№ 141029010, 26.10.2026, Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

133/168/26

3/133/589/26

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

Іменем України

26.10.26 м.Козятин

Суддя Козятинського міськрайонного суду Вінницької області Дем`янова Ж.М., за участі представника ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Козятині справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

Водій ОСОБА_2 17.01.2026 о 20:30 по трасі АД М21 250 км, керував автомобілем марки «BMW Х3», державний номерний знак НОМЕР_1 , із ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: розширені зіниці, які не реагують на світло, поведінка, яка не відповідає обстановці, блідість шкірного покриву обличчя. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, у встановленому законом порядку водій відмовився на місці зупинки транспортного засобу в категоричні формі і повному обсязі Подія фіксувалась на портативні відеореєстратори № 476031, № 476589, чим порушив п 2.5.ПДР відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів.

Вказаними діями ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_2 будучи своєчасно повідомленим про місце та час розгляду справи, не з`явився.

До суду надійшли пояснення ОСОБА_2 та клопотання захисника про закриття провадження у справі.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 , у своїх письмових поясненнях зазначив, що визнає вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, усвідомлює неприпустимість своєї поведінки, визнає необхідність понесення відповідальності та запевняє, що зробив відповідні висновки.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 569195 від 17.01.2026, цього дня о 20 год 30 хв на автодорозі АДМ21, 250 км, ОСОБА_3 керував автомобілем BMW X3, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме розширеними зіницями очей, які не реагували на світло, поведінкою, що не відповідала обстановці, та блідістю шкірного покриву обличчя. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння він відмовився.

Відмову від проходження огляду ОСОБА_3 пояснив тим, що не мав можливості витратити додатковий час на повернення до м. Калинівки Вінницької області для проходження огляду, оскільки поспішав додому до м. Києва, де в укритті без світла та тепла перебували його неповнолітні діти. За його словами, з огляду на пізній час доби, відстань до місця проведення огляду та час, необхідний для подальшого повернення додому, він не встиг би прибути до початку комендантської години. При цьому пріоритетом для нього було забезпечення безпеки дітей під час повітряних тривог.

На підтвердження складності безпекової ситуації він послався на повідомлення засобів масової інформації про повітряну тривогу в м. Києві та низці областей у ніч на 18.01.2026 у зв`язку з масованою атакою російських ударних безпілотників.

Крім того, зазначив, що його професійна діяльність пов`язана з підтримкою захисників України, організаційною, логістичною та матеріальною допомогою військовослужбовцям, а також участю в міжнародних культурних місіях і заходах, під час яких він представляє Україну в мистецькому середовищі. Посилаючись на характеристики Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв та Національної спілки художників України, він наголосив, що специфіка його роботи передбачає постійні переїзди, зокрема за межі України, а тому наявність транспортного засобу та права керування ним має для нього істотне професійне значення.

З огляду на викладене, просив суд у разі визнання його винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення призначити адміністративне стягнення нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, без позбавлення права керування транспортними засобами, посилаючись на специфіку своєї професійної діяльності, необхідність виконання завдань в інтересах держави Україна, наявність неповнолітніх дітей та визнання вини.

У судовому засіданні захисник Голуб Н.Є. просила врахувати пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закрити провадження у справі у зв`язку з вчиненням діяння в стані крайньої необхідності, а у випадку відмови у закритті провадження не позбавляти права керувати транспортним засобом.

На обґрунтування своєї позиції посилалася на необхідність дотримання принципу пропорційності під час застосування адміністративного стягнення, зазначаючи, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України.

Також захисник посилалася на практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справах «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998 року, «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року та «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, наголошуючи на необхідності дотримання справедливого балансу між суспільним інтересом і захистом основоположних прав особи, а також недопущення покладення на неї надмірного індивідуального тягаря.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника ОСОБА_1 , суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють учиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів і зміцнення законності.

Згідно зі ст. 284 КУпАП за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: про накладення адміністративного стягнення, про застосування заходів впливу, передбачених ст. 24? цього Кодексу, або про закриття справи.

Відповідно до ст. 33 КУпАП адміністративне стягнення накладається в межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер учиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності та застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії.

Згідно зі ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, визнавши обов`язковість її положень для національної правової системи. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Водночас дотримання принципу верховенства права та вимог пропорційності під час застосування адміністративного стягнення не звільняє суд від обов`язку враховувати приписи закону, яким установлено відповідальність за відповідне правопорушення.

Індивідуалізація відповідальності має здійснюватися в межах повноважень, наданих суду законом, з урахуванням установлених обставин справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає декілька самостійних складів адміністративних правопорушень, які відрізняються за об`єктивною стороною. Зокрема, керування транспортним засобом у стані сп`яніння та відмова водія від проходження огляду на стан сп`яніння є окремими правопорушеннями, кожне з яких утворює самостійну підставу для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Отже, для встановлення складу адміністративного правопорушення у формі відмови від проходження огляду не вимагається доведення фактичного перебування водія у стані наркотичного чи іншого сп`яніння.

Водночас необхідно встановити факт керування транспортним засобом, наявність передбачених законом підстав для проведення огляду, дотримання встановленого порядку його проведення та факт відмови водія від такого огляду.

Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 569195 від 17 січня 2026 року, цього дня о 20 год 30 хв на автодорозі АДМ21, 250 км, ОСОБА_3 керував автомобілем BMW X3, державний номерний знак НОМЕР_1 , маючи ознаки наркотичного сп`яніння, а саме розширені зіниці очей, які не реагували на світло, поведінку, що не відповідала обстановці, та блідість шкірного покриву обличчя.

Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку він відмовився.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Таким чином, проходження огляду на стан сп`яніння на законну вимогу поліцейського є обов`язком водія, а відмова від його виконання за наявності передбачених законом підстав утворює самостійний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_3 у своїх письмових поясненнях визнав факт відмови від проходження огляду та вину у вчиненні адміністративного правопорушення, пояснивши свою поведінку необхідністю якнайшвидше повернутися до м. Києва, де в укритті без світла та тепла перебували його неповнолітні діти, а також побоюванням не встигнути додому до початку комендантської години.

Захисник Голуб Н.Є. у судовому засіданні просила врахувати наведені обставини та закрити провадження у справі у зв`язку з крайньою необхідністю.

Оцінюючи зазначені доводи, суд виходить із такого.

Відповідно до ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоча й передбачена цим Кодексом або іншими законами, але вчинена у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо за конкретних обставин небезпеку не можна було усунути іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Отже, застосування положень ст. 18 КУпАП передбачає встановлення сукупності обставин, які свідчать про наявність безпосередньої небезпеки, неможливість усунути її іншими засобами та меншу значущість заподіяної шкоди порівняно з відверненою.

Суд бере до уваги пояснення ОСОБА_4 щодо складної безпекової ситуації, необхідності повернення до неповнолітніх дітей, а також посилання на повітряну тривогу в м. Києві у ніч на 18 січня 2026 року. Водночас наведені обставини самі по собі не свідчать про наявність усіх передбачених ст. 18 КУпАП умов крайньої необхідності саме на момент відмови від проходження огляду.

Зокрема, необхідність якнайшвидшого повернення додому та побоювання не встигнути до початку комендантської години не підтверджують, що небезпеку для дітей неможливо було усунути іншими засобами, а відмова від виконання законної вимоги поліцейського була єдиним можливим способом її усунення. Сам факт оголошення повітряної тривоги в м. Києві в подальший період також не є достатнім доказом того, що на момент вчинення правопорушення існувала безпосередня небезпека, яка відповідала б усім критеріям крайньої необхідності.

За таких обставин суд не вбачає правових підстав для звільнення ОСОБА_4 від адміністративної відповідальності на підставі ст. 18 КУпАП.

Посилання захисника на принцип пропорційності та індивідуальний характер юридичної відповідальності, закріплений у ч. 2 ст. 61 Конституції України, також не спростовують установлених обставин правопорушення. Індивідуалізація адміністративного стягнення має здійснюватися з урахуванням вимог закону та в межах санкції відповідної статті КУпАП.

Факт вчинення ОСОБА_2 вищевказаного порушення правил дорожнього руху підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, а саме:

-даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 569195 від 17.01.2026;

-направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 17.01.2026, у якому зафіксовано ознаки сп`яніння у ОСОБА_2 : звужені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці;

-поясненнями ОСОБА_2 від 17.01.2026;

-рапортом поліцейського патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП від 17.01.2026;

-даними відеозаписів з бодікамер.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що факт керування ОСОБА_5 транспортним засобом та відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння за наявності передбачених законом підстав, за умови підтвердження цих обставин дослідженими в судовому засіданні доказами, утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Оскільки відмова від проходження огляду є самостійним складом адміністративного правопорушення, відсутність висновку медичного закладу про перебування водія у стані наркотичного сп`яніння не виключає відповідальності за таку відмову.

Таким чином, за умови підтвердження викладених у протоколі обставин належними та допустимими доказами суд вважає доведеною вину ОСОБА_4 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому він підлягає притягненню до адміністративної відповідальності.

На підставі викладеного, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, приходжу до висновку про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП - у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 401, 283, 284, 294 КУпАП,

постановив:

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік (отримувач: ГУК у Вінницькій області/21081300, Код отримувача (ЄДРПОУ): 37979858, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), IBAN: UA418999980313080149000002001, Код класифікації доходів бюджету: 21081300).

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок судового збору на користь держави в особі Державної судової адміністрації України (місце знаходження: вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Роз`яснити особі, на яку накладено адміністративне стягнення, що відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці з дня винесення.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Козятинський міськрайонний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Жанна ДЕМ`ЯНОВА