Решение № 141031621, 29.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2026 року м. Київ № 320/53713/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до 11 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до 11 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність 11 Державного пожежно-рятувального загону ГУ ДСНС України у Київській області, щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з 29 січня 2020 року по 21 жовтня 2022 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 р., встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021р., встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;

- зобов`язати 11 Державний пожежно-рятувальний загін ГУ ДСНС України у Київській області, здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 21 жовтня 2022 року, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;

- визнати протиправною бездіяльність 11 Державного пожежно-рятувального загону ГУ ДСНС України у Київській області, щодо відмови у видачі оновленої довідки щодо ОСОБА_1 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за спеціальним званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704;

- зобов`язати 11 Державний пожежно-рятувальний загін ГУ ДСНС України у Київській області видати на ім`я ОСОБА_1 оновлену довідку про розмір грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, що враховується для перерахунку пенсії заявника, з урахуванням перерахунку грошового забезпечення, відповідно до вимог ст. 43 і 63 Закону №2262- XII, ст. 9 Закону України від 20.12.1991 р. №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. №704, із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, в тому числі процентної надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби), доплати, підвищення) та премії у відсотках, встановлених станом на день звільнення за відповідною або аналогічною посадою, з якої його було звільнено з служби цивільного захисту із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на 01 січня відповідного календарного року) на відповідні тарифні коефіцієнти, та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум за відповідною або аналогічною посадою, з якої його було звільнено з служби цивільного захисту, для здійснення обчислення та перерахунку з дня звільнення пенсії та подати до відповідного Головного управління Пенсійного фонду України вказану довідку.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначає, у зв`язку із набранням законної сили постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704) діє в редакції, яка була до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі Постанова №103), тобто в редакції від 30.08.2017, якою передбачено, що посадовий оклад та оклад за військовим званням розраховується шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13 і 14 Постанови №704.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.02.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, оскільки розмір посадового окладу та окладу за військовим званням позивача обрахований правильно, розмір решти складових її грошового забезпечення, які визначаються з врахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, включаючи грошову премію від посадового окладу теж обрахований правильно і грошове забезпечення отримано позивачем в повному обсязі. Як зазначає відповідач, відсутні підстави для здійснення перерахунку позивачу грошового забезпечення за спірний період.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 проходив службу у 11 Державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області та на час звернення до суду був виключений зі списків особового складу і всіх видів забезпечення.

Позивач оспорює розмір грошового забезпечення та похідних від нього виплат за період з 29 січня 2020 року по 21 жовтня 2022 року.

Представник позивача звернулася до відповідача із заявою про нарахування та виплату грошового забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 із визначенням посадового окладу та окладу за спеціальним званням шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року та 01 січня 2022 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, з урахуванням раніше виплачених сум.

Також представник позивача подала адвокатський запит щодо розміру прожиткового мінімуму, застосованого при обчисленні грошового забезпечення та допомог, розмірів складових грошового забезпечення за останньою займаною або прирівняною посадою станом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року та 01 січня 2022 року, відсоткових розмірів надбавок і премії, а також тарифного розряду, за яким визначався посадовий оклад позивача з 29 січня 2020 року до дня виключення зі списків особового складу.

Листом від 14.08.2024 відповідач повідомив, що при розрахунку грошового забезпечення позивача застосовано прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений законом на 01 січня 2018 року, у розмірі 1762,00 грн.

Вважаючи таку відмову протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правові засади проходження служби цивільного захисту та грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу цієї служби визначає Кодекс цивільного захисту України від 02.10.2012 №5403-VI.

Відповідно до частини першої статті 125 Кодексу цивільного захисту України держава гарантує достатнє грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з метою створення умов для належного та сумлінного виконання ними службових обов`язків.

Згідно з частиною другою статті 125 цього Кодексу в редакції, чинній у спірний період, порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), яка набрала чинності 01.03.2018, затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, додаткові види грошового забезпечення та розміри надбавки за вислугу років.

Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Станом на час прийняття Постанови №704 пункт 4 зазначеної постанови передбачав, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Додатками до Постанови №704 визначено тарифні коефіцієнти, які використовуються при обчисленні посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями. Зазначені коефіцієнти застосовуються з урахуванням посади та звання конкретної особи, а також редакції відповідних положень, чинної у період, за який здійснюється розрахунок.

Пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103) внесено зміни до Постанови №704. Зокрема, пункт 4 викладено в редакції, за якою розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Отже, з 01 березня 2018 року змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме: замість «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)» передбачено використання «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року».

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким, зокрема, змінено пункт 4 Постанови №704.

Водночас вирішення цього спору потребує оцінки відповідності застосованої відповідачем розрахункової величини законам України, які встановлювали прожитковий мінімум у 2020, 2021 та 2022 роках. Саме співвідношення положень підзаконного акта з актами вищої юридичної сили має визначальне значення для встановлення належного розміру грошового забезпечення позивача.

З приводу зазначеного, суд відмічає, що Закон України від 05.10.2000 №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон №2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

Базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти (стаття 6 Закону № 2017-III).

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

При цьому, згідно із частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).

Використання прожиткового мінімуму як розрахункової величини для визначення посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями має здійснюватися з урахуванням його розміру, установленого законом, та правил співвідношення нормативно-правових актів різної юридичної сили.

Разом з цим, Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

У той же час, пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 №2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.

Закони України від 14.11.2019 №294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік», від 15.12.2020 №1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та від 02.12.2021 №1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік» не містять аналогічного застереження щодо застосування для визначення грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту прожиткового мінімуму, установленого на 01 січня 2018 року.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2020 року в розмірі 2102,00 грн; статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» - з 01 січня 2021 року в розмірі 2270,00 грн; статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» - з 01 січня 2022 року в розмірі 2481,00 грн.

Тобто, положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до набрання чинності Законом № 294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.

Юридична природа соціальних виплат, у тому числі пенсій, розглядається не лише з позицій права власності, але й пов`язує з ними принцип захисту «законних очікувань» (reasonable expectations) та принцип правової визначеності (legal certainty), що є невід`ємними елементами правової держави та принципу верховенства права.

У справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) ЄСПЛ наголосив, що в межах свободи дій держави перебуває право визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідних для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). Тобто коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, вона має виплачуватися на основі чітких і об`єктивних критеріїв, і якщо людина очевидно підходить під ці критерії - це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні статті 1 Першого протоколу.

Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

У свою чергу, Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19).

Отже, з урахуванням частини третьої статті 7 КАС України пункт 4 Постанови №704 підлягає застосуванню в частині, яка не суперечить законам України про Державний бюджет України на відповідний рік, із використанням для визначення посадового окладу та окладу за спеціальним званням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня відповідного календарного року.

Аналогічний підхід до застосування пункту 4 Постанови №704 викладено у постанові Верховного Суду від 02.08.2022 у справі №440/6017/21. Верховний Суд зазначив, що з 01.01.2020 застосування як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня 2018 року, не відповідає актам вищої юридичної сили, якими цей базовий соціальний стандарт змінено на відповідний рік.

Висновки Верховного Суду щодо застосування норм права враховуються судом відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України.

Водночас зазначення у первинній редакції пункту 4 Постанови №704 застереження «але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати» не є підставою для застосування половини мінімальної заробітної плати як розрахункової величини у спірних правовідносинах.

Пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

З огляду на вищу юридичну силу закону обчислення посадового окладу та окладу за спеціальним званням позивача має здійснюватися із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня відповідного календарного року, без використання 50 відсотків мінімальної заробітної плати як альтернативної розрахункової величини.

Механізм виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту визначено Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.07.2018 №623, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16.08.2018 за №936/32388 (далі - Інструкція №623).

Інструкція №623 застосовується з 01.03.2018. До спірних правовідносин її положення підлягають застосуванню в редакціях, чинних у відповідні періоди нарахування виплат.

За змістом Постанови №704 та Інструкції №623 посадовий оклад і оклад за спеціальним званням є складовими грошового забезпечення та використовуються при визначенні інших його складових у випадках, передбачених законодавством. Тому неправильне визначення розміру цих окладів впливає на розмір виплат, які обчислюються з їх урахуванням.

Відповідно до пункту 1 розділу XXX Інструкції №623 особам рядового і начальницького складу за рішенням керівника органу управління (підрозділу) один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі їх місячного грошового забезпечення.

За пунктом 3 цього розділу при визначенні розміру допомоги для оздоровлення до розрахунку місячного грошового забезпечення беруться посадові оклади, оклади за спеціальним званням, доплати і надбавки постійного характеру та щомісячна премія, які встановлені особі на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань урегульовано розділом XXXI Інструкції №623. Така допомога надається в установленому порядку в розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення.

У цій справі позивач просить перерахувати допомогу, яка була виплачена у спірний період. Отже, предметом перевірки є правильність розрахункової бази фактично призначеної допомоги. Перерахунок має здійснюватися з урахуванням умов її надання та розміру, визначеного відповідним наказом, із застосуванням належних посадового окладу й окладу за спеціальним званням.

Розмір премії, визначеної у відсотках від посадового окладу, також залежить від правильності обчислення цього окладу. При перерахунку відповідач має врахувати встановлені позивачу за відповідні місяці відсоткові розміри премії та інших складових грошового забезпечення, базою обчислення яких є посадовий оклад та/або оклад за спеціальним званням.

Таким чином, належний розмір посадового окладу та окладу за спеціальним званням має враховуватися як при обчисленні щомісячного грошового забезпечення позивача, так і при перерахунку виплачених у спірний період допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та премії.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу за період з 29 січня 2020 року по 21 жовтня 2022 року грошового забезпечення та виплачених у цей період допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань і премії у належному розмірі, обчисленому з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня відповідного календарного року.

Належним способом відновлення порушеного права є зобов`язання відповідача здійснити перерахунок і виплату зазначених сум із застосуванням для визначення посадового окладу та окладу за спеціальним званням розрахункової величини 2102,00 грн за період з 29.01.2020 по 31.12.2020, 2270,00 грн за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 та 2481,00 грн за період з 01.01.2022 по 21.10.2022, з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо вимоги про одночасну компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, суд зазначає таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (далі - Порядок №44).

Відповідно до пункту 2 Порядку №44 грошова компенсація виплачується, зокрема, особам рядового і начальницького складу ДСНС, а також особам, звільненим зі служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Згідно з пунктами 3-5 Порядку №44 компенсація здійснюється шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат доходу, пов`язаних з утриманням податку, за місцем одержання грошового забезпечення та одночасно з його виплатою.

Вказані положення кореспондуються з пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України, яким встановлено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Отже, звільнення позивача зі служби не позбавляє його права на компенсацію податку, який буде утримано із сум грошового забезпечення та інших належних йому виплат, право на які виникло під час проходження служби.

Таким чином, перерахунок і виплата належних позивачу сум на виконання цього рішення мають здійснюватися з одночасною компенсацією утриманих сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку №44.

Щодо вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача стосовно відмови у видачі оновленої довідки про грошове забезпечення та зобов`язання видати і направити таку довідку для обчислення та перерахунку пенсії суд зазначає таке.

Статтею 43 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено склад грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія. Статтею 63 цього Закону врегульовано перерахунок раніше призначених пенсій.

Подання та оформлення документів для призначення і перерахунку пенсій здійснюється відповідно до Порядку, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1. При цьому відомості про фактично отримані додаткові види грошового забезпечення перед звільненням та відомості про грошове забезпечення за відповідною або аналогічною посадою для перерахунку пенсії мають різне призначення і не є взаємозамінними.

Зі змісту заявлених вимог убачається, що позивач пов`язує видачу оновленої довідки із перерахунком його грошового забезпечення за період служби, який є предметом цього спору. Отже, у цій частині йдеться про відображення в документах для пенсійного забезпечення сум після здійснення відповідного перерахунку.

Оскільки вимоги про видачу довідки заявлені з урахуванням результатів перерахунку, який відповідач має здійснити на виконання цього рішення, а відмови відобразити результати такого перерахунку в належних документах ще не було, суд вважає вимоги про визнання протиправною бездіяльності щодо невидачі саме такої довідки та зобов`язання її видати передчасними. За таких обставин у задоволенні цих вимог належить відмовити. Це не позбавляє позивача права вимагати належного оформлення документів після перерахунку та оскаржити відмову в їх оформленні у разі її прийняття.

Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Під час звернення з даним позовом до суду позивач сплатив судовий збір в розмірі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією наявною в матеріалах справи.

Відтак, враховуючи задоволення позову частково, суд дійшов висновку, що сума судового збору в розмірі 1211,20 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність 11 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 29 січня 2020 року по 21 жовтня 2022 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та премії у розмірах, обчислених виходячи з посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня відповідного календарного року: 2102,00 грн - за період з 29.01.2020 по 31.12.2020, 2270,00 грн - за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, 2481,00 грн - за період з 01.01.2022 по 21.10.2022, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

3. Зобов`язати 11 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 21 жовтня 2022 року, а також виплачених за вказаний період грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та премії, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня відповідного календарного року: 2102,00 грн - за період з 29.01.2020 по 31.12.2020, 2270,00 грн - за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, 2481,00 грн - за період з 01.01.2022 по 21.10.2022, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - 11 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області (ідентифікаційний код 38043077, місцезнаходження: 07270, Київська область, м. Чорнобиль, вул. Кірова, 40).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Панова Г. В.