Постановление суда № 141026352, 23.10.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

23.10.2026 Справа № 914/3253/26

Господарський суд Львівської області у складі судді Бургарт Т. І., розглянувши

заяву: Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» (пл. Міцкевича, буд. 6/7, м. Львів, код ЄДРПОУ 13804591);

до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоперська компанія «Новий Львів плюс» (вул. Львівське Шосе, буд. 1, м. Миколаїв, Стрийський р-н., Львівська обл.. 81600, код ЄДРПОУ: 44528736)

про видачу судового наказу: щодо стягнення заборгованості у розмірі 60 560, 36 грн., 1 382,41 грн. пені та 266, 24 грн. судового збору

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Адміністративно-технічне управління» звернулося до Господарського суду Львівської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоперська компанія «Новий Львів плюс» заборгованості в сумі в сумі 61 942,77 грн за тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів, з яких з яких 60 560, 36 грн - основний борг, 1 382,41 - пеня.

Заява обґрунтована неналежним виконанням боржником обов`язків щодо оплати за користування місцями для розміщення спеціальних конструкцій. Зокрема, заявник вказує, що між сторонами виникли зобов`язання на підставі Договору № 5 на тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів від 23.04.2026 (надалі Договір).

Відповідно до ч. 2 ст. 154 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України), за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

Розглянувши заяву Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» про видачу судового наказу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на таке.

Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо (ч. 2 ст. 12 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано, зокрема, за вимогою про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (у тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, наказне провадження за своєю процесуальною природою передбачає розгляд вимоги, яка випливає з письмового договору та підтверджується належними доказами її виникнення, розміру і строку виконання, без необхідності вирішення спору щодо змісту та обсягу відповідного грошового зобов`язання.

З наданих документів убачається, що 23.04.2026 Департамент економічного розвитку Львівської міської ради (як Робочий орган), КП «Адміністративно-технічне управління» (як Оператор) та ТОВ «Девелоперська компанія «Новий Львів плюс» (як Розповсюджувач) уклали між собою Договір, предметом якого згідно п. 2.1 є правовідносини щодо встановлення спеціальних конструкцій для розміщення зовнішньої реклами на території Львівської міської територіальної громади, а також надання у тимчасове платне користування місць для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами за адресами і на термін, визначеними у наданих дозволах на розміщення зовнішньої реклами у межах Львівської міської територіальної громади.

Відповідно до п. 4.5 Договору Розповсюджувач здійснює Оператору оплату за користування місцями для розміщення спеціальних конструкцій щомісячно до 25 числа поточного місяця за тарифними ставками, вказаними у додатку до цього договору.

У додатку до Договору вказано, що щомісячний розмір плати за користування місцем визначається через множення базового тарифу на розмір площі місця розташування спеціальної конструкції та величину відношення рекламної площі місця розташування спеціальної конструкції і коригується на рівень інфляції за попередній рік з використанням наступної формули:

С = Бт * Sм * (Sp:Sм)* Кі, де

С щомісячна плата за користуванням місцем, грн.;

Бт базовий тариф;

Sм розмір площі місця розташування, визначений відповідно до п. 32 «Типових правил розміщення зовнішньої реклами», кв. м.;

Sp розмір рекламної площі, кв. м.;

Кі коефіцієнт, що враховує інфляцію за попередні роки;

Звертаючись із заявою про видачу судового наказу, заявник визначив заборгованість за червень-вересень 2026 року виходячи з місячної плати у розмірі 13 797,43 грн, та за травень 2026 року в сумі 5 370,62 грн (загальна сума основного боргу 60 560,36 грн). Відповідні суми також зазначені в Журналі оплати за тимчасове користування місцями для розміщення зовнішньої реклами за січень-жовтень 2026 року.

Водночас із поданих до заяви документів суд не може безспірно встановити правомірність визначення саме такого розміру щомісячної плати.

По-перше, відповідно до п. 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 р. № 2067, площа місця розташування рекламного засобу визначається як сума площі горизонтальної проекції рекламного засобу на це місце та прилеглої ділянки завширшки 0,5 метра за периметром горизонтальної проекції цього засобу. Для неназемного та недахового рекламного засобу площа місця дорівнює площі вертикальної проекції цього засобу на уявну паралельну їй площину.

Заявник не надав розрахунку, що дозволяв би встановити, який саме розмір площі місця розташування він обчислював при визначенні місячної плати у розмірі 13 797,43 грн, та чи відповідає такий розрахунок положенням п. 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 р. № 2067.

По-друге, заявник не надав розрахунку, що дозволяв би встановити, який саме показник інфляції за попередній рік застосовано до визначеної договором місячної плати у розмірі 13 797,43 грн.

Суд наголошує, що саме лише зазначення суми 13 797,43 грн. у Журналах плати за тимчасове користування місцями для розміщення зовнішньої реклами та в статистиці рекламних об`єктів не підтверджує безспірності її визначення, оскільки такі документи не розкривають механізму формування відповідної суми.

При цьому Договір безпосередньо пов`язує розмір плати з установленим ним порядком її розрахунку, а також передбачає її визначення на підставі відповідної формули, відображеної у додатку до Договору.

Таким чином, для встановлення обґрунтованості заявленої до стягнення суми основного боргу необхідно дослідити та оцінити порядок визначення розміру плати за 2026 рік, правильність застосування передбаченого Договором механізму її нарахування та коригування на рівень інфляції.

Наведене свідчить про те, що подані документи не підтверджують в повному обсязі безспірність заявленої до стягнення суми боргу.

За таких обставин суд позбавлений можливості в межах наказного провадження надати належну оцінку доводам заявника щодо правильності визначення розміру грошового зобов`язання, оскільки це потребує встановлення та оцінки обставин, пов`язаних із формуванням ціни (розміру плати) за договором.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам ст. 148 цього Кодексу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимога КП «Адміністративно-технічне управління» не відповідає характеру вимоги, яка може бути розглянута в порядку наказного провадження, оскільки подані документи не дають можливості безспірно встановити розмір грошового зобов`язання боржника, не містять належного підтвердження складових, з яких сформовано заявлену до стягнення плату за Договором, зокрема розміру її інфляційного коригування та інших складових ціни.

Наведені висновки застосовуються також до вимоги заявника про стягнення пені, оскільки ця вимога є похідною від вимоги про стягнення основної заборгованості: підставою для її нарахування є прострочення виконання саме того грошового зобов`язання, розмір якого заявник визначив як основний борг. Правильність визначення розміру пені безпосередньо залежить від встановлення розміру основного грошового зобов`язання, строків його виконання та періоду прострочення. За відсутності належного документального підтвердження розміру основної заборгованості суд позбавлений можливості встановити і безспірність нарахованої на неї пені.

Окрім цього, відповідно до ч. 7 ст. 150 ГПК України у разі зазначення в заяві про видачу судового наказу реквізитів рахунку заявника в банку, небанківському надавачі платіжних послуг до заяви додається документ, що підтверджує наявність такого рахунку. Заявник у заяві про видачу судового наказу зазначив реквізитів рахунку заявника в банку, однак всупереч ч. 7 ст. 150 ГПК України не долучив до заяви документ, що підтверджує наявність такого рахунку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ГПК України суддя також відмовляє у видачі судового наказу якщо заяву подано з порушеннями вимог ст. 150 цього Кодексу.

Керуючись ст. 147-148, 152, 153, 234 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Комунальному підприємству «Адміністративно-технічне управління» у видачі судового наказу за поданою заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоперська компанія «Новий Львів плюс» заборгованості в сумі 61 942,77 грн.

2. Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст. 254-257 ГПК України.

Суддя Бургарт Т.І.