Решение № 141045129, 29.10.2026, Валківський районний суд Харківської області

Справа № 646/10009/26

Провадження № 2/615/1051/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2026 року м. Валки

Валківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Логвінова А.О.,

за участю секретаря судового засідання Партоли О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Валки Харківської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 646/10009/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Стислий зміст (виклад) позовних вимог.

12 серпня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі по тексту - позивач, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулось до Основ`янського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_1 ), у якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 2890693 у розмірі 15 653,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 07 вересня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 2890693 про надання споживчого кредиту, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 5 000,00 грн строком на 30 днів зі сплатою процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою 1,81 % за кожен день користування кредитом та стандартною процентною ставкою 1,9 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується у передбачених договором випадках.

ОСОБА_1 належним чином не виконав зобов`язання за кредитним договором щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у загальному розмірі 15 653,00 грн, з яких: 4 850,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 10 803,00 грн - заборгованість за процентами.

26 травня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № ККАУ-26052021, за умовами якого позивачу відступлено права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2890693 від 09 вересня 2020 року.

Стислий зміст (виклад) заяв по суті справи.

Заяви по суті справи від сторін не надходили.

Аргументи (позиції) учасників справи.

Представник позивача у судове засідання не з`явився. Подав до суду клопотання, у якому просить розглядати справу за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал». Також зазначив, що у разі неявки в судове засідання відповідача не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином шляхом направлення судових повісток за адресою його фактичного місця проживання як внутрішньо переміщеної особи. Про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.

Згідно із ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У відповідності до приписів ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Рух справи.

Ухвалою Основ`янського районного суду м. Харкова від 13 серпня 2026 року цивільну справу передано на розгляд до Валківського районного суду Харківської області.

21 вересня 2026 року цивільна справа надійшла до Валківського районного суду Харківської області та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана в провадження судді Логвінова А.О.

Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 22 вересня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

07 вересня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 уклали в електронній формі договір № 2890693 про надання фінансового кредиту (надалі - кредитний договір) (а.с. 14-16).

Відповідно до п. 1.3 кредитного договору сума кредиту (загальний розмір) складає: 5 000,00 гривень. Тип кредиту - кредит.

Згідно з п. 1.4 кредитного договору строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є Додатком № 1 до цього Договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору.

Відповідно до п. 1.5 кредитного договору тип процентної ставки - фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від фактичного виконання Споживачем умов Договору та становить:

Згідно з п. 1.5.1 кредитного договору знижена процентна ставка 1,81% в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору (без пролонгації), якщо в цей строк Споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку.

Відповідно до п. 1.5.2 кредитного договору стандартна процентна ставка 1,90 % в день від суми кредиту, застосовується: у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору, якщо Споживач не виконав умови зазначені в пп. 1.5.1 Договору для застосування зниженої процентної ставки; та у межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до цього Договору; та у межах періоду прострочення, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз. 2 част. 1 статті 1048 Цивільного кодексу України.

Згідно з п. 1.6 кредитного договору мета отримання кредиту: задоволення особистих потреб.

Відповідно до п. 1.7 кредитного договору кредит надається без забезпечення у вигляді застави.

Відповідно до п. 2.1 кредитного договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на платіжну картку Споживача № НОМЕР_1 або іншу платіжну картку реквізити якої надані Споживачем в Особистому кабінеті.

Кредитний договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором М940627 07 вересня 2020 року.

Згідно з листом Акціонерного товариства «ОТП банк» № 68-3-23-23/15922-БТ від 20 жовтня 2026 року, банківська картка № НОМЕР_1 випускалась на ім`я ОСОБА_1 та була відкрита до карткового рахунку № НОМЕР_2 у валюті UAH. Банк повідомив, що 07 вересня 2020 року на зазначений картковий рахунок було зараховано переказ у розмірі 5 000,00 грн, що також підтверджується долученою до листа банківською випискою (а.с. 78-84).

Згідно з карткою обліку договору № 2890693 від 07 вересня 2020 року, складеною Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна», у період з 07 вересня 2020 року по 06 жовтня 2020 року проценти на суму кредиту 5 000,00 грн нараховувались за стандартною процентною ставкою 1,90 % на день у розмірі 95,00 грн за кожен день користування кредитом, що за 30 днів становить 2 850,00 грн (а.с. 19 зворот - 24).

13 вересня 2020 року в картці обліку договору відображено платіж у розмірі 600,00 грн, який у повному обсязі зараховано в рахунок сплати нарахованих процентів. Залишок основного боргу становив 5 000,00 грн.

07 жовтня 2020 року проценти за користування кредитом не нараховувались.

У період з 08 жовтня 2020 року по 27 жовтня 2020 року проценти на суму основного боргу 5 000,00 грн продовжували нараховуватись за стандартною процентною ставкою 1,90 % на день у розмірі 95,00 грн за кожен день, що за 20 днів становить 1 900,00 грн.

13 жовтня 2020 року в картці обліку договору відображено платіж у розмірі 500,00 грн, який у повному обсязі зараховано в рахунок сплати нарахованих процентів.

27 жовтня 2020 року в картці обліку договору відображено платіж у розмірі 3 800,00 грн, з яких 3 650,00 грн зараховано в рахунок сплати нарахованих процентів, а 150,00 грн - у рахунок погашення основного боргу. Після зазначеного платежу залишок основного боргу становив 4 850,00 грн.

У період з 28 жовтня 2020 року по 24 лютого 2021 року проценти на залишок основного боргу 4 850,00 грн нараховувались за стандартною процентною ставкою 1,90 % на день у розмірі 92,15 грн за кожен день, що за 120 днів становить 11 058,00 грн.

Станом на 24 лютого 2021 року загальний розмір заборгованості за розрахунком становив 15 908,00 грн. Починаючи з 25 лютого 2021 року подальше нарахування процентів у картці обліку договору не відображено.

05 березня 2021 року в картці обліку договору відображено платіж у розмірі 255,00 грн, який зараховано в рахунок сплати нарахованих процентів. Після зазначеного платежу загальний розмір заборгованості становив 15 653,00 грн.

За весь період виконання кредитного договору в картці обліку договору відображено платежі на загальну суму 5 155,00 грн, з яких 150,00 грн зараховано в рахунок погашення основного боргу, а 5 005,00 грн - у рахунок сплати нарахованих процентів.

Таким чином, відповідно до наданого розрахунку заборгованість за кредитним договором № 2890693 від 07 вересня 2020 року становить 15 653,00 грн, з яких 4 850,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту та 10 803,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом. Нарахування штрафів та пені у розрахунку не відображено.

26 травня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» як кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» як новим кредитором укладено договір відступлення прав вимоги № ККАУ-26052021 (а.с. 25-29).

Відповідно до п. 1.1 договору відступлення прав вимоги на умовах, встановлених цим Договором, Кредитор передає (відступає) Новому Кредиторові за плату, а Новий Кредитор приймає належні Кредиторові права грошової вимоги (Права Вимоги) до Боржників за Кредитними Договорами вказаними у Реєстрі Боржників, укладеними між Кредитором і Боржниками (Портфель Заборгованості).

Згідно з п. 1.2 договору відступлення прав вимоги внаслідок передачі (відступлення) Портфеля Заборгованості за цим Договором, Новий Кредитор заміняє Кредитора у Кредитних Договорах, що входять до Портфеля Заборгованості та відповідно вказані у Реєстрі Боржників, та набуває прав грошових вимог Кредитора за цими Кредитними договорами, включаючи право вимагати від Боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань боржників за Кредитними договорами.

26 травня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» підписали Акт приймання-передачі Реєстру боржників, відповідно до якого кредитор передав, а новий кредитор прийняв Реєстр боржників, що містить відомості про 4 763 боржників із загальною сумою заборгованості 37 621 958,78 грн (а.с. 30).

Згідно з витягом з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № ККАУ-26052021 від 26 травня 2021 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_1 , зазначеного під порядковим номером 625, за кредитним договором № 2890693 від 07 вересня 2020 року на загальну суму 15 653,00 грн, з яких 4 850,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту, 2 764,50 грн - заборгованість за процентами, 8 038,50 грн - заборгованість за простроченими процентами. Заборгованість за пенею та штрафами становить 0,00 грн (а.с. 29 зворот).

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частинами 1 та 2 ст. 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За змістом ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про електронну комерцію».

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначений порядок укладення електронного договору. Зокрема, відповідно до частини 3 цієї статті, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частинами 4 та 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.

За правилами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір № 2890693 від 07 вересня 2020 року містить погоджені сторонами істотні умови: суму кредиту, строк кредитування, мету кредитування, спосіб надання кредитних коштів, тип та розмір процентної ставки, порядок нарахування процентів, строки та порядок повернення кредиту.

Кредитний договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором М940627.

Згідно з листом Акціонерного товариства «ОТП банк» № 68-3-23-23/15922-БТ від 20 жовтня 2026 року, банківська картка № НОМЕР_1 випускалась на ім`я ОСОБА_1 та була відкрита до карткового рахунку № НОМЕР_2 , на який 07 вересня 2020 року було зараховано переказ у розмірі 5 000,00 грн.

Отже, суд вважає встановленими факт укладення ОСОБА_1 кредитного договору № 2890693 від 07 вересня 2020 року та факт отримання ним кредитних коштів у розмірі 5 000,00 грн.

Згідно з карткою обліку договору № 2890693 від 07 вересня 2020 року, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 становить 15 653,00 грн, з яких: 4 850,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 10 803,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Разом з цим, суд не погоджується із визначеним позивачем розміром заборгованості за кредитним договором, з огляду на таке.

Так, відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини 2 статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини 2 статті 1057 цього Кодексу.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина 2 статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Суд зазначає, що уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Отже, припис абзацу другого частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною 2 статті 1050 ЦК України.

Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).

Як вбачається з кредитного договору № 2890693 від 07 вересня 2020 року, кредит наданий строком на 30 днів, а термін його повернення відповідно до графіка платежів визначено 07 жовтня 2020 року.

Водночас умовами кредитного договору передбачено можливість продовження строку кредитування.

Відповідно до п. 4.1 кредитного договору строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в п. 1.4. Договору, якщо між Сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному п. 4.2.-4.5 Договору.

Згідно з п. 4.2 кредитного договору Споживач, у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 гривень (включно) може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до п. 4.3 Договору.

Відповідно до п. 4.3 кредитного договору пропозиція (оферта) Споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку Товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій Споживачем. Якщо Споживач здійснюючи вказаний платіж не бажає продовжувати строк користування кредитом, Споживач зобов`язаний повідомити про це Товариство в один із вказаних нижче способів:

перед здійсненням платежу здійснити в Особистому кабінеті дії, що направлені на часткове погашення заборгованості за кредитом, а саме натиснути в Особистому кабінеті в Розділі «Мої кредити» «внести платіж» в меню «Часткове погашення кредиту»; або

протягом 24 годин з моменту внесення такого платежу направити на поштову скриньку Товариства info@creditplus.ua (в тому числі з використанням сервісу направлення повідомлень Товариству, що розміщений на Веб-сайті в Розділі «Зворотній зв`язок» вибравши категорію звернення «Часткове погашення без пролонгації») повідомлення про необхідність зарахування такого платежу в часткове погашення заборгованості за кредитом, з обов`язковою вказівкою в такому повідомленні номеру та дати цього Договору та суми здійсненого платежу. В іншому разі здійснений Споживачем платіж буде розцінений Товариством як пропозиція (оферта) Споживача щодо продовження строку користування кредитом.

Згідно з п. 4.4 кредитного договору Товариство має право, але не обов`язок протягом строку для відповіді, акцептувати пропозицію (оферту) Споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення Споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту (з зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти, повідомлені Споживачем Товариству в Особистому кабінеті/зазначені в Договорі.

Відповідно до п. 4.5 кредитного договору у випадку акцептування Товариством пропозиції (оферти) Споживача про продовження строку кредиту, новий строк кредиту розраховується з моменту вчинення Споживачем дій, зазначених в п. 4.3 Договору, та нова дата повернення кредиту відображається в Особистому кабінеті. Протягом нового строку користування кредитом проценти нараховуються за стандартною процентною ставкою.

Згідно з п. 4.6 кредитного договору вказаний порядок внесення змін до Договору щодо продовження строку кредиту Сторони вважають таким, що вчинений в письмовій формі, оскільки, воля Сторін в даному випадку виражена за допомогою технічного засобу зв`язку, що відповідає вимогам, встановленим статтею 207 Цивільного кодексу України до письмової форми правочину.

Таким чином, умовами кредитного договору передбачено, що продовження строку кредитування можливе за домовленістю сторін, для досягнення якої необхідним є не лише здійснення Споживачем відповідного платежу, а й акцептування Товариством пропозиції про продовження строку кредитування.

Як вбачається з картки обліку договору, за період з 07 вересня 2020 року по 06 жовтня 2020 року кредитодавцем нараховано проценти за користування кредитом за стандартною процентною ставкою 1,90 % на день у розмірі 95,00 грн за кожен день, що за 30 днів становить 2 850,00 грн.

При цьому 13 вересня 2020 року в картці обліку договору відображено платіж у розмірі 600,00 грн, який зараховано в рахунок сплати нарахованих процентів.

Отже, станом на 07 жовтня 2020 року, тобто на момент закінчення погодженого сторонами 30-денного строку кредитування, заборгованість за процентами становила 2 250,00 грн, а за основною сумою кредиту - 5 000,00 грн.

При цьому матеріали справи не містять доказів досягнення сторонами домовленості про продовження строку кредитування у порядку, передбаченому п. 4.1-4.5 кредитного договору, зокрема доказів акцептування Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» пропозиції ОСОБА_1 про продовження строку користування кредитом, направлення відповідного текстового повідомлення із зазначенням нової дати повернення кредиту та відображення такої дати в Особистому кабінеті відповідача.

Крім того, як вбачається з картки обліку договору, платежі від 13 жовтня 2020 року, 27 жовтня 2020 року та 05 березня 2021 року, які кредитодавцем повністю або частково зараховані в рахунок сплати нарахованих процентів, здійснені вже після закінчення визначеного кредитним договором строку кредитування - 07 жовтня 2020 року. Саме по собі здійснення зазначених платежів не свідчить про продовження строку кредитування.

За таких обставин суд виходить із того, що строк кредитування за кредитним договором № 2890693 від 07 вересня 2020 року закінчився 07 жовтня 2020 року.

У пункті 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

З огляду на встановлені вище обставини, враховуючи, що право кредитодавця нараховувати проценти за користування кредитом обмежується погодженим сторонами 30-денним строком кредитування, який охоплював період з 07 вересня 2020 року по 06 жовтня 2020 року включно, починаючи з 07 жовтня 2020 року кредитодавець не мав права нараховувати ОСОБА_1 проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Водночас, як вбачається з картки обліку договору, проценти за користування кредитом нараховувались кредитодавцем до 24 лютого 2021 року включно.

Так, у період з 07 вересня 2020 року по 06 жовтня 2020 року проценти на суму кредиту 5 000,00 грн нараховувались за стандартною процентною ставкою 1,90 % на день у розмірі 95,00 грн за кожен день, що за 30 днів становить 2 850,00 грн.

У період з 08 жовтня 2020 року по 27 жовтня 2020 року проценти нараховувались за тією ж ставкою у розмірі 95,00 грн за кожен день, що за 20 днів становить 1 900,00 грн.

Починаючи з 28 жовтня 2020 року по 24 лютого 2021 року проценти на залишок основного боргу 4 850,00 грн нараховувались за стандартною процентною ставкою 1,90 % на день у розмірі 92,15 грн за кожен день, що за 120 днів становить 11 058,00 грн.

Таким чином, із загальної суми нарахованих кредитодавцем процентів у розмірі 15 808,00 грн проценти у розмірі 12 958,00 грн нараховані після закінчення погодженого сторонами строку кредитування, а тому не підлягають стягненню з відповідача як проценти за користування кредитом відповідно до статті 1048 ЦК України.

Отже, загальна сума процентів, які кредитодавець мав право нарахувати за користування кредитом протягом погодженого сторонами строку кредитування, становить 2 850,00 грн.

При цьому відповідно до картки обліку договору за весь період виконання кредитного договору відображено платежі на загальну суму 5 155,00 грн, а саме: 13 вересня 2020 року - 600,00 грн, 13 жовтня 2020 року - 500,00 грн, 27 жовтня 2020 року - 3 800,00 грн та 05 березня 2021 року - 255,00 грн.

Отже, із загальної суми здійснених платежів у розмірі 5 155,00 грн на погашення правомірно нарахованих процентів за користування кредитом припадає 2 850,00 грн, а на погашення основної суми кредиту - 2 305,00 грн.

Таким чином, з урахуванням здійснених ОСОБА_1 платежів залишок заборгованості за тілом кредиту становить 2 695,00 грн (5 000,00 грн - 2 305,00 грн).

При цьому заборгованість за процентами за користування кредитом відсутня, оскільки нараховані протягом погодженого сторонами строку кредитування проценти у розмірі 2 850,00 грн повністю погашені за рахунок здійснених відповідачем платежів.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Аналіз долучених до матеріалів справи доказів підтверджує факт відступлення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2890693 від 07 вересня 2020 року.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

На час розгляду справи судом відповідач не надав даних, що свідчать про добровільне погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що заявлені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 2890693 від 07 вересня 2020 року у розмірі 2 695,00 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту.

Розподіл судових витрат.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з цим позовом позивачем сплачено 2 662,40 грн судового збору за подання позову (позов подано через систему «Електронний Суд»), що підтверджується платіжною інструкцією від 04 серпня 2026 року (а.с. 1).

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 458,39 грн (2 695,00 / 15 653,00 ? 2 662,40 = 458,39 грн).

Відповідно до ч. 1 статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22).

У вказаних постановах Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

В обґрунтування розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн до матеріалів справи надано копії наступних документів: договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Апологет» (а.с. 33 зворот); ордер від 02 липня 2025 року про надання адвокатом Усенком Михайлом Ігоровичем Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» правничої допомоги за договором № 0107 від 01 липня 2025 року (а.с. 35); акт № 53 наданих послуг від 07 серпня 2026 року, відповідно до якого вартість послуг за договором № 0107 від 01 липня 2025 року щодо боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 2890693 становить 8 000,00 грн (а.с. 34); детальний опис наданих послуг до акта № 53 від 07 серпня 2026 року, у якому зазначено перелік наданих послуг щодо боржника ОСОБА_1 та загальний час, витрачений на їх надання (а.с. 34 зворот).

Відповідно до детального опису наданих послуг до акта № 53 від 07 серпня 2026 року, Адвокатським об`єднанням «Апологет» надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» наступні послуги: усна консультація клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором - 30 хвилин; ознайомлення з матеріалами кредитної справи - 2 години; погодження правової позиції клієнта у справі - 30 хвилин; складення позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта - 3 години 30 хвилин; подання заяви до суду від імені клієнта - 1 послуга. Загальна тривалість надання послуг становить 6 годин 30 хвилин, додатково зазначено подання однієї заяви до суду. Загальна вартість наданої правничої допомоги відповідно до акта № 53 від 07 серпня 2026 року становить 8 000,00 грн.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123- 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, суд зазначає, що розмір пред`явлених Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до відшкодування витрат на надання йому професійної правничої допомоги є завищеним щодо іншої сторони спору.

Враховуючи складність справи та виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 3 000,00 грн.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що позов задоволено частково, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 516,51 грн (2 695,00 / 15 653,00 ? 3 000,00 = 516,51 грн).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 141, 259, 264-265, 268, 273, 280-284, 289, 351-352, 354-355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 2890693 від 07 вересня 2020 року у розмірі 2 695 (дві тисячі шістсот дев`яносто п`ять) грн 00 коп, яка складається із заборгованості за тілом кредиту.

У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 458 (чотириста п`ятдесят вісім) грн 39 коп та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 516 (п`ятсот шістнадцять) грн 51 коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, 4-й поверх, код ЄДРПОУ: 35234236.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , фактичне місце проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 29 жовтня 2026 року.

Суддя А.О. Логвінов