Постановление суда № 141027778, 29.10.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000 адреса для листування:

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607 тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/ Код ЄДРПОУ 03500004

УХВАЛА

про відмову в забезпеченні позову

29.10.2026 Справа № 917/2073/26

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О. М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "ЧБГ" про забезпечення позову до подачі позовної заяви (вх. №2146/26 від 28.10.2026 року)

особи, які можуть отримати статус учасника справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "ЧБГ", вул. Каденюка Леоніда, 34, с. Піски, Миргородський район, Полтавська область, 37233 - позивач,

Фермерське господарство "Еко-Край", вул. Харківська, 11А, с. Засулля, Лубенський район, Полтавська область, 37552 - відповідач,

предмет майбутнього позову - стягнення 8 297 081,29 грн,

ВСТАНОВИВ:

28.10.2026 р. до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "ЧБГ" надійшла заява про забезпечення позову до подання позовної заяви (вх. №2146/26), відповідно до якої останній просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти у національній та іноземній валюті, що належать Фермерському господарству "Еко-Край" (код ЄДРПОУ 40536115; місцезнаходження: вул. Харківська, буд. 11-А, с. Засулля, Лубенський район, Полтавська область, 37552) і знаходяться на всіх рахунках у будь-яких банках, інших фінансових установах та небанківських надавачах платіжних послуг, у тому числі на рахунках, які будуть виявлені під час виконання ухвали та/або відкриті після її постановлення, у межах ціни майбутнього позову - 8 297 081,29 грн, крім коштів, накладення арешту на які заборонено законом.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначає, що 04.01.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма "ЧБГ" (далі - ТОВ Агрофірма "ЧБГ", Заявник, Позикодавець) та Фермерським господарством "Еко-Край" (далі - ФГ "Еко-Край", Боржник, Позичальник) укладено договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги (позики) №4/01/22 ЕК (далі - Договір позики). На виконання правовідносин сторін Заявник у період з 17.01.2022 по 11.08.2023 перерахував на рахунок ФГ "Еко-Край" грошові кошти на загальну суму 23 776 966,29 грн. Фактичний неповернутий залишок перерахованих коштів становить 16 887 712,69 грн. Після 31.12.2025 р. боржник не повернув зазначену заборгованість. ТОВ Агрофірма "ЧБГ" зазначило, що має намір пред`явивти позов до боржника позов про стягнення 8 297 081,29 грн, що були перераховані заявником з 26.12.2022 р. по 11.08.2023 р.

Заявник вказує, що у справі № 917/1614/24 ТОВ Агрофірма "ЧБГ" зверталося до ФГ "Еко-Край" із вимогами про стягнення неповернутого залишку коштів у загальному розмірі 16 887 712,69 грн, інфляційних втрат та 3 % річних. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 03.02.2026 р. позов було задоволено частково. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 03.06.2026 у справі №917/1614/24 рішення Господарського суду Полтавської області від 03.02.2026 скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові. Підставою для відмови стала передчасність звернення з позовом: апеляційний суд виходив із чинності додаткових угод № 1 від 20.12.2022 та №2 від 16.05.2023 та з того, що погоджений сторонами строк повернення позики був продовжений до 31.12.2025, тоді як первісний позов подано 26.09.2024.

Таким чином, процесуальна ситуація після 31.12.2025 є іншою, ніж та, що існувала на момент звернення з первісним позовом. Після 31.12.2025 ФГ "Еко-Край" не повернуло непогашений залишок коштів.

На переконання заявника обставинами, що обґрунтовують ризик утруднення виконання рішення є:

- власна процесуальна позиція ФГ "Еко-Край", що підтверджує повну обізнаність боржника про строк виконання та щонайменше частину неповернутого боргу. Після 31.12.2025 не сплачено жодної гривні у погашення заборгованості. Отже, існує вже реалізований факт ухилення від добровільного виконання після настання строку, а не лише припущення про те, що боржник може не виконати майбутнє рішення;

- наявність інших судових справ щодо стягнення заборгованості з того самого боржника (рішенням від 18.12.2025 р., залишеним в силі апеляційною інстанцією, по справі №917/2108/23 стягнуто 8 977 781,78 грн, що підтверджує тривале невиконання іншого значного грошового зобов`язання; тривале невиконання вищезазначеного зобов`язання зумовило необхідність звернення до суду щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних (рішення від 25.06.2026 р. по справі №917/735/26);

- за відкритими даними фінансової звітності ФГ "Еко-Край" дохід у 2025 році зменшився з 112 192 900 грн у 2024 році до 107 763 700 грн у 2025 році (-3,95 %), а зобов`язання станом на кінець 2025 року становили 90 362 100 грн. Активи водночас становили 190 120 800 грн, чистий прибуток - 25 329 800 грн. Заявник не стверджує про неплатоспроможність Відповідача. Однак балансові активи не тотожні вільним ліквідним коштам, а значний обсяг зобов`язань означає конкуренцію інших грошових вимог за ту саму майнову базу;

- ціна позову (8 297 081,29 грн) є значною;

- об`єктивна можливість боржника вільно розпоряджатися коштами до моменту їх арешту.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову до подачі позовної заяви, господарський суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. ст. 136, 137 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому судових рішень і задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Згідно зі ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020р. у справі №753/22860/17).

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами щодо наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Адекватність (співмірність) заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову необхідно враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, які не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Таким чином, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд, на підставі поданих заявником доказів, має встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову, являються предмет і підстава.

Предметами майбутнього позову ТОВ Агрофірма "ЧБГ" є вимога про стягнення з відповідача 8 297 081,29 грн заборгованості з повернення позики за договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги (позики) №4/01/22 ЕК від 04.01.2022 р.

Враховуючи, що майбутньою вимогою ТОВ Агрофірма "ЧБГ" буде стягнення коштів у розмірі 8 297 081,29 грн, суд доходить висновку, що у випадку задоволення даної вимоги виконання судового рішення буде здійснюватися, в першу чергу, за рахунок грошових коштів, можливість накладення арешту на які передбачена ст. 137 ГПК України.

Разом з тим, особа, яка звертається із заявою про забезпечення позову, зобов`язана належним чином обґрунтувати необхідність застосування відповідних заходів, довівши обставини, з якими пов`язується їх вжиття. Відповідно до вимог ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, така особа повинна подати належні та допустимі докази, що підтверджують існування фактичних обставин, які свідчать про ризик утруднення або унеможливлення виконання судового рішення.

Про наявність таких обставин можуть свідчити, зокрема, дії відповідача, спрямовані на уникнення виконання зобов`язань після звернення позивача до суду: відчуження майна, підготовчі дії до його реалізації, нецільове витрачання коштів, укладення правочинів, що можуть вплинути на можливість виконання рішення тощо. Натомість саме лише припущення щодо потенційної можливості ухилення відповідача від виконання судового рішення без належного його підтвердження доказами не може вважатися достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Такий підхід послідовно відображений у практиці Верховного Суду, зокрема у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, а також у постановах від 16.03.2020 у справі № 916/3245/19, від 16.10.2019 у справі № 904/2285/19 та постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням наданих заявником доказів має пересвідчитися, зокрема, у наявності між сторонами реального спору та існуванні обґрунтованого ризику невиконання або утруднення виконання можливого судового рішення у разі задоволення позову. При цьому суд також повинен встановити обсяг заявлених позовних вимог, дослідити дані щодо сторін спору, а також перевірити відповідність обраного заходу забезпечення позову предмету та характеру позовних вимог.

Зазначений підхід узгоджується з правовими позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, а також у постановах Верховного Суду від 19.07.2024 у справі № 917/1862/21 та від 11.02.2026 у справі № 911/9/24.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову визначається судом у кожній конкретній справі з урахуванням встановлених фактичних обставин та загальних процесуальних передумов застосування відповідних заходів.

Водночас процесуальним законом не встановлено вичерпного переліку доказів, які має надати заявник разом із заявою про забезпечення позову. У зв`язку з цим суд зобов`язаний у кожному випадку оцінювати подані докази на предмет їх належності, допустимості, достовірності та достатності для висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Крім того, для вирішення питання про застосування заходів забезпечення позову істотне значення має правильне визначення предмета спору, оскільки саме він зумовлює зміст та межі можливих заходів забезпечення і їх співвідношення із заявленими позовними вимогами.

Суд враховує правові висновки Верховного Суду, зокрема викладені у справах № 905/448/22 від 03.03.2023, від 06.12.2023 у справі №917/805/23, від 11.10.2023 у справі №916/409/21, від 15.09.2023 у справі №916/2359/23, від 08.08.2023 у справі №922/1344/23, від 27.04.2023 у справі №916/3686/22, від 22.04.2024 у справі №922/3929/23, постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.07.2024 у справі 910/6287/23, від 07.01.2025 у справі № 910/1/21, відповідно до яких у разі подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача у будь-який момент розпоряджатися коштами на рахунках та відчужувати належне йому майно є об`єктивною та очевидною. За таких умов існує ризик утруднення виконання судового рішення у разі його ухвалення на користь позивача. Водночас вимога щодо надання доказів на підтвердження таких загальновідомих і очевидних обставин фактично зводиться до покладення на заявника обов`язку доводити те, що за своєю природою не потребує спеціального доказування. Це свідчить про застосування судом надмірно високого або фактично недосяжного стандарту доказування, що може порушувати баланс інтересів сторін у справі.

При цьому суд наголошує, що універсального підходу до застосування заходів забезпечення позову не існує, оскільки їх застосування або відмова від нього залежить від конкретних обставин кожної справи.

Закон покладає на заявника обов`язок належним чином обґрунтувати підстави, які можуть ускладнити або унеможливити виконання судового рішення чи захист порушених прав. Відповідна правова позиція відображена у постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі №916/143/24 та від 04.10.2024 у справі № 913/289/24.

Саме по собі посилання на можливість ухилення відповідача від виконання рішення без належного обґрунтування є припущенням і не може бути достатньою підставою для задоволення заяви, що узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.

Заходи забезпечення позову спрямовані на запобігання можливим порушенням прав та інтересів і гарантування виконання судового рішення. Водночас заявник має довести наявність підстав для їх застосування, і така вимога не є проявом надмірного формалізму.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за внутрішнім переконанням, досліджуючи їх у сукупності, надаючи оцінку кожному доказу та мотивуючи їх прийняття чи відхилення.

З урахуванням положень ст. 136, 137 ГПК України та практики Верховного Суду, саме на заявника покладається обов`язок доведення обставин, які можуть ускладнити або унеможливити виконання рішення суду.

Заходи забезпечення позову мають відповідати майбутньому предмету спору та заявленим вимогам, щоб не виходити за їх межі та не створювати необґрунтованих обмежень для сторін.

Отже, звертаючись із заявою про забезпечення позову, заявник повинен належним чином обґрунтувати її підстави та надати докази існування відповідних фактичних обставин, з якими пов`язується застосування обраного заходу.

Особа, яка звертається із заявою про забезпечення позову, зобов`язана обґрунтувати причини такого звернення та надати докази фактичних обставин, з якими пов`язується необхідність застосування відповідних заходів. Як встановлено судом, заявник не довів належним чином наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову (див. постанову КГС ВС від 08.10.2025 у справі № 910/6025/25).

Суд зазначає, що посилання заявника на обставини, перелік яких наведено вище, в тому числі на тривалість фактичного неповернення коштів, настання погодженого строку виконання, відсутності будь-якого погашення після його настання та об`єктивної можливості власника вільно розпоряджатися грошовими коштами до моменту виконання майбутнього рішення не може бути достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Судом встановлено, що зі змісту заяви ТОВ Агрофірма "ЧБГ" реальної загрози невиконання чи утруднення виконання майбутнім відповідачем можливого рішення суду про задоволення позову не вбачається.

При цьому суд звертає увагу, що:

- рішення Господарського суду Полтавської області від 25.06.2026 по справі №917/735/26 ще не набрало законної сили (відповідно до ухвали Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2026 р. розгляд справи відкладено на 05.11.2026 року о 10:30 год. https://reyestr.court.gov.ua/Review/139668178);

- рішення суду від 18.12.205 р. у справі №917/2108/23 одразу після набрання ним законної сили було добровільно виконане, що підтверджується копією ухвали Господарського суду Полтавської області від 07.04.2026, відповідно до якої визнано таким, що не підлягає примусовому виконанню наказ від 26.03.2026 на виконання вищезазначених рішення Господарського суду Полтавської області та постанови Східного апеляційного господарського суду у справі №917/2108/23,

що спростовує доводи заявника відносно існування ризиків невиконання майбутнього рішення суду по справі №917/2010/26.

Вчинення ФГ "Еко-Край" дій, що підтверджують можливе ухилення від виконання зобов`язань, заявником не доведено.

Зі змісту заяви вбачається, що ТОВ Агрофірма "ЧБГ" обмежився загальними твердженнями щодо можливості майбутнього відповідача розпоряджатися своїм майном та грошовими коштами, що є властивим для будь-якого суб`єкта господарювання і саме по собі не свідчить про наявність конкретного ризику невиконання судового рішення у даній справі.

У даному випадку заявник не довів наявності реального, а не потенційного ризику утруднення виконання судового рішення, не обґрунтував належним чином необхідність застосування саме запропонованого заходу.

Також суд зазначає, що:

- ухвалою від 02.09.2026 у справі №917/1731/26, залишеною в силі постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.10.2026 р., вже було відмовлено ТОВ АФ "ЧБГ" у задоволенні заяви про забезпечення позову;

- ухвалою Господарського суду Полтавської області від 21.10.2026 у справі №917/2010/26 відмовлено в задоволенні заяви ТОВ Агрофірма "ЧБГ" про забезпечення позову.

Як свідчить зміст поданих заяв у справі № 917/2073/26 (вх. № 2146/26 від 28.10.2026 р.), у справі №917/1731/26 від 31.08.2026 р. та у справі №917/2010/26 від 19.10.2026р., вони стосуються договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги (позики) №4/01/22 ЕК від 04.01.2022 р. та заборгованості в загальному розмірі 16 887 712,69 грн, що утворилась в наслідок невиконання ФГ "Еко-край" умов договору.

Суд зазначає, що сам факт існування спору між сторонами не є підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

За таких умов заявлені заходи забезпечення позову до подачі позову не відповідають вимогам чинного процесуального законодавства, у зв`язку з чим підстави для їх застосування відсутні.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Відповідно до ст.129 ГПК України, судовий збір за подання заяви про забезпечення позову покладається на заявника.

Суд звертає увагу заявника, що у заяві про забезпечення позову заявник пропонував не застосовувати зустрічне забезпечення (п. 6 ч.1 ст.139 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись ст. 136, 137, 140, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "ЧБГ" про забезпечення позову до подачі позовної заяви (вх. №2146/26 від 28.10.2026 року) по справі №917/2073/26.

Ухвала підписана 29.10.2026 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у апеляційному порядку протягом 10 днів з дня підписання (ст.ст.235, 255-256 ГПК України).

Суддя О. М. Тимощенко