Решение № 141031437, 26.10.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 рокуСправа № 280/8743/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради

про визнання протиправним рішення, його скасування та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради (далі Департамент адмінпослуг ЗМР, відповідач), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно про відмову в проведенні реєстраційних дій від 16.07.2026 № 85868526 щодо внесення змін (виправлення технічної помилки) в записах Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме житлового будинку з надвірними господарчими прибудовами та спорудами АДРЕСА_1 ;

зобов`язати відповідача розглянути заяву та здійснити реєстрацію права власності на нерухоме майно: житловий будинок з надвірними господарчими прибудовами та спорудами АДРЕСА_1 з урахуванням відповідних змін загальної площі 58,1 кв. м, житлової площі 32, 3 кв. м.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що при складанні технічного паспорту від 20.08.2007 було допущено технічну помилку при підрахунку площі житлового будинку з надвірними господарчими прибудовами та спорудами АДРЕСА_1 , яка була виявлена після отримання витягу з Державного реєстру речових прав №455496268 на означений об`єкт нерухомості складанні, у зв`язку із чим складений новий техпаспорт від 10.07.2026. У зв`язку з цим, позивач звернувся із заявою до державного реєстратора прав на нерухоме майно про виправлення технічної помилки відомостей у Державному реєстрі прав. Однак, рішенням від 16.07.2026 № 85868526 відмовлено в проведенні реєстраційних дій. Таке рішення позивач вважає незаконним, у зв`язку із чим змушений звернутись до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою судді від 26.08.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відзив на позовну заяву на адресу суду від відповідача не надходив.

На підставі ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч.5 ст. 250 КАС України).

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Відповідно до Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 18.01.2007, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 12.09.2007 №15891535 та витягу з Державного реєстру речових прав від 08.12.2025 (індексний номер: 455496268), ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 .

В Технічному паспорті від 20.08.2007, виготовленому КП «БТІ Оріхівської районної ради Запорізької області», інвентаризаційна справа №206, а саме: на сторінці «ПЛАН БУДІВЛІ» загальна площа 48,3 кв.м, житлова площа 30,0 кв.м, допоміжна (підсобна) 18,3 кв.м.

В Технічному паспорті від 10.07.2026, виготовленого ФОП ОСОБА_2 (кваліфікаційний сертифікат серія АЕ №005172 від 25.10.2018), реєстраційний номер у Реєстрі будівельної діяльності ТІ01:1657-4931-9257-4947, вказано, що житловий будинок літ А, загальна площа 58,1 кв.м, житлова площа 32,32 кв.м, допоміжна 25,8 кв.м, а саме: на сторінці «Експлуатація приміщень» коридор площа 4,0 кв.м, комора площа 3,3 кв.м, коридор площа 7,4 кв.м, кімната площа 14,4 кв.м, кімната площа 6,6 кв.м, кухня площа 11,1 кв.м, кімната площа 11,3 кв.м.

16.07.2026 позивач звернулась до державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адмінпослуг ЗМР про виправлення технічної помилки, відомостей у Державному реєстрі прав, так як в документах стосовно його нерухомого майна була наявна технічна помилка.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Бачуриним Олексієм Юрійовичем від 16.07.2026 № 85868526 із посиланням на ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відмовлено у проведенні реєстраційних дій. Підставою для відмови зазначено: наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяження.

Вважаючи рішення про відмову у проведенні реєстраційних дій протиправним, позивачі звернулись до суду із даним позовом про його скасування.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються, зокрема, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV (далі - Закон №1952-IV).

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 1 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав як офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав здійснюється шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За визначенням, наведеним у пункті 1 частини 1 статті 2 Закону № 1952-IV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр прав відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 2 Закону № 1952-IV - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

За правилом абзацу 4 частини 5 статті 3 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться будь-яким державним реєстратором за заявами у сфері державної реєстрації прав.

Статтею 6 Закону № 1952-IV визначено, що систему органів та суб`єкти, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав становлять:

1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи;

2) суб`єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації;

3) державні реєстратори прав на нерухоме майно.

Згідно з частиною 1 статті 10 цього ж Закону державним реєстратором є:

1) громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав;

2) нотаріус;

3) державний, приватний виконавець у разі накладення/зняття таким виконавцем арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішень відповідно до закону.

Частиною 3 статті 10 Закону № 1952-IV врегульовано, що державний реєстратор, зокрема:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону № 1952-IV державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

В абзаці 11 частини 1 статті 20 Закону № 1952-IV визначено, що порядок подання заяв у сфері державної реєстрації прав та повідомлення власника об`єкта нерухомого майна, а також відповідного користувача, обтяжувача про подані заяви визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначені Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок № 1127).

Пунктами 6 та 8 Порядку №1127 визначено, що державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса.

Державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав формує та реєструє заяву в базі даних заяв за умови відсутності підстав для її неприйняття, передбачених законом.

Відповідно до пункту 18 Порядку №1127 за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.

Стаття 26 Закону № 1952-IV, яка регулює порядок внесення відомостей до Державного реєстру прав, у частині першій передбачає, що за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Згідно з частиною 2 статті 26 Закону № 1952-IV у разі допущення технічної помилки (граматичної описки, друкарської, арифметичної чи іншої помилки) під час внесення відомостей про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав державний реєстратор самостійно виправляє таку помилку, за умови що документи за результатом розгляду заяви заявнику не видавалися.

У разі якщо після отримання заявником документів за результатами розгляду заяви виявлено технічну помилку, допущену під час внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права, обтяження речових прав, зокрема помилку у відомостях про суб`єкта речового права, обтяження, відомостях про речове право, обтяження, відомостях про нерухоме майно, у тому числі його технічних характеристиках, або якщо відбулося виправлення такої помилки в документах, що подавалися для державної реєстрації прав, або відбулася зміна адреси об`єкта нерухомого майна, такі помилки, відомості виправляються державним реєстратором на підставі заяви особи, відомості про речові права, обтяження речових прав якої містять таку помилку, відомості, а у випадку, передбаченому пунктом 2 частини сьомої статті 37 цього Закону, - посадовою особою Міністерства юстиції України, його територіальних органів або на підставі рішення Міністерства юстиції України, його територіальних органів - державним реєстратором, яким допущено технічну помилку.

Виправлення помилки, відомостей, що впливають на права третіх осіб, здійснюється державним реєстратором виключно за наявності згоди таких осіб або на підставі судового рішення.

За приписами частини 5 статті 26 Закону № 1952-IV виправлення технічної помилки у відомостях Державного реєстру прав, виявленої після отримання заявником документів за результатом розгляду заяви, скасування рішень державного реєстратора про зупинення державної реєстрації прав, про залишення заяви без руху або про відмову в державній реєстрації прав, здійснюється в порядку, передбаченому для державної реєстрації прав (крім випадків, якщо такі дії здійснюються в порядку, передбаченому статтею 37 цього Закону).

Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку, позивач вважає, що державний реєстратор за його заявою мав виправити допущену раніше технічну помилку, а саме: внести зміни до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про зміну площі об`єкта нерухомого майна (житлового будинку АДРЕСА_1 ).

У свою чергу, відповідач спірним рішенням відмовив у проведенні реєстраційних дій у зв`язку із наявними суперечностями між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями на підставі пункту 5 частини 1 статті 24 Закону №1952-IV.

Суд зазначає, що існує очевидна математична помилка в підрахунку площі приміщення житлового будинку в технічному паспорті від 20.08.2007, зокрема зі змісту примітки до витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 10.07.2026 №26853 обстеженням встановлено, що зміна загальної площі житлового будинку з 48,3 кв. м на 58,1 кв.м, в тому числі житлової з 30,0 кв.м на 32,2 кв.м відбулась за рахунок перерахунку площ та площі прибудови літ А, не враховано при попередній інвентаризації. В свідоцтві про право власності на нерухоме майно від 30.08.2007 в описі об`єкта нерухомого майна зазначено житловий будинок літ. А з вказанням прибудови літ а, що є конструктивною частиною житлового будинку. Відповідно до норм Порядку технічної інвентаризації, затвердженого Постановою КМУ від 12.05.2023 за №488, загальна площа житлового будинку літ. А розрахована з урахуванням конструктивних частин прибудови літ. А і складає 58,1 кв.м, житлова 32,2 кв.м.

Дослідивши наявні в матеріалах справи копії технічних паспортів від 20.08.2007 та від 10.07.2026 у суду відсутні підстави для висновку про збільшення площі об`єкта нерухомості за рахунок його з реконструкції, реставрації чи самочинного будівництва.

Тобто, розмір площі об`єкту нерухомості змінився не за рахунок прибудов та перепланувань, а внаслідок виправлення арифметичної помилки, допущеної в 2007 році КП «БТІ» Оріхівської районної ради Запорізької області.

Проте, відповідачем прийнято рішення про відмову у проведення державної реєстрації.

Таким чином, суд приходить до висновку, що рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій від 16.07.2026 № 85868526 прийняте без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого виду рішень, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів Позивача і цілями, на досягнення яких спрямована це рішення, а тому підлягає скасуванню.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача розглянути заяву та здійснити реєстрацію права власності на нерухоме майно: житловий будинок з надвірними господарчими прибудовами та спорудами АДРЕСА_1 з урахуванням відповідних змін загальної площі 58,1 кв. м, житлової площі 32, 3 кв. м, суд зазначає про наступне.

Відповідно до частини 4 статті 26 Закону №1952-IV у разі скасування рішення державного реєстратора про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 7 статті 37 цього Закону, державний реєстратор чи посадова особа територіального органу Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 7 статті 37 цього Закону) вносить відомості про скасування (анулювання) відповідного рішення до Державного реєстру прав та відновлює розгляд відповідної заяви.

Статтею 11 Закону №1952-IV визначено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Аналіз вказаних положень Закону №1952-IV дає підстави стверджувати, що під час розгляду заяви про державну реєстрацію і поданих документів державний реєстратор має виключну компетенцію у питаннях встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутності суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно.

Державна реєстрація прав на нерухоме майно відноситься до компетенції державного реєстратора, який приймає відповідне рішення за умови відповідності заявлених прав, поданої заяви та долучених до неї документів вимогам, встановленим законом.

Разом із тим, суд звертає увагу на те, що законодавець чітко передбачив як підстави, порядок, строки, процедуру проведення реєстраційних дій щодо речових прав на нерухоме майно, так і порядок, строки, відповідну процедуру та підстави для відмови у проведенні таких реєстраційних дій.

Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Департамент адмінпослуг ЗМР повторно розглянути заяву від 16.07.2026 за реєстраційним номером: 74162214, подану ОСОБА_1 , з урахуванням висновків суду.

При цьому, суд зауважує, що іншого шляху відновлення порушеного права позивача, а саме: допущена математична помилка КП БТІ при виготовленні Технічного паспорту від 20.08.2007, окрім внесення правильних даних в Державний реєстр речових прав не існує.

За приписами частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Згідно із частиною 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2662,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту адмінпослуг ЗМР, яким прийняте протиправне рішення та пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради (69005, м. Запоріжжя, бул. Центральний, буд. 27, код ЄДРПОУ 37573508) про визнання протиправним рішення, його скасування та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради Бачурина Олексія Юрійовича про відмову в проведенні реєстраційних дій від 16.07.2026 № 85868526.

Зобов`язати Департамент адміністративних послуг Запорізької міської ради повторно розглянути заяву від 16.07.2026 за реєстраційним номером: 74162214, подану ОСОБА_1 та за наслідками її розгляду прийняти відповідне обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду по даній справі.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак