№ 141029009, 29.10.2026, Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/2833/26

3/132/1180/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

29.10.2026 місто Калинівка

Суддя Калинівського районного суду Вінницької області СЄЛІН Є.В., при секретарі судового засідання РИБАК І.Ю., за участі: захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності адвоката ОЛЬХОВЕНКО В.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Калинівка Хмільницького району Вінницької області, матеріал, який надійшов з батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Хомутинці Вінницької області, українця, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, неодруженого, працевлаштованого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП документально не підтверджений, до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 10 серпня 2026 року о 03год.13хв., рухаючись по вулиці Гоголя в селі Загребельня Хмільницького району Вінницької області, керував транспортним засобом марки (моделі) «Audi A3», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота; порушення мови; порушення координації рухів), від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння в передбаченому законом порядку відмовився, що зафіксовано на технічні засоби відеозапису, чим порушив пункт 2.5 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП.

До Калинівського районного суду Вінницької області ОСОБА_2 не з`явився, залучив до участі у справі в якого свого захисника адвоката Ольховенко Вікторію Юріївну (ордер на надання правничої допомоги серії АВ № 1348061, виданий 15.10.2026 року на підставі договору про надання правничої допомоги № 178 від 15.10.2026 року, яким повноваження адвоката не обмежуються).

Адвокат Ольховенко В.Ю. через систему «Електронний суд» подала клопотання про закриття справи про адміністративне правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

На обґрунтування заявленого клопотання захисник зазначила, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів відмови ОСОБА_2 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку, а дії працівників поліції під час оформлення адміністративних матеріалів свідчать про недотримання передбаченої законодавством процедури такого огляду. Зокрема, сторона захисту посилалася на те, що, як убачається з відеозаписів із нагрудних камер працівників поліції, ОСОБА_2 неодноразово висловлював готовність пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, водночас наполягаючи на дотриманні встановленої законом процедури. Так, о 03год.19хв. він просив залучити уповноважених осіб та повідомляв про готовність пройти огляд за їх участю, о 03год.20хв. зазначив: «Я не відмовляюся, але при ВСП», а о 03год.22хв. повторно підтвердив готовність пройти огляд за умови дотримання відповідної процедури. Близько 03год.55хв., після прибуття командира військової частини, ОСОБА_2 попросив надати документи на спеціальний технічний засіб Drager. На думку захисника, зазначена поведінка водія не свідчить про його однозначну та безумовну відмову від проходження огляду, а вказує на намір пройти його за умови дотримання передбаченого законодавством порядку. При цьому вимога надати документи, які підтверджують відповідність спеціального технічного засобу встановленим вимогам та його належну повірку, сама собою не може розцінюватися як відмова від проходження огляду. Також захисник звернула увагу на зафіксоване відеозаписами висловлювання поліцейського Парчевського А. про те, що він оформлює відмову від огляду за ст.130 КУпАП незалежно від того, чи проходитиме водій перевірку за допомогою приладу Drager. На переконання сторони захисту, це свідчить про передчасне формування працівником поліції висновку про наявність правопорушення та про фактичне ототожнення вимоги водія дотриматися процедури огляду з відмовою від його проходження. Крім того, захисник зазначила, що матеріали справи не містять достатніх доказів належного пропонування ОСОБА_2 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я та забезпечення йому реальної можливості скористатися такою процедурою. За твердженням сторони захисту, питання щодо можливого проходження огляду в Калинівській центральній районній лікарні порушувалося під час спілкування, однак на тлі суперечки щодо порядку проведення огляду та залучення інших уповноважених осіб. Водночас після прибуття командира військової частини приблизно о 03год.55хв. працівники поліції, як стверджує захисник, повторно не запропонували водієві пройти огляд у закладі охорони здоров`я, а повідомили про оформлення відмови та складання адміністративних матеріалів. На підтвердження зазначених доводів захисник посилалася на рапорт поліцейського Парчевського А. від 10.08.2026 року, у якому зазначено, що водій відмовився від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу. Водночас, за твердженням сторони захисту, цей рапорт не містить відомостей про відмову ОСОБА_2 від проходження огляду в закладі охорони здоров`я, що, на думку захисника, потребує зіставлення з іншими матеріалами справи, зокрема з відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції. Окремо захисник звернула увагу на те, що матеріали справи не підтверджують належного роз`яснення водієві порядку проходження огляду, можливості його проведення в закладі охорони здоров`я та правових наслідків відмови від проходження огляду в установленому законом порядку. За таких обставин, на думку сторони захисту, необхідно встановити, чи була поведінка водія свідомою та однозначною відмовою від проходження огляду, чи виникла внаслідок суперечностей щодо способу та порядку його проведення. Крім того, захисник посилалася на послідовність дій працівників поліції, зафіксовану на відеозаписах, зазначаючи, що о 03год.15хв. один із поліцейських під час телефонної розмови повідомив про намір оформити матеріали за ст.130 КУпАП, а о 03год.17хв. ОСОБА_3 повідомив про це іншу особу, імовірно чергового. На переконання захисника, зазначені висловлювання мали місце до завершення процедури огляду та належного з`ясування обставин щодо волевиявлення водія, що може свідчити про передчасне формування висновку про вчинення адміністративного правопорушення. Захисник також зазначила, що виклик командира військової частини свідчить про обізнаність працівників поліції щодо спеціального правового статусу ОСОБА_2 як військовослужбовця. У зв`язку із цим сторона захисту вважала за необхідне перевірити дотримання працівниками поліції вимог законодавства щодо порядку огляду військовослужбовців, зокрема положень ст.266-1 КУпАП. На думку захисника, наведені обставини в сукупності свідчать про наявність суперечностей між змістом протоколу про адміністративне правопорушення, рапортом працівника поліції та фактичним перебігом подій, зафіксованим на відеозаписах. У зв`язку із цим вона вважає, що самі лише відомості протоколу про відмову від проходження огляду не є достатніми для висновку про доведеність вини ОСОБА_2 без належної перевірки фактичних обставин справи та оцінки всіх доказів у їх сукупності. З огляду на викладене захисник просить закрити провадження у справі щодо ОСОБА_2 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, приходжу до наступних висновків:

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст.1 КУпАП).

Згідно зі ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 130 КУпАП передбачена відповідальність у разі керування транспортним засобом особою, яка перебуває у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, та так само відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 741701 від 10.08.2026 року слідує, що ОСОБА_2 10 серпня 2026 року о 03год.13хв., рухаючись по вулиці Гоголя в селі Загребельня Хмільницького району Вінницької області, керував транспортним засобом марки (моделі) «Audi A3», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота; порушення мови; порушення координації рухів), від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння в передбаченому законом порядку відмовився, що зафіксовано на технічні засоби відеозапису, чим порушив пункт 2.5 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП.

Вказаний протокол відповідає вимогам ст.256 КУпАП, оформлений компетентним органом в межах повноважень наданих особі, яка його склала, в якому чітко викладено як суть правопорушення так і інші відомості, необхідні для правильного вирішення даної справи.

Згідно з пункту 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Правопорушення вважається закінченим з того моменту, коли особа відмовилася від проходження такого огляду.

За правилами частин 1, 2 статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду визначена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі Інструкція).

Так згідно з пунктом 2 розділу І цієї Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейського) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння згідно з пунктом 3 розділу І Інструкції є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Пунктом 6 розділу І Інструкції передбачено, що огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Пунктом 1 розділу ІІ цієї Інструкції передбачено, що за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.

У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджуються дослідженими судом доказами, зокрема:

протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 741701 від 10.08.2026 року;

рапортом поліцейського взводу № 2 роти № 2 батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Парчевського А. від 10.08.2026 року;

направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 10.08.2026 року;

довідкою інспектора ГАП батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Грабовського В.;

відеозаписом з відеореєстраторів (нагрудних бодікамер) працівників органу Національної поліції з місця вчинення адміністративного правопорушення.

Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 741701 від 10.08.2026 року слідує, що ОСОБА_2 10 серпня 2026 року о 03год.13хв., рухаючись по вулиці Гоголя в селі Загребельня Хмільницького району Вінницької області, керував транспортним засобом марки (моделі) «Audi A3», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота; порушення мови; порушення координації рухів), від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння в передбаченому законом порядку відмовився, що зафіксовано на технічні засоби відеозапису, чим порушив пункт 2.5 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП.

Суд звертає увагу, що ОСОБА_2 за наявності у нього фактичної можливості заперечувати щодо обставин, наведених у вищезазначеному протоколі про адміністративне правопорушення, та викласти свої заперечення та/або застереження щодо суті правопорушення у відповідній графі 14 протоколу «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності по суті порушення», жодних дій з приводу цього не вчинив, та дії працівників поліції не оскаржував.

Обставини, які викладені у протоколі підтверджуються наступними доказами:

рапортом поліцейського взводу № 2 роти № 2 батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Парчевського А. від 10.08.2026 року, згідно якого 10.08.2026 року о 03год.13хв. на вулиці Гоголя в селі Загребельня, за порушення комендантської години, був зупинений транспортний засіб марки (моделі) «Audi A3», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », під керуванням водія ОСОБА_2 , у якого були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота; порушення мови; порушення координації рухів), та якому було запропоновано пройти огляд на виявлення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу Драгер та в найближчому закладі охорони здоров`я, від чого водій ОСОБА_2 відмовився. Водія було відсторонено від керування транспортним засобом, а останній залишено на місці зупинки без порушень ПДР України. За наслідками відмови був складений протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП;

направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, чи знижують увагу та швидкість реакції від 10.08.2026 року, згідно якого за наявності у водія ОСОБА_2 ознак алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота; порушення мови; порушення координації рухів), йому було запропоновано пройти огляд з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння у найближчому закладі охорони здоров`я, натомість він від такого огляду фактично відмовився, що прослідковується з його дій, які зафіксовані на відеореєстратори (нагрудні бодікамери) працівників органу Національної поліції;

довідкою інспектора ГАП батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Грабовського В., згідно якої, ОСОБА_2 має посвідчення водія, протягом поточного року до відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП не притягувався;

відеозаписами, які велися на відеореєстратори (нагрудні бодікамери) працівників органу Національної поліції, які були безпосередньо досліджені судом під час розгляду цього матеріалу, на яких чітко зафіксований факт запинки працівниками органу Національної поліції транспортного засобу марки (моделі) «Audi A3», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », під керуванням водія ОСОБА_2 ; виявлення у нього ознак алкогольного сп`яніння; факт пропозиції йому пройти огляд на виявлення ознак алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного приладу Драгер та в найближчому закладі охорони здоров`я; та факт відмови від проходження такого огляду.

Так, на відеозаписі зафіксована наступна хронологія подій, що мала місце 10.08.2026 року, а саме:

03год.13хв. після зупинки транспортного засобу, на водійському сидінні за кермом виявлено ОСОБА_2 ;

03год.15хв.-03год.16хв. поліцейський по рації повідомляє, що був зупинений правопорушник та будуть оформляти 130;

03год.19хв. поліцейський повідомляє ОСОБА_2 в усній формі про виявлені у нього ознаки алкогольного сп`яніння та перераховує їх (запах алкоголю з порожнини рота; порушення мови; порушення координації рухів) та пропонує пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу із допомогою спеціального приладу Драгер;

03год.20хв. ОСОБА_2 відповідає поліцейському про те, що він не відмовляється проходити огляд, однак його пройде в присутності Військової служби правопорядку;

03год.21хв. ОСОБА_2 зауважує, що працівники органу Національної поліції не мають права проводити огляд військовослужбовців;

03год.21хв. ОСОБА_2 поліцейським запропоновано пройти огляд в найближчому закладі охорони здоров`я;

03год.21хв. ОСОБА_2 відмовився від проходження огляду в закладі охорони здоров`я;

03год.22хв. у відповідь на пропозицію проїхати до лікарні, ОСОБА_2 зазначив, що від хоче щоб поліцейські проїхали до зони бойових дій;

03год.23хв. ОСОБА_2 зазначає поліцейським, що вони не мають право проводити огляд;

03год.31хв. ОСОБА_2 повідомляється що відносно нього може бути складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП;

03год.32хв. поліцейський повторно пропонує ОСОБА_2 пройти огляд за допомогою приладу Драгер на місці зупинки або проїхати до закладу охорони здоров`я;

03год.32хв. на вказану пропозицію, ОСОБА_2 відповідає, що працівники органу Національної поліції не мають право проводити огляд військовослужбовців;

03год.33хв. ОСОБА_2 повторно озвучуються виявлені у нього ознаки алкогольного сп`яніння;

03год.34хв. ОСОБА_2 втретє пропонується пройти огляд на виявлення стану алкогольного сп`яніння;

03год.35хв. - ОСОБА_2 повторно повідомляється що відносно нього може бути складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП, за відмову від проходження огляду;

03год.35хв. ОСОБА_2 зазначає, що поліцейські всіх військовослужбовців закидають на статтю 130 КУпАП;

03год.37хв. ОСОБА_2 зазначає «Ви обвинувачуєте, що я перебуваю у стані сп`яніння»;

03год.38хв. ОСОБА_2 зазначає «Ви мені хочете 130»;

03год.39хв. ОСОБА_2 зазначає «Ви мене задули, зараз буде ВСП, я задую»;

03год.41хв. ОСОБА_2 зазначає «Ви вже встановлюєте 130»;

03год.42хв. ОСОБА_2 зазначає «Я спеціально відмовляють від проходження огляду, а знаєте чому, тому що через суд доказується що ви (надалі іде нецензурний вираз відносно поліцейських)»;

03год.42хв. після вислову ОСОБА_2 про те, що він спеціально відмовляється від проходження огляду, поліцейський нагадує ОСОБА_2 про те, що ведеться відеофіксація, на що ОСОБА_2 зазначає «Мені (нецензурний вислів)»;

03год.43хв. ОСОБА_2 зазначає «Ви мене зразу по 130, скільки моїх військовослужбовців зупинили по 130»;

03год.43хв. ОСОБА_2 зазначає «130 хорошо, давайте 130, через суд ми все докажемо»;

03год.45хв. ОСОБА_2 зазначає «Ви мені хочете 130 приписати, у мене хлопців багато постраждало через вас таких неадекватних»;

03год.47хв. ОСОБА_2 звертається до свого товарища, з яким їхав на транспортному засобі, та зазначає «Вони мені 130, яка 130, вони мене не задули, вони не мають право це робити щодо військовослужбовців»;

03год.50хв. поліцейський звертається до ОСОБА_2 та зазначає «Ви відмовились від продуття Драгеру та огляду в закладі охорони здоров`я»;

03год.51хв. ОСОБА_2 зазначає «Ви мені 130, які всі, як обычно, скільки пацанів нормальних ви по 130»;

03год.53хв. ОСОБА_2 зазначає «В суді всі 130 (нецензурний вислів)»;

03год.53хв. ОСОБА_2 зазначає «Яка 130, ви мене не задули, бо я вам згоди не надав. Я не зобов`язаний проходити огляд, оскільки ви зупинили військовослужбовця. Поки не викликали ВСП, поліція нічого не має права пропонувати»;

03год.55хв. ОСОБА_2 зазначає «Мені 130, він мені нічого не запропонував, ні дути, ні чого, а зразу 130»;

03год.55хв. ОСОБА_2 зазначає «Ну де ознаки, ну поїхали в лікарню».

03год.55хв. поліцейський запитує ОСОБА_2 чому він відмовляється їхати, після чого ОСОБА_2 висловився нецензурно;

03год.56хв. поліцейський повідомляє ОСОБА_2 , що відносно нього буде складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП, та роз`яснює права;

03год.57хв. на місце зупинки транспортного засобу під`їхав представник військової частини, в якій ОСОБА_2 проходить військову службу, якому поліцейський доповідає про обставини зупинки, виявлені у водія ознаки алкогольного сп`яніння, та про факт відмови від проходження огляду;

03год.59хв. ОСОБА_2 зазначає «Від продуття Драгера я відмовився, бо поліція не має права»;

04год.01хв. поліцейський звертається до ОСОБА_2 чи бажає він пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного приладу Драгер в присутності представника військової частини, на що ОСОБА_2 відповів «де свідоцтво на прилад», поліцейський заначив «свідоцтво є». ОСОБА_2 після цього жодних дій не вчиняв, на проходженні огляду в медичному закладі не наполягав;

04год.02хв. складений та роздрукований протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 741701 від 10.08.2026 року, яка підписана ОСОБА_2 .

Наявний відеозапис є інформативним та містить всю необхідну інформацію, за допомогою якої суд має можливість встановити обставини, які мають значення для вирішення цієї справи.

Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_2 , зі сторони працівників поліції було необ`єктивне ставлення. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) ОСОБА_2 суду не надано.

Пропозиція пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння працівниками поліції зроблена згідно до вимог ч.2 ст.266 КУпАП, відповідно до якої під час проведення огляду на стан сп`яніння осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.

ОСОБА_2 відмовився від проходження огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, під час ведення безперервної відеофіксації.

Суд звертає увагу на те, що правопорушення вважається закінченим, саме з моменту відмови водія від проходження такого огляду.

Отже, як встановлено з хронології подій, які зафіксовані на відеозаписі з нагрудних бодікамер (відеореєстраторів) працівників органу Національної поліції, після виявлення ознак алкогольного сп`яніння у ОСОБА_2 , останньому неодноразово та наполегливо працівниками поліції пропонувалось пройти огляд як на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціального приладу Драгер, так і в найближчому закладі охорони здоров`я, однак надивлячись на неодноразові висловлені попередження про те, що у разі відмови від проходження огляду буде складений протокол про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП, водій ОСОБА_2 фактично відмовився від його проходження.

Відповідно до положень частини 1 статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а згідно частини 2 цієї статті обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно приписів статті 252 КУпАП, суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Пунктом 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) визначено, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року та «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Оцінюючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що факт відмови ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, знайшов своє підтвердження та повністю доведений поза розумним сумнівом в ході даного судового розгляду, а його дії за ч.1 ст.130 КУпАП правильно кваліфіковано.

Підстава зупинки транспортного засобу не є предметом доказування у справі за статтею 130 КУпАП, оскільки ця обставина не має значення для правильного вирішення справи та встановлення факту відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Визначення ознак знаходження водія у стані сп`яніння (алкогольного, наркотичного) відноситься до виключної компетенції поліцейських, тобто є їх дискреційними повноваженнями.

На наявному у справі та дослідженому судом відеозаписі з відеореєстраторів (нагрудних бодікамер) працівників органу Національної поліції чітко прослідковуються ознаки алкогольного сп`яніння у ОСОБА_2 , які зафіксовані в справі про адміністративне правопорушення.

Поведінка водія ОСОБА_2 , його рухи та мова, що зафіксовані на відеореєстратори (нагрудні бодікамери) працівників органу Національної поліції, вказують на наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння.

Таким чином, працівники органу Національної поліції правомірно запропонували ОСОБА_2 пройти огляд на виявлення стану алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного приладу Драгер та в найближчому закладі охорони здоров`я.

Згідно статті 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Відповідно до пункту 1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

За нормами статті 16 Закону України «Про дорожній рух», водій, серед іншого, зобов`язаний виконувати розпорядження поліцейського.

Пунктом 2.5 ПДР України визначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

З урахуванням вищенаведеного, водій ОСОБА_2 зобов`язаний був неухильно виконати вимогу поліцейського та пройти в установленому порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння, як це визначено законом, проте дану вимогу свідомо не виконав, що прослідковується з досліджених матеріалів справи та відеозаписів з нагрудних бодікамер (відеореєстраторів).

Статтею 60 Конституції України передбачено, що ніхто не зобов`язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази.

Особою, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 не доведено, що вимога поліцейського пройти в установленому порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння, була явно злочинною.

Невиконання вимоги працівника поліції, яка, очевидно, входить до кола його повноважень, не може бути визнане правомірним, якщо особа, виходячи зі своєї оцінки ситуації, вважає таку вимогу безпідставною, і навіть якщо в подальшому виявиться, що ця вимога ґрунтувалася на неправильній оцінці ситуації поліцейським і не мала достатніх підстав (постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 444/2115/17).

Отже, невиконання законної вимоги поліцейського не допускається. Правопорушник володіє правом оскаржувати незаконні, на його думку, дії працівників поліції, однак ухилення від виконання вимоги працівника поліції на момент оголошення такої вимоги не може вважатися допустимим способом захисту ймовірно порушених прав та свідчить виключно про зухвале нехтування громадянином встановленого законодавством порядку.

Жодних належних та допустимих доказів на підтвердження порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) ОСОБА_2 суду не надано.

За порушення пункту 2.5 ПДР України, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП, яка вміняється ОСОБА_2 .

Відмовою від проходження огляду на стан сп`яніння необхідно розуміти свідоме і категоричне не бажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд в силу існування певних мотивів, відомих цій особі і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі.

Відмова від проходження огляду не означає лише вербальну, словесну відмову, але такою відмовою слід вважати невчинення певних дій.

Відповідно до вимог ПДР України, водій транспортного засобу повинен не просто погодитись на проведення огляду на стан сп`яніння, а зобов`язаний виконати вимоги поліцейського, які спрямовані на забезпечення проведення такого огляду, а також своєю процесуальною поведінкою забезпечити можливість проведення огляду і не створювати перешкод щодо реальної можливості його проведення в установленому законом порядку.

Відмова від проходження огляду на стан сп`яніння є правопорушенням з формальним складом, тобто є закінченим саме з моменту висловлення особою відмови від проходження відповідного огляду.

Мотиви відмови водія від виконання вимоги поліцейських у відповідності до пункту 2.5 ПДР України правового значення не мають. Наслідком такої відмови є складення відносно водія протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.

Як вбачається з досліджених відеозаписів з нагрудних бодікамер (відеореєстраторів) працівників органу Національної поліції, після виявлення ознак алкогольного сп`яніння у ОСОБА_2 та їх озвучення, йому було запропоновано пройти огляд як на місці зупинки транспортного засобу з допомогою спеціального технічного приладу, так і в найближчому закладі охорони здоров`я, для чого прослідувати з ними до КП «Калинівська центральна районна лікарня» Калинівської міської ради (згідно виписаного направлення), від чого він фактично відмовився, що прослідковується з його дій, які зафіксовані на нагрудні бодікамери (відеореєстратори) працівників органу Національної поліції.

Відмова водія виконувати вимоги та вказівки поліцейського, намагання ухилитись від проходження огляду шляхом імітування його проходження, та інші дії, які спрямовані на ускладнення виконання поліцейським своїх обов`язків щодо огляду на стан сп`яніння свідчать про те, що водій транспортного засобу фактично відмовляється від проходження огляду на стан сп`яніння і не бажає проходити такий огляд добровільно.

Конкретні дії водія ОСОБА_2 , які зафіксовані на наявні відеозаписи з нагрудних бодікамер (відеореєстраторів) працівників органу Національної поліції, який на пропозицію працівника поліції пройти огляд, як за допомогою технічного приладу Драгер, так і в найближчому закладі охорони здоров`я, фактично відмовився від запропонованого огляду без наявності об`єктивних причин для цього, суд розцінює як фактичну відмову від проходження огляду з метою виявлення у нього ознак алкогольного сп`яніння.

Відеозапис події, зроблений за допомогою нагрудних камер поліцейських, є інформативним, та є об`єктивним доказом у справі, незалежним від суб`єктивного сприйняття будь-якої особи, дає підстави стверджувати про те, що ОСОБА_2 фактично відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, і ця відмова є зрозумілою і категоричною, що не передбачає двозначного трактування.

ОСОБА_2 до закладу охорони здоров`я шляхом самозвернення не звернувся, та не спростував в передбаченому законом порядку підозру у перебуванні в стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до частини першої статті 267 КУпАП, адміністративне затримання, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення водіїв від керування транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду.

Однак, як встановлено, дії службової особи, що складала протокол та фіксувала правопорушення, в порядку передбаченому чинним законодавством (ст.267 КУпАП), не оскаржувалися.

Таким чином, незаконність дій службової особи, що складала протокол та фіксувала правопорушення, не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу.

Відповідно з вимогами статті 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно положень статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів, положення щодо яких закріплені в статті 251 КУпАП.

Відповідно до норм КУпАП обставини, вказані у протоколі про адміністративне правопорушення, перевіряються у спосіб та в порядок, що встановлений статтями 251, 252, 280 КУпАП.

Згідно частини 1 статті 272 КУпАП, як свідок у справі про адміністративне правопорушення може бути викликана кожна особа, про яку є дані, що їй відомі які-небудь обставини, що підлягають установленню поданій справі.

Цінність свідка полягає в його безпосередньому об`єктивному сприйнятті обставини справи за допомогою органів чуттів і відсутності юридичної зацікавленості у вирішенні справи. І саме з огляду на своє нейтральне становище людина здатна об`єктивно та правильно засвідчити події і факти так, як вони дійсно відбувалися для можливості уникнення формалізму та зловживання процесуальними правами.

Натомість, на підставі показань свідків не можуть встановлюватися факти, які з огляду на закон або звичай установлюються в документах.

Таким чином, обставини, що підтверджуються показаннями свідка повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду при розгляді справи №161/5372/17.

В сенсі положень статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

На переконання суду, матеріали справи містять достатні дані щодо обставин подій, які мали місце 10.08.2026 року, процедури оформлення протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 741701 від 10.08.2026 року, та супутніх документів.

Наявні докази оцінені судом у відповідності до вимог статті 252 КУпАП та не потребують додаткового виклику свідків у судове засідання для дачі пояснень.

Суд, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи клопотання захисника Ольховенко В.Ю. та зіставивши їх зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення, рапорту працівника поліції, направлення на огляд та відеозаписів із нагрудних відеореєстраторів працівників поліції, доходить висновку про необґрунтованість заявленого клопотання та відсутність передбачених пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП підстав для закриття провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 130 КУпАП адміністративна відповідальність настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Згідно з пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку огляд з метою встановлення стану сп`яніння.

Таким чином, для наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП у формі відмови від проходження огляду, не вимагається встановлення факту перебування водія у стані алкогольного сп`яніння. Визначальними є наявність законних підстав для пропонування огляду, дотримання встановленого порядку його проведення та свідома відмова водія від проходження такого огляду.

Із досліджених судом відеозаписів убачається, що 10 серпня 2026 року після зупинки транспортного засобу марки (моделі) «Audi A3», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », працівники поліції виявили у ОСОБА_2 зовнішні ознаки алкогольного сп`яніння, зокрема запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів. Зазначені ознаки були повідомлені водієві, після чого йому неодноразово пропонувалося пройти огляд із використанням спеціального технічного засобу Драгер на місці зупинки транспортного засобу або в закладі охорони здоров`я.

Отже, підставою для пропонування огляду були не припущення, не суб`єктивне ставлення працівників поліції до водія та не його належність до військовослужбовців, а конкретні ознаки можливого сп`яніння, безпосередньо виявлені працівниками поліції під час спілкування з ним.

Щодо твердження про відсутність однозначної відмови від проходження огляду

Доводи захисника про те, що ОСОБА_2 не відмовлявся від проходження огляду, а лише вимагав дотримання встановленої законом процедури, спростовуються змістом досліджених відеозаписів у їх сукупності.

Так, о 03год.20хв. водій ОСОБА_2 заявив, що не відмовляється від проходження огляду, однак наполягає на його проведенні в присутності Військової служби правопорядку. Надалі він неодноразово заперечував проти повноважень працівників поліції проводити огляд військовослужбовця, висловлював незгоду з діями поліцейських та пов`язував свої заперечення з наміром оскаржувати оформлення адміністративних матеріалів у суді.

Водночас о 03год.42хв. ОСОБА_2 прямо заявив, що спеціально відмовляється від проходження огляду, оскільки вважає, що правомірність дій поліцейських має бути доведена в суді. О 03год.59хв. він також пояснив, що відмовився від проходження огляду за допомогою Драгер через переконання, що працівники поліції не мають права проводити такий огляд щодо військовослужбовців.

Зазначені висловлювання в контексті попередніх та подальших подій свідчать про усвідомлення ОСОБА_2 змісту запропонованого огляду, розуміння суті вимог працівників поліції та свідоме небажання проходити запропоновану процедуру на підставі власного тлумачення їхніх повноважень.

При цьому суд ураховує не окрему фразу водія, а весь перебіг події, зокрема повторні пропозиції пройти огляд, роз`яснення наслідків відмови та послідовні заперечення водія проти його проведення.

За таких обставин доводи захисника про відсутність будь-якої відмови не знаходять підтвердження в досліджених матеріалах справи.

Щодо твердження про передчасне формування працівниками поліції висновку про вчинення правопорушення

Посилання захисника на висловлювання працівників поліції о 03год.15хв.-03год.17хв. щодо можливого оформлення матеріалів за статтею 130 КУпАП не свідчить про незаконність подальших дій працівників поліції та не спростовує встановлених обставин справи.

Виявлення ознак алкогольного сп`яніння об`єктивно зумовлювало необхідність перевірки стану водія у передбаченому законом порядку. Повідомлення про можливе оформлення адміністративних матеріалів не є тотожним остаточному висновку про винуватість особи та саме собою не свідчить про упередженість працівників поліції.

Із відеозаписів убачається, що після зазначених висловлювань працівники поліції неодноразово пропонували ОСОБА_2 пройти огляд, повідомляли про виявлені ознаки сп`яніння та роз`яснювали наслідки відмови. Отже, процедура не обмежилася первісним висловленням наміру скласти протокол, а супроводжувалася неодноразовими пропозиціями пройти огляд.

Саме по собі попереднє обговорення можливості оформлення адміністративних матеріалів не позбавляє доказового значення подальших дій водія та не є підставою для визнання зібраних доказів недопустимими.

Щодо пропозиції пройти огляд у закладі охорони здоров`я

Доводи захисника про те, що ОСОБА_2 не було належним чином запропоновано пройти огляд у закладі охорони здоров`я, не узгоджуються з наведеними у справі відомостями.

Як зафіксовано на відеозаписі, о 03год.21хв. працівник поліції запропонував ОСОБА_2 пройти огляд у найближчому закладі охорони здоров`я, на що останній відмовився. Надалі пропозиція пройти огляд у закладі охорони здоров`я повторювалася, зокрема о 03год.32хв., коли водієві було запропоновано пройти огляд за допомогою Драгер на місці зупинки або проїхати до закладу охорони здоров`я.

Наведені обставини підтверджуються не лише письмовими матеріалами, зокрема направленням, а й відеозаписами, які відображають безпосередній перебіг спілкування між водієм та працівниками поліції.

Суд також ураховує, що о 03год.55хв. ОСОБА_2 висловився про готовність їхати до лікарні, однак не вчинив жодних дій щодо цього.

Зокрема, після прибуття представника військової частини працівник поліції о 04год.01хв. повторно запропонував ОСОБА_2 пройти огляд із використанням Драгер у присутності цього представника. У відповідь водій запитав про свідоцтво на прилад, після чого поліцейський повідомив про його наявність.

Не дивлячись на це, ОСОБА_2 не вчинив дій щодо ознайомлення із документами (сертифікатами, свідоцтвами), не пройшов огляд за допомогою технічного приладу, та не наполягав на проведення огляду в закладі охорони здоров`я.

При цьому суд оцінює зазначений епізод також у контексті попередніх неодноразових відмов водія та його висловлювань про небажання проходити огляд через незгоду з повноваженнями поліції.

Отже, висловлена о 03год.55хв. фраза про готовність їхати до лікарні, без вчинення відповідних дій, не спростовує факту відмови від такого проходження. Вирішальне значення має вся послідовність подій, яка свідчить про те, що водієві неодноразово пропонували пройти огляд, а він послідовно заперечував проти його проведення з мотивів незгоди з діями працівників поліції.

Щодо правомірності дій працівників поліції стосовно військовослужбовця

Доводи захисника про те, що працівники Національної поліції не мали права пропонувати ОСОБА_2 пройти огляд за відсутності представників Військової служби правопорядку, є безпідставними.

Суд погоджується з тим, що стаття 266-1 КУпАП встановлює спеціальний порядок проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння щодо військовослужбовців Збройних Сил України. Вказана норма підлягає врахуванню судом під час перевірки дотримання процедури проведення огляду та оцінки допустимості отриманих унаслідок такого огляду доказів.

Водночас сам по собі факт проходження особою військової служби не є достатньою та безумовною підставою для висновку про те, що будь-який огляд такої особи, проведений працівником Національної поліції, автоматично є недійсним, а його результати - недопустимими доказами.

За змістом статті 266-1 КУпАП законодавець розмежовує різні ситуації перебування військовослужбовця та відповідно визначає різний порядок проведення огляду.

Так, частиною другою статті 266-1 КУпАП передбачено спеціальний порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин. Частиною третьою цієї статті врегульовано порядок огляду військовослужбовців, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають, зокрема, на вулицях, у громадському транспорті та інших визначених законом місцях.

Отже, для вирішення питання про застосування конкретного порядку, встановленого ст.266-1 КУпАП, має бути встановлено не лише факт належності особи до військовослужбовців Збройних Сил України, але й конкретні обставини її перебування на момент виявлення правопорушення, зокрема чи виконувала вона в цей момент обов`язки військової служби.

Для застосування спеціального порядку огляду, передбаченого ст.266-1 КУпАП, суд має встановити фактичний зв`язок між діями військовослужбовця в момент виявлення правопорушення та виконанням ним обов`язків військової служби.

Такого фактичного зв`язку у даному випадку судом не встановлено.

Сам факт проходження військової служби не означає, що військовослужбовець звільняється від обов`язку дотримуватися Правил дорожнього руху або може без правових наслідків відмовитися від законно запропонованого огляду.

У цій справі суд виходить із того, що самі заперечення ОСОБА_2 щодо повноважень працівників поліції не є достатньою правовою підставою для невиконання вимоги про проходження огляду. Переконання особи щодо необхідності участі представника Військової служби правопорядку не замінює встановленої законом процедури та не надає водієві права одноосібно визначати, чи підлягає він огляду.

ОСОБА_2 після зупинки транспортного засобу повідомив працівників поліції особисту мету поїздки повернення додому.

Відсутні будь-які документи, які б підтверджували, що транспортний засіб марки (моделі) «Audi A3», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », на момент його зупинки використовувався для виконання конкретного службового завдання військової частини.

Законодавець не встановив правила, відповідно до якого сам факт проходження військової служби виключає застосування загальної процедури, передбаченої ст.266 КУпАП, у будь-якій ситуації керування військовослужбовцем цивільним транспортним засобом.

У цьому контексті показовою є й судова практика, у якій звертається увага на необхідність встановлення конкретних умов, передбачених ст.266-1 КУпАП, а не лише самого факту військового статусу особи. Зокрема, в судових рішеннях наголошується, що спеціальний порядок ст.266-1 пов`язаний із виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби або перебуванням у визначених законом місцях.

У даній конкретній справі не доведено того, що у момент зупинення транспортного засобу ОСОБА_2 виконував обов`язки військової служби.

Такого факту матеріалами справи з необхідною мірою достовірності не підтверджено.

За наведених обставин, присутність представника Військової служби правопорядку під час огляду ОСОБА_2 була не обов`язковою, та дії працівників поліції щодо проведення відповідного огляду були законними.

Щодо вимоги надати документи на спеціальний технічний засіб Драгер

Суд ураховує, що вимога надати документи на спеціальний технічний засіб сама собою не є відмовою від проходження огляду.

Водночас на відеозаписі зафіксовано, що о 04год.01хв. працівник поліції повторно запропонував ОСОБА_2 пройти огляд у присутності представника військової частини. Водій запитав про свідоцтво на прилад, на що поліцейський відповів, що воно є.

Натомість, ОСОБА_2 не вчинив жодних дій щодо ознайомлення з ним та не пройшов огляд.

Зазначений епізод суд також оцінює не ізольовано, а разом із попередніми висловлюваннями водія, неодноразовими пропозиціями пройти огляд та зафіксованим поясненням про свідому відмову від його проходження через незгоду з повноваженнями працівників поліції.

Вимога про надання документів не звільняла водія від обов`язку пройти огляд у встановленому законом порядку.

Щодо рапорту працівника поліції та змісту інших письмових доказів

Посилання захисника на те, що рапорт поліцейського Парчевського А. не містить окремого докладного опису кожного висловлювання водія щодо огляду в закладі охорони здоров`я, не спростовує фактичних обставин, зафіксованих на відеозаписах.

Рапорт, протокол про адміністративне правопорушення та направлення на огляд оцінюються судом у сукупності з іншими матеріалами справи. Відсутність у рапорті дослівного відтворення всіх реплік учасників події не означає, що такі обставини не мали місця, якщо вони підтверджуються безпосередньо дослідженим відеозаписом.

Зіставлення письмових матеріалів із відеозаписами дає змогу перевірити обставини зупинки транспортного засобу, наявність ознак сп`яніння, зміст пропозицій пройти огляд та поведінку водія у відповідь на такі пропозиції.

За таких обставин сам факт неповного відображення окремих деталей у рапорті не є достатньою підставою для висновку про недостовірність усіх зібраних доказів або про відсутність складу адміністративного правопорушення.

Щодо доводів про нероз`яснення порядку проходження огляду та правових наслідків відмови

Доводи захисника про нероз`яснення ОСОБА_2 порядку проходження огляду та правових наслідків відмови спростовуються змістом відеозаписів у частині, в якій на них зафіксовано неодноразові повідомлення про виявлені ознаки можливого сп`яніння, повторні пропозиції пройти огляд та попередження про складення протоколу за статтею 130 КУпАП.

Зокрема, о 03год.32хв. водієві повторно запропоновано пройти огляд за допомогою Драгер або проїхати до закладу охорони здоров`я, о 03год.34хв. повторно запропоновано пройти огляд, а о 03год.35хв. повідомлено про можливість складення протоколу за відмову від його проходження.

Послідовність зазначених дій свідчить про те, що водій був поінформований про зміст вимог працівників поліції та можливі наслідки відмови від проходження огляду.

При цьому оцінка дотримання процесуальних гарантій здійснюється з урахуванням повного змісту відеозаписів і застосовних нормативних вимог. Сам факт того, що водій не погоджувався з повноваженнями поліцейських, не свідчить про те, що йому не було зрозуміло, який саме огляд йому пропонували пройти.

Щодо наявності суперечностей між протоколом, рапортом та відеозаписами

Суд не встановив таких суперечностей між дослідженими матеріалами справи, які самі собою спростовували б факт пропонування ОСОБА_2 пройти огляд або свідчили б про відсутність його відмови.

Протокол про адміністративне правопорушення, рапорт поліцейського, направлення на огляд та відеозаписи підлягають оцінці в сукупності. При цьому безпосередній відеозапис перебігу події дає змогу встановити зміст висловлювань водія, послідовність пропозицій пройти огляд та реакцію на них.

Із наведених матеріалів убачається, що ОСОБА_2 неодноразово пропонували пройти огляд, а його заперечення були пов`язані переважно з переконанням про відсутність у працівників поліції повноважень щодо військовослужбовців. Відеозаписи також містять його пряме висловлювання про свідому відмову від проходження огляду.

Отже, з огляду на сукупність зазначених доказів, суд приходить висновку про наявність у діях ОСОБА_2 ознак правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Таким чином, доводи клопотання захисника адвоката Ольховенко В.Ю. не спростовують обставин, зафіксованих у матеріалах справи, та не підтверджують наявності передбачених пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП підстав для закриття провадження.

Суд виходить із того, що ОСОБА_2 неодноразово пропонувалося пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, йому повідомлялися виявлені ознаки алкогольного сп`яніння та роз`яснювалися наслідки відмови. Його поведінка, зокрема пряме висловлювання про свідому відмову від проходження огляду та пояснення про небажання проходити його через незгоду з повноваженнями працівників поліції, оцінюються судом у сукупності з іншими дослідженими доказами.

Посилання на військовий статус не звільняє особу від виконання встановлених законом обов`язків водія, а заперечення проти повноважень працівників поліції саме собою не усуває юридичного значення відмови від огляду. Водночас правомірність дій поліцейських оцінюється з урахуванням нормативного порядку, який підлягав застосуванню до конкретної ситуації.

За встановлених обставин, суд доходить висновку, що клопотання захисника про закриття провадження у справі щодо ОСОБА_2 на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП задоволенню не підлягає, оскільки наведені в ньому доводи не спростовують установлених обставин правопорушення та не підтверджують відсутності в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України», статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Відповідно до вимог статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Призначаючи адміністративне стягнення ОСОБА_2 суд враховує обставини справи, характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан.

Так, керування транспортним засобом в стані алкогольного чи іншого сп`яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням.

Водій у стані сп`яніння є загрозою для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб, а тому таке правопорушення не може бути визнано малозначним.

Відповідно до положень статті 8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Санкцією частини 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність у виді штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Слід зауважити, що додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, є безальтернативним.

Враховуючи вимоги закону, конкретні обставини справи та особу правопорушника, суд приходить до висновку, що на ОСОБА_2 слід накласти адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Визначена судом міра адміністративного стягнення ОСОБА_2 , буде необхідною і достатньою для попередження його від скоєння нових адміністративних правопорушень.

У відповідності до вимог Закону України «Про судовий збір», з ОСОБА_2 слід стягнути в дохід держави судовий збір.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 130, 221, 283-284, 287, 294 КУпАП, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000грн.00коп. в дохід держави на рахунок (IBAN) UA418999980313080149000002001, отримувач: ГУК у Вінницькій обл./Він.обл/21081300, ЄДРПОУ 37979858, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 665грн.60коп. на номер рахунку (IBAN) UA908999980313111256000026001, отримувач: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, Казначейство України (ЕАП).

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у зазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП, та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги.

Суддя