Решение № 141025925, 29.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.10.2026Справа № 910/10016/26

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "Григорівське" (67550, Одеська область, Одеський район, село Булдинка, вулиця Лиманна, будинок 14)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія Зерносервіс" (04052, місто Київ, вулиця Глибочицька, будинок 32Б офіс 11)

про стягнення 379 799 грн 51 коп.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

11.08.2026 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного підприємства "Григорівське" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія Зерносервіс" про стягнення 379 799 грн 51 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору поставки від 26.08.2025 № 3С-0001261 не виконав взяті на себе зобов`язання з поставки оплаченого товару, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість з повернення сплаченої суми попередньої оплати в розмірі 166 125 грн 00 коп. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором позивачем нараховано 209 317 грн 50 коп. пені та 4 357 грн 01 коп. 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2026 відкрито провадження у справі 910/10016/26, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

18.08.2026 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява на викоання ухвали суду.

09.09.2026 на адресу Господарського суду міста Києва повернулося поштове відправлення за № R067267367784, яким на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (04052, місто Київ, вулиця Глибочицька, будинок 32Б офіс 11), було направлено ухвалу від 14.08.2026. Як вбачається з витягу з сайту https://track.ukrposhta.ua/, за номером рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № R067267367784, відправлення повернуто відправнику 07.09.2026, у зв`язку з тим, що одержувач відсутній за вказаною адресою.

Відповідно до частин 2, 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 14.08.2026 вручена відповідачу 07.09.2026.

Станом на 29.10.2026 відповідачем вимог ухвали суду від 14.08.2026, зокрема щодо подання відзиву на позов, не виконано.

З огляду на вищевикладене, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія Зерносервіс" не скористалося наданими їй процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

26.08.2025 між Приватним підприємством "Григорівське" (покупець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія Зерносервіс" (постачальник за договором, відповідач у справі) було укладено договір поставки № 3С-0001261 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити покупцеві мінералі добрива, номенклатура, обсяги, строк поставки та ціна яких вказані у специфікаціях, доданих до цього договору які є його невід`ємними частинами, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити поставлений товар.

Згідно пункту 2.1 договору поставка товару здійснюється на умовах DDP відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року) "Інкотермс-2000" із покладанням на постачальника додаткового обов`язку розвантаження товару та обов`язку нести всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту підписання сторонами видаткової накладної.

Товар відпускається за фактом зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника (пункт 3.4 договору).

У відповідності до пункту 4.1 договору ціна товару узгоджується сторонами в специфікаціях та оплачується згідно виставленого рахунку. Ціна договору визначається сумою укладених сторонами специфікацій.

Пунктом 4.3 договору визначено, що оплата товару, що поставляється, здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на умовах 30% попередньої оплати, та післяплата 70%, з можливістю відтермінування платежу протягом 12 календарних місяців з дати заключення договору, відсоткова ставка на період відтермінування становить 0%.

Відповідно до пункту 9.1. договору цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Як додаток до договору поставки від 26.08.2025 № 3С-0001261 сторонами підписано специфікацію № 1 згідно рахунку фактури № 3С-0001261 від 26.08.2025, відповідно до якої сторонами погоджено поставку 25 000 кг селітри аміачної №34.4 % вир. Казахстан, а також визначено, що:

- оплата товару, що поставляється, здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на умовах 30% попередньої оплати, та післяплата 70% з можливістю відтермінування платежу протягом 12 календарних місяців з дати заключення договору, відсоткова ставка на період відтермінування становить 0%.

- доставка відбувається за рахунок та силами продавця;

- адреса доставки: Одеська обл., Одеський р-н., с. Григорівка;

- строки поставки: протягом трьох днів після запиту покупця.

Як вбачається з матеріалів справи на виконання умов договору поставки від 26.08.2025 № 3С-0001261 позивачем відповідно до платіжної інструкції від 28.08.2025 № 877 (#2013838886816) було перераховано на розрахунковий рахунок відповідача кошти у сумі 166 125 грн 00 коп. з призначенням платежу: "плата за селітру аміачну, згідно рах. № 3С-0001261 від 26.08.2025 у т.ч. ПДВ 20.00% - 27687.50.".

В обґрунтування заявлених вимог, позивач зазначає, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору поставки від 26.08.2025 № 3С-0001261 не виконав взяті на себе зобов`язання щодо поставки товару, у зв`язку з чим у відповідача виник обов`язок з повернення суми попередньої оплати у розмірі 166 125 грн 00 коп. Крім того, у зв`язку з не виконанням зобов`язань позивачем нараховано пеню за порушення строку поставки товару за 180 днів у розмірі 209 317 грн 50 коп., а також, 4 357 грн 01 коп. 3 % річних, нарахованих за порушення терміну повернення суми попередньої оплати за загальний період прострочення з 05.09.2025 по 20.07.2026.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладених між позивачем та відповідачем договорів, суд дійшов висновку, що дані правочини за своєю правовою природою є договорами купівлі-продажу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Статтею 670 Цивільного кодексу України врегульовано правові наслідки порушення умови договору щодо кількості товару, а саме встановлено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до частини 3 статті 612 Цивільного кодексу України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитись від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19, Верховного Суду від 16.09.2022 у справі №913/703/20).

06.05.2026 позивачем на адресу відповідача направлено претензію-вимогу вих.06/06/2026 від 06.05.2026 щодо добровільного повернення попередньої оплати.

Доказів задоволення відповідачем зазначеної претензії та повернення грошових коштів (передоплати) позивачу, як і належних та допустимих доказів здійснення поставки товару на зазначену суму, оформлених у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", суду не надано.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов`язань щодо поставки товару, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів поставки товару або повернення сплачених позивачем коштів відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 166 125 грн 00 коп. боргу за непоставлений товар (попередньої оплати) підлягають задоволенню.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача пені за порушення строку поставки товару за 180 днів у розмірі 209 317 грн 50 коп., та 4 357 грн 01 коп. 3 % річних, нарахованих за порушення терміну повернення суми попередньої оплати загальний період прострочення з 05.09.2025 по 20.07.2026, суд зазначає наступне.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності з частинами 1, 4 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з пунктом 8.3 договору у разі несвоєчасної поставки товару постачальник сплачує покупцеві пеню у розмірі 0,7% від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожний день затримки його поставки.

Як вже зазначалося вище, у відповідності до пункту 1.4 Специфікації № 1 до договору поставки від 26.08.2025 № 3С-0001261 договору сторонами погоджено строки поставки товару протягом трьох днів після запиту покупця.

Статтею 689 Цивільного кодексу України встановлено обов`язок покупця щодо прийняття товару, зокрема, покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Тобто, договір купівлі-продажу є взаємно зобов`язуючим та кожна зі сторін договору наділена взаємними правами та обов`язками.

Зокрема, як випливає зі змісту вказаних статей, покупець для виконання постачальником обов`язку із передачі товару, відповідно до правовідносин, що фактично склалися між сторонами, зобов`язаний був забезпечити надання запиту на поставку товару.

Проте, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як зобов`язана сторона укладеного договору постачання, вчиняв необхідні дії для належного виконання досягнутих між сторонами домовленостей, зокрема, позивачем не надано належних та допустимих доказів ні звернення до відповідача з вимогами про поставку товару, ні відмови відповідача у передачі товару.

Таким чином, позивачем не надано доказів на підтвердження відповідних обставин стосовно вчинення саме позивачем дій, спрямованих на отримання товару, а отже і доказів на підтвердження факту порушення відповідачем зобов`язань з поставки товару.

Враховуючи вищевикладене, а також зважаючи на відсутність у матеріалах справи доказів прострочення виконання відповідачем як постачальником зобов`язань щодо передачі товару позивачеві, суд дійшов висновку, що при розгляді даної справи не встановлено прострочення відповідачем терміну передачі товару, відповідно, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 209 317 грн 50 коп. пені за прострочення відповідачем терміну передачі товару, визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

За змістом статей 509, 524, 533-535 та статті 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Слід зазначити, що стаття 625 розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги п`ятої Цивільного кодексу України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Приписи розділу І книги п`ятої Цивільного кодексу України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, у тому числі як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги п`ятої Цивільного кодексу України), так і на недоговірні зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги п`ятої цього Кодексу).

При цьому, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі частини другої статті 693 Цивільного кодексу України. З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія положень частини другої статті 625 Цивільного кодексу України. Аналогічні висновки викладені у постанові ВП ВС від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 (Провадження № 12-42гс20).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2022 у справі № 902/186/21 зазначав, що за змістом статті 625 Цивільного кодексу України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума інфляційних втрат та 3 % річних від несплаченої (неповернутої) суми попередньої оплати є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

Дії відповідача щодо неповернення коштів на вимогу позивача є порушенням вимог чинного законодавства, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Тобто визначаючи розмір заборгованості за договором, зокрема, в частині процентів річних суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення 3 % річних судом встановлено, що розмір 3 % річних, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства, з урахуванням визначеного позивачем періоду прострочення, а саме за період з 05.09.2025 по 20.07.2026, становить 4 355 грн 66 коп. 3 % річних, а отже є меншими, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3 % річних підлягають частковому задоволенню в сумі, визначеній судом

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтями 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія зерносервіс" (04052, місто Київ, вулиця Глибочицька, будинок 32Б офіс 11, ідентифікаційний код 44817919) на користь Приватного підприємства "Григорівське" (67550, Одеська область, Одеський район, село Булдинка, вулиця Лиманна, будинок 14, ідентифікаційний код 33663299) 166 125 (сто шістдесят шість тисяч сто двадцять п`ять) грн 00 коп. заборгованості, 4 355 (чотири тисячі триста п`ятдесят п`ять) грн 66 коп. 3 % річних та 2 557 (дві тисячі п`ятсот п`ятдесят сім) грн 21 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Н.Плотницька