі визначення місця проживання останньої з матір`ю не обмежений у своєму праві на спілкування з дитиною, прояв турботи стосовно неї та участь у її вихованні.

Таким чином, враховуючи, що на даний час визначення місця проживання дитини разом з матір`ю відповідає інтересам дитини, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із п. 1 ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Позивачем сплачений судовий збір при зверненні до суду у розмірі 1212,00 грн що підтверджується квитанцією № 2.465200321.1 від 26.12.2025.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, належним чином підтверджені судові витрати на сплату судового збору слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Крім того, позивачем понесено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн, що підтверджується договором про надання правничої (правової) допомоги б/н від 30.03.2026, платіжною інструкцією № Р24А5706785022D0611 від 01.04.2026, свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю №367 від 15.02.2010, ордером на надання правничої (правової) допомоги №1155960 від 31.03.2026.

З огляду на вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 100 00,00 грн на відшкодування понесених позивачем судових витрат у зв`язку зі зверненням із позовом до суду.

Керуючись ст. ст. 12,13,76,80,81,82, 259,263,264, 265 ЦПК України, ст. ст. 179, 180, 192, 273 СК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини задовольнити.

Визначити місцем проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матір`ю ОСОБА_1 .

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати на оплату судового збору в розмірі 1212,00 грн (одна тисяча двісті дванадцять гривень 00 копійок) та на оплату правничої допомоги в розмірі 10000,00 грн (десять тисяч гривень 00 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 30.10.2026.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 .

Третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, ЄДРПОУ: 37388222, місцезнаходження: вул. О. Кошиця,11 м. Київ, 02068.

Суддя Наталія БЕСАРАБ