Постановление суда № 141034768, 29.10.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 2-з/759/157/26

ун. № 361/7626/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року м. Київ

Суддя Святошинського районного суду міста Києва Твердохліб Ю.О., розглянувши матеріали заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягненя заборгованості.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 08.07.2026 року позовну заяву направлено за підсудністю до Святошинського районного суду м. Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 01.09.2026 року визначено головуючого суддю Твердохліб Ю.О. та 03.09.2026 року справу передано судді.

Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 07.09.2026 року відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити у загальному позовному провадженні.

В обґрунтування заяви позивач вказує, що ухвалою від 02.10.2026 суд відмовив у задоволенні попередньої заяви про забезпечення позову, зазначивши, зокрема, недостатність доказів ризику утруднення виконання рішення, відсутність відомостей про банки та підтвердження належності майна відповідачу.

Заяву позивач подав з додатковими доказами, отриманими після розгляду попередньої заяви, та конкретизованими вимогами щодо забезпечення.

Додаткові докази щодо майна відповідача 03.10.2026 отримано інформаційні документи через сервіс «Опендатабот». Інформаційна довідка № 5006174351688-18830255740, сформована 03.10.2026 о 16:28:28, містить актуальні відомості про право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку:

площа - 2 га;

кадастровий номер - 3222782100:06:003:0027;

реєстраційний номер об`єкта - 2450481732227;

номер запису про право власності - 43852049;

частка у праві власності - 1/1.

Інформаційна довідка № 5006174351688-18830255741, сформована 03.10.2026 о 16:30:46, містить актуальні відомості про право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку:

площа - 0,6 га;

місцезнаходження - Кіровоградська область;

реєстраційний номер об`єкта - 1452598335255;

номер запису про право власності - 48147735;

частка у праві власності - 1.

Щодо другої ділянки зазначено право оренди ФГ «ЗОСИМ» до 31.12.2027. Запитуваний арешт не передбачає припинення цього права.

Таким чином, додаткові документи дозволяють конкретизувати нерухоме майно, щодо якого може бути застосовано забезпечення, та усувають зазначену в попередній ухвалі відсутність доказів його належності відповідачу.

Додатково позивач подав щорічну декларацію за 2025 рік ОСОБА_2 , подану 31.03.2026 до Реєстру декларацій НАЗК.

Належність декларації відповідачу підтверджується. Площі земельних ділянок та дати набуття прав, зазначені в декларації, узгоджуються з отриманими майновими довідками.

У декларації відображено інші фінансові зобов`язання: 400 000 грн та 13 074 доларів США. Щодо другого зобов`язання зазначено забезпечення автомобілем.

Зведена інформаційна довідка від 03.10.2026 о 16:32:15, сформована за РНОКПП відповідача, містить відомості про приватне обтяження легкового автомобіля заставою на користь ОСОБА_3 , зареєстроване 31.10.2024.

Наявність застави є істотною для оцінки доступності майна для можливого стягнення, оскільки щодо нього існують права іншого кредитора. Водночас без повного запису про обтяження не стверджую, що заставлений автомобіль є саме задекларованою Tesla.

Декларація також містить відомості про відчуження нерухомого майна у 2025 році. Ці правочини передували строкам повернення спірних позик, тому не наводжу їх як самостійний доказ відчуження майна з метою уникнення виконання майбутнього рішення.

Після спливу строків повернення позик позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами повернути борг, зокрема надсилав голосові повідомлення через WhatsApp протягом останніх місяців. У наданій історії повідомлень відповіді на ці вимоги відсутні, кошти не повернуті.

На підтвердження додає файли голосових повідомлень.

Ці матеріали підтверджують безрезультатність спроб отримати виконання добровільно. Вони містять вимоги позивача, тому не подаються як визнання боргу відповідачем або самостійний доказ його наміру відчужити майно.

Просить оцінити сукупність таких обставин:

значний розмір простроченої заборгованості - 2 027 273 грн;

неповернення коштів після повторних вимог;

наявність інших задекларованих фінансових зобов`язань;

обтяження автомобіля заставою на користь іншого кредитора;

наявність конкретно встановленого майна, яке може забезпечити виконання

рішення.

Ці обставини в сукупності обґрунтовують необхідність тимчасово зберегти активи відповідача у межах позовних вимог. Виконання зобов`язань перед іншими кредиторами або подальше відчуження активів може зменшити майно, доступне для стягнення у цій справі.

Просить суд оцінити ймовірність істотного утруднення виконання рішення за

наведеними доказами.

Просить застосувати єдину загальну межу забезпечення - 2 027 273 грн. Арешт майна за недостатності коштів має охоплювати лише різницю до цієї суми.

За декларацією відповідач має рахунки у:

АТ КБ «ПриватБанк», ЄДРПОУ 14360570;

АБ «Укргазбанк», ЄДРПОУ 23697280;

АТ «Універсал Банк», ЄДРПОУ 21133352.

Просить задовольнити повторну заяву про забезпечення позову у справі № 361/7626/26. Накласти арешт на грошові кошти, що належать ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , та перебувають на рахунках у банках й інших фінансових установах, зокрема у зазначених вище банках, у межах 2 027 273 грн, за винятком коштів і рахунків, арешт яких заборонений законом.

У разі недостатності арештованих коштів накласти арешт на належне відповідачу рухоме та нерухоме майно лише в межах різниці між 2 027 273 грн і сумою арештованих коштів, зокрема врахувати:

земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 3222782100:06:003:0027,

реєстраційний номер 2450481732227;

земельну ділянку площею 0,6 га у Кіровоградській області, реєстраційний номер

1452598335255.

Загальна сума арештованих коштів і вартість арештованого майна разом не повинні

перевищувати 2 027 273 грн. Арешт майна застосувати без вилучення, з обмеженням відчуження, без припинення зареєстрованих прав оренди та без поширення на майно третіх осіб.

06.10.2026 року на адресу суду через систему «Електронний суд» надійшло заперечення на заяву від 03.10.2026 року про забезпечення позову, у якому відповідач заперечує проти задоволення повторної заяви позивача від 03 жовтня 2026 року про забезпечення позову та просить оцінити її доводи з урахуванням наведеного нижче.

Посилаючись на декларацію за 2025 рік, подану 31 березня 2026 року, позивач виділяє фінансові зобов`язання на 400 000 грн та 13 074 долари США. Проте наведення сум зобов`язань за попередній звітний період без аналізу строків їх виконання, актуальних залишків та співвідношення з доходами, грошовими активами й вартістю майна не дає повної характеристики фінансового стану на час повторного звернення до суду.

Зокрема, у тексті заяви не наведено відомостей, чи настав строк виконання цих зобов`язань, чи є вони простроченими, чи погашались у 2026 році та чи заявлені іншими кредиторами вимоги про примусове стягнення. Відсутність таких відомостей у заяві не доводить платоспроможності відповідача, але обмежує можливість робити з наведених сум висновок про загрозу виконанню рішення саме у цій справі.

Декларація підлягає оцінці в цілому, у тому числі в частині доходів, активів та майна, а не лише в частині зобов`язань, на які вибірково послався заявник. Наявність іншого кредитора може бути релевантною для оцінки ризику, однак потребує встановлення того, як відповідне зобов`язання впливає на майнове забезпечення вимог позивача. Саме існування кількох зобов`язань цього питання не вирішує.

У повторній заяві зазначено про приватне обтяження легкового автомобіля заставою на користь ОСОБА_3 , зареєстроване 31 жовтня 2024 року. При цьому позивач прямо застерігає, що без повного запису про обтяження не стверджує, що предметом застави є саме задекларований автомобіль Tesla.

За такого обґрунтування висновки про доступність автомобіля для можливого стягнення потребують установлення предмета застави, обсягу забезпеченої вимоги, актуального стану її виконання та змісту обтяження. Сам факт застави має значення для прав іншого кредитора, проте не дає достатніх даних про вартість майна, яка може залишатися доступною для інших вимог, або про неможливість виконання рішення за рахунок решти активів.

Зазначена позивачем дата реєстрації застави - 31 жовтня 2024 року - також не підтверджує сама по собі погіршення майнового стану після виникнення спору. Водночас відповідач не просить ігнорувати чинне обтяження через його давність; просить оцінити його актуальний зміст і вплив на виконання можливого рішення, не підміняючи це припущенням про недостатність усього майна.

Стосовно відчуження нерухомості у 2025 році позивач сам зазначає, що відповідні правочини передували строкам повернення спірних позик, та не наводить їх як самостійний доказ відчуження майна з метою уникнення виконання рішення. Тому такі правочини не можуть без додаткового обґрунтування характеризувати поведінку відповідача як ухилення від виконання майбутнього судового рішення.

Для висновку про зменшення майнової бази недостатньо лише факту відчуження:

необхідно врахувати характер правочинів, отримане зустрічне надання та інші активи. Сам по собі перехід права власності на окрему річ не показує, чи зменшилася загальна вартість майна особи. У повторній заяві такого зіставлення не наведено.

У переліку додатків зазначено п`ять файлів голосових повідомлень, назви яких містять дати 14 травня, 02 червня та 17 червня 2026 року. Позивач пояснює, що це його вимоги про повернення коштів, та окремо застерігає: вони не подаються як визнання боргу відповідачем або самостійний доказ його наміру відчужити майно.

Отже, навіть виходячи з опису самого заявника, ці матеріали спрямовані на

підтвердження його звернень щодо добровільного виконання зобов`язання. Відсутність відповіді в наданій ним історії повідомлень не є доказом визнання позову, а безрезультатність вимог про сплату не встановлює сама по собі майнового ризику на час розгляду заяви. Неповернення коштів є обставиною, з якою позивач пов`язує спір; його значення для забезпечення позову необхідно оцінювати разом з іншими доказами.

Позивач пов`язує необхідність арешту із сумою заявленого боргу, його неповерненням після вимог, іншими зобов`язаннями, заставою автомобіля та наявністю встановленого майна. Відповідач просить оцінити взаємозв`язок цих обставин, урахувавши, що відомості про активи стосуються об`єктів можливого стягнення, декларація характеризує попередній звітний період, а описані повідомлення - вимог самого позивача. Перелік цих фактів потребує пояснення, чому їх сукупність указує на істотне утруднення виконання рішення за конкретного майнового стану відповідача.

Позивач назвав АТ КБ «ПриватБанк», АБ «Укргазбанк» та АТ «Універсал Банк», установив єдину межу арешту 2 027 273 грн, просить не припиняти оренду та виключити кошти й рахунки, арешт яких заборонений законом. Відповідач ураховує ці уточнення. Заперечення не ґрунтуються на твердженнях про відсутність назв банків або про заявлення подвійного арешту на повну суму окремо щодо коштів і майна.

Таким чином, відповідач просить відмовити у задоволенні заяви, оскільки наведений у ній зв`язок між додатковими відомостями та ризиком істотного утруднення виконання рішення вважає недостатньо обґрунтованим. Остаточна оцінка має ґрунтуватися на змісті самих додатків, а не лише на їх переліку та викладі заявника.

Крім того, зазначає, що сума зобов`язань не є підтвердженою. Вказане можуть підтвердити свідки, яких викликає суд у судове засідання на 11.11.2026 та заявив сам позивач.

Просить відмовити в задоволенні повторної заяви про забезпечення позову.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 28.10.2026 року головуючим суддею у справі визначено суддю Твердохліб Ю.О.

Згідно ч.ч. 1, 6, 7, 11 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.

За таких обставин, розгляд заяви проводиться без повідомлення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Вивчивши заяву про забезпечення позову та надані документи, суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Таким чином, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим, а також покликаний гарантувати ефективний захист інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1 - 1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Разом із тим, передбачено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (ч. 10 ст. 150 ЦПК України).

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд не повинен надавати оцінку доказам в обґрунтування вимог чи заперечень проти позову, робити висновки про існування або відсутність підстав для задоволення позову. В першу чергу суд повинен оцінити доводи заявника на підтвердження того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Вид забезпечення позову має бути співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Суд враховує, що ч. 4 ст. 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суд від 23.12.2020 №756/2609/20 (провадження № 61-11479св20) викладено правову позицію згідно з якою:

«Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17 зазначено: «конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Згідно з правовою позицією, викладеної у постанові Верховного Суду від 21.05.2021 у справі № 640/17361/20 необґрунтоване вжиття заходів забезпечення позову може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 вказано: «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Згідно з ст.ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Заявник просить накласти арешт на грошові кошти, що належать ОСОБА_2 та перебувають на рахунках у банках й інших фінансових установах у межах 2 027 273 грн , за винятком коштів і рахунків, арешт яких заборонений законом.

У разі недостатності арештованих коштів накласти арешт на належне відповідачу рухоме та нерухоме майно лише в межах різниці між 2 027 273,00 грн і сумою арештованих коштів, зокрема врахувати зазначені ним земельні ділянки, а також те, що загальна сума арештованих коштів і вартість арештованого майна разом не повинні

перевищувати 2 027 273,00 грн.

Суд позбавлений можливості встановити достатність коштів у межах суми позову та співмірність відповідно до заявленої суми, оскільки заявником не надано відомостей щодо наявності коштів на рахунках, а також оцінку вартості вказаних ним земельних ділянок та автомобіля. Обмеження загальної суми забезпечення є необхідною гарантією, але не підміняє оцінки інших складових співмірності. Суд має зіставити можливі наслідки невжиття заходів із наслідками обмеження прав відповідача та визначити достатній обсяг забезпечення відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.150-153 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Текст ухвали складений та підписаний 29.10.2026 року.

Суддя Ю.О.Твердохліб