Решение № 141028323, 29.10.2026, Радивилівський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №559/303/26

Провадження №2/568/363/26

29 жовтня 2026 р. м.Радивилів

Радивилівський районний суд Рівненської області суддя Сільман А.О.

секретар судового засідання Саган В.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали цивільної справи №559/303/26

за позовом Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

АТ "АКЦЕНТ-БАНК" звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути заборгованість за кредитним договором в сумі 10139,50 гривень та судові витрати по справі в розмірі 2662,40 грн..

В обґрунтування позовних вимог вказує, що 10.02.2025 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір.

Позивач зобов`язання по кредитному договору виконав в повному обсязі та надав відповідачу кредитні кошти в сумі 6000 грн., зі сплатою 85% на рік. Однак, відповідач порушив умови договору в частині своєчасної погашення заборгованості по тілу кредиту, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 10139,50 грн., з яких: 6000 грн. тіло кредиту, 3116,71 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 1022,79 грн. заборгованості за пенею.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 11.03.2026 р. для розгляду вказаної позовної заяви визначено суддю Сільман А.О.

Ухвалою від 18.03.2026 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно табелю обліку робочого часу Радивилівського районного суду Рівненської області суддя Сільман А.О. перебувала на лікарняному з 16.04.2026 р. по 11.08.2026 р. та з 01.09.2026 р. по 02.10.2026 р.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору у даній справі, суд враховує наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до АТ «Акцент-Банк» з метою отримання банківських послуг, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в «А-Банку».

10.02.2025 р. між сторонами укладено договір про надання послуги «Швидка готівка» № АВН0СТ155101366457.

Відповідно до умов договору, сума кредиту 6000 грн., строк кредитування 12 місяців з 10.02.2025 р. по 10.02.2026 р. включно. Процентна ставка (фіксована) 85% на рік. Розмір щомісячного платежу 760,08 грн.

Пунктом 8 передбачено, що денна процентна ставка становить 0,14%.

Загальна сума до повернення з урахуванням суми кредиту, відсотків та комісії становить 9120,98 грн. (п. 10).

Відповідно до п.12 заяви про надання послуги «Швидка готівка» та/або Паспорту споживчого кредиту «Швидка готівка» передбачено, що у випадку порушення клієнтом зобов`язань із погашення заборгованості клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,07% (не менше 1 грн) від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки, при цьому пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 (п`ятнадцять) відсотків суми простроченого платежу.

Відповідно до таблиці обчислення загальної вартості кредиту, сторони узгодили повернення кредитних коштів рівними частинами в строк до 09.02.2026 р.

Крім того, 10.02.2025 р. відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка», яким передбачено строк кредитування 12 місяців, тип процентної ставки, загальна вартість кредиту, розмір щомісячного платежу.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору, позивачем перераховано відповідачу кредитні кошти в сумі 6000 грн., що підтверджується меморіальним ордером від 10.02.2025 р. наявним в матеріалах справи.

Однак, відповідач не виконав умови кредитного договору в частині повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами у визначений графіком строк, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором становить 10139,50 грн., з яких: 6000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 3116,71 грн. заборгованість за відсотками, 1022,79 грн. пеня.

Аналізуючи встановлені обставини справи, суд враховує наступні положення чинного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронні довірчі послуги», встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір, паспорт споживчого кредиту, таблицю обчислення вартості кредиту підписано, шляхом накладення електронного підпису, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Після підписання договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у позивача виникло зобов`язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов`язання повернути кредит зі сплатою відсотків у визначений договором строк.

Статтею 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Встановлено, що прийняті на себе зобов`язання за вказаним кредитним договором Банк виконав належним чином, надававши відповідачу кредиті кошти в сумі 6000 грн.

Будь-яких заперечень щодо факту отримання коштів, користування наданими кредитними коштами, тобто, існування між сторонами договірних відносин позичальника і кредитора, відповідач суду не надав.

В матеріалах справи відсутні докази щодо належного виконання відповідачем своїх зобов`язань в частині повернення кредитних коштів у визначений договором строк, а відтак, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість по тілу кредиту в сумі 6000 грн.

Банк пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Сторони узгодили, що позичальник зобов`язується сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 85% на рік. Проценти за користування кредитом сплачуються у складі щомісячного платежу. Розрахунок процентів здійснюється на фактичний залишок заборгованості за кожний календарний день. Пунктом 8 Договору передбачено, що денна процентна ставка становить 0,14%.

Здійснивши розрахунок відсотків, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3116,71 грн. відсотків за період 10.02.2025 р. по 09.02.2026 р.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтями 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Умовами кредитного договору передбачено, що пеня: 0,07%, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконання зобов`язання.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На час розгляду справи в суді положення пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України є чинними. Отже, до спірних правовідносин, які виникли у зв`язку із невиконанням грошових зобов`язань, що випливають із кредитного договору, підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

При цьому, суд не може погодитися з доводами позивача про те, що норми ЦК України в питанні нарахування пені є загальними та поступаються в пріоритеті застосування нормам спеціального законодавства Закону України «Про споживче кредитування», оскільки за змістом ч. 2 ст. 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме ЦК України.

Враховуючи вказане, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 1022,79 грн. пені.

А відтак, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в сумі 9116,7 грн., що складає 89,9 % від заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір за розгляд позовної заяви покладається на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст.263-265,268,273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву АТ «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовільнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «АКЦЕНТ-БАНК» заборгованість за кредитним договором в сумі 9116,7 грн., з яких: 6000 грн. тіла кредиту; 3116,71 грн. заборгованості по процентам.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «АКЦЕНТ-БАНК» 2394 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК» (місцезнаходження 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, Дніпропетровська обл., ЄДРПОУ 14360080)

Відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване ВПО: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Повний текст рішення виготовлений 29.10.2026 року.

Суддя А.О. Сільман