Решение № 141049451, 28.10.2026, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/2483/26

Провадження № 2/459/1056/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2026 року Шептицький міський суд Львівської області в складі головуючого судді Мельникович М. В., за участю секретаря судового засідання Штибель А. Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Шептицькому за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення домашнього насильства

У С Т А Н О В И В :

Представник позивачки адвокат Буй Б. В. через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» звернувся до суду з вищевказаним позовом, у якому просив стягнути з відповідача моральну шкоду, завдану внаслідок домашнього насильства у розмірі 200 000 гривень та витрати на правову допомогу у розмірі 30 000 гривень.

В обґрунтування позову зазначив, що рішенням Шептицького міського суду Львівської області від 22.12.2025 шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було розірвано. Від даного шлюбу у подружжя народилося двоє дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .. Представник вказує, що ще до розірвання шлюбу відповідач вчиняв психологічне, фізичне і економічне насильство щодо позивачки та дітей, а саме: погрожував фізичною розправою, знищенням речей особистого користування, принижував в нецензурній формі, викрадав особисті речі та знищував документи. Позивачка ОСОБА_6 перебуває в постійному психологічному стресі з часу фактичного припинення сумісного проживання. Відповідач завдавав їй тілесних ушкоджень, висловлювався на її адресу нецензурною лайкою, принижував її, внаслідок чого позивачка вимушена була неодноразово викликати поліцію. Поліція фіксувала зазначені обставини та відповідач притягувався до адміністративної відповідальності за психологічне насильство в сім`ї. Також стосовно нього судом видавався обмежувальний припис, який пізніше був продовжений. Відповідач на постійній основі чинив та чинить моральний тиск на колишню дружину, дітей, що приносить їм надмірне моральне страждання, що унеможливлює знаходитись у стабільному психологічному стані. Дані факти підтверджуються достатньою кількість доказів, зібраних позивачкою. Внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 позивачка змушена була звертатись до ГО Центр «Жіночої перспективи» за допомогою у захисті від домашнього насильства зі сторони чоловіка. Такими систематичними, негативними явищами ОСОБА_6 зазнала душевних та моральних стражданнях, які проявилися у постійному нервовому напруженні, переживаннях, відчутті безпорадності, порушенні звичного способу життя, погіршенні сну та психологічного стану, фізичного болю та тілесних ушкоджень. Негативні наслідки тривають протягом тривалого часу та впливають на повсякденне її життя, соціальні зв`язки та працездатність. Враховуючи характер порушеного права, тривалість та інтенсивність моральних страждань, а також принципи розумності, виваженості та справедливості, позивачка оцінює завдану їй моральну шкоду у розмірі 200 000 гривень. Тому, враховуючи вищенаведене, просить позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою від 01.07.2026 було відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

20.08.2026 представником відповідача - адвокатом Пащуком А. І. через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» було подано відзив на позовну заяву, в якому він просив у позові відмовити. Свою позицію представник відповідача мотивував тим, що позивачка у позові вказує, що відповідач вчиняв відносно неї психологічне, фізичне і економічне насильство. Однак, до позовної заяви позивачка долучила постанови про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП, в яких вказано лише про психологічне насильство. Крім того, позивачка обґрунтовуючи свої вимоги, посилається виключно на факти винесення щодо відповідача термінових заборонних приписів, обмежувальних приписів та постанов про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП. Разом з цим, на думку представника, сам по собі факт існування зазначених вище документів не є безумовним та достатнім доказом завдання моральної шкоди. Відповідач категорично заперечує факт вчинення домашнього насильства. Він неодноразово оскаржував як постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності, так і інші застосовані до нього заходи. Таким чином, законність та обґрунтованість зазначених рішень не є безспірною, а тому вони не можуть розглядатись судом як безумовний доказ вини ОСОБА_2 у даній справі. Також представник вважає, що ОСОБА_3 не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність саме моральної шкоди, її характер, глибину душевних страждань та причинний зв`язок між діями відповідача і такими стражданнями. Представник вказує, що Верховний Суд неодноразово зазначав, що сам факт порушення прав особи не є безумовною підставою для стягнення моральної шкоди. Позивач повинен довести у чому саме полягають його моральні страждання, їх інтенсивність, тривалість та чим вони підтверджуються. Серед іншого, представник зауважив, що в додатках до позову не міститься жодних належних доказів, які б підтверджували звернення позивачки за психологічною чи психіатричною допомогою, проходження лікування, погіршення стану здоров`я або інших об`єктивних обставин, які б могли свідчити про настання моральної шкоди саме внаслідок дій відповідача. Також представник вважає, що відсутні належні і допустимі докази, які би свідчили про обґрунтованість визначення суми відшкодування моральної шкоди, що відповідали би засадам розумності та виваженості, та не викликали би у суду та учасників справи впевненості щодо намагання позивачки таким чином вирішити питання особистого збагачення шляхом надання вигляду законності своїх позовних вимог про стягнення з відповідача саме таких грошових сум відшкодування моральної шкоди. Заявлений позивачкою розмір моральної шкоди представник вважає довільним та таким, що фактично ґрунтується виключно на суб`єктивних твердженнях ОСОБА_3 . Важливим вважає те, що відносини відповідача із дітьми є нормальними. Діти проживають із батьком та перебувають на його утриманні на період літніх канікул. Після словесного конфлікту в листопаді 2025 року жодних конфліктів із позивачкою не було. Представник вважає, що даний позов має на меті лише одне - нашкодити відповідачу. Також представник зазначив, що після розлучення сторони проживають окремо, позивачка проживає у м. Львові, а відповідач проживає у с. Гірник. Фактично сторони не контактують між собою. Враховуючи вищевикладене, представник вважає, що позовна заява є необґрунтованою та безпідставною, тому просить суд відмовити у позові у повному обсязі. Щодо стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 30 000 гривень, то сторона відповідача вважає їх завищеними та просять стягнути тільки 3 000 гривень.

24.08.2026 представником позивачки - адвокатом Буй Б. В. через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» подано відповідь на відзив, в якій останній зазначив, що факт вчинення домашнього насильства, а саме: заподіяння фізичної шкоди підтверджується консультаційним висновком лікаря-ортопеда-травматолога від 09.12.2025, згідно з яким 08.12.2025 внаслідок побиття позивачки відповідачем зафіксовано травму голови та гематому правої тім`яної ділянки. Також представник зазначив, що постанови, якими ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства справді ним оскаржувались, однак апеляційним судом залишені без змін. Твердження відповідача про відсутність доказів звернення позивачки за психологічною чи психіатричною допомогою та не доведенням причинного зв`язку з його діями та моральними стражданнями є таким, що спростовується документами, які безпосередньо долучені до позовної заяви, а саме висновками психолога, лікаря психіатра, лікаря ортопеда-травматолога, матеріалами щодо застосування термінових заборонних та обмежувальних приписів та ін. Крім того, представник зауважив, що відповідач у відзиві не спростував і не довів відсутність своєї вини чи протиправності поведінки, обмежившись лише запереченнями щодо недостатності доказів, наданих позивачкою. Щодо твердження представника відповідача про нормальні стосунки з дітьми та відсутність конфліктів після листопада 2025 року, то такі доводи спростовуються постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 10.02.2026 у справі № 466/148/26, якою відповідача визнано винним саме у вчиненні домашнього насильства відносно малолітніх дітей сторін (ч. 2 ст. 173-2 КУпАП), тобто після дати, вказаної відповідачем як момент припинення конфліктів. Сам факт тимчасового проживання дітей з ОСОБА_2 , а точніше проживання таких у бабусі з дідусем, у період літніх канікул та сплата ним аліментів не спростовує та не применшує факту завданої позивачці моральної шкоди. Щодо твердження про подання позову з метою «нашкодити» або з метою «збагачення», то на думку представника такі доводи не підтверджені жодними доказами та є голослівним припущенням. Натомість позовні вимоги ґрунтуються на сукупності медичних висновків, висновків психологів, постанов у справах про адміністративні правопорушення, судових рішень про видачу обмежувальних приписів та інших письмових доказів, які були предметом судової перевірки, у тому числі в апеляційному порядку. Позивачка звернулася до суду після подій, які спричинили для неї значні психологічні та фізичні наслідки, та після неодноразового звернення до правоохоронних органів і отримання судового захисту від домашнього насильства. Сам факт звернення особи до суду за захистом порушеного права не може розглядатися як доказ зловживання правом або прагнення до збагачення. Позивачка не пов`язує заявлену вимогу з майновими збитками та не вимагає компенсації майнової шкоди. Йдеться саме про компенсацію немайнових втрат, спричинених протиправною поведінкою відповідача. У відзиві представник відповідача зазначає, що заявлений розмір компенсації є довільним. Зазначене не відповідає змісту позовної заяви. Позивачкою наведено обставини, які обумовлюють розмір моральної шкоди, зокрема характер протиправної поведінки відповідача, її повторюваність, застосування психологічного та фізичного насильства, погрози, приниження, необхідність звернення до поліції, застосування обмежувального припису, звернення за медичною та психологічною допомогою, а також тривалість негативних психологічних наслідків. Тому вимога про стягнення 200 000 гривень є оцінкою позивачки завданих їй немайнових втрат, а остаточний розмір компенсації визначається судом. Таким чином, доводи відзиву фактично зводяться до заперечення відповідачем власної відповідальності, незважаючи на наявність судових рішень, медичних документів, висновків психологів, матеріалів поліції та інших доказів.

20.08.2026 представником відповідача - адвокатом Пащуком А. І. через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» було подано заперечення на відповідь на відзив, в якому представник вказує, що позивачка намагається виставити відповідача з поганої сторони, перекручує фактичні обставини на свою користь та вводить суд в оману. Також представник звертає увагу суду на те, що позивачка до позовної заяви долучила консультативний висновок лікаря ортопеда-травматолога від 09.12.2025, яким нібито підтверджує факт вчинення фізичного насильства відносно неї зі сторони відповідача. Однак сторона відповідача категорично заперечує, оскільки в даному висновку не зафіксовано хто саме наніс дане тілесне ушкодження, більше того за даним фактом не було порушено жодної адміністративної чи кримінальної справи, тобто ОСОБА_2 не притягувався до відповідальності за нанесення тілесних ушкоджень. Тому вважають, що даний консультативний висновок не може бути підтвердженням того факту, що відповідач вчинив, чи міг вчинити фізичне насильство по відношенню до позивачки. Щодо постанови Шевченківського районного суду м. Львова від 10.02.2026, яка на думку позивачки є підтвердженням вчинення відносно неї та дітей фізичного насильства, то сторона відповідача заперечує такий факт, оскільки у постанові чітко зазначено, що відповідач вчинив психологічне насильство відносно малолітніх дітей, жодного слова про позивачку не міститься. Також представник вважає, що подані позивачкою докази не підтверджують факту завдання моральної шкоди відповідачем та що розмір моральної шкоди, який просить стягнути позивачка є неспівмірним, значно завищеним та не підтверджується належними та допустимими доказами.

Ухвалою від 17.09.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

13.10.2026 сторони у судове засідання не з`явились про дату, час та місце судового розгляд були повідомлені належним чином.

Представником позивачки було подано заяву про розгляд справи у їх відсутності, вказавши, шо позовні вимоги підтримуються та просять задовольнити у повному обсязі.

Від відповідача надійшла заява про повне заперечення позовних вимог, у якій представник також зазначив, що розгляд справи просить проводити у його відсутності та відсутності його довірителя.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на зазначені обставини, суд, у відповідності до ст. 247 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснив на підставі наявних у справі матеріалів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Частиною 4 статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки усіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його оголошення.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Оскільки повне рішення виготовлено 28 жовтня 2026 року, то незважаючи на те, що судове засідання відбулося 13 жовтня 2026 року, датою ухвалення даного рішення є саме 28 жовтня 2026 року в силу ч. 5 ст. 268 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 31.10.2013, яке в подальшому рішенням суду від 22.12.2025 було розірвано.

Від даного шлюбу у сторін народилось двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 зареєстровані за однією адресою, а саме: АДРЕСА_1 (а. с. 10, 11, 12).

З талонів повідомлення про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію вбачається, що ОСОБА_2 вчиняв насильство, а саме: забрав ключі та телефон 30.10.2025, побив 08.12.2025, забрав закордонний паспорт та паспорт гр. України 02.11.2025, вчиняв домашнє насильство (психологічне) 06.11.2025, погрожував ножем їй на вході у ТЦ «Спартак» 19.11.2025, має заборонений припис, але не покидає помешкання 09.12.2025 (а. с. 19-26).

Відповідно до термінових заборонних приписів стосовно кривдника вбачається, що ОСОБА_2 вчиняв психологічне домашнє насильство, у зв`язку з чим було встановлено терміновий заборонний припис строком на 5 днів з 06.11.2025 по 11.11.2025 та строком на 3 дні з 19.11.2025 по 22.11.2025 (а. с. 30-32).

З пояснень ОСОБА_3 від 10.11.2025 вбачається, що 10.11.2025, перебуваючи на робочому місці її чоловік ОСОБА_2 , маючи заборону спілкуватися із нею, згідно попередньо винесеного ТЗП прийшов в приміщення салону та почав спілкуватись у конфліктному тоні. На прохання покинути приміщення не реагував (а. с. 33).

Відповідно до заяви ОСОБА_3 від 11.11.2025 остання просить прийняти міри до її чоловіка ОСОБА_2 , який порушив вимогу термінового заборонного припису, а саме з`явився за місцем праці з ціллю конфлікту (а. с. 27).

З листа ГУНП у Львівській області №389145-2025 від 04.12.2025 вбачається, що письмове звернення, з котрим звертались у відділ поліції №1 Львівського районного управління поліції №1 ГУНП у Львівській області з приводу можливих неправомірних дій зі сторони чоловіка ОСОБА_2 розглянуто працівниками відділу поліції №1 Львівського районного управління поліції №1 ГУНП у Львівській області. Звернення внесено до Інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» відділу поліції №1 ГУНП у Львівській області за №37214 від 19.11.2025. З гр. ОСОБА_2 було проведено бесіду профілактичного характеру про неприпустимість вчинення з його сторони неправомірних дій та винесено терміновий заборонний припис (а. с. 17).

Відповідно до рішення Франківського районного суду м. Львова від 09.12.2025, яке постановою Львівського апеляційного суду від 20.04.2026 залишено без змін, видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , яким строком на 2 (два) місяці йому заборонено перебувати в місці спільного проживання з ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 ; заборонено наближатися на відстань менше 300 м до місця проживання постраждалої особи ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_2 ; заборонено вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_3 , або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб (а. с. 38, 43-45).

Згідно з протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 10.12.2025 ОСОБА_3 просить прийняти міри до її чоловіка ОСОБА_2 , який 09.12.2025 близько 23.0 год, перебуваючи за адресою її проживання у АДРЕСА_2 порушив обмежувальний припис, виданий Франківський районним судом м. Львова від 09.12.2025 (а. с. 35).

З пояснень ОСОБА_3 від 07.01.2026 встановлено, що ОСОБА_2 і надалі вчиняє психологічне насильство щодо неї та їхніх спільних дітей. Застосовує проти неї та дітей крик та ненормативну лексику, принижує честь, гідність, погрожує. Та порушує рішення суду про видачу обмежувального припису (а. с. 37).

Рішенням Львівського оружного адміністративного суду від 22.01.2026 у задоволенні вимог ОСОБА_2 (адреса проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції у Львівській області (місцезнаходження: 79007, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3; ЄДРПОУ: 40108833) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 (адреса проживання: АДРЕСА_4 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) про визнання протиправним та скасування припису відмовлено повністю (а. с. 39-41).

Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 10.02.2026 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та призначено остаточне адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 гривень та стягнено судовий збір (а. с. 42).

Постановою Львівського апеляційного суду від 04.05.2026 постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 18.12.2025 щодо ОСОБА_2 , якого визнано винним за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 340 гривень, залишено без змін (а. с. 46-47).

З висновку психолога ОСОБА_7 від 09.05.2026 вбачається, що було проведено обстеження дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , відповідно до якого діти перебувають у стані хронічного психоемоційного напруження, пов`язаного із особливостями взаємодії з батьком. У взаєминах із батьком простежуються ознаки психологічного тиску, емоційної маніпуляції. Батько систематично залучає дітей до обговорення стосунків із матір`ю, формує у них почуття провини, очікує оцінки дій матері та намагається впливати на ставлення дітей до неї. Такі дії створюють для дітей психологічно непосильне емоційне навантаження та ставлять їх у ситуацію внутрішнього конфлікту лояльності, що негативно впливає на їх емоційний стан, поведінку та когнітивне функціонування. Сімейна ситуація та особливості виховної поведінки батька чинять негативний вплив на психоемоційний стан дітей. Втягування дітей у конфлікт між батьками, психологічний тиск, маніпулятивна поведінка та емоційна нестабільність взаємодії формують у дітей стан хронічного емоційного напруження, тривожності та внутрішнього конфлікту. Водночас у дітей збережене позитивне ставлення до обох батьків та потреба у підтриманні контакту з батьком за умови психологічно безпечної взаємодії (а. с. 7-9).

З висновку психолога ОСОБА_8 від 29.01.2026 вбачається, що у пані ОСОБА_9 висока мотивація до унормування емоційного стану та захисту себе від можливих подальших випадків домашнього насильства, в т. ч. психологічного та фізичного. У п. Ганни в результаті домашнього насильства спостерігається значне зниження рівня якості життя, а саме: часта втома, фізичний дискомфорт, апатія, депресивні думки (а. с. 14-15).

Відповідно до довідки №2 від 29.01.2026 встановлено, що ОСОБА_3 звернулась до ГО Центр «Жіночі перспективи» за допомогою у захисті від домашнього насильства зі сторони її чоловіка у січні 2026 року. ОСОБА_6 повідомила, що потерпає від психологічного насильства зі сторони її чоловіка ОСОБА_2 протягом тривалого часу, насильство стало жорстокіше та переросло у фізичне коли вона вирішила розлучитись. Вона отримує безоплатну психологічну допомогу щодо захисту та подолання наслідків домашнього насильства (а. с. 18).

З консультаційного висновку спеціаліста (лікаря-психіатра) від 24.11.2025 вбачається, що ОСОБА_3 звернулась із скаргами на тремор рук, порушення сну, тривога, схудла за місяць на 5 кг та ін. Скарги з`явились після того як вирішила розлучитись і чоловік почав вчиняти психологічне та фізичне насильство (а. с. 28).

З консультаційного висновку спеціаліста (лікаря-ортопеда-травматолога) від 09.12.2025, вбачається, що ОСОБА_3 встановлено діагноз травма м. т. голови, гематома правої тім`яної ділянки внаслідок домашнього насильства, а саме побив чоловік 08.12.2025 близько 19:30 год (а. с. 29).

Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментах від 01.05.2026 вбачається, що державним виконавцем Шептицького міського відділу державної виконавчої служби Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження №80143096 щодо примусового виконання виконавчого листа №170/297/23, виданого 04.11.2025 Шацьким районним судом Волинської області, відповідно до якого вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 у розмірі частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 04.11.2025 і до досягнення дитиною повноліття. Заборгованість по виконавчому документу станом на 01.05.2026 становить 28 846,07 грн (а. с. 51-52).

Також судом досліджені документи, надані представником відповідача.

Судом встановлено, що відповідно до платіжної інструкції від 08.07.2026 ОСОБА_2 здійснив платіж у розмір 65 440 грн, у призначені платежу вказано за аліменти на ОСОБА_5 (а. с. 84).

З інформації про виконавче провадження від 24.07.2026 вбачається, що відкрито виконавче провадження №81417367 на виконання судового наказу від 08.06.2026 виданого Франківським районним судом м. Львова, відповідно до якого вирішено стягувати з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання дитини ОСОБА_5 у розмірі частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 03.11.2025 і до досягнення дитиною повноліття (а. с. 90-93).

Актом №40 від 09.07.2026 встановлено, що старостою Гірницького старостинського округу в присутності сусідів складено акт про те, що ОСОБА_2 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_5 . Разом з ним за однією адресою проживають без реєстрації його діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а. с. 94).

З листа відділу «Служби у справах дітей» Шевченківського району №260001-вих-8891 від 23.01.2026 встановлено, що на час розгляду звернення (заява від 20.01.2026 щодо надання інформації відносно дітей) працівниками відділу не встановлено фактів вчинення домашнього насильства над малолітніми: ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , а також не встановлено ознак неспроможності батьками дітей виконувати батьківські обов`язки (а. с. 95).

Також судом встановлено, що позивачка в процесі розгляду справи змінила прізвище з « ОСОБА_10 » та « ОСОБА_11 », що підтверджується паспортом громадянина України (ID- карта) № НОМЕР_3 , виданого 18.06.2026, орган що видав 4619 (а. с. 71).

Позивачка просить стягнути з відповідача понесену нею моральну шкоду внаслідок вчинення домашнього насильства.

При ухваленні рішення суд керується наступними правовими нормами.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Пунктом 9 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 21 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» постраждала особа має право на відшкодування кривдниками завданих матеріальних збитків і шкоди, заподіяної фізичному та психічному здоров`ю, у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до ст. 30 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» особі, яка має право на відшкодування матеріальних збитків і моральної шкоди, завданих внаслідок домашнього насильства, моральна шкода відшкодовується незалежно від матеріальних збитків, які підлягають відшкодуванню, та не пов`язана з їх розміром. Порядок відшкодування матеріальних збитків і моральної шкоди, завданих унаслідок домашнього насильства, визначається Цивільним кодексом України та іншими законодавчими актами.

Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, які її завдала за наявності її вини.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22) виснував, що зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач відносно позивачки неодноразово вчиняв домашнє насильство, що підтверджується постановами у справах про адміністративне правопорушення, терміновими заборонними та обмежувальними приписами, заявами позивачки та іншими матеріалами справи, дослідженими судом.

Зокрема, рішенням Франківського районного суду м. Львова від 09.12.2025 було видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , строком на 2 (два) місяці. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22.01.2026 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним та скасування припису відмовлено повністю (а. с. 39-41). Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 10.02.2026 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та призначено остаточне адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Постановою Львівського апеляційного суду від 04.05.2026 постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 18.12.2025 щодо ОСОБА_2 , якого визнано винним за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу, залишено без змін.

Із термінових заборонних приписів, які містяться в матеріалах справи, встановлено, що ОСОБА_2 вчиняв психологічне домашнє насильство, у зв`язку з чим було встановлено терміновий заборонний припис строком на 5 днів з 06.11.2025 по 11.11.2025 та строком на 3 дні з 19.11.2025 по 22.11.2025.

Відповідач заперечує вчинення домашнього насильства; постанови, рішення, обмежувальні та термінові заборонні приписи неодноразово оскаржував, тому вважає, що вони не можуть розглядатись судом як безумовний доказ його вини.

Даючи оцінку таким доводам суд, зокрема, враховує те, що відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Отже, наявність відносно відповідача обмежувального припису доводить вчинення особою - кривдником домашнього насильства. Такий припис спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Вищевказані рішення суду, які містяться в матеріалах справи, мають преюдиційне значення для даної справи в силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України, якою визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тому вищевказані доводи відповідача суд до уваги не бере та вважає їх безпідставними та необґрунтованими.

Оцінюючи доводи сторін, обставини справи та сукупність доказів, представлених сторонами на обґрунтування своїх доводів, суд приходить до висновку про те, що в спірних правовідносинах позивачкою доведено наявність протиправної поведінки заподіювача шкоди ОСОБА_2 , що полягає у завданні їй психологічного та фізичного насильства.

Саме вчинення цих правопорушень може бути підставою для відшкодування завданої моральної шкоди.

Позивачка стверджує, що дії відповідача призвели до моральних переживань, безсонниці, тривожності, втраті апетиту та іншим моральним стражданням.

На підтвердження своїх доводів вона надала суду висновок психолога ОСОБА_8 від 29.01.2026, висновок спеціаліста (лікаря-психіатра) від 24.11.2025, висновок спеціаліста (лікаря-ортопеда-травматолога) від 09.12.2025, довідку №2 від 29.01.2026 ГО Центр «Жіночі перспективи».

Досліджені судом докази беззаперечно свідчать про те, що внаслідок протиправних дій відповідача позивачці безумовно було завдано моральну шкоду, вона понесла моральні та фізичні страждання. Також позивачкою доведено наявність причинного зв`язку між моральною шкодою та протиправною поведінкою заподіювача шкоди - відповідача.

Виходячи з визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного судочинства, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини у завданні шкоди позивачеві.

Підстав, які б звільняли відповідача від відповідальності за завдану шкоду судом не встановлено.

Відтак, за наведених обставин суд вважає, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди є обґрунтованими та підставними.

Визначаючи розмір завданої моральної (немайнової) шкоди, суд виходить з наступного.

Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 зазначено про те, що абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати.

У постанові від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 Верховний Суд виснував, що гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму ВС України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, деякі форми нематеріальної шкоди, включаючи моральні страждання, за самою їхньою природою не завжди можна підтвердити конкретними доказами (рішення у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства» (Abdulaziz, CabalesandBalkandaliv. theUnitedKingdom) від 28 травня 1985 року, серія А, № 94, п.96), але це не заважає суду присуджувати грошову компенсацію, якщо у нього є розумні підстави вважати, що заявник зазнав моральної травми, яка потребує такого відшкодування.

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі № 210/4153/21 вказано про те, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода - це негативні наслідки (втрати) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв`язку з посяганням на її права та інтереси. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При оцінці обґрунтованості вимог позивачів у справах про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об`єктивно передбачуваних за обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді. Разом з тим, з огляду на моральну зумовленість виникнення інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності. Таким чином, відповідальність за шкоду вимагає встановлення складу правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за завдану шкоду.

Відтак, враховуючи вищевикладені позиції Верховного Суду, визначаючи розмір моральної шкоди суд враховує характер вчинених адміністративних правопорушення, ступінь вини відповідача, характер немайнових втрат, глибину фізичних та душевних страждань позивачки та дійшов висновку, що заявлений позивачкою розмір моральної шкоди у сумі 200 000 гривень є завищеним і з урахуванням принципів справедливості, розумності та добросовісності з відповідача на користь позивачки необхідно стягнути моральну шкоду в розмірі 50 000 гривень.

Усі аргументи, наведені відповідачем та його представником не спростовують висновків суду, зазначених у цьому судовому рішенні; їх оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

За таких обставин суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, у обсязі та за підстав, що зазначені вище.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд дійшов наступних висновків.

Представник позивачки просив стягнути з відповідача сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 2000 гривень.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково, понесені позивачкою витрати на сплату судового збору необхідно стягнути з ОСОБА_2 пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 500 гривень, виходячи з такого розрахунку: 50000,00 гривень (розмір задоволених позовних вимог) / 200 000 гривень (розмір заявлених позовних вимог) х 2 000 гривень (сума сплаченого судового збору).

Щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, то в позовній заяві представник позивачки зазначив, що розмір таких витрат буде визначено в подальшому в залежності від безпосередньої участі адвоката в судових засіданнях, а також вказав лише орієнтовну вартість витрат 30 000,00 гривень.

Жодних додаткових клопотань про стягнення понесених витрат на правову допомогу (з долученням відповідних доказів) представник позивачки не подавав, а тому при ухваленні даного рішення питання про стягнення витрат на правову допомогу не вирішується.

Суд роз`яснює, що відповідно до ст. 270 ЦПК України сторони мають право звернутися із заявою про ухвалення додаткового рішення.

Керуючись ст. ст. 2, 141, 259, 264, 265, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення домашнього насильства задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 500 (п`ятсот) гривень.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 28.10.2026.

Відомості про учасників справи:

Позивачка: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_5 ).

Суддя: М. В. Мельникович