Решение № 141040773, 28.10.2026, Новоушицький районний суд Хмельницької області

Справа № 680/247/26

№2/680/343/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2026 року селище Нова Ушиця

Новоушицький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Яцини О.І.,

з участю секретаря судового засідання Стандрійчук М.П.,

представниці позивачки - адвоката Гаврилюк С.Г.,

представника відповідача ФГ «Чернишова Василя Гавриловича» - адвоката Драчука С.Л.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Чернишова Василя Гавриловича», Дунаєвецької міської ради Хмельницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Дунаєвецький відділ державної виконавчої служби у Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про скасування рішення державного реєстратора, припинення права оренди та зобов`язання вчинити дії,

установив:

Позивач звернувся в суд із позовом до відповідачів у якому просив скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав від 09 вересня 2024 року; припинити право оренди фермерського господарства на земельну ділянку кадастровий номер: 6823387000:08:001:0038, шляхом скасування запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав; застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину - Додаткової угоди №1 від 14 липня 2024 року до Договору оренди землі №18 від 25 грудня 2015 року; визнати недійсною Додаткову угоду №1 від 14 липня 2024 року до Договору оренди землі №18 від 25 грудня 2015 року.

Позов мотивує тим, що він придбав земельну ділянку із кадастровим номером 6823387000:08:001:0038, загальною площею 1,7994 га, за результатами проведеної процедури земельних торгів з продажу земельної ділянки. Право власності зареєстровано за позивачем на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24 червня 2025 року.

Вказана земельна ділянка належала на праві власності ОСОБА_2 . 20 грудня 2016 року державним виконавцем було відкрито виконавче провадження ВП №53163829, де боржником був ОСОБА_2 і в процесі здійснення виконавчих дій, 16 лютого 2024 року було здійснено опис та накладено арешт на спірну земельну ділянку.

06 серпня 2024 року державним виконавцем було накладено арешт на спірну земельну ділянку. Проте, у день винесення постанови про арешт спірної земельної ділянки, щодо неї було зареєстровано інше речове право право оренди земельної ділянки на підставі Договору оренди землі, серія та номер: 18, виданий 25 грудня 2015, видавник: Фермерське господарство «Чернишова Василя Гавриловича», строком дії на 10 років. Отже, термін дії укладеного договору оренди спливав 25 грудня 2025 року.

Оскільки, ОСОБА_2 не були виконані зобов`язання за ВП №53163829, була проведена реалізація арештованого майна - земельної ділянки кадастровий номер 6823387000:08:001:0038 на земельних торгах, переможцем яких став позивач.

За інформацією, яка була розміщена на електронному майданчику через яку проводились земельні торги, у вкладці «Дані про учасників з переважним правом» яка містила дані, що таким учасником є Фермерське господарство «Чернишова Василя Гавриловича», було зазначено дату початку та закінчення договору оренди 25 грудня 2015 року 10:00 25 грудня 2025 року 00:00. Аналогічна інформація також міститься в укладеному зі скаржником договорі купівлі-продажу, зокрема у п. 5, в якому вказано, що земельна ділянка перебуває в оренді ФГ «Чернишова Василя Гавриловича» на підставі договору оренди землі №18 від 25 грудня 2015 року. Право оренди земельної ділянки зареєстровано строком на 10 років, номер запису про інше речове право: 15636272.

Як пізніше стало відомо, рішенням №74957386 від 09 вересня 2024 року, яке прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно управління Центру надання адміністративних послуг Дунаєвецької міської ради Хмельницької області Костюк І.О. була проведена реєстрація змін до іншого речового права, а саме: додано договір про внесення змін до договору, серія та номер 1, виданий 14 липня 2024 року, видавник: Сторони: ФГ «Чернишова Василя Гавриловича», ОСОБА_2 ; Орендодавець: ОСОБА_2 змінено на орендодавець: ОСОБА_2 ; Орендар Фермерське господарство «Чернишова Василя Гавриловича». Строк дії на 10 років змінено на дата укладення договору (після 2013 р) / дата державної реєстрації (до 2013 р): 25 грудня 2015 року, строк: 20 років, Дата закінчення дії: 25 грудня 2035 року, з автоматичним продовженням дії договору.

Оскаржуване рішення прийнято (реєстраційні дії проведено) після опису та арешту майна боржника. А тому, прийняте з порушенням вимог статей 2, 4, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та підлягає скасуванню (анулюванню). Перемовини з орендарем - Фермерським господарством «Чернишова Василя Гавриловича» щодо припинення дії договору оренди землі №18 від 25 грудня 2015 року у строки, передбачені договором 25 грудня 2025 року, без урахування укладеної додаткової угоди до договору, якою було продовжено строк його дії до 2035 року, результату не мали.

За таких обставин, вважає свої права порушеними, тому звернувся за їх захистом до суду.

Ухвалою суду від 14 квітня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання та надано відповідачам строк для подачі відзиву.

Ухвалою суду від 10 червня 2026 року закрито підготовче засідання, справу призначено до судового розгляду, про що постановлено ухвалу суду та повідомлено учасників справи. Залучено до участі в цивільній справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Дунаєвецький відділ державної виконавчої служби у Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Ухвалою суду від 25 серпня 2026 року закрито провадження по справі в частині вимог до ОСОБА_2 . Залучено до участі у справі в якості правонаступників: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та їх законного представника ОСОБА_6 .

Ухвалою суду від 01 жовтня 2026 року закрито провадження по справі в частині вимог до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та їх законного представника ОСОБА_6 .

22 квітня 2026 року відповідач Дунаєвецька міська рада Хмельницької області надіслав відзив на позовну заяву в якому вказав, що рада не є належним відповідачем у справі. Дунаєвецька міська рада, відповідно до повноважень, не приймає рішень про державну реєстрацію прав, не втручається у діяльність державного реєстратора, не є суб`єктом, що здійснював оскаржувану дію. Тому вважає, що визначення ради співвідповідачем є помилковим, бо вона не є суб`єктом спірних правовідносин.

Враховуючи те, що додаткові письмові пояснення ФГ «Чернишова Василя Гавриловича» від 28 травня 2026 року та заперечення на додаткові пояснення представниці позивача від 10 червня 2026 року, надіслані за межами строків для подання відзиву та відповіді на відзив, то вони до уваги не беруться.

Представниця позивача у судовому засіданні позов підтримала

Представник відповідача ФГ «Чернишова Василя Гавриловича» в судовому засіданні позов не визнав.

Представник відповідача Дунаєвецької міської ради Хмельницької області надіслав до суду відзив на позовну заяву у якому вказав, що рада не є суб`єктом спірних правовідносин. Заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Третя особа - Дунаєвецький відділ державної виконавчої служби у Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, будучи належним чином повідомленим у судове засідання представника не направила.

Суд, заслухавши представників сторін, безпосередньо дослідивши та оцінивши докази у справі, встановив наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

ОСОБА_2 був власником земельної ділянки із кадастровим номером 6823387000:08:001:0038, загальною площею 1,7994 га (а.с.20).

20 червня 2016 року начальником Новоушицького РВДВС ГТУЮ у Хмельницькій області винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №53163829 щодо стягнення аліментів, де боржником визначений ОСОБА_2 (а.с.17).

Згідно із постановою державного виконавця від 16 лютого 2024 року було здійснено опис та накладено арешт на земельну ділянку кадастровий номер 6823387000:08:001:0038 загальною площею 1,7994 га, яка належала ОСОБА_2 (а.с.18).

06 серпня 2024 року державним виконавцем в межах ВП №53163829 постановою було накладено арешт на нерухоме майно: земельну ділянку кадастровий номер 6823387000:08:001:0038, місцезнаходження: Хмельницька область, Новоушицький район, с/рада Остроківська, яка належала ОСОБА_2 (а.с.19).

25 грудня 2015 року між ОСОБА_2 та ФГ «Чернишова Василя Гавриловича» укладено договір оренди землі № 18 щодо оренди земельної ділянки, із кадастровим номером 6823387000:08:001:0038, загальною площею 1,7994 га, строком 10 років (а.с.29, 30).

Згідно із додатковою угодою №1 до договору оренди землі № 18 від 25 грудня 2015 року, сторони погодили змінити строк дії договору оренди на термін 20 років (а.с.30 на звороті).

06 серпня 2024 року о 15.01.20 внесено відомості про арешт спірної земельної ділянки (а.с.20 на звороті).

Рішенням №74957386 від 09 вересня 2024 року була проведена реєстрація змін до іншого речового права, а саме: додано договір про внесення змін до договору, серія та номер 1, виданий 14 липня 2024 року, видавник: сторони: ФГ «Чернишова Василя Гавриловича», ОСОБА_2 ; орендодавець: ОСОБА_2 змінено на орендодавець: ОСОБА_2 ; орендар Фермерське господарство «Чернишова Василя Гавриловича», код ЄДРПОУ: 21323090 змінено на орендар: ФГ «Чернишова Василя Гавриловича», код ЄДРПОУ:21323090. Строк дії на 10 років змінено на дата укладення договору (після 2013р)/ дата державної реєстрації (до 2013р):25.12.2015, Строк: 20 р., Дата закінчення дії: 25.12.2035, з автоматичним продовженням дії договору; ОП 3% змінено на земельна ділянка загальною площею 1,7994 га (а.с.27-29).

Згідно із повідомлення від 20 листопада 2024 року, до суб`єктів переважного права щодо проведення земельних торгів віднесено головного державного виконавця Дунаєвецького ВДВС та ФГ «Чернишова Василя Гавриловича» (а.с.26).

У даних з електронного майданчику у вкладці «Дані про учасників з переважним правом» вказано Фермерське господарство «Чернишова Василя Гавриловича». Дата початку та закінчення договору оренди 25.12.2015 10:00 25.12.2025 00:00 (а.с.22).

Позивач придбав земельну ділянку із кадастровим номером 6823387000:08:001:0038, загальною площею 1,7994 га, за результатами проведеної процедури земельних торгів з продажу земельної ділянки (а.с.23, 24).

Право власності позивача зареєстровано на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24 червня 2025 року (а.с.25).

Спірна земельна ділянка належить позивачу, проте перебуває в оренді у ФГ «Чернишова Василя Гавриловича» (а.с.34-40).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 (а.с.144).

Спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заведена (а.с.161, 162).

Відповідно до виписки з погосподарської книги від 13 липня 2026 року на день смерті ОСОБА_2 в дворі за адресою АДРЕСА_1 , були зареєстровані: колишня дружина ОСОБА_6 , син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.164, 164).

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Із положень частини першої статті 627 ЦК України слідує, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як передбачено частиною першою статті 638 ЦК України , договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою статті 93 ЗК України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до частини другої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

За змістом статей 125 і 126 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

В силу частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України № 161-XIV «Про оренду землі» ( далі Закон № 161-XIV) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст. 2 Закону № 161-XIV відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За змістом ст. 15 Закону № 161-XIV істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону № 161-XIV строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.

За змістом статті 30 Закону № 161-XIV зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Згідно з статтею 31 Закону № 161-XIV договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Підставою для відмови в державній реєстрації прав якщо є наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, крім випадків, визначених цим Законом (п.6 ч.1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав (ч.2 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Випадки за яких відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті 24, не застосовується зазначені у ч.2 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Пункт 4 частини першої статті 4 Закону містить невичерпний перелік обтяжень речових прав та, зокрема, включає заборону відчуження та/або користування; арешт; іпотеку; податкову заставу.

Арешт майна (коштів/електронних грошей) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів/електронних грошей) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно (кошти/електронні гроші) боржника або окремі речі (ч. 1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Одними із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право (пункт 3 частини 2 статті 16 ЦК України).

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі зазначеного законодавства та досліджених під час судового розгляду доказів, суд дійшов до висновку, що за наявності встановленого обтяження, підписана між ОСОБА_2 та Фермерським господарством «Чернишова Василя Гавриловича» Додаткова угода №1 від 14 липня 2024 року до Договору оренди землі №18 від 25 грудня 2015 року, суперечить приписам чинного законодавства України.

Наявність встановленого обтяження речових прав було підставою для відмови в державній реєстрації оскаржуваної угоди. Тому, рішення державного реєстратора №74957386 від 09 вересня 2024 року було прийнято з нехтуванням вимог статей 2, 4, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Отже, слід констатувати, що існуюча додаткова угода №1 від 14 липня 2024 року та зареєстрований запис про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на земельну ділянку із кадастровим номером 6823387000:08:001:0038, порушують права позивача, як власника, на вільне володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою.

Вчинені дії Фермерського господарства «Чернишова Василя Гавриловича» призвели до необхідності звернення позивача до суду, адже спірна додаткова угода була підписана між відповідачем та ОСОБА_2 , який на час підписання угоди не мав достатньої правомочності в частині розпорядження арештованою земельною ділянкою. У подальшому, відповідач подав на реєстрацію, всупереч нормам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскаржувану угоду, що у перспективі призвело до порушення прав позивача. Поряд із зазначеним, відповідач проігнорував звернення позивача щодо відновлення його прав.

Щодо обраного позивачем способу захисту слід зазначити таке.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 - на ефективний спосіб захисту прав. Це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом захисту певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, провадження № 12-158гс18).

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Тлумачення вказаних норм права свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача.

Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Загальний перелік способів захисту цивільного права та інтересів визначені у статті 16 ЦК України, в якій зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18; від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, провадження № 12-187гс18; від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, провадження № 14-338цс18; від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, провадження № 14-364цс19; від 06 квітня 2021 року у справі № 925/642/19, провадження № 12-84гс20 та інших).

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Проте, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, але є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц, провадження № 14-545цс19, від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20, провадження № 12-61гс21 (пункт 148)).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 06 лютого 2024 року у справі № 931/190/23 (провадження № 61-14591св23) про усунення перешкод у користуванні майном, а саме земельними ділянками, шляхом скасування державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок, Верховний Суд дійшов висновку про те, що з урахуванням предмета та підстав позову, відповідних положень законів України: "Про оренду землі", "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", право орендодавця підлягає судовому захисту за його позовом про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки, а не шляхом скасування державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд також у постанові від 08 лютого 2023 року у справі № 663/3745/19 (провадження № 61-8192св21).

З урахуванням положень ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вбачається, що рішення суду про скасування запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав буде підставою для державної реєстрації припинення такого права.

Положення ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину.

ЦК України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Частинами 1 і 2 ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (аналогічний висновок викладено в пунктах 64 і 65 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15).

Проте згідно з ч. 5 ст. 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Відповідно до ст.ст. 215 та 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Така вимога може бути об`єднана з вимогою про визнання правочину недійсним, що в цілому сприяє швидкому та ефективному відновленню правового становища сторін, яке існувало до вчинення правочину, або заявлена як самостійна вимога у вигляді окремого позову. Якщо позов щодо застосування наслідків недійсності правочину не подано, суд не може застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи, оскільки згідно з абз. 2 ч. 5 ст. 216 ЦК України зазначене право є у суду лише щодо нікчемних правочинів (такий правовий висновок викладено в пунктах 80- 82 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 925/1276/19).

Визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням цивільного судочинства, наведеним у ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

За змістом частини першої статті 2 ЦПК України метою цивільного судочинства є саме ефективний захист прав та інтересів позивача. Отже, спосіб захисту цивільного права чи інтересу має бути ефективним, тобто, призводити у конкретному спорі до того результату, на який спрямована мета позивача, - захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Застосування способу захисту має бути об`єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала (постанови від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 4 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 31), що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально.

Суд частково погоджується із обраним позивачем способом захисту та вважає, що вимога щодо скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав є неналежним способом захисту, не спрямована на досягнення мети позову.

Задоволення інших позовних вимог, дозволить досягнути мети судочинства, зокрема реально відновити суб`єктивне право, яке не визнає відповідач Фермерське господарство «Чернишова Василя Гавриловича».

Також, на думку суду, під час судового розгляду не знайшло свого підтвердження порушення прав позивача Дунаєвецькою міською радою Хмельницької області, тому враховуючи наведені вище аргументи рада не є належним відповідачем.

За таких обставин, враховуючи викладені вище положення законодавства та встановлені судом фактичні обставини справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, повно, всебічно та безпосередньо оцінивши наявні у справі докази, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

На підставі ч.ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Встановлено, що при подачі позову представниця позивача зазначала, що позивачем понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 грн. Також суд враховує, складність справи час витрачений на підготовку позовної заяви, кількість та тривалість судових засідань.

Отже, стягненню із Фермерського господарства «Чернишова Василя Гавриловича» на користь позивача підлягають понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 15000 грн, які є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру.

Крім того, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, з Фермерського господарства «Чернишова Василя Гавриловича» на користь позивача підлягає стягненню 3194,88 грн судового збору, пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 4, 10, 18, 76, 95, 133, 141, 258, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Чернишова Василя Гавриловича», Дунаєвецької міської ради Хмельницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Дунаєвецький відділ державної виконавчої служби у Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про скасування рішення державного реєстратора, припинення права оренди та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Припинити право оренди Фермерського господарства «Чернишова Василя Гавриловича» (ідентифікаційний код юридичної особи 21323090) на земельну ділянку кадастровий номер: 6823387000:08:001:0038, зареєстроване на підставі Додаткової угоди №1 від 14 липня 2024 року до Договору оренди землі №18 від 25 грудня 2015 року, шляхом скасування запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав.

Визнати недійсною Додаткову угоду №1 від 14 липня 2024 року до Договору оренди землі №18 від 25 грудня 2015 року.

Застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину - Додаткової угоди №1 від 14 липня 2024 року до Договору оренди землі №18 від 25 грудня 2015 року, а саме: повернути сторони у первісний стан, зобов`язавши Фермерське господарство «Чернишова Василя Гавриловича» (ідентифікаційний код юридичної особи 21323090) повернути ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер: 6823387000:08:001:0038.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Фермерського господарства «Чернишова Василя Гавриловича» на користь ОСОБА_1 3194 (три тисячі сто дев`яносто чотири) гривень 88 копійок сплаченого судового збору.

Стягнути з Фермерського господарства «Чернишова Василя Гавриловича» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 15000 (п`ятнадцять тисячі) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 29 жовтня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 .

Відповідач: Фермерське господарство «Чернишова Василя Гавриловича», місцезнаходження: с. Отроків, вул. Л. Українки, 13, Новоушицької ТГ, Кам`янець-Подільського району, Хмельницької області, код ЄДРПОУ - 21323090.

Відповідач: Дунаєвецька міська рада Хмельницької області, місцезнаходження: місто Дунаївці, вул. Шевченка, 50, Кам`янець-Подільського району, Хмельницької області, код ЄДРПОУ - 04060714.

Третя особа: Дунаєвецький відділ державної виконавчої служби у Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, місцезнаходження: місто Дунаївці, вул. Шевченка, 83а, Кам`янець-Подільського району, Хмельницької області, код ЄДРПОУ - 34725717.

Суддя О. І. Яцина