Решение № 141030705, 29.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 рокуСправа № 160/24282/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

11.08.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 31.07.2026 №30783/04-36-24-10/ НОМЕР_1 про анулювання реєстрації платником єдиного податку третьої групи із ставкою 5 відсотків.

- зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області поновити реєстрацію Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) платником єдиного податку третьої групи із ставкою 5 відсотків з 01.07.2024 року.

В обґрунтування позовних вимог представником позивача зазначено, що ФОП ОСОБА_1 був платником єдиного податку третьої групи із ставкою 5% відсотків з 01.04.2017 року. Рішенням про анулювання реєстрації платником єдиного податку №30783/04- 36-24-10/ НОМЕР_1 від 31.07.2026 вирішено анулювати реєстрацію платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено порушення з 01.07.2024 року. Позивач вважаючи оскаржуване рішення протиправним звернувся до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою суду від 12.08.2026 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

01.09.2026 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, яким заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області повністю дотримано процедуру проведення перевірки. ФОП ОСОБА_1 порушив п.п. 3 п. 291.4 ст. 291, у відповідності до вимог п.п. 5 п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Кодексу, та керуючись абз.1 п. 299.11 ст. 299 Кодексу з 01.07.2024 реєстрація платника єдиного податку 3 групи підлягає анулюванню.

16.09.2026 року представником позивача подано заяву, про зміну предмету позову, в якій останній просив доповнити позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області у справі № 160/24282/26 наступними вимогами:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0479442408 від 01.09.2026 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нараховано єдиного внеску № 0479652408 від 01.09.2026 року.

18.09.2026 року ухвалою суду прийнято до розгляду уточнену позовну заяву.

07.10.2026 року представником відповідача подано пояснення, в яких заначено, що Перевіркою правильності нарахування ФОП ОСОБА_1 єдиного внеску встановлено, що внаслідок порушень при визначенні бази нарахування єдиного внеску у періоді з 01.07.2024 по 31.12.2025, виникло заниження сум нарахованого єдиного внеску всього на 87 703,00 грн. , в т.ч. за 2024 в сумі 20537,00 грн. за 2025 в сумі 67 166,00 гривень. Враховуючи вищевикладене, вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0479442408 від 01.09.2026 року та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нараховано єдиного внеску № 0479652408 від 01.09.2024 року є законними та обґрунтованими, винесеним з дотриманням норм діючого законодавства.

Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із такого.

Судом встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області.

ФОП ОСОБА_1 був платником єдиного податку третьої групи із ставкою 5% відсотків з 01.04.2017 року.

Відповідно до наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 15.06.2026 №3803-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 » та повідомлення від 15.06.2026 №936, а також наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 26.06.2026 №4209-п «Про внесення змін до наказу ГУ ДПС від 15.06.2026 №3803-п»» та повідомлення від 26.06.2026 №1008, що у період з 27.07.2026 по 30.07.2026 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 в приміщенні ГУ ДПС у Дніпропетровській області за адресою: АДРЕСА_1 .

31.07.2026 року відповідачем складено Акт № 3475/04-36-24-08/ НОМЕР_1 «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 », в якому зазначено, що документальною позаплановою невиїзною перевіркою фізичної особи ОСОБА_1 встановлено порушення:

1. п.п. 2 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI в частині здійснення виду діяльності, який не дає права застосовувати спрощену систему оподаткування - оптової та/або роздрібної торгівлї вживаними транспортними засобами, та у відповідності із п.п. 4 п. 293.4 ст. 293 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI визначено суму податкових зобов`язань по єдиному податку за І півріччя 2024 у сумі 658 741,50 грн.;

2. п. 44.1 ст. 44, п. 177.1, п. 177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI внаслідок заниження загального оподатковуваного доходу та заниження витрат відбулось заниження чистого оподатковуваного доходу на 686 650,00 грн., у результаті чого визначено суму податкових зобов`язань по податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької за період з 01.07.2024 по 31.12. 2025 всього на 123 597,00 грн., у т.ч. за ІІ півріччя 2024 на 34 083,00 грн., за 2025 на 89 514,00 грн.;

3. п.п.1.2, п.п.1.3 п.161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, внаслідок заниження чистого оподатковуваного доходу на 686 650,00 грн. у результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з військового збору, який підлягає сплаті до бюджету за період з 01.07.2024 по 31.12.2025 всього на 27 705,00 грн., у т.ч. за ІІ півріччя 2024 на 2 840,25 грн., за 2025 на 24 865,00 грн.;

4. п.2 част.1 ст.7, част.3 ст.9 розділу ІІІ Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» внаслідок заниження чистого оподатковуваного доходу на 686 650,00 грн., в результаті занижено суму єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2024 по 31.12.2025 всього на 87 703,00 грн., у т.ч. за ІІ півріччя 2024 на 20 537,00 грн., за 2025 на 67 166,00 грн.;

5. п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, п. 49.2, п.п. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49, п. 176.1 ст. 176, п. 177.11 ст.177 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI в частині не подання до контролюючого органу податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2024 та за 2025 роки;

6. п. 51.1 ст.51, п.п.«б» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, розд.ІІ «Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №4 від 13.01.2015р. із змінами, внесеними наказами Міністерства фінансів України від 31.10.2018р. №863, від 15.12.2020р. №773 в частині несвоєчасного подання до контролюючого органу Податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку а також сум нарахованого єдиного внеску за періоди з червня 2024 по березень 2025 включно;

7. п. 181.1 ст. 181, п. 183.4 ст. 183, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI в частині заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість у періоді з 01.07.2024 по 31.12.2025 всього на 137 356,00 грн., у тому числі: за ІІІ квартал 2024 на 13 600, грн., за ІV квартал 2024 на 24 270,00 грн., за І квартал 2025 на 10 600, грн.., за ІІ квартал 2025 на 50736,00 грн., за ІІІ квартал 2025 на 11 180,00 грн., за ІV квартал 2025 на 26 970,00 гривень;

8. п.1, п.2 ст.3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», в частині проведення розрахункових операцій у безготівковій формі без застосування РРО та не створення у паперовій та/або електронній формі, не видача розрахункових документів встановленої форми та змісту;

9. п. 6 розділу ІІ «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148, а саме: здійснення готівкового розрахунку з фізичними особами протягом одного дня на суму, що перевищує граничний розмір 50 000 гривень;

10. п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI та Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09 грудня 2011 року № 1588 в частині неподання інформації щодо об`єктів через які провадилася діяльність за формою № 20-ОПП у періоді з 01.01.2024 по 31.12.2025;

11. п.44.1, п.44.3 ст.44, п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI в частині до перевірки документів, на підставі яких формувалася звітність, та інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2021 по 31.12.2025 та Книги обліку доходів і витрат, п. 296.1 ст. 296 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI в частині не надання до перевірки Книги обліку доходів та підтвердження ведення обліку доходів у Книзі обліку доходів платника єдиного податку;

12. абз.5 п.6 статті 128 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року №436-IV, п.44.1 п.44.3 ст.44, п.п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16, п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України, п п. 2 розд. І Наказу Міністерства фінансів України від 13.05.2021 №261 «Про затвердження типової форми, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення» та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 червня 2021 за № 865/36487, в частині не ведення обліку доходів і витрат у Книзі обліку доходів і витрат, внаслідок її ненадання до перевірки.

За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки актом від 31.07.2026 року № 3475/04-36-24-08/3262916173 встановлено здійснення фізичною особоюпідприємцем виду діяльності, який не дає право застосовувати спрощену систему оподаткування (абзац 3 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 стаття 291 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 275-VI, зі змінами та доповненнями).

Рішенням про анулювання реєстрації платником єдиного податку №30783/04-36-24-10/ НОМЕР_1 від 31.07.2026 вирішено анулювати реєстрацію платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено порушення з 01.07.2024 року.

01.09.2026 року головним управління ДПС у Дніпропетровській області 01.09.2026 року сформовано щодо ФОП ОСОБА_1 :

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0479442408, якою визначено до сплати недоїмку з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 87 703,00 грн.;

- рішення № 0479652408 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовано штраф у сумі 19 594,30 грн.

Вважаючи рішення протиправним, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Глава 1 розділу XIV Податкового кодексу України регулює питання спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.

Відповідно до пункту 291.3 статті 291 Податкового кодексу України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Відповідно до підпункту 3 пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі: у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.

Підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України визначено, що платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.

Згідно з пунктом299.11 статті 299 Податкового кодексу України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Відповідно до п.п. 3 п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Кодексу не можуть бути платниками єдиного податку першої-третьої груп фізичні особи-підприємці, які здійснюють виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов`язаної з роздрібним продажем пива, сидру, пері (без додання спирту) та столових вин).

Суд звертає увагу на те, що аналіз вказаних норм свідчить про те, що виявлення порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених Главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України можливе лише під час проведення перевірок.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що 75.1. Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України 75.1.2. Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Статтею 79 Податкового кодексу України передбачено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом;

- документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

- присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова;

- за наявності письмового звернення платника податків замість документальної невиїзної перевірки може проводитися документальна виїзна перевірка.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем було проведено камеральну перевірку позивача, за результатом, якої складено акт від 31.07.2026 року № 3475/04-36-24-08/3262916173, яким встановлено, що платником податків порушено умови застосування спрощеної системи оподаткування.

Основний висновок контролюючого органу ґрунтується на твердженні, що ФОП ОСОБА_1 , здійснюючи діяльність за договорами комісії щодо продажу транспортних засобів, фактично здійснював оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами, які відповідно до статті 215 Податкового кодексу України є підакцизними товарами. Саме на цій підставі контролюючий орган дійшов висновку про порушення вимог підпункту 3 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПКУ.

Відповідно до підпункту 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України продаж (реалізація) товарів це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу права власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання.

Водночас цією ж нормою законодавець прямо визначив, що не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди) та інших цивільно-правових договорів, які не передбачають переходу права власності на такі товари.

Таким чином, законодавець не лише визначив поняття продажу товарів, а й спеціально передбачив перелік правовідносин, які незалежно від їх зовнішньої форми не можуть кваліфікуватися як продаж товарів. До такого переліку прямо віднесено договори комісії.

Отже, при застосуванні підпункту 3 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПКУ контролюючий орган був зобов`язаний враховувати законодавче визначення поняття «продаж товарів», наведене у підпункті 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 ПКУ, оскільки відповідно до пункту 5.2 статті 5 ПКУ поняття, правила та положення, встановлені Податковим кодексом України, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених цим Кодексом.

В акті перевірки контролюючий орган фактично ототожнив здійснення діяльності за договорами комісії із продажем транспортних засобів, всупереч приписам Податкового кодексу України, яка виключає такі операції з поняття продажу товарів.

Сам по собі факт укладення комісіонером від власного імені договору купівлі-продажу на виконання договору комісії не змінює правової природи відповідної господарської операції та не перетворює діяльність комісіонера на діяльність із продажу власного товару.

Таким чином, висновок контролюючого органу про здійснення ФОП ОСОБА_1 продажу транспортних засобів у розумінні підпункту 3 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПКУ прямо суперечить законодавчому визначенню поняття "продаж товарів", наведеному у самому Податковому кодексі України

Висновки акта перевірки ґрунтуються на тому, що до складу доходу ФОП ОСОБА_1 підлягає включенню повна сума коштів, зазначена у договорах купівлі-продажу транспортних засобів.

Проте такий підхід не враховує спеціальне правове регулювання діяльності комісіонера, встановлене Податковим кодексом України

Так, відповідно до пункту 292.4 статті 292 ПК України у разі здійснення діяльності за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента, комісіонера).

Таким чином, законодавець окремо врегулював порядок визначення доходу при здійсненні діяльності за договорами комісії та встановив спеціальне правило, яке підлягає застосуванню саме до таких правовідносин.

При цьому зазначена норма не містить жодних винятків щодо договорів комісії, предметом яких є транспортні засоби, та не передбачає включення до доходу комісіонера повної вартості майна, реалізація якого здійснюється за договором комісії.

Натомість в акті перевірки контролюючий орган фактично не застосував положення пункту 292.4 статті 292 ПК України, обмежившись посиланням на загальні положення щодо оподаткування доходів фізичних осіб-підприємців, без урахування спеціального порядку оподаткування діяльності комісіонера.

Фактично контролюючий орган ототожнив діяльність комісіонера із діяльністю продавця власного товару, хоча Податковий кодекс України прямо розмежовує такі правовідносини та встановлює для них різний порядок визначення доходу.

Отже, висновок про необхідність включення до доходу ФОП усієї вартості транспортних засобів ґрунтується на неправильному застосуванні норм Податкового кодексу України та ігнорує спеціальне правило, встановлене пунктом 292.4 статті 292 ПК України.

Окремо слід звернути увагу, що висновки акта перевірки ґрунтуються, зокрема, на документах, отриманих контролюючим органом від регіональних сервісних центрів ГСЦ МВС.

Так, в акті перевірки прямо зазначено, що на підставі інформації, отриманої від РСЦ ГСЦ МВС, контролюючим органом встановлено кількість укладених договорів купівлі-продажу транспортних засобів, а також отримано копії договорів комісії, укладених між ФОП ОСОБА_1 та фізичними особами щодо реалізації транспортних засобів.

Таким чином, матеріали перевірки містять документи, отримані від іншого державного органу, які підтверджують, що господарська діяльність ФОП здійснювалася саме на підставі договорів комісії.

Більше того, контролюючий орган у тексті акта не заперечує існування зазначених договорів, не ставить під сумнів їх дійсність чи належність, а навпаки використовує їх як один із основних доказів під час формування своїх висновків.

Однак, незважаючи на те, що матеріали перевірки підтверджують комісійний характер здійснюваних операцій, контролюючий орган фактично застосував до них правовий режим звичайної торгівлі транспортними засобами та зробив висновок про здійснення ФОП оптової та/або роздрібної торгівлі підакцизними товарами

При цьому контролюючим органом не наведено жодних мотивів, з яких до правовідносин, оформлених договорами комісії, не були застосовані положення підпункту 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 ПК України, відповідно до яких операції, що здійснюються в межах договорів комісії, не вважаються продажем товарів, а також положення пункту 292.4 статті 292 ПК України, який визначає особливості оподаткування діяльності комісіонера.

Щодо необґрунтованості висновку про проведення розрахункових операцій у готівковій формі без застосування РРО/ПРРО.

Висновок контролюючого органу про те, що ФОП ОСОБА_1 протягом 2024 2025 років здійснював розрахункові операції у готівковій формі без застосування РРО/ПРРО, не підтверджений належними доказами та ґрунтується на припущеннях, зроблених без встановлення фактичного порядку проведення розрахунків за кожною окремою операцією.

Відповідно до пункту 83.1 статті 83 ПКУ для посадових осіб контролюючих органів підставами для висновків під час проведення перевірок є документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення та інші матеріали, отримані у передбачених законом порядку та спосіб. Отже, висновок про наявність конкретного порушення податкового законодавства повинен ґрунтуватися на фактично встановлених обставинах та матеріалах перевірки, а не на припущенні про можливий спосіб здійснення господарської операції.

При цьому Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР пов`язує застосування РРО/ПРРО саме із здійсненням розрахункової операції у розумінні статті 2 цього Закону. Тобто для встановлення порушення вимог Закону №265 контролюючим органом має бути встановлений сам факт здійснення розрахункової операції та спосіб її проведення, а не лише наявність договору.

Натомість в акті перевірки контролюючий орган зазначає, що за результатами аналізу банківської виписки по рахунку ФОП надходження коштів від продажу транспортних засобів відсутні, після чого робить висновок, що відповідні розрахунки здійснювалися у готівковій формі.

Відсутність надходження коштів на конкретний банківський рахунок ФОП підтверджує виключно факт відсутності відповідних зарахувань на цей рахунок, проте сама по собі не встановлює, яким саме способом проводилися розрахунки між учасниками кожної конкретної операції та хто фактично отримував відповідні кошти.

При цьому матеріали акта перевірки не містять належних доказів фактичного прийняття ФОП ОСОБА_1 готівкових коштів від покупців транспортних засобів.

Не підтверджує цього і наведене контролюючим органом положення пункту 5.1 договорів купівлі-продажу, відповідно до якого покупець «зобов`язаний в порядку та на умовах, визначених цим Договором, сплатити Продавцю ціну транспортного засобу».

Зазначена умова визначає лише цивільно-правовий обов`язок покупця щодо оплати вартості транспортного засобу, однак не підтверджує ані факту фактичного виконання цього обов`язку, ані дати його виконання, ані особи, яка фактично отримала кошти, ані способу проведення відповідного розрахунку.

Таким чином, контролюючий орган фактично прирівняв наявність договірного обов`язку здійснити оплату до факту отримання ФОП готівкових коштів, хоча це є різними юридичними та фактичними обставинами, кожна з яких потребує самостійного документального підтвердження.

Крім того, висновки акта в цій частині містять внутрішню суперечність щодо правової природи здійснюваної ФОП діяльності.

Обґрунтовуючи свої висновки, контролюючий орган безпосередньо посилається на умови договорів комісії, аналізує обов`язки ФОП як комісіонера та використовує зазначені договори як підставу для визначення порядку здійснення операцій.

Водночас надалі контролюючий орган фактично абстрагується від комісійної природи таких відносин та робить висновок так, що ФОП ОСОБА_1 здійснював звичайний продаж власних транспортних засобів безпосередньо покупцям та самостійно отримував від них всю їх вартість.

Такий підхід не узгоджується з правовою природою договору комісії.

За таких обставин контролюючим органом не доведено сукупності обставин, необхідних для висновку про порушення вимог Закону №265, а саме: факту проведення ФОП ОСОБА_1 конкретних розрахункових операцій, способу їх здійснення, фактичного отримання ним коштів від покупців та виникнення у нього обов`язку застосовувати РРО/ПРРО щодо кожної такої операції. Відтак висновок про здійснення ФОП ОСОБА_1 у 20242025 роках розрахункових операцій у готівковій формі на загальну суму 195 587 935,93 гривень. без застосування РРО/ПРРО ґрунтується не на встановлених під час перевірки фактах, а на припущеннях, що виключає можливість покладення такого висновку в основу податкових повідомлень-рішень.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку про визнати протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 31.07.2026 №30783/04-36-24-10/ НОМЕР_1 про анулювання реєстрації платником єдиного податку третьої групи із ставкою 5 відсотків.

Щодо протиправності вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 01.09.2026 №Ф0479442408 та рішення про застосування штрафних санкцій від 01.09.2026 №0479652408, суд зазначає наступне.

Оскільки оскаржувані вимога та рішення не мають власної, самостійної фактичної підстави, а ґрунтуються на наведених висновках Акта перевірки, їх правомірність безпосередньо залежить від правомірності цих висновків та рішення про анулювання реєстрації платником єдиного податку. За відсутності законних підстав для анулювання реєстрації Позивача платником єдиного податку з 01.07.2024 відсутні й підстави для перерахунку єдиного внеску за правилами, встановленими для фізичних осіб підприємців на загальній системі оподаткування, а отже відсутня і сама недоїмка, яка могла б бути предметом вимоги, та відсутній склад порушення, передбаченого пунктом 3 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464.

За таких обставин суд вважає за необхідне визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0479442408 від 01.09.2026 року, а також визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нараховано єдиного внеску № 0479652408 від 01.09.2026 року.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКП:: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17А, код ЄДРПОУ: 44118658) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 31.07.2026 №30783/04-36-24-10/ НОМЕР_1 про анулювання реєстрації платником єдиного податку третьої групи із ставкою 5 відсотків.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області поновити реєстрацію Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) платником єдиного податку третьої групи із ставкою 5 відсотків з 01.07.2024 року.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0479442408 від 01.09.2026 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нараховано єдиного внеску № 0479652408 від 01.09.2026 року.

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 3727,36 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко