Решение № 141027607, 26.10.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2026 Справа № 914/1782/26

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Коксохімічна збагачувальна фабрика «Воскресенська», м. Коростень Житомирської області,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоклаб», м.Львів,

про стягнення 426'519,67 грн. заборгованості.

Суддя Б. Яворський,

при секретарі О.Муравець.

Представники cторін:

від позивача: Є. Фуголь,

від відповідача: не з`явився.

Відводів складу суду сторонами не заявлялося.

Відповідно до ст.222 ГПК України судове засідання проводилося в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку vkz.court.gov.ua.

Суть спору. На розгляд Господарського суду Львівської області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Коксохімічна збагачувальна фабрика «Воскресенська» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоклаб» про стягнення 426'519,67 грн. заборгованості за договором поставки №3001 від 30.01.2026, з яких: 370000,00 грн основний борг, 37405,48 грн пеня, 15373,64 грн інфляційні втрати та 3740,55 грн 3% річних.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 10.06.2026 позовну заяву передано на розгляд судді Б. Яворському.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, суд встановив строк для реалізації учасниками справи процесуальних прав. Ухвала про відкриття провадження у справі та прийняття справи до розгляду була надіслана відповідачу за адресою, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та повернута за закінченням терміну зберігання. Наступні ухвали, які надсилалися відповідачу, також повернулися до суду. Суд враховує, що у разі, якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою, і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua та знаходяться у вільному доступі. За змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Негативні наслідки неодержання звернення до нього за юридичною адресою, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на нього. Подальший хід розгляду справи викладено у відповідних ухвалах суду та протоколах судових засідань.

Ухвалою від 17.08.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 29.09.2026. Ухвалою від 29.09.20226 суд відклав розгляд справи на 26.10.2026.

Представник позивача у судове засідання 26.10.2026 з`явився, позовні вимоги підтримав та просив їх задоволити.

Відповідач участь повноважного представника у судове засідання не забезпечив, із заявами та клопотаннями на адресу суду не звертався.

Аргументи позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив договірні зобов`язання у частині повної оплати поставленого позивачем товару. За неналежне виконання договірних зобов`язань позивачем нараховано 37405,48 грн пені, 15373,64 грн інфляційних втрат та 3740,55 грн 3% річних, які просить стягнути з відповідача.

Аргументи відповідача.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, з заявами та клопотаннями на адресу суду не звертався.

Згідно пункту 1 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Таким чином, оскільки відповідача було повідомлено про дату, час і місце судових засідань на засадах відкритості та гласності судового процесу, сторонам створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами відповідно до приписів ч.9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України, адже відсутні підстави для відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 26.10.2026 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

30 січня 2026 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Коксохімічна збагачувальна фабрика «Воскресенська» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Екоклаб» (покупець) укладено договір поставки № 3001, відповідно до якого на умовах та в порядку, визначеному цим договором, постачальник зобов`язується поставити (передати у власність) покупцю сіль, що іменується далі по тексту «товар», а покупець - прийняти та вчасно оплатити поставлений постачальником товар в погоджені строки та на умовах, викладених в договорі і додатках (специфікаціях) до нього, в кількості, якості, асортименті та за ціною, що визначені в рахунках-фактурах, накладних та/або у додатках, які є невід`ємною частиною цього договору.

Номенклатура товару, його кількість і вартість встановлюються сторонами у письмових додатках до цього договору (п.1.3 договору).

За умовами п.2.1 договору поставка товару здійснюється партіями на підставі додатків, укладених сторонами у письмовій формі з підписом і печаткою (за умови наявності печатки у сторони) уповноваженої особи відповідної сторони. Зобов`язання постачальника по поставці товару в рамках договору виникає після підписання сторонами відповідного додатку до даного договору, у яких сторони фіксують асортимент, кількість та вартість партії товару, транспорт яким поставляється товар та умови поставки (п.2.2).

Пунктом 5.2 договору сторони узгодили, що покупець зобов`язується оплатити товар прямим банківським переказом на умовах 100% попередньої оплати повної вартості партії товару (якщо інше не передбачене сторонами у додатках до даного договору), у тому числі вартість ПДВ, яка зазначена у додатку до цього договору або в рахунках на кожну окрему партію товару, на протязі 5 робочих днів з моменту отримання рахунку-фактури, якщо інше не встановлено відповідним додатком. Інші строки оплати певної партії товару можуть зазначатися сторонами у відповідному додатку до цього договору.

У разі порушення строків оплати, зазначених у п.5.1 цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу (п.6.2 договору).

Відповідно до пункту 7.1 договору цей договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2026 р. включно, а в частині виконання сторонами своїх зобов`язань - до повного їх виконання.

Відповідно п.1 додатку №1 від 30.01.2026 до договору (специфікації) поставка товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах FCA згідно «Інкотермс 2020» (місце поставки склад постачальника).

Позивач зазначає, що на виконання умов укладеного договору було відвантажено відповідачу 151,5 тон солі неденатурованої технічної на суму 447228,00 грн. з ПДВ, що підтверджується: рахунком №3001/2026-3 від 30.01.2026 (виставлений відповідачу 02.02.2026); видатковою накладною №70226-3 від 07.02.2026 та видатковою накладною № 110226-9 від 11.02.2026. Первинні документи підписані сторонами без зауважень, проте відповідач вартість отриманого товару оплатив лише частково, на суму 77228,00 грн, залишок заборгованості відповідача за поставлений товар становить 370000,00 грн. з ПДВ.

Позивач стверджує, що відповідач порушив свої зобов?язання за договором, розрахунки за товар не провів. За неналежне виконання договірних зобов`язань позивачем нараховано 37405,48 грн пені, 15373,64 грн інфляційних втрат та 3740,55 грн 3% річних, які просить стягнути з відповідача.

ОЦІНКА СУДУ.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування.

Згідно з ст.74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно ч.1 ст.16 ЦК України, кожен має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст.626 ЦК України).

Договір, відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору поставки № 3001 від 30.01.2026. Доказів розірвання договору або визнання їйого недійсним матеріали справи не містять.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Позивачем у повному обсязі виконано прийняті на себе зобов`язання.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачу 07.02.2026 та 11.02.2026 був відвантажений товар на загальну суму 447228,00 грн, який ним оплачений лише частково. Вказане свідчить про неналежне виконання договірних зобов`язань зі сторони відповідача. Відтак, вимога про стягнення з відповідача 370000,00 грн заборгованості за договором підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 15373,64 грн інфляційні втрати та 3740,55 грн 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат, що нараховуються на суму боргу, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

За умовами укладеного договору сторони погодили, що оплата за товар здійснюється в 100% попередньої оплати повної вартості партії товару або в рахунках на кожну окрему партію товару, на протязі 5 робочих днів з моменту отримання рахунку-фактури, якщо інше не встановлено відповідним додатком (п.5.2 договору). Рахунок-фактура №3001/2026-3 від 30.01.2026 був виставлений відповідачу 02.02.2026.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якої пов`язано його початок (ст.253 ЦК України)

Перевіривши розрахунок відсотків річних та інфляційних втрат з урахуванням дати прострочення платежу, та враховуючи положення ст.14 ГПК України, суд встановив, що до стягнення з відповідача підлягають заявлені позивачем 15373,64 грн інфляційних втрат, а також 3710,14 грн 3% річних. У задоволенні решти вимог необхідно відмовити.

Щодо вимог позивача про стягнення 37405,48 грн пені, суд враховує таке.

Відповідно до частин 1-3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч.1 ст. 550 Цивільного кодексу України).

Доказів наявності обставин зазначених у ст.617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідачем не подано.

У разі порушення строків оплати, зазначених у п.5.1 цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу (п.6.2 договору).

Здійснивши перевірку розрахунку пені та враховуючи приписи ст.253 ЦК України, суд встановив, що до стягнення з відповідача підлягає 37101,37 грн пені. У задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити.

З урахуванням викладеного суд відзначає правомірність позовних вимог в частині стягнення основного боргу у розмірі 370000,00 грн., інфляційних втрат у розмірі 15373,64 грн., 3% річних у розмірі 3710,14 грн та пені у розмірі 37101,37 грн.

Оскільки відповідач доводів позивача не спростував, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією № 470 від 09.06.2026 на суму 5033,94 грн. За пунктом 2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч.9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Оскільки спір виник з вини відповідача, суд застосовує ч.9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України при розподілі судових витрат і судовий збір у розмірі 5033,94грн покладає на відповідача.

Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 46, 73-80, 123, 126, 129, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоклаб» (79053, м. Львів, вул. Наукова, 10а; ідентифікаційний код 45007294) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коксохімічна збагачувальна фабрика «Воскресенська» (11501, Житомирська область, м. Коростень, вул. Шевченка, 23; ідентифікаційний код 42265561) 370000,00 грн основного боргу, 3710,14 грн 3% річних, 15373,64 грн інфляційних втрат, 37101,37 грн пені та 5033,94 грн. судового збору.

3. У задоволенні решти вимог позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 29.10.2026.

Суддя Яворський Б.І.