Решение № 141043162, 26.10.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Єдиний унікальний номер справи 183/12814/25

Провадження № 2/183/4515/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2026 року м. Самар Дніпропетровської області

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Майної Г. Є.,

з участю секретаря судового засідання - Федорової Є. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), у якому просить стягнути заборгованість за договором № 77778631 від 17 вересня 2021 року в розмірі 33 452,39 грн, із яких 9 986,73 грн - заборгованість за тілом кредиту, 23 464,02 грн - заборгованість за процентами та 1,64 грн - три проценти річних, а також 2 422,40 грн витрат зі сплати судового збору та 13 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 17 вересня 2021 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та відповідачем укладено договір позики № 77778631, за умовами якого останньому надано 11 386,00 грн зі сплатою процентів за ставкою 1,99 % на день. Договір укладено в електронній формі шляхом підписання одноразовим ідентифікатором. Первісний кредитодавець виконав зобов`язання з надання коштів, однак відповідач свої зобов`язання в повному обсязі не виконав.

Договором факторингу № 22/02/2022 від 22 лютого 2022 року, первісний кредитодавець відступив право вимоги ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», та договором відступлення прав вимоги № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року, це право передано ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР».

Позивач посилається на те, що, заявлена заборгованість підтверджується розрахунками кредиторів і реєстрами боржників. В обґрунтування нарахування процентів після первісної дати повернення позики позивач посилається, зокрема, на пункт 6.5 Правил надання грошових коштів у позику, який передбачає проценти за понадстрокове користування позикою. Комісії, пеню, штрафи та інфляційні втрати до ціни позову не включено.

Ухвалою суду від 19 грудня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Цією ж ухвалою сторонам було установлено строки для подання відзиву на позовну заяву та відповіді на відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 13 квітня 2026 року задоволено клопотання представника позивача про витребування банківської інформації відносно відповідача.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, в прохальній частині позовної заяви просив про розгляд справи за його відсутності, не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи та відзиву на позовну заяву не подавав.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 04 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надав, в силу положень ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідача.

Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов такого.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст. 4 ЦПК України).

Судом установлено, що 17 вересня 2021 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 77778631 на умовах повернення позики в кінці її строку.

За пунктом 1 договору позикодавець зобов`язався передати позичальнику грошові кошти шляхом перерахування на його банківський картковий рахунок, а позичальник - повернути позику та сплатити проценти на погоджених умовах.

Підпунктами 2.1- 2.3 договору визначено суму позики 11 386,00 грн, строк позики, ототожнений зі строком договору, - 30 днів, базову фіксовану процентну ставку - 1,99 % на день. У таблиці умов зазначено дату надання позики 17 вересня 2021 року та дату повернення 17 жовтня 2021 року. Ставка за понадстрокове користування визначена в розмірі 2,70 % на день із застереженням про її незастосування в період карантину.

Додатком № 1 до договору передбачено 30 розрахункових днів, проценти 6 797,44 грн та загальну вартість позики 18 183,44 грн за умови повернення всієї суми в погоджену дату без урахування дострокових часткових платежів. Пунктом 4 договору передбачено щоденне нарахування процентів на залишок позики, включаючи дати її одержання та повернення.

Договір містить відомості про підписання позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором rRoqk56pn5. Пунктом 12 передбачено дистанційне укладення договору шляхом акцепту електронної пропозиції та використання такого підпису. Пункти 5.2 і 19 договору містять посилання на Правила, у тому числі щодо продовження строку користування позикою.

Листом АТ «ТАСКОМБАНК» про підтвердження платежу засвідчено переказ первісним кредитодавцем 11 386,00 грн 17 вересня 2021 року о 15:12:26 на картку НОМЕР_1 . Зазначені в цьому документі номер договору, сума, дата та ідентифікатор транзакції узгоджуються із супровідним листом первісного кредитодавця від 13 листопада 2025 року № 13/11/25-28.

Крім того, відповіддю АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 26 червня 2026 року № 20.1.0.0.0/7-260616/72517-БТ наданою на виконання вимог ухвали суду підтверджено належність відповідачу картки, зазначеної у документах про видачу позики. Додана виписка містить зарахування 11 386,00 грн із датою операції 17 вересня 2021 року. Відомості банків про особу держателя картки, її реквізити, дату операції та суму переказу взаємно узгоджуються і підтверджують одержання відповідачем 11 386,00 грн за спірним договором.

Отже, первісний кредитодавець виконав зобов`язання з надання позики.

22 лютого 2022 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 22/02/2022. Підпункт 6.1.4 цього договору пов`язує перехід права вимоги з повним фінансуванням і підписанням акта передання електронного реєстру боржників. Платіжним дорученням № 333740001 від 23 лютого 2022 року підтверджено перерахування передбаченої договором суми фінансування 6 382 999,39 грн. Також надано акти передання реєстрів від 22 лютого 2022 року.

У витязі з реєстру боржників до цього договору за записом № 10952 зазначено відповідача, його РНОКПП, договір № 77778631, основний борг 9 986,73 грн і проценти 23 464,02 грн. Таким чином, сукупність зазначених документів підтверджує передання права вимоги за договором відповідача ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» після виконання умови фінансування.

За договором № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року та актами приймання-передачі реєстру від тієї ж дати право вимоги передано ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР». Пунктом 5.2 цього договору визначено перехід права в день належного підписання акта передання друкованого реєстру боржників.

Витяг із реєстру за записом № 39254 містить дані відповідача, договір № 77778631 та суми: 9 986,73 грн основного боргу, 23 464,02 грн процентів і 1,64 грн відповідальності за статтею 625 ЦК України. Розрахунки сторін договорів відступлення додатково підтверджуються актом зарахування зустрічних однорідних вимог від 28 лютого 2023 року, який охоплює, зокрема, зобов`язання за договором № 10-01/2023.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Стаття 514 ЦК України встановлює, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Суд визнає доведеним набуття позивачем права вимоги за договором відповідача. Водночас суми, внесені кредиторами до реєстрів, підлягають перевірці на підставі умов договору, руху коштів та допустимого періоду нарахувань.

З розрахунку первісного кредитодавця, сформованого 16 жовтня 2025 року, суд установив, що при виконанні договору було враховано платежі: 18 вересня 2021 року - 1 840,73 грн та кешбек 9,27 грн; 20 вересня 2021 року - 400,00 грн; 23 вересня 2021 року - 583,00 грн; 22 жовтня 2021 року - 1 192,44 грн; 27 жовтня 2021 року - 1 252,04 грн. Загалом кредитором зараховано 5 277,48 грн.

Із цих коштів кредитор відніс 1 399,27 грн на погашення основного боргу та 3 878,21 грн - на погашення процентів. Зокрема, 18 вересня 2021 року основний борг зменшено на 1 396,84 грн до 9 989,16 грн, а 20 вересня 2021 року - ще на 2,43 грн до 9 986,73 грн. Надалі нарахування здійснювалося на цей залишок.

Отже, наданий позивачем розрахунок підтверджує часткове виконання відповідачем договору. Суд ураховує це виконання, включаючи зарахований кредитором кешбек, і не покладає на відповідача обов`язок повторно сплатити погашені суми.

За приписами ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З положень ч. 1 ст. 634 ЦК України вбачається, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

З урахуванням установлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд приходить висновку про укладення вищевказаного Договору між відповідачем та Кредитодавцем.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору про надання фінансового кредиту. Договір недійсним не визнано.

При цьому встановлення обставин, за яких ці правочини можуть бути визнані недійсними (оспорюваними) за відсутності оспорення або визнання їх недійсними у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитними договорами, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду розмежувала проценти в межах строку кредитування та наслідки прострочення: після закінчення погодженого строку право на договірні проценти за користування припиняється, а захист кредитора здійснюється за частиною другою статті 625 ЦК України. Цей висновок має значення для визначення допустимого періоду заявлених у цій справі процентів.

Післястрокові нарахування суд також оцінює з урахуванням необхідності відрізняти плату за правомірне користування позикою від процентів як відповідальності за прострочення. Саме по собі найменування платежу в розрахунку не визначає його правової природи.

Суд дослідив надані Правила в редакції, затвердженій наказом № 12/08/2021 від 12 серпня 2021 року. Пункти 7.1-7.7 передбачають оформлення пролонгації з визначенням її строку та зміною кінцевої дати, а пункт 7.11 пов`язує наслідки внесення платежу з відсутністю повідомлення позичальника протягом 24 годин. Пункти 7.12-7.16 передбачають автопролонгацію на три календарні дні та припинення такого продовження за встановленої ними кількості послідовних автопролонгацій. Отже, умови про можливість продовження строку в Правилах наявні й потребують оцінки, а не можуть бути залишені без уваги лише через відсутність паперової додаткової угоди.

Водночас у підписаних індивідуальних умовах визначено 30-денний строк і конкретну дату повернення позики. Пункт 6.5 Правил регулює саме понадстрокове користування та обмежує відповідні нарахування 90 календарними днями. Сам по собі цей пункт не визначає нового погодженого строку кредитування.

Надані документи не містять індивідуальних відомостей про обраний відповідачем строк пролонгації, нові графіки, повідомлення про зміну кінцевих дат чи відтворення таких змін в особистому кабінеті. Розрахунок не містить послідовності дат автопролонгацій та розмежування процентів за первісний, продовжений і прострочений періоди. Зокрема, 27 жовтня 2021 року в ньому відображено нарахування 1 450,78 грн, після чого до 4 листопада включно щоденні нарахування не наведені; із 5 листопада вони поновлені без пояснення підстав зміни періоду.

Платежі 22 жовтня 2021 року і 27 жовтня 2021 року, здійснені після первісної дати повернення, зараховані кредитором на проценти. Сам факт часткової сплати боргу не доводить ані конкретного строку його продовження, ані правильності всіх подальших нарахувань. Відсутність у матеріалах повідомлення про відмову від пролонгації не замінює доказів обставин, з якими кредитор пов`язує її застосування і розмір вимоги.

Оцінивши ці документи в сукупності, суд не визнає доведеним продовження строку саме в обсязі, необхідному для заявлених нарахувань до 02 лютого 2022 року. Загальне посилання на Правила не усуває суперечностей між індивідуальним строком, умовами понадстрокового користування та нерозшифрованим розрахунком.

У постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду роз`яснила можливість тлумачення нечітких умов споживчого договору на користь споживача без окремого позову. Суд ураховує цей підхід щодо суперечності індивідуального строку та загальних умов; фактичні обставини і ставки тієї справи на цей спір не переносить.

За статтями 213, 637 ЦК України умови договору підлягають тлумаченню у взаємному зв`язку. Погодження в підпункті 2.2 договору та додатку № 1 саме 30 розрахункових днів не допускає збільшення їх до 31 лише внаслідок одночасного включення дати видачі й дати повернення. Суд виходить із 30 оплачуваних днів; дата виконання зобов`язання 17 жовтня 2021 року при цьому не змінюється.

З урахуванням передбаченого пунктом 4 договору початку нарахування з дня видачі коштів 30 оплачуваних днів охоплюють період із 17 вересня до 16 жовтня 2021 року включно. Нарахування за 17 жовтня як за додатковий, 31-й день виходило б за погоджену тривалість оплати. Таке тлумачення узгоджує індивідуальний строк і графік, зберігаючи обов`язок повернення позики у визначену договором дату.

За встановленими залишками основного боргу проценти за цей період становлять: 11 386,00 грн ? 1,99 % ? 2 дні + 9 989,16 грн ? 1,99 % ? 2 дні + 9 986,73 грн ? 1,99 % ? 26 днів = 6 017,865470 грн, після округлення підсумку - 6 017,87 грн. Зменшення основного боргу враховано з дня, наступного за датою відповідного платежу, як це відображено в розрахунку кредитодавця.

Після вирахування зарахованих кредитором 3 878,21 грн у погашення процентів непогашений залишок становить 2 139,66 грн. Подальші платежі враховано в погашення правомірно нарахованих процентів, а не виключених судом післястрокових сум. Підстав для повторного віднімання тих самих платежів із тіла позики немає, оскільки сума належних процентів перевищує враховані процентні платежі.

Таким чином, вимога про стягнення договірних процентів є обґрунтованою в сумі 2 139,66 грн. У решті 21 324,36 грн процентів належить відмовити через недоведеність належного періоду й підстав нарахування та необхідність дотримання погодженої 30-денної тривалості оплати. Суд не змінює ставку 1,99 % і не зменшує проценти лише з огляду на їх розмір.

Залишок основного боргу 9 986,73 грн підтверджується доказами видачі позики та розрахунком із відображенням її часткового погашення. Надані розрахунки наступних кредиторів не містять подальшого погашення цього залишку.

Щодо вимоги про стягнення трьох процентів річних суд установив, що 1,64 грн нараховано на основний борг 9 986,73 грн за 22 лютого 2022 року та 23 лютого 2022 року включно. Перевірка за формулою 9 986,73 грн ? 3 % / 365 ? 2 дні дає 1,641654 грн, після округлення - 1,64 грн.

На зазначені дати строк повернення позики сплив. Ці нарахування заявлені окремо від договірних процентів за користування, відповідають частині другій статті 625 ЦК України та підлягають стягненню в межах позову. Період їх нарахування передує 24 лютого 2022 року; звільнення від відповідальності за кредитними зобов`язаннями на період воєнного стану не є підставою для виключення цих двох днів.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 12 128,03 грн, з яких 9 986,73 грн - основний борг, 2 139,66 грн - проценти за користування позикою та 1,64 грн - три проценти річних.

Щодо вимог про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до вимог п. 1 ч. З ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Приписами ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір є обґрунтованим.

Оцінюючи складність цієї справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, суд вважає, що заявлена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000 грн є неспівмірною з категорією складності справи, витраченим адвокатом часом, об`ємом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторін.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 30 січня 2023 року № 910/7032/17 стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

За таких обставин, ураховуючи характер виконаної роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, значення справи для сторони, з урахуванням того, що розгляд цієї цивільної справи здійснювався у порядку спрощеного позовного провадження, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 3 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, що, на думку суду, не потягне за собою надмірного тягара для платника і можливого виникнення «боргової кабали» відповідача.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України. Оскільки позов задоволено частково, а саму у розмірі 12 128,03 грн із заявлених 33 452,39 грн, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 878,23 грн пропорційно задоволеним позовним вимогам (2 422,40 грн ? 12 128,03 грн / 33 452,39 грн).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 274 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" заборгованість за договором позики № 77778631 від 17 вересня 2021 року в сумі 12 128 (дванадцять тисяч сто двадцять вісім) гривень 03 копійки, з яких 9 986,73 грн - заборгованість за тілом позики, 2 139,66 грн - заборгованість за процентами та 1,64 грн - три проценти річних.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" судові витрати, які складаються з: 878,23 грн - витрат зі сплати судового збору та 3 000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Учасники справи:

- позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР", код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження юридичної особи за адресою: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306;

- відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса реєстрації як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 .

Рішення суду складено і підписано 26 жовтня 2026 року.

Суддя Г.Є. Майна