Решение № 141054489, 12.10.2026, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/34632/26

Провадження № 2/947/7738/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2026 року

Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Луняченка В.О.,

за участю : секретаря судового засідання Жековій А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Одеській області ( код ЄДРПОУ 40108740) про зняття арешту з майна,-

В С Т А Н О В И В:

Заходами електронного суду, з позовом про про зняття арешту з майна, а саме скасування арешту з належної померлому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 1/4 частини квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , накладений на підставі постанови, б/н, 12.04.2010, Хаджибейський відділ міліції Суворовського РВ ОМУ, слідчий Л.О. Морозова, запис про обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна: за реєстраційним номером №9738392 від 16.04.2010 р., в якому також просить скасувати в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відповідний номер запису про обтяження, накладене на підставі постанови, б/ н, 12.04.2010, Хаджибейський відділ міліції Суворовського РВ ОМУ, слідчий Л.О. Морозова, на належну померлому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 1/4 частини квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за реєстраційним номером №9738392 від 16.04.2010 р.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Луняченку В.О..

Ухвалою судді від 23.09.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження

Учасники справи в судове засідання не з`явились, повідомлялись належним чином, причини неявки суду невідомі.

Заходами телефонного зв`язку адвокатом позивача повідомлено суду про можливість розгляду справи за її відсутності через хворобу, позовні вимоги нею підтримано, дійсне відображене у телефонограмі, яка міститься у справі.

В матеріалах справи міститься заява представника позивача адвоката Євстіфєєвої І.В. щодо можливості розгляду справи за її та позивача відсутністю, в якій вона позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просить позов задовольнити, подана заходами електронного суду ( документ сформований в системі « Електронний суд» 12.10.2026.

Відповідно до вимог ст. 211 ч. 3 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

Суд розглядає справу за відсутності сторін на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, провадження № 12-158гс18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18 зазначено, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер чоловік ОСОБА_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складений відповідний актовий запис №10191 від 10.10.2016 р., що підтверджуються свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 від 30.08.2022 року. Після його смерті, залишилося майно, яке належало ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності, а саме: 1/4 частини квартири АДРЕСА_2 .

Відповідно до копії свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 від 15.08.2013 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є донькою ОСОБА_2 та вважається такою, що прийняла спадщину після смерті батька. З метою оформлення спадкових прав Позивач, яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 31.03.2026 р. звернулась із заявою про прийняття спадщини до Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Саганович Олени Юріївни. На виконання вказаного, Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Саганович Оленою Юріївною було заведено спадкову справу №12/2026 від 06.04.2026 р. (номер у Спадковому реєстрі №75445879).

Під час здійснення доступу нотаріуса до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стало відомо про наявний арешт майна за адресою: АДРЕСА_1 : Реєстраційний номер обтяження: 9738392, дата реєстрації 16.04.2010 Підстава обтяження: ПОСТАНОВА, б/н, 12.04.2010, Хаджибейський відділ міліції Суворовського РВ ОМУ, слідчий ОСОБА_4 Заявник: Хаджибейський відділ міліції Суворовського РВ ОМУ, слідчий Л.О. Морозова. Об`єкт обтяження: Тип майна: невизначене майно, усе нерухоме майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось ПІБ: ОСОБА_2 Дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №18553772937 від 15.07.2026 та від 22.07.2026 у реєстрі відсутній запис про обтяження нерухомого майна, а саме 1/4 частини квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , накладений на підставі постанови слідчої Хаджибейського відділу міліції Суворовського РВ ОМУ Морозової Л.О. від 12.04.2010 р.

09.07.2026 р. представник Позивача адвокат Євстіфєєва І.В. звернулася до Відділення поліції №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області із заявою про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження (справи) відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно відповіді Відділення поліції №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області №255063-2026 від 16.07.26 повідомлено, що у поданій заяві недостатньо відомостей необхідних для ідентифікації майна та встановлення матеріалів у межах яких накладено арешт.

З метою отримання інформації та встановлення фактичних обставин щодо накладеного арешту було подано адвокатські запити: - №1016/07-26 від 15.07.2026 р. до Пересипського районного суду міста Одеси - №1017/07-26 від 15.07.2026 р. до ГУНП в Одеській області (копії: до Відділення поліції №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області; до Відділення поліції №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області; до Пересипської окружної прокуратури міста Одеси); - №1018/07-26 від 15.07.2026 р. до Одеського державного нотаріального архіву; - №1020 від 21.07.2026 р. до Доброславського районного суду Одеської області.

З отриманої інформації стало відомо, що вказаний арешт накладався у межах кримінальної справи №602010000027, що порушена 18.02.2010 прокуратурою Суворовського району м. Одеси за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 Кримінального кодексу України.

В межах вказаної кримінальної справи з метою забезпечення цивільного позову ТОВ «Алкогольна продукція» ТМ «КАРАТ» на суму 25775,65 грн. постановою слідчої Хаджибейського відділу міліції Суворовського РВ ОМУ Морозової Л.О. від 12.04.2010 р. було накладено арешт на все майно ОСОБА_2 де б воно не знаходилось та в чому б воно не виражалося.

Відповідно до ухвали Суворовського районного суду міста Одеса від 13.07.2010 року (№ 1-757/10) кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_2 , у скоєнні злочину, передбаченого ст. 191 ч. 1 КК України, направлено до Комінтернівського районного суду Одеської області для об`єднання з кримінальною справою за звинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України.

Вироком Комінтернівського районного суду Одеської області від 03.06.2011 року у кримінальній справі №1-35/11 ОСОБА_2 засуджено за ч. 1 ст. 135, ч. 1 ст. 191 КК України із застосуванням ст. 70 КК України до трьох років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладено на нього обов`язки, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

Цивільний позов ТОВ «Алкогольна продукція» ТМ «КАРАТ» на суму 25775,65 грн. залишено без розгляду.

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 21.06.2012 у справі №1512/7716/2012 ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання призначеного вироком Комінтернівського районного суду Одеської області від 03.06.2011 року за ч. 1 ст. 135, ч. 1 ст. 191 КК України до трьох років позбавлення волі, на підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік після спливу іспитового строку.

Питання про скасування арешту майна не вирішено ані вироком суду, ані після звільнення від відбування покарання після спливу іспитового строку ОСОБА_2 . На даний час відсутня потреба в арешті вищезазначеного майна, а наявність накладеного арешту перешкоджає Позивачу, яка діє в інтересах малолітньої доньки, реалізувати його законне право на отримання свідоцтва про право на спадщину, що, в свою чергу, унеможливлює реалізацію прав позивача як власника вказаного вище майна на вільне володіння, розпорядження та користування вказаним вище майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Конституції України та ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, ратифікованого Верховною Радою України 17.07.1997 року, визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Зокрема, відповідно до статті 126 КПК України 1960 року, чинного на час накладення слідчим арешту на майно ОСОБА_2 , зазначений захід міг тимчасово застосовуватися слідчим або судом на період досудового слідства та/або судового розгляду для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна. Правова природа арешту майна не змінилася і з прийняттям нині чинного КПК України, норми якого більш докладно регламентують мету, підстави й порядок застосування та скасування цього заходу забезпечення кримінального провадження. Зокрема, згідно зі статтею 170 КПК України завданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Арешт майна має тимчасовий характер, і його максимально можлива тривалість обмежена часовими рамками досудового розслідування та/або судового розгляду до прийняття процесуального рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Зі змісту частини третьої статті 174 КПК України у разі закриття кримінального провадження на стадії досудового розслідування одночасно з винесенням відповідної постанови прокурор зобов`язаний скасувати арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації. Зазначена норма процесуального права є аналогічною наведеній у частині першій статті 214 КПК України 1960 року.

Позивач, яка діє в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_3 , подала заяву про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст.41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частина 1 ст. 321 ЦК України наголошує на те, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України передбачене право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Як зазначено в Постанові ВСУ від 16.11.2016 року у справі № 6-709цс16, згідно з положенням статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.

Стаття 17 Загальної декларації прав людини проголошує право приватної власності як основне і невідчужуване право людини.

Відповідно до ст. 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Крім того, відповідно до сформованої Європейським судом з прав людини практики перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ЕСНR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Sеrіеs А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява №48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).

Також, стаття 1 Першого протоколу, спрямована на захист особи від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський проти Польщі» від 22.06.2004 року).

Позивач, яка діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не в змозі реалізувати її право на спадщину, яка відкрилась після смерті батька внаслідок існування вказаних обтяжень на нерухоме майно.

Наявність обтяження у вигляді арешту, який накладено на частину квартири, що за життя належала ОСОБА_2 , перешкоджає Позивачу оформити спадкові права після смерті батька її доньки. Оскільки у Позивача відсутня можливість скасування арешту в позасудовому порядку, є необхідність захисту прав шляхом скасування такого арешту судом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, з урахуванням вищевикладеного, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню, так як обґрунтовані та доведені.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 258,259, 263-265,268,273,354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Одеській області ( код ЄДРПОУ 40108740) про зняття арешту з майна.

Скасування арешт, накладений на підставі постанови, б/н, 12.04.2010, Хаджибейський відділ міліції Суворовського РВ ОМУ, слідчий Л.О. Морозова, запис про обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна: за реєстраційним номером №9738392 від 16.04.2010 р. з належної померлому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 1/4 частини квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ,

Скасувати в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про обтяження, внесений на підставі постанови, б/ н, 12.04.2010, Хаджибейський відділ міліції Суворовського РВ ОМУ, слідчий Л.О. Морозова, на належну померлому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 1/4 частини квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за реєстраційним номером №9738392 від 16.04.2010 р.

Повне судове рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 23.10.206

Суддя В. О. Луняченко