Решение № 141049381, 27.10.2026, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/2431/26

Провадження № 2/459/1035/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2026 року Шептицький міський суд Львівської області

в складі: головуючого судді Отчак Н.Я.

з участю секретаря Савіцької Б.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Шептицькому за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

15.06.2026 позивач ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обгрунтування вимог зазначив, що 17.04.2023 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено договір позики №78843399, відповідно до якого відповідач отримала позику в розмірі 9000,00 грн, строком на 30 днів, зі сплатою відсотків за користування позикою в розмірі 2,5% (базова процентна ставка/фіксована) в день. 03.07.2023 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «Сіроко Фінанс» укладено договір факторингу №034-030723, відповідно до умов якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передає (відступає) ТОВ «Сіроко Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Сіроко Фінанс» приймає належні ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників, зокрема до відповідача за договором позики №78843399 від 17.04.2023. 05.12.2025 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» укладено договір факторингу №05/12/25-01, відповідно до умов якого ТОВ «Сіроко Фінанс» передає (відступає) ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» приймає належні ТОВ «Сіроко Фінанс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників, зокрема до відповідача за договором позики №78843399 від 17.04.2023. Взяті на себе зобов`язання відповідач належним чином не виконав, у зв`язку з чим у неї утворилась заборгованість за договором позики в розмірі 36000,00 грн, з яких: 9000,00 грн заборгованість за сумою позики; 27000,00 грн заборгованість за відсотками за користування позикою. Тому позивач просить стягнути з відповідача 36000,00 грн. заборгованості за договором кредиту №78843399 від 17.04.2023, 2662,40 грн. сплаченого судового збору та 4500,00 грн. витрат за надання правничої допомоги.

Ухвалою від 16.06.2026 у справі відкрито спрощене позовне провадження та призначено судовий розгляд на 05.08.2026 з повідомленням сторін.

29.06.2026 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву ТОВ «Фінпром маркет» про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог. На обґрунтування своєї позиції зазначив, що позивачем не надано належних і допустимих доказів укладення відповідачем кредитного договору від 17.04.2023 № 78843399, зокрема доказів проходження ідентифікації через систему BankID НБУ, отримання та використання одноразового ідентифікатора, а також направлення відповідачу підписаного примірника договору. У зв`язку з цим представник відповідача просив витребувати оригінал електронного договору та забезпечити можливість дослідження інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця для перевірки обставин його укладення. Крім того, представник відповідача заперечив проти нарахування процентів після закінчення строку кредитування, який завершився 17.05.2023, оскільки доказів пролонгації договору позивач не надав. Зазначив, що розмір процентів, які можуть підлягати стягненню, становить 2025,00 грн. З огляду на викладене представник відповідача просив витребувати оригінал електронного договору, відмовити в задоволенні позову та стягнути з позивача судові витрати, зокрема витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 500 грн.

02.07.2026 представник позивача ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» подала до суду відповідь на відзив, у якій заперечувала проти доводів представника відповідача та просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. На обґрунтування своєї позиції зазначила, що договір позики від 17.04.2023 № 78843399 укладено в електронній формі та підписано відповідачем шляхом використання одноразового ідентифікатора, що, підтверджується матеріалами справи та довідкою про ідентифікацію. Щодо нарахування процентів представник позивача зазначила, що умовами договору та Правилами надання грошових коштів у позику передбачено можливість пролонгації строку користування позикою та нарахування процентів за понадстрокове користування. Вказала, що відповідач погодилася з відповідними умовами під час укладення договору, а тому вважає нарахування заборгованості правомірним. Крім того, представник позивача заперечила проти відшкодування відповідачу витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн, вважаючи їх завищеними та недостатньо підтвердженими. Також зазначила, що відповідач не надала належних доказів на спростування позовних вимог, а її заперечення ґрунтуються на припущеннях. З огляду на викладене представник позивача просив задовольнити позовні вимоги ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» у повному обсязі та відмовити відповідачу у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу.

05.08.2026 судом задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів, а розгляд справи відкладено на 23.09.2026.

Ухвалою суду від 23.09.2026 судом задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів, а розгляд справи відкладено на 23.10.2026.

16.10.2026 представник відповідача подав додаткові пояснення у справі, у яких зазначив, що на виконання ухвали суду від 23.09.2026 позивач надав лог-файл щодо порядку укладення електронного договору позики від 17.04.2023 № 78843399, однак не забезпечив можливості огляду електронної пошти або інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця для перевірки факту направлення відповідачці примірника договору, саме в редакції, долученій до матеріалів справи, та встановлення можливості внесення до нього змін після укладення. Посилаючись на судову практику представник відповідача вказав, що сам по собі лог-файл не підтверджує використання одноразового ідентифікатора для підписання договору саме в тій редакції, яку надано суду, та не доводить цілісності й незмінності електронного документа. Зазначив, що відповідачка заперечує факт укладення договору, а тому вважала його неукладеним у зв`язку з відсутністю належного підтвердження волевиявлення відповідачки. Крім того, представник відповідача вказав, що за відсутності належних доказів укладення договору право вимоги за ним не могло бути передане позивачу, оскільки відступленню підлягає лише наявне право вимоги. З огляду на викладене просив відмовити в задоволенні позову.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися.

Представник позивача подала письмове клопотання про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує, щодо заочного розгляду справи не заперечила.

Відповідачка та її представник у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином. У своєму відзиві представник позивача просила розгляд справи проводити у їх відсутності.

З огляду на зазначені обставини, суд у відповідності до ст.ст. 223, 247 ЦПК України судовий розгляд справи здійснив на підставі наявних матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши докази і письмові пояснення, що викладені у заявах по суті справи, суд прийшов до такого висновку.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст. ст. 13, 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

На підставі ст. ст. 12, 81, 82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що 17.04.2023 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено договір позики №78843399, за умовами якого відповідач отримав позику в розмірі 9000,00 грн, строком на 30 днів, тобто з 17.04.2023 по 17.05.2023, зі сплатою відсотків за користування позикою в розмірі 2,5% на день (базова процентна ставка) та 0,75% в день (знижена процентна ставка, яка застосовується відповідно до умов Програми лояльності). Зазначений договір містить додаток №1 (графік платежів). Вказані кредитний договір та додаток №1 до нього (графік платежів) підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало повністю та надало йому кредит в сумі 9000,00 грн шляхом зарахування коштів на платіжну картку відповідача, що також підтверджується інформацією, наданою АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Зокрема, з інформації банку вбачається, що банківська картка № НОМЕР_1 емітована та видана на ім`я відповідача та в період з 17.04.2023 на зазначену картку зараховано кошти в загальній сумі 9000,00 грн.

03.07.2023 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» укладено договір факторингу №034-030723, відповідно до умов якого ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» набуло права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Відповідно до Витягу з Реєстру прав вимог №05.09.2023 від 05.09.2023 до договору факторингу №034-030723 від 03.07.2023 ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором позики №78843399 від 17.04.2023.

05.12.2025 між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» укладено договір факторингу №05/12/25-01, відповідно до умов якого ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» набуло права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру прав вимог №05/12/25, ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором позики №78843399 від 17.04.2023.

Згідно з розрахунком, наданим позивачем, взяті на себе зобов`язання за договором позики відповідач не виконала, у зв`язку з чим станом на 14.05.2026 утворилась заборгованість за договором позики в розмірі 36000,00 грн, з яких: 9000 грн заборгованість за сумою позики; 27000,00 грн заборгованість за відсотками за користування позикою.

Між сторонами виник спір про стягнення заборгованості за договором позики.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до положень статті 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно із частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електрону комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З огляду на зазначені норми Закону, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Указаний висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постановах від 9 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 7 жовтня 2020 року №127/33824/19.

На підставі частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом на підставі зазначеної вище ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Не кожний правочин укладений в електронній формі вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження №61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження №61-7203св20), від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 (провадження №61-16243св20).

З огляду на встановлені фактичні обставини справи, які підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами, суд вважає, що між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 був укладений Договір надання коштів у кредит №78843399 від 17.04.2023 в електронній формі.

Сторони договору узгодили розмір позики, строки та умови повернення коштів, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору.

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

На підставі ст. 526, 612 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне) виконання.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з тим, відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, позивач ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором кредиту №78843399 від 17.04.2023.

Так, на підтвердження існування договірних відносин позивачем по справі було надано витребувані за клопотанням представника відповідача докази по справі від 06.10.2026 року а саме: Оригінал Договору позики № 78843399 від 17.04.2023 року та Log-файл за договором позики № 78843399 від 17.04.2023, які засвідчують факт укладення відповідачем вказаного вище кредитного договору.

Крім того, судом оглянуто надані АТ КБ «Приват Банк» письмові докази від 03 вересня 2026 року № 20.1.0.0.0/7-260820/29308-БТ з яких встановлено, що відповідачу ОСОБА_1 , банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 на яку було зараховано грошові кошти в сумі 9000,00 грн. за період 17.04.2023 року по 17.04.2023 року, що є належним доказом отримання та використання нею грошових коштів. Таким чином, стороною позивача доведено, укладення кредитного договору між сторонами.

При цьому, стороною відповідача не спростовано, що долучений кредитний договір представником позивача саме у такій редакції надсилався на електронну пошту відповідачки, оскільки останньою не надано суду доказів, які б підтверджували відмінності у кредитних договорах.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Отже зобов`язання позичальника з повернення кредиту та сплати процентів є основним, а зобов`язання зі сплати штрафу та пені є додатковим до основного.

Згідно зі статтею 525 та частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже для належного виконання договірних зобов`язань необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), зокрема щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитним коштами, а прострочення виконання зобов`язань є їх порушенням.

Згідно з розрахунком, наданим позивачем, взяті на себе зобов`язання за договором позики відповідач не виконала, у зв`язку з чим станом на 14.05.2026 утворилась заборгованість за договором позики в розмірі 36000,00 грн, з яких: 9000 грн заборгованість за сумою позики; 27000,00 грн заборгованість за відсотками за користування позикою.

Відповідно до умов договору позики №78843399 відповідач отримав позику в розмірі 9000,00 грн, строком на 30 днів, тобто з 17.04.2023 по 17.05.2023, зі сплатою відсотків за користування позикою в розмірі 2,5% на день (базова процентна ставка).

Згідно ст. 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 5.2 договору Позичальник до моменту підписання Договору вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ (надалі «Правила»), їх зміст, суть, об`єм зобов`язань Сторін та наслідки укладення цього Договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення Позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.

Водночас матеріали справи не містять доказів звернення ОСОБА_1 із заявою про продовження строку користування кредитом, укладення між первісним кредитором та відповідачем відповідної додаткової угоди чи вчинення відповідачем іншого окремого волевиявлення, спрямованого на пролонгацію договору після закінчення погодженого тридцятиденного строку позики.

Разом із тим пунктом 6.5 Правил надання грошових коштів у позику передбачено, що в разі неповернення позики в повному розмірі або несвоєчасного повернення позики та процентів товариство має право нараховувати проценти в розмірі, визначеному договором, за кожний день понадстрокового користування позикою до дня її повернення, але не більше ніж за 90 календарних днів.

Відповідно до частини першої статті 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). Зазначена норма розміщена законодавцем в Главі 16 «Правочини» Розділі 1 «Загальні положення про правочини».

З наведених вище умов кредитного договору та Правил надання грошових коштів у позику вбачається, що пункт 6.5 Правил одночасно містить конструкцію, характерну для положень статті 212 ЦК України, якою врегульовано умовні правочини, у цьому випадку - правочин під відкладальною умовою. Такою умовою є порушення позичальником кредитного зобов`язання, а саме неповернення кредиту та процентів після закінчення погодженого умовами договору тридцятиденного строку кредитування, що визначено підставою для продовження нарахування процентів за користування кредитом, але не більше ніж протягом 90 календарних днів.

Однак за наведеними вище висновками Великої Палати Верховного Суду сплата процентів, передбачених договором, за користування кредитними коштами може випливати лише з правомірного їх користування, а відповідальність за неправомірне користування кредитними коштами знаходиться у сфері охоронних відносин, зокрема, статті 625 ЦК України.

Пов`язавши продовження строку кредитування та нарахування процентів за користування кредитом із порушенням позичальником кредитного зобов`язання, первісний кредитор і позичальник фактично визначили договірні проценти як плату за неправомірне користування кредитними коштами, що не відповідає наведеним висновкам Великої Палати Верховного Суду.

У цій частині суд доходить висновку, що невиконання позичальником умов щодо повернення кредиту та сплати процентів у передбачений договором тридцятиденний строк, не може бути одночасно правомірним та неправомірним та мати наслідком продовження строку кредитування, оскільки в даному випадку строк виконання зобов`язання вже настав.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 15 червня 2023 року у справі № 908/2187/21.

Оскільки договором позики №78843399 від 17.04.2023 визначений строк його дії, який становить 30 днів, саме протягом цього строку позивач мав право нараховувати відповідачу ОСОБА_1 передбачені цим договором відсотки тривалістю 30 днів.

Таким чином, виходячи із суми позики у розмірі 9000 грн., узгодженої процентної ставки у розмірі 2,5% за день та строку кредитування (строку договору) тривалістю 30 днів, заборгованість відповідача ОСОБА_1 по відсоткам за договором позики №78843399 від 17.04.2023 становить 6750,00 грн. (9000 грн. х 2,5%):100% х 30 днів).

Пунктом 9.7. Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» встановлено, якщо під час дії програми лояльності, позичальником буде допущено порушення умов, то нараховані проценти підлягають перерахуванню за базовою процентною ставкою.

Відповідно до п. 6 договору позики та п. 7 Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», позичальник має право продовжити строк користування позикою (пролонгація). Продовження користування позикою здійснюється за зверненням позичальника в електронній формі через особистий кабінет позичальника. Позичальник має право подовжити строк користування Позикою необмежену кількість разів. При кожному подовженні строку користування Позикою, змінюється кінцева дата Строку Позики та кінцева дата строку (терміну) дії Договору позики на відповідну кількість календарних днів. Після кожного оформлення Пролонгації, на електронну адресу Позичальника, яку Позичальник зазначив як контактну при реєстрації на Сайті, Товариство відправляє повідомлення з інформацією про оформлену Позичальником Пролонгацію. Таке повідомлення містить інформацію, зокрема, щодо нового Строку Позики, кінцевої дати Строку позики, розміру Заборгованості до повернення Позичальником.

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, встановлено, що відповідач в рахунок погашення заборгованості за договором позики №78843399 від 17.04.2023 не здійснила жодних платежів.

Відповідно до п. 7.2 Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», для пролонгації необхідна сплата всіх фактично нарахованих відсотків протягом дисконтного періоду, що здійснено не було.

Таким чином, строк дії кредитного договору (строк кредитування) закінчився 17.05.2023 та доказів, що відбулася пролонгація договору після 17.05.2023, зокрема позивачем не надано звернення відповідача в електронній формі та направлення Товариством повідомлення з інформацією про оформлену Позичальником Пролонгацію, як це передбачено п. 7 Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», а тому суд приходить до висновку, що кінцевим терміном повернення позики є 17.05.2023, отже нарахування відсотків за користування позикою поза межами строку її надання, тобто після 17.05.2023, є неправомірним.

Враховуючи те, що відповідач не виконав передбачені кредитним договором і законом зобов`язання, ні перед первісним кредитором, ні перед новим кредитором позивачем, внаслідок чого утворилася заборгованість, то суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача заборгованості за договором позики в загальному розмірі 15750,00 грн, з яких: 9000,00 грн заборгованість за основною сумою позики; 6750,00 грн заборгованість за відсотками за користування позикою.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки за наслідком розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1164,80 грн.

Крім цього, у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 4500,00 гривень.

Вирішуючи заяву представника позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до вимог ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до п.1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат, їхню пропорційність до предмета спору, а також виходить з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Отже, суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.

Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 (справа №904/4507/18) вказує на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

До матеріалів справи долучено договір про надання юридичних послуг № 22-08/25ДІЛ від 22.08.2025, витяг з акту № 8-ДІЛ від 25.02.2026 приймання передачі правничої допомоги №22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025, згідно якого вартість наданих послуг складає по 4500,00 грн.; акт приймання передачі справ на надання правничої допомоги; ордер серії АХ № 1287256 та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 2099.

В зв`язку з тим, що справа є малозначною, а також те, що представник позивача адвокат Ткаченко Ю.О. не приймала участі у судовому засіданні по розгляду даної справи, враховуючи принципи співмірності та розумності, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, з урахуванням того, що позовні вимоги задоволено частково, на підставі п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд прийшов до висновку про часткове задоволення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1968,75 грн. (15750/36000*4500 = 1968,75) пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, представником відповідача у відзиві заявлено про понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, докази на підтвердження розміру та факту понесення яких буде подано до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Керуючись ст.ст. 2, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (ЄДРПОУ 44280974, м. Ірпінь, вул. Садова, 31/33, офіс 40/3) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за Договором позики №78843399 в розмірі 15750,00 грн., з яких:

- 9 000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 6750,00 грн. сума заборгованості за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» судовий збір в сумі 1164,80 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» витрати на правову допомогу у сумі 1968,75 грн.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 27 жовтня 2026 року.

Суддя: Н. Я. Отчак