Постановление суда № 141032587, 29.10.2026, Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області

29.10.2026

ЄУН 389/3554/26

Провадження № 2/389/1860/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року Знам`янський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Берднікової Г.В. при секретарі судового засідання Іваніні В.С., за участю представника позивача - адвоката Гаврилюк Я.П., відповідача ОСОБА_1 , його представника - адвоката Зачепи Л.О., розглянувши у підготовчому засіданні у залі суду міста Знам`янка цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа: Знам`янський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Кропивницькому районі Кіровоградської області про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження,

В С Т А Н О В И В:

Представником позивача адвокатом Гаврилюк Я.П., 16 вересня 2026 року подано до суду позовну заяву, в якій позивач просить визнати громадянина України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зник безвісти, батьком її доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Внести до актового запису №76 про народження ОСОБА_4 , наступні зміни: в графі "Батько" замість ОСОБА_5 вказати ОСОБА_6 ; прізвище дитини змінити з " ОСОБА_7 " на " ОСОБА_8 ", інші записи залишити без змін.

26 жовтня 2026 року представник відповідача ОСОБА_1 подав до суду клопотання про зупинення провадження у справі до припинення перебування відповідача ОСОБА_3 у складі Збройних Сил України. Вказав, що відповідно до довідки №1352/24744 від 26 жовтня 2026 відповідач ОСОБА_3 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , крім того зі сповіщення сімї №55 від 12 жовтня 2024 року та витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин вбачається, що відповідач ОСОБА_3 зник безвісти 10 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Любимівка Курської області РФ, що фактично унеможливлює його участь як відповідача в судових засіданнях, та перешкоджає реалізації його законних прав. У пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 304/284/18 (провадження № 14-517цс19) зазначено, що належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача. Предметом спору у цій цивільній справі є визнання батьківства ОСОБА_3 по відношенню до неповнолітньої ОСОБА_4 . Розгляд цієї справи за відсутності відповідача ОСОБА_3 щодо якого в справі містяться матеріали про його зникнення безвісти, фактично позбавляє його права на участь в судовому розгляді та захист від позову. Відповідно до ст.5 ЗУ «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» особа, зникла безвісти за особливих обставин, має всі права, гарантовані Конституцією та законами України, а також має право на всебічне розслідування обставин її зникнення та встановлення її місцеперебування. Права та інтереси особи, зниклої безвісти за особливих обставин, а також її майно підлягають захисту до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому цим Законом, або оголошення її померлою відповідно до законодавства. Відповідно до ст. 8 вказаного закону, набуття правового статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, не зменшує обсяг цивільної правоздатності такої особи. За особою, зниклою безвісти за особливих обставин, зберігаються місце роботи та займана посада, але не більш як до моменту визнання її безвісно відсутньою чи оголошення померлою у порядку, встановленому законодавством. Перебування ОСОБА_3 у статусі зниклого безвісти не тільки позбавляє його права на справедливий суд та захист від позову, але й фактично може потягти за собою ухвалення рішення стосовно померлої особи, оскільки обставини зникнення військослужбовця 10 жєовтня 2024 року (тобто до пред`явлення позову) дозволяють припускати його можливу загибель (смерть).

У підготовчому засіданні відповідач та його представник підтримали їх клопотання про зупинення провадження у справі.

Представник позивача заперечила проти зупинення провадження у справі. Вказала, що зупинення провадження буде суперечити інтересам дитини. Крім того, відповідач на даний час рахується зниклим без вісти, отже фактично не виконує військовий обов`язок, тому відсутні підстави для зупинення провадження за п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився. З матеріалів справи вбачається що у зв`язку з повномаштабним вторгненням Російської Федерації на територію України він був мобілізований до лав Збройних Сил України та 13 жовтня 2024 року під час проходження військової служби зник безвісти у Курській області РФ.

Суд, розглянувши клопотання про зупинення провадження у справі, дійшов такого висновку.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі в разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Згідно з п.2 ч.1 ст.253 ЦПК України провадження у справі зупиняється з підстави, передбаченої п.2 ч.1 стю 251 цього Кодексу, до припинення перебування відповідної сторони або третьої особи у складі зазначених військових формувань.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_3 проходив військову службу та у 2024 році зник безвісти за обставин, пов`язаних із проходженням військової служби. Зазначене підтверджуються сповіщенням сім`ї №55 від 12 жовтня 2024 року, витягом з акта службового розслідування від 11 листопада 2024 року, витягом з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин (дата формування 12 листопада 2024 року).

Відомості про припинення перебування відповідача у складі відповідного військового формування до матеріалів справи не надані. У довідці військової частини НОМЕР_1 від 26 жовтня 2026 року зазначено, що ОСОБА_3 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , з 01 серпня 2025 року по теперішній час.

За таких обставин суд враховує, що зникнення військовослужбовця безвісти саме по собі не підтверджує припинення його військової служби та не є достатньою підставою для висновку про відсутність обставин, передбачених п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України.

Суд бере до уваги, що предметом спору є визнання батьківства, а результат розгляду справи безпосередньо стосується особистих немайнових прав дитини, її походження та можливості реалізації пов`язаних із цим прав, зокрема права на утримання та спадкування.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Аналогічний підхід закріплено у статті 7 Сімейного кодексу України, згідно з якою сімейні відносини мають регулюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Суд погоджується, що тривале невирішення спору про походження дитини може створювати правову невизначеність щодо її сімейного статусу та ускладнювати реалізацію пов`язаних із ним прав. Такі обставини мають істотне значення і підлягають обов`язковому врахуванню під час здійснення правосуддя.

Водночас принцип першочергового забезпечення найкращих інтересів дитини не означає, що суд може не застосовувати чітко встановлені процесуальним законом правила або на власний розсуд створювати винятки з імперативних приписів. Забезпечення прав дитини має здійснюватися в межах закону та з дотриманням процесуальних гарантій усіх учасників справи.

Пункт 2 ч.1 ст.251 ЦПК України сформульовано як імперативну норму, яка за наявності передбачених нею умов покладає на суд обов`язок зупинити провадження. Зазначена норма не передбачає винятку залежно від категорії спору, характеру заявлених вимог або наявності ризику порушення прав іншої сторони внаслідок відкладення розгляду справи.

Отже, суд не наділений дискреційними повноваженнями ігнорувати встановлену законом підставу для зупинення провадження виключно з мотивів доцільності продовження розгляду справи або бажаності якнайшвидшого вирішення спору.

Суд також враховує положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права на розгляд справи упродовж розумного строку. Водночас гарантія розумного строку не означає безумовної вимоги продовжувати розгляд справи за будь-яких обставин, незалежно від установлених національним законом підстав для зупинення провадження.

У цьому випадку необхідність дотримання процесуальних приписів не свідчить про заперечення чи применшення значення прав дитини. Навпаки, суд виходить із того, що судовий захист має здійснюватися на підставі закону, який установлює єдині та передбачувані правила провадження для всіх учасників судового процесу.

Доводи щодо можливості проведення в подальшому молекулярно-генетичної експертизи з використанням біологічних зразків батька зниклого безвісти військовослужбовця не спростовують наявності передбаченої законом підстави для зупинення провадження. Питання про призначення експертизи, можливість її проведення, достатність порівняльного генетичного матеріалу та доказове значення її результатів підлягатимуть вирішенню судом після поновлення провадження з урахуванням установлених обставин і вимог процесуального закону.

При цьому зупинення провадження не є вирішенням спору по суті, не означає відмови в судовому захисті прав дитини та не позбавляє позивача права на продовження розгляду справи після припинення обставин, які зумовили зупинення провадження.

За наведених обставин, ураховуючи підтверджене перебування відповідача у складі відповідного військового формування, відсутність відомостей про припинення такого перебування та імперативний характер п.2 ч.1 ст. 251 ЦПК України, суд доходить висновку про необхідність зупинення провадження у справі.

Керуючись п.2 ч.1 ст.251, п. 2 ч.1 ст.253, ст. 258261, 352-354 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання представника відповідача про зупинення провадження задовольнити.

Зупинити провадження у справі до припинення перебування відповідача ОСОБА_3 у складі Збройних Сил України.

Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або справу розглянуто без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.В. Берднікова