Постановление суда № 141066723, 27.10.2026, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

1-кс/381/1152/26

381/6688/26

Ухвала

про вирішення питання про арешт тимчасово вилученого майна

27 жовтня 2026 року слідчий суддя Фастівського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , володільця майна ОСОБА_4 , розглянувши клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, подане прокурором Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 в кримінальному провадженні № 12026116310000200, внесеному до ЄРДР від 22.10.2026 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України,-

Встановив:

26 жовтня 2026 року на розгляд слідчого судді Фастівського міськрайонного суду Київської області надійшло клопотання прокурора Фастівської окружної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12026116310000200 від 22.10.2026, за ч. 1 ст. 249 КК України, про арешт тимчасово вилученого майна.

Зі змісту клопотання слідує, що 22.10.2026 до чергової частини Фастівського РУП ГУ НП в Київській області з лінії "102" надійшло повідомлення від заступника начальника ВРПП про те, що 22.10.2026 близько о 13 год. 30 хв. в ході проведення розшукових заходів, поряд з будинком № 2 по вул. Набережна в с. Пилипівка Фастівського р-ну Київської області, було помічено автомобіль марки «MitsubishiSpacestar», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з водієм ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає: АДРЕСА_1 , де під час візуального огляду багажного відділення та безпосередньо поряд з транспортним засобом було виявлено: раки звичайні в кількості 68 шт., карась сріблястий в кількості 43 шт., щука в кількості 1 шт., які він без належного дозволу, використовуючи заборонені знаряддя лову, а саме раколовки в кількості 29 шт.

Під час огляду місця події, проведеного 22.10.2026 року, було вилучено автомобіль марки «MitsubishiSpacestar», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_5 , яким керував ОСОБА_4 , а також раки звичайні в кількості 68 шт., карась сріблястий в кількості 43 шт., щука в кількості 1 шт.

В подальшому, згідно із постановою дізнавача, зазначені вище предмети визнані речовими доказами.

Ініціатор клопотання вважає, що для забезпечення їхнього збереження існує потреба у накладенні арешту із забороною користування та розпорядження автомобілем та знаряддями лову та з подальшим окремим вирішенням питання щодо надання дозволу на знищення вилучених біологічних ресурсів, як таких, що швидко псуються і не можуть бути збереженими чи реалізованими.

В судовому засіданні прокурор зазначене клопотання підтримала, просила його задовольнити, посилалась на те, що накладення арешту є необхідним з метою забезпечення збереження речових доказів. При цьому, на уточнюючі питання слідчого судді пояснила, що транспортний засіб, на який необхідно накласти арешт, не містять конструктивних змін та переобладнань, як знаряддя вилову, та не був задіяним безпосередньо у процесі вилову.

ОСОБА_4 проти задоволення клопотання заперечував частково, зокрема, вказав, що визнає необхідність накладення арешту на знаряддя вилову, проте, заперечує проти накладення арешту на автомобіль, який належить подрузі дружини і власниця автомобіля не була обізнаною, що він планує поїхати на цьому автомобілі на риболовлю. Крім того уточнив, що автомобіль не був безпосередньо задіяним під час вилову риби, і, враховуючи вагу знаряддя для вилову і вагу виловленої риби і раків, їхнє переміщення було можливим і без застосування автомобіля.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали клопотання, приходжу до висновку про необхідність його часткового задоволення.

Так, згідно приписів частини 1 статті 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно приписів п. 5 частини 2 статті 40 КПК України, слідчий уповноважений звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій.

Згідно приписів частини 1 статті 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Згідно приписів частини 2 цієї статті, процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Згідно приписів частини 1 статті 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню:

- подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);

- винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;

- вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;

- обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження;

- обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання;

- обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення;

- обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.

Згідно приписів частини 2 цієї статті, доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Згідно приписів частини 1, 2 статті 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

Згідно абзацу 1 частини 1 статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно абзацу 2 частини 1 цієї статті, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно приписів частини 2 цієї статті, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації;3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

Як слідує зі змісту частини 3 цієї статті, у випадку, коли арешт накладається з метою забезпечення збереження речових доказів, він може бути накладеним на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно приписів частини 5 статті 171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Згідно частини 1 статті 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Згідно приписів частини 2 цієї статті, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

правову підставу для арешту майна;

можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні;

наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність;

можливість спеціальної конфіскації майна;

розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою;

розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно приписів частини 4 цієї статті, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Згідно приписів частини 5 цієї статті, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає: 1) перелік майна, на яке накладено арешт; 2) підстави застосування арешту майна; 3) перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі, у разі прийняття такого рішення; 4) заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно; 5) порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб.

З урахуванням вказаних вище правових норм, арешт майна, як захід забезпечення кримінального провадження, може бути застосованим, в тому числі й у випадку, якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що майно є доказом вчинення кримінального правопорушення і метою застосування арешту є запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження доказів.

Слідчий суддя погоджується з доводами ініціатора клопотання, що накладення арешту на знаряддя вилову, як знаряддя вчинення кримінального правопорушення, а також карася, щуки та раків є виправданим та необхідним і забезпечить збереження речових доказів.

Разом із тим, необхідність арешту автомобіля, як речового доказу, не доведена. Зокрема, слідчий суддя зазначає, що станом на дату розгляду клопотання відсутні відомості, що автомобіль зазнав конструктивних змін і облаштувань і застосовувався, як засіб вилову риби, тобто як знаряддя вчинення кримінального правопорушення.

Крім того, матеріали клопотання не містять відомостей про те, що автомобіль є носієм (джерелом) слідової інформації та в подальшому може бути використаним для дослідження у судових експертизах. Прокурор в судовому засіданні підтвердила, що на разі проведення слідчих чи процесуальних дій з використанням автомобіля не планується.

Тому, ініціатором клопотання не доведено потребу у накладенні арешту на автомобіль, як речовий доказ, для забезпечення його збереження, і клопотання в цій частині задоволенню не підлягає.

Враховуючи вище викладене, керуючись приписами статті 170-174 КПК України, -

Постановив:

Клопотання прокурора Фастівської окружної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12026116310000200 від 22.10.2026, за ч. 1 ст. 249 КК України, про арешт тимчасово вилученого майна задовольнити частково.

Накласти арешт на знаряддя лову, а саме раколовки в кількості 29 штук, карася сріблястого в кількості 43 штуки, щуки в кількості 1 штука, раків звичайних в кількості 68 штук, що були вилучені під час проведення огляду місця події 22 жовтня 2026.

В іншій частині клопотання відмовити.

Клопотання про скасування арешту майна може бути поданим в порядку, передбаченому частиною 1 статті 174 КПК України.

На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Повний тест ухвали складено та проголошено 29 жовтня 2026 року о 10 год. 05 хв.

Слідчий суддя ОСОБА_1