Постановление суда № 141029964, 29.10.2026, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/4442/26

УХВАЛА

"29" жовтня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі судді Лузан Л.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення його позову до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мрія Вознесенська», ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління ДПС у Миколаївській області, приватний нотаріус Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Нехимчук Кирило Борисович, Комунальне підприємство «Водопостачання м. Вознесенська», про відновлення становища, яке існувало до порушення шляхом скасування запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ

у серпні 2026 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСББ «Мрія Вознесенська», ОСОБА_2 про відновлення становища, яке існувало до порушення шляхом скасування запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, в якому просив скасувати запис про державну реєстрацію права власності № 63394797 від 05 лютого 2026 року на земельну ділянку площею 0,0468 га з кадастровим номером 4810200000:04:006:0049 (адреса: АДРЕСА_1 ), внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 .

Обґрунтовуючи вказані вимоги, позивач зазначав, що він як співвласник квартири АДРЕСА_2 (1/3 частка) є споживачем комунальної послуги щодо централізованого водопостачання та водовідведення, яка надається КП «Водопостачання м. Вознесенська».

Водночас, відчуження відповідачу ОСОБА_2 спірної земельної ділянки із зміною її цільового призначення (для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку на - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі), яка розташована над магістральними комунікаціями є прямою загрозою екологічної та техногенної обстановки мікрорайону, виникнення аварійних ситуацій, що створює загрозу здоров`ю позивача як особи з інвалідністю внаслідок війни І-Б групи.

Ухвалою суду від 31 серпня 2026 року відкрито провадження по вказаній справі, призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження.

28 жовтня 2026 року від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення вказаного позову шляхом заборони:

- ОСОБА_2 та будь-яким іншим третім особам (підрядникам, будівельним компаніям) вчиняти будь-які дії щодо проведення підготовчих, земляних, будівельних та монтажних робіт, зведення тимчасових чи капітальних споруд торгівлі або громадської забудови на земельній ділянці з кадастровим номером 4810200000:04:006:0049 за адресою: АДРЕСА_1 ;

- суб`єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, нотаріусам) вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов`язані зі зміною права власності, обтяженням, поділом, об`єднанням або передачею в оренду/користування земельної ділянки з кадастровим номером 4810200000:04:006:0049.

Обґрунтовуючи вказану заяву позивач посилався на те, що будь-який фізичний чи технічний тиск важкої будівельної техніки над магістральними мережами призведе до аварійних ситуацій та тривалого припинення водопостачання, що, у свою чергу, створюватиме загрозу життю позивача. Крім цього, з огляду на кількість судових проваджень відносно відповідача ОСОБА_2 , існує ризик відчуження останнім спірної земельної ділянки.

Дослідивши заяву про забезпечення позову, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України за №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» (далі постанова) суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову (п.п. 1, 2, 4 ч. 1, ч. 2 ст. 150 ЦПК України).

Водночас заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, правових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з правовими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наступного: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суд повинен також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

Звертаючись з обумовленим позовом до суду, позивач зазначає, що відчуження відповідачу ОСОБА_2 спірної земельної ділянки завдає йому шкоди та має наслідки, які останній оцінює негативно.

Водночас, з огляду на положення ст. 149 ЦПК України, зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову.

Сам по собі факт укладення між ОСББ «Мрія Вознесенська» та ОСОБА_2 правочину щодо купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 4810200000:04:006:0049, який ймовірно стосується прав та інтересів позивача ( як члена територіальної громади), не може автоматично свідчити про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі №914/1570/20 зазначено, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, під час використання механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Як убачається із заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, її обґрунтування фактично зводиться до припущень про можливе створення аварійних ситуацій з водопостачання, відчуження відповідачем ОСОБА_2 належного йому майна у майбутньому.

Між тим, позивачем, всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України, не доведено належними та допустимими доказами, що невжиття заходів забезпечення позову на цій стадії розгляду справи істотно ускладнить чи унеможливить виконання можливого рішення суду або ефективний захист чи поновлення його прав та інтересів.

З огляду на викладене, заява ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 149, 150, 153, 258-260 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення його позову до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мрія Вознесенська», ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління ДПС у Миколаївській області, приватний нотаріус Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Нехимчук Кирило Борисович, Комунальне підприємство «Водопостачання м. Вознесенська», про відновлення становища, яке існувало до порушення шляхом скасування запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Л.В.Лузан