Решение № 141062014, 30.10.2026, Підволочиський районний суд Тернопільської області

Справа № 604/1156/26

Провадження № 2/604/807/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 року селище Підволочиськ

Підволочиський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Сіянко В.М.,

за участю секретаря Феньо О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в селищі Підволочиськ цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

У С Т А Н О В И В:

26 вересня 2026 року представник позивача Акціонерного товариства «Акцент-банк» (скорочена назва - АТ «А-Банк») Шкапенко Олександр Віталійович, який діє на підставі довіреності в порядку передоручення від 08 липня 2026 року, звернувся до Підволочиського районного суду Тернопільської області через підсистему «Електронний суд» із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 52 895,49 гривень та судових витрат у виді судового збору в сумі 2 662,40 гривень.

Ухвалою судді Підволочиського районного суду Тернопільської області від 29 вересня 2026 року відкрито провадження у даній справі, розгляд справи визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, перше судове засідання призначено на 22 жовтня 2026 року о 14 годині 00 хвилин.

В обґрунтування вимог позову представник позивача посилається на те, що 17 травня 2026 року між АТ «Акцент-банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № АВН0СТ155101779022525306 про надання споживчого кредиту за послугою «Швидка готівка». Договір укладено в електронній формі шляхом дистанційного подання та підписання відповідачем у мобільному застосунку ABank24 Заяви позичальника та Паспорта споживчого кредиту за допомогою удосконаленого електронного підпису після проведення ідентифікації позичальника.

Згідно з умовами зазначеного договору банк надав відповідачу кредит у розмірі 40 000,00 грн строком на 60 місяців зі строком повного повернення до 16 травня 2031 року включно зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 85,00 % річних на фактичний залишок заборгованості за кожен календарний день, виходячи з розрахунку 360 днів на рік. Розмір щомісячного ануїтетного платежу склав 2 927,78 грн. Загальна вартість кредиту визначена в сумі 175 354,78 грн, реальна річна процентна ставка - 130,01 %.

Позивач вказує, що банк виконав взяті на себе договірні зобов`язання в повному обсязі, перерахувавши обумовлені кредитні кошти в сумі 40 000,00 грн на поточний рахунок позичальника, що підтверджується банківськими меморіальними ордерами та випискою за рахунком.

Однак відповідач ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань належним чином не виконував, передбачені договором щомісячні платежі для погашення кредиту та процентів не вносив. Внаслідок неналежного виконання умов договору у відповідача станом на 26 вересня 2026 року виникла заборгованість у загальному розмірі 52 895,49 грн, яка складається з: 40 000,00 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 12 451,03 грн - загальний залишок заборгованості за нарахованими процентами; 444,46 грн - загальний залишок заборгованості за пенею.

Оскільки відповідач добровільно не сплатив суму боргу за кредитом, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № АВН0СТ155101779022525306 від 17.05.2026 у розмірі 52 895,49 грн та судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Представник позивача у позовній заяві зазначив клопотання про розгляд справи за відсутності представника банку.

22 жовтня 2026 року до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшла письмова заява, в якій зазначив, що позов визнає частково, заперечуючи проти стягнення пені в сумі 444,46 грн, просив розгляд справи здійснювати за його відсутності. Правом на подання письмового відзиву на позовну заяву з належним обґрунтуванням своїх заперечень відповідач не скористався.

З огляду на подання відповідачем письмової заяви про часткове визнання позову та розгляд справи за його відсутності, підстави для ухвалення заочного рішення відповідно до статті 280 ЦПК України відсутні, а справа підлягає вирішенню за правилами, встановленими для ухвалення рішення в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином. Оскільки обидві сторони заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд відповідно до частини 3 статті 211 ЦПК України розглядає справу за наявними матеріалами. У зв`язку з неявкою учасників справи в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України не здійснювалося.

Дослідивши та оголосивши матеріали справи, суд прийшов до такого висновку.

За своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір є кредитним договором.

Матеріали справи свідчать, що 17 травня 2026 року АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 підписали в електронній формі Заяву позичальника та Паспорт споживчого кредиту, за змістом яких сторони визнали, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами становлять договір про надання банківських послуг.

В рамках цього договору сторони уклали кредитний договір «Швидка готівка» № АВН0СТ155101779022525306 від 17.05.2026, за умовами якого узгоджено: вид кредиту - кредит на споживчі потреби; тип кредиту - кредит строковий; мета отримання кредиту - придбання товару/здійснення платежу/оплата послуг; сума кредиту - 40 000,00 грн; строк кредиту - 60 місяців, з 17.05.2026 по 16.05.2031; процентна ставка (фіксована) - 85,00 % річних; розмір щомісячного платежу - 2 927,78 грн; загальна вартість кредиту - 175 354,78 грн; реальна річна процентна ставка - 130,01 %; рахунок для внесення платежів - UA023077700000029090616509746.

Поряд з цим у цій Заяві зазначено, що ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , діючи на підставі особистого волевиявлення, просить надати йому в АТ «А-Банк» кредит за Послугою «Швидка готівка» на зазначених умовах. Підписанням цієї Заяви він підтвердив та погодився з тим, що ця Заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Паспортом споживчого кредиту, Таблицею обчислення вартості кредиту становить Кредитний договір. Отримав їх примірник, вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.

До кредитного договору банк додав Заяву позичальника, Паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка», Таблицю обчислення вартості кредиту, які підписані електронним підписом відповідача. Цілісність електронних документів та повноваження підписанта підтверджуються протоколами створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 17 травня 2026 року (щодо кредитного договору та Паспорта споживчого кредиту) та від 26 вересня 2026 року (щодо позовної заяви та доданих до неї документів).

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти електронний договір (оферти) і прийняття пропозиції другою стороною (акцепту). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронного правочину є використання електронного підпису, що відповідає вимогам закону. Кожен примірник документа з таким підписом є оригіналом.

Суд також враховує правову позицію, викладену в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04 лютого 2026 року у справі № 758/14925/23, згідно з якою достовірність, цілісність і незмінність електронного документа з удосконаленим електронним підписом суд перевіряє через спеціальні програмні засоби чи онлайн-сервіси. Матеріали справи містять відповідні протоколи, що підтверджують цілісність електронних документів.

Укладення кредитного договору в електронній формі та його підписання удосконаленим електронним підписом відповідача не суперечить вимогам законодавства та узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 04 грудня 2023 року у справі № 212/10457/21, згідно з якою саме лише посилання позичальника на неволодіння номером телефону не є достатнім для визнання електронного договору недійсним, а також з правовою позицією, викладеною у постанові від 08 квітня 2026 року у справі № 705/1938/25, відповідно до якої кредитний договір, підписаний одноразовим ідентифікатором, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі, за умови досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов.

Матеріали справи підтверджують, що договір було укладено та підписано в мобільному застосунку ABank24, до якого відповідач має доступ, що свідчить про належне виконання банком вимог щодо форми договору та передачі примірника.

На відміну від обставин, досліджених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, де умови кредитування визначалися у загальних правилах і тарифах банку, не підписаних позичальником, у даній справі відповідач особисто підписав електронним підписом Заяву позичальника та Паспорт споживчого кредиту з усіма істотними умовами, що свідчить про досягнення згоди щодо цих умов. У справі № 342/180/17 предметом дослідження Великої Палати Верховного Суду були правовідносини за кредитними картками, де проценти нараховувалися банками на підставі непідписаних позичальником витягів із загальних правил та тарифів банку, і Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про неможливість стягнення таких процентів без доведення їх безпосереднього узгодження сторонами. У спірних правовідносинах, що розглядаються, відповідач ОСОБА_1 особисто підписав електронним підписом індивідуальну Заяву позичальника та Паспорт споживчого кредиту від 17 травня 2026 року, в яких безпосередньо в тексті індивідуального договору погоджено всі істотні умови кредитування, зокрема строк кредитування, процентну ставку, суму кредиту та графік платежів.

Згідно з меморіальними ордерами № TR.54956419.37160.65455 та № TR.54956419.37161.65455 від 17 травня 2026 року АТ «А-Банк» видав кредит згідно договору № АВН0СТ155101779022525306 від 17.05.2026 ОСОБА_1 на суму 40 000,00 грн.

Позивачем надано виписку по картці відповідача, яка містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку ОСОБА_1 за період з 17.05.2026 по 26.09.2026. Суд зазначає, що факт видачі кредиту підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів, а саме: банківським меморіальним ордером на списання коштів із кредитного рахунку на транзитний рахунок, меморіальним ордером на зарахування коштів з транзитного рахунку на поточний рахунок позичальника та банківською випискою по рахунку. Така сукупність доказів відображає повний ланцюг руху кредитних коштів від банку до позичальника.

Згідно з наданим банком розрахунком заборгованості за договором № АВН0СТ155101779022525306 від 17.05.2026 заборгованість ОСОБА_1 станом на 26.09.2026 становить 52 895,49 грн, з яких 40 000,00 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 12 451,03 грн - загальний залишок заборгованості за процентами; 444,46 грн - заборгованість за пенею.

Тобто АТ «А-Банк» виконало зі своєї сторони умови Кредитного договору, відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконував умови взятого на себе зобов`язання, не погашав кредит та не сплачував відсотки за користування кредитом.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини 3 статті 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Відповідно до частини другої статті 1055 ЦК України кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним, а у даному випадку такі умови (підстави для нікчемності) відсутні.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем не представлено суду жодних доказів щодо безпідставності вимог позивача в частині стягнення тіла кредиту та процентів. Більше того, у письмовій заяві від 22 жовтня 2026 року відповідач позов визнав частково, заперечуючи лише проти стягнення пені в сумі 444,46 грн.

Згідно з частинами 1, 4 статті 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії судового процесу. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд перевірив добровільність часткового визнання позову відповідачем ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 40 000,00 грн та за процентами в сумі 12 451,03 грн, встановив відсутність порушення цим визнанням прав третіх осіб та відсутність суперечності закону, у зв`язку з чим приймає часткове визнання позову відповідачем у зазначеній частині.

Нарахування процентів у сумі 12 451,03 грн здійснено банком за період з 17 травня 2026 року по 26 вересня 2026 року включно, тобто в межах встановленого договором строку кредитування (до 16 травня 2031 року), що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, відповідно до якої право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Оскільки строк дії кредитного договору між сторонами встановлено до 16 травня 2031 року, нарахування процентів станом на 26 вересня 2026 року здійснено в межах узгодженого сторонами строку кредитування та є повністю правомірним.

Щодо заперечень відповідача проти стягнення пені в сумі 444,46 грн, викладених у його письмовій заяві від 22 жовтня 2026 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

У своїй заяві відповідач зазначив, що заперечує проти стягнення пені, проте не навів жодних конкретних правових підстав для такого заперечення. Зокрема, відповідач не заявив про застосування спеціальної позовної давності відповідно до частини 2 статті 258 ЦК України, не клопотав про зменшення розміру неустойки на підставі статті 551 ЦК України, а також не надав суду контррозрахунку пені або доказів її невідповідності умовам договору чи закону. За таких обставин, враховуючи принцип змагальності сторін, суд розцінює заперечення відповідача як необґрунтоване та відхиляє його. Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що він відповідає умовам кредитного договору (не перевищує 15% суми простроченого платежу) та вимогам Закону України «Про споживче кредитування».

Підстави для застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (звільнення від неустойки під час воєнного стану) відсутні, оскільки кредитний договір укладено 17 травня 2026 року, тобто після 23 січня 2024 року, і на нього не поширюється дія зазначеної пільги.

Враховуючи викладене, нарахована банком пеня в сумі 444,46 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Таким чином, позовні вимоги АТ «Акцент-Банк» підлягають задоволенню в повному обсязі: стягненню підлягає заборгованість за тілом кредиту в сумі 40 000,00 грн, проценти за користування кредитом у сумі 12 451,03 грн та пеня в сумі 444,46 грн, а всього 52 895,49 грн.

В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений позивачем під час звернення з даним позовом до суду, у повному обсязі.

Судом встановлено, що позивач поніс судові витрати у виді сплати судового збору в сумі 2 662,40 грн згідно з платіжним дорученням від 26 вересня 2026 року. Розмір судового збору визначено з урахуванням вимог частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір», що передбачає застосування коефіцієнта 0,8 при поданні позовної заяви в електронній формі.

Оскільки позовні вимоги задоволено в повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Керуючись ст.ст. 526, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 89, 141, 206, 211, 247, 263-265 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, ЄДРПОУ 14360080, МФО 307770, транзитний рахунок № НОМЕР_2 ) заборгованість за кредитним договором № АВН0СТ155101779022525306 від 17 травня 2026 року у загальному розмірі 52 895,49 грн. (п`ятдесят дві тисячі вісімсот дев`яносто п`ять гривень 49 копійок), яка складається з: 40 000,00 грн. (сорок тисяч гривень 00 копійок) - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 12 451,03 грн. (дванадцять тисяч чотириста п`ятдесят одна гривня 03 копійки) - загальний залишок заборгованості за процентами, 444 грн. (чотириста сорок чотири гривні 46 копійок) - заборгованість за пенею, а також суму судового збору в розмірі 2 662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок), а всього 55 557,89 грн. (п`ятдесят п`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят сім гривень 89 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення проголошено 30 жовтня 2026 року.

Суддя В.М. Сіянко