Решение № 141035206, 29.10.2026, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/4195/26

Провадження №2/442/1944/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі головуючої-судді - Грицай М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Позика", в інтересах якого діє представник Міньковська Анастасія Володимирівна, до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Товариство звернулося до суду із позовом до відповідача про стягнення боргу за кредитним договором.

Позивач звернувся до суду з вищезгаданим позовом. На підтвердження своїх позовних вимог посилається на те, що 18.12.2021 між ТОВ "ФК "ІРБІС" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №57981792, відповідно до якого товариство надало останній кредитні кошти в розмірі 3000 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом. Вказаний договір укладено в електронному вигляді шляхом електронного підпису одноразовим ідентифікатором. ТОВ"ФК "ІРБІС" свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строки, визначеними умовами кредитного договору. ТОВ "ФК "ІРБІС" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Позика" уклали договір факторингу №01092025/01 від 01.09.2025, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Позика" набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ "ФК "ІРБІС", включно і до відповідача. Відповідач не виконала свої зобов`язання, передбачені умовами кредитного договору, як повернення отриманих коштів та сплату процентів за користування кредитом. Зважаючи на вказане, просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №57981792 від 18.12.2021 у загальному розмірі 10200 грн., у тому числі 3000 грн - тіло кредиту, 7200 грн - відсотки за користування кредитом, та судові витрати в розмірі 8162,40 грн.

20.08.2026 відповідач, в інтересах якої діє представник - адвокат Тисячник Рузанна Робертівна, подала відзив на позовну заяву. Відповідач вважає позовні вимоги незаконними та такими, що не підлягають задоволенню. Вказує на незаконність нарахування відсотків, посилаючись на положення ч. 15, ст.14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», згідно з яким, військовослужбовцям та членам їх сімей штрафні санкції та пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. Отож, відповідач безпідставно просить стягнути 7200 грн відсотків, ігноруючи законодавчу заборону. Також відповідач категорично заперечує проти укладення кредитного договору, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження укладення кредитного договору. Зазначає, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками, проте позивач не надав доказів на підтвердження надання або зарахування кредитних коштів за договором. Зазначає, що відсутні також і докази фактичного користування відповідачем кредитними коштами, отже не є доведеним виникнення у відповідача боргових зобов`язань за кредитним договором. Позивачем не доведено набуття права вимоги саме до відповідача. Також вважає, що розмір судових витрат, вказаний позивачем, є неспіврозмірним та підлягає зменшенню. З огляду на викладене, просить суд відмовити в задоволенні позовної заяви в повному обсязі.

Стороною позивача надано відповідь на відзив. Вказує, що неотримання повідомлення про відступлення права вимоги не припиняє зобов`язань сторін за договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором на користь нового кредитора. На підтвердження факту відступлення права вимоги до відповідача на користь ТОВ «ФК «Позика» від ТОВ «ФК «Ірбіс» позивачем подано відповідний пакет документів, тому вважає доводи представника відповідача з цього питання безпідставними та необґрунтованими. Що стосується укладеності договору про надання фінансового кредиту, позивач зазначає наступне. Згідно з відомостями, відображеними у довідці про ідентифікацію клієнта, сформованій ТОВ «ФК «Ірбіс» 16.02.2026, укладення договору відбулося шляхом акцепту оферти клієнтом із застосуванням електронного підпису у формі одноразового ідентифікатора. Відображено унікальний одноразовий ідентифікатор - 365251, який був направлений на номер телефону, зазначений клієнтом при укладенні договору - НОМЕР_1, а також зафіксовано дату підписання договору - 18.12.2021. Звертає увагу, що номер телефону, вказаний в кредитному договорі, при введенні в поле створення повідомлення у застосунку Вайбер через функціонал месенджера, під час вчинення такої дії виводиться ім`я користувача «natalia», а тому є підтвердженням, що номер телефону НОМЕР_1 належить відповідачу і слугує беззаперечним доказом щодо отримання від товариства одноразового ідентифікатора та використання його ОСОБА_1 . Договір №57981792 від 18.12.2021 підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідачем не доведено, що номер, з використанням якого здійснювався електронний підпис, їй не належить. Крім того, при отриманні кредиту клієнт заповнює анкету, яка містить інформацію про позичальника, проте відповідач не спростувала відповідні відомості й не довела, що вони не відповідають дійсності. Отже, матеріали справи містять належні, допустимі та достатні докази укладення кредитного договору. Відповідач протягом дії договору здійснила частковий платіж, однак, відповідно до умов договору, такі платежі зараховувались в першу чергу в рахунок погашення нарахованих процентів. Зазначений порядок зарахування платежів прямо передбачений договором та відповідає положенням цивільного законодавства щодо черговості погашення грошових зобов`язань. Відповідачем не надано доказів, які б підтверджували належне виконання нею зобов`язань у строк, визначений договором, або спростовували суму заборгованості.

Щодо відсутності у відповідача пільг у кредитних правовідносинах позивач зазначає наступне. Положення, на які посилається відповідач, внесені до ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» згідно з законом України від 11.04.2024 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18 травня 2024 року. На час виникнення спірних правовідносин, а саме, в період з 18.12.2021 по 24.04.2022, ч. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» була викладена в такій редакції: «військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час її призову, а військовослужбовцям під час дій особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.» Тобто, на момент укладення кредитного договору та строку його дії дружини (чоловіки) військовослужбовців, не звільнялися від сплати процентів за користування кредитом. З урахуванням норм статті 5 ЦК України щодо дії актів цивільного законодавства в часі, чинна норма ч. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не регулює спірні правовідносини.

Позивач надав усі необхідні докази отримання професійної правничої допомоги по справі, що підтверджують співмірність та справедливість витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи, часом, обсягом та ціною позову, а тому стягнення із відповідача витрат на професійну (правову) допомогу адвоката у розмірі 5500 грн підлягають до задоволення.

Враховуючи викладене, позивач просить позовні вимоги задоволити у повному обсязі.

Відповідно до ч. 5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників судового процесу не надходило.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши докази, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 07.02.2002 зареєстрували шлюб, прізвище після одруження - ОСОБА_4 , згідно зі свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 ОСОБА_5 та ОСОБА_3 15.11.2025 зареєстрували шлюб.

18.12.2021 між ТОВ "Фінансова компанія "Ірбіс" та ОСОБА_1 укладений договір про надання фінансового кредиту №57981792, відповідно до якого товариство надало останній кредитні кошти в розмірі 3000 грн.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. договору за цим Договором Товариство надає Кредит Клієнту у розмірі 3000 гривень, з оплатою по процентній ставці, що вираховується в наведеному графіку згідно п. 3.2 цього Договору, а Клієнт зобов`язується повернути Кредит та сплатити передбачені цим Договором проценти у строки та на умовах даного Договору.

Графік (порядок та умови надання кредиту). За користування кредитом Клієнт зобов`язаний сплатити Товариству стандартну процентну ставку у розмірі 3%. Стандартна процентна ставка застосовується у межах строку, визначеного у п. 4.2. цього Договору та у межах нового стандартного періоду строку кредитування, якщо відбулось продовження строку кредитування за ініціативою Клієнта. При цьому, Клієнт може скористуватись Пільговим періодом та отримати пільгову процентну ставку (знижку) на умовах, визначених в п.п. 3.2.1, 3.2.2. п.3.2. цього Договору: пільговий період 30 календарних днів з 18.12.2021 по 17.01.2022 - 2% та п. 3.2.2. п. 3.2. Договору: стандартний період 60 календарних днів з 18.01.2022 по 18.03.2022 - 3%.

Пункт 4.2. договору зазначає, що клієнт зобов`язується повністю повернути Кредит та сплатити відсотки, що були нараховані за Кредитом до 18.03.2022 року (далі за текстом - «строк кредитування») шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок Товариства.

Відповідно до додатку №1 до договору про надання фінансового кредиту №57981792 від 18.12.2021, якщо споживачем не будуть виконані умови договору, загальна вартість кредиту складе 10 200 грн.

24.01.2022 між ТОВ "Фінансова компанія "Ірбіс" та ОСОБА_1 укладений додатковий договір №1 до договору про надання фінансового кредиту №57981792 від 18.12.2021.

Відповідно до п.п. 2.1-2.2 додаткового договору, враховуючи запит клієнта щодо обрання пільгового періоду, враховуючи те, що клієнт сплатив проценти за користування кредитом, сторони дійшли згоди внести зміни до договору про надання фінансового кредиту № 57981792 від 18.12.2021. Товариство і Клієнт дійшли згоди, що строк наступного пільгового періоду за договором складає 30 календарних днів, який обчислюється з 24.01.2022 по 23.02.2022. стандартного періоду за договором складає: 60 календарних днів, який обчислюється з 24.02.2022 по 24.04.2022.

Відповідачем підписані вищевказані договори та додатки до таких електронним підписом.

Як вбачається з листа ТОВ "УПР" від 24.10.2025 успішно перераховано кошти 18.12.2021 на платіжну картку клієнта на суму 3000,00 грн, маска картки НОМЕР_4 , номер транзакції в системі iPay.ua - 125864566.

Відповідно до розрахунку боргу первісного кредитора заборгованість відповідача станом на 01.09.2025 складає 10200 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ірбіс" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Позика" уклали договір факторингу №01092025/01 від 01.09.2025.

Відповідно до витягу з додатку до згаданого договору факторингу загальна сума заборгованості ОСОБА_6 за договором про надання фінансового кредиту №57981792 від 18.12.2021 складає 10200 грн., у тому числі: 3000 грн - тіло кредиту,7200 грн - проценти.

01.09.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ірбіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Позика" підписано Акт прийому-передачі реєстру боржників від 01.09.2025 до договору факторингу №92227733 від 16.11.2021.

Відповідно до п. 4.1 договору факторингу право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог у формі наведеної в додатку №1 до цього договору.

Згідно з додатку №1 до договору факторингу сторонами такого підписано такий, а відтак до позивача перейшло право вимоги до відповідача.

Відповідно до платіжної інструкції №6054383 від 02.09.2025 позивач сплатив первісному кредитору 3490472,17 грн як плату за відступлення права вимоги відповідно до вищезгаданого договору факторингу.

Як вбачається з листа АТ КБ «Приватбанк» на ім`я ОСОБА_3 в банку емітовано карту № НОМЕР_4 . Крім того, додано виписку по рахунку відповідача, згідно з якою 18.12.2021 на карту було зараховано переказ грошових коштів у сумі 3000 грн.

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1ст. 627 ЦК України).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом (ст.610,612 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України).

З огляду на зазначені норми права Верховний Суд у своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205,207 ЦК України).

Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 7 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Відповідно до ст. ст.5, 15 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Суб`єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, встановлюють для них систему (способи) захисту.

Зі змісту ст.11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Зазвичай такі правила є невід`ємною частиною кредитного договору, що прописується в самому договорі та без підтвердження про ознайомлення з такими, договір не буде укладено.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З огляду на викладене вище, слід дійти висновку, що укладені між первісним кредитором та відповідачем договори (основний та додатковий), є укладеним з додержанням письмової форми, визначеної законом, оскільки укладений з додержанням процедури, визначеної Законом України «Про електронну комерцію», та підписаний відповідачем шляхом застосування електронного підпису одноразовим ідентифікатором, у порядку, визначеному Законом та договором, а факт надходження коштів у сумі 3000 грн підтверджується випискою банку про рух коштів по рахунку відповідача, частковою сплатою останньою процентів за користування кредитом. Вищенаведене спростовує заперечення стооню відповідача, що ОСОБА_1 такі договори не укладалися.

Як передбачено ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти клієнту шляхом сплати ціни права грошової вимоги за плату (винагороду) (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до боржника.

Надані позивачем документи свідчать про те, що до товариства від первісного кредитора перейшло право вимоги до боржника - ОСОБА_1 .

Щодо стягнення відсотків за користування кредитом у сумі 7200 грн суд зазначає наступне.

Як вбачається з вищенаведеного, сторона відповідача заперечує щодо стягнення з неї відсотків за користування кредитом, зважаючи на те, що вона дружина військовослужбовця та враховуючи ч. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

З долученого стороною відповідача військового квитка ОСОБА_2 (колишнього чоловіка відповідача) вбачається, що такий 13.04.2022 призваний у ЗСУ, тобто, після укладення відповідачем кредитного договору.

Відповідно до частини п`ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на час укладення кредитного договору та протягом строку кредитування) військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Як зазначила сторона позивача, на момент укладення договору та протягом строку його дії дружини (чоловіки) військовослужбовця не звільнялися від сплати процентів за користування кредитом.

Аналіз визначення кредитного договору, яке наведено у частині першій статті 1054 ЦК України, дає підстави для висновку про те, що кредитодавець має право вимагати від позичальника повернення наданих йому грошових коштів разом із процентами.

Отже, за правовою природою та економічною сутністю у кредитних правовідносинах проценти за користування кредитом є платою позичальника за правомірне користування чужими грошовими коштами подібно до плати за користування будь-яким іншим майном.

Зважаючи на викладене, проценти, які є істотною умовою кредитного договору, не можна кваліфікувати як міру цивільно-правової відповідальності.

Зважаючи на вказане, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача процентів за коритування кредитом у розмірі 7200 грн. підлягають до задоволення.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отож, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір, сплачений при подачі позову до суду на суму 2662,40 грн.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ст. 133 ЦПК України).

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно із частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України представник ТОВ «Фінансова Компанія «Позика» подав договір про надання правової допомоги №39493634/01 від 02.01.2026, додаткову угоду до договору №57981792 від 08.05.2026, акт наданих послуг від 08.05.2026 у розмірі 5500 грн, детальний опис наданих послуг від 08.05.2026.

Однак, суд вважає заявлені витрати на правничу допомогу в розмірі 5500 грн неспівмірними з розглядом даної справи, яка розглянута у спрощеному провадженні без виклику сторін, та зважаючи на ціну позову, вимоги розумності і справедливості, клопотання сторони відповідача про неспівмірність заявлених витрат та зменшення таких, вважає за доцільне стягнути з відповідача 3000 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, рішення не проголошується, а датою його ухвалення є дата складання повного тексту судового рішення.

Керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Позика" задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (ЄДРПОУ 39493634, Київська область, м.Бровари, вул.Симона Петлюри, буд. 21/1) заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №57981792 від 18.12.2021 у розмірі 10200 (десять тисяч двісті) гривень, з яких: 3000 (три тисячі) гривень - тіло кредиту, 7200 (сім тисяч двісті) гривень - відсотки за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.) судового збору та 3000 (три тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст рішення виготовлено 29.10.2026.

Суддя М.М. Грицай