Решение № 141025836, 29.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2026Справа № 910/16470/25

За позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"

до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

без повідомлення (виклику) учасників судового процесу

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (далі - ДПЗД "Укрінтеренерго", позивач) до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПрАТ "НЕК "Укренерго", відповідач) про стягнення 13 454,82 грн. за договором про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором в частині своєчасної та повної сплати вартості поставленої позивачем електроенергії як постачальником «останньої надії», у зв`язку з чим у відповідача виникала заборгованість.

У позові ДПЗД «Укрінтеренерго» просить стягнути з відповідача заборгованість за спожиту електричну енергію за січень - лютий 2019 в сумі 4 678,59 грн, інфляційні втрати в сумі 4 093,71 грн та 15% річних у сумі 4 682,52 грн, що разом складає 13 454,82 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

18.02.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечує, посилаючись на те, що заборгованість за спожиту електроенергію постачальником «останньої надії» за період січень-лютий 2019 року відсутня, оскільки за результатами переговорної процедури закупівлі між НЕК «Укренерго» та ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» було укладено договір про постачання електричної енергії від 15.01.2019 для потреб Південної ЕС, а тому фактичне постачання здійснювалося самим нею, отже, вважає, що у відповідача не виникло жодних зобов`язань перед позивачем.

Крім того, у п. 1 прохальної частини відзиву на позовну заяву відповідач просить визнати поважними причини пропуску строку на подання відзиву та поновити зазначений строк, посилаючись на масовані ракетні обстріли об`єктів енергетичної інфраструктури, тривалі відключення електроенергії, а також перебування представника відповідача на лікарняному, що позбавило можливості своєчасно подати відзив на позовну заяву у справі № 910/16470/25.

Суд, враховуючи наведені відповідачем обставини на підтвердження поважності причин пропуску строку на подання відзиву на позовну заяву, приймаючи до уваги положення ст. 119 ГПК України, вважає за можливе поновити пропущений строк для подання відзиву на позовну заяву.

23.02.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній заперечує проти доводів відповідача та наполягає на задоволенні позовних вимог, зазнаючи, що акт прийняття-передавання від 28.02.2019 не підписаний та не засвідчений печаткою ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія», рахунки на оплату відповідачу не надавалися, а з наданої інформації про рух коштів неможливо встановити за якими саме рахунками здійснювалась оплата.

23.02.2026 від позивача надійшло клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Акціонерне товариство «Миколаївобленерго».

05.06.2026 від відповідача надійшло заперечення на клопотання позивача про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Акціонерне товариство «Миколаївобленерго».

Щодо вказаного клопотання позивача про залучення третьої особи суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права та обов`язки, встановлені статтею 42 цього Кодексу. Вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не тягне за собою розгляду справи спочатку.

Розглянувши клопотання Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", суд не вбачає достатньо правових підстав для його задоволення, оскільки рішення у цій справі безпосередньо не може вплинути на права або обов`язки АТ «Миколаївобленерго».

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 1023-р від 12.12.2018 Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» визначено постачальником "останньої надії", яке діє на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої за постановою НКРЕКП № 1344 від 06.11.2018.

Відповідно до ч. 6 статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник "останньої надії" оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання положень ч. 11 ст. 64 вищевказаного Закону ДПЗД «Укрінтеренерго», як постачальник «останньої надії», на своєму офіційному вебсайті у мережі Інтернет за адресою https://uie.kiev.ua/ розмістив публічну оферту: Порядок приєднання до умов договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»; додаток 1 до договору «Комерційна пропозиція № 1 для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії»; порядок формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії» та ін. Оновлені редакції зазначених документів також публікуються позивачем на вказаному ресурсі у мережі Інтернет.

Частиною восьмою ст. 64 наведеного закону встановлено, що постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу. Відповідно до ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Отже, договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» є публічним договором приєднання, який укладається на підставі дій споживача - споживання електричної енергії без договору з іншим електропостачальником, тобто споживач безакцептно приймає умови договору. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 20.09.2021 у справі № 910/8958/20, від 04.04.2023 у справі № 905/1791/21, від 12.11.2024 у справі № 910/14138/22 та від 02.10.2024 у справі № 910/3532/23.

Відповідно до отриманої від Акціонерного товариства «Миколаївобленерго» інформації ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» приєдналося до публічного договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» шляхом фактичного споживання електроенергії поставленої постачальником «останньої надії» на умовах, зазначених цим договором.

Таким чином судом встановлено, що між ДПЗД «Укрінтеренерго» та ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» був укладений договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».

Згідно з п. 1.2 договору умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджені постановою Національною комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів України.

Відповідно до п. 5.1 договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», яка є додатком до договору.

Згідно з п. 5.2 договору спосіб визначення ціни (тарифу) за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни за електричну енергію. Ціна (тариф) на електричну енергію визначається постачальником, що формується ним відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором (пункт 5.3 договору).

Відповідно до п. 5.10 договору оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 5.8 договору).

Згідно з п. 6.2 договору споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.

Цей договір приєднання набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії - його дія не може перевищувати 90 календарних днів (п. 13.1).

Додаток № 1 до договору містить комерційну пропозицію № 2 від 27.12.2018 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії".

Відповідно до п. 4 комерційної пропозиції споживач сплачує 100% від орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку. Орієнтовна вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих постачальником від оператора системи розподілу (передачі). Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ. Акт купівлі-продажу електричної енергії складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії споживачем. Обсяг фактично спожитої електричної енергії споживачем визначається ОС.

Відповідно до ч. 1 статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України (чинного на час спірних правовідносин) передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електроенергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Частинами 6, 7 статті 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до ч. 2 статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Згідно з частиною 3 статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач зобов`язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору, на підставі звітів ОСР щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії споживача у період з січня 2019 року по лютий 2019 року ДПЗД «Укрінтеренерго» виставило споживачу наступні рахунки та акти:

- за січень 2019 року - рахунок № 000000100227/12/001/04008 від 13.02.2019 та акт купівлі-продажу електричної енергії № 001082 від 31.01.2019 на суму 4 349,11 грн з обсягом споживання 1 320 кВт*год;

- за лютий 2019 року - рахунок № 000000100227/12/002/04952 від 05.03.2019 та акт купівлі-продажу електричної енергії № 001318 від 28.02.2019 на суму 329,48 грн з обсягом споживання 100 кВт*год.

Вказані акти та рахунки були складені на виконання публічного договору постачання електроенергії постачальником «останньої надії» і направлені на офіційну адресу відповідача рекомендованими поштовими відправленнями (№ 0100108982947) та були отримані останнім.

Таким чином судом встановлено, що загальна сума вартості поставленої позивачем електроенергії у вказаний період склала 4 678,59 грн.

Отже судом встановлено, що у відповідача виникла заборгованість з оплати поставленої позивачем електроенергії як постачальником «останньої надії» в сумі 4 678,59 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив відповідачу претензію № 44/11-000716 від 28.08.2019 з вимогою про сплату заборгованості, яка ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» була залишена без відповіді та задоволення.

Заперечення відповідача про відсутність заборгованості за спожиту електроенергію перед постачальником «останньої надії» у період січень-лютий 2019 року з посиланням на укладення Договору про постачання електричної енергії від 15.01.2019 з ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» для потреб Південної ЕС суд відхиляє з огляду на наступне.

Як вже зазначалося, відповідно до ч. 6, 8 ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» договір постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» є публічним договором приєднання, який вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Матеріали справи свідчать, що у січні 2019 року та лютому 2019 року відбувся фактичний корисний відпуск електричної енергії об`єктам відповідача саме постачальником «останньої надії» - ДПЗД «Укрінтеренерго». Відтак, у вказаний період між сторонами у справі виникли договірні відносини за публічним договором приєднання про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».

Крім того, суд відхиляє доводи відповідача про те, що з наданих йому рахунків та актів купівлі-продажу електричної енергії неможливо встановити підстави виникнення заборгованості, оскільки вказані первинні документи містять посилання на розрахунковий період, обсяги споживання, складені на виконання умов публічного договору постачання електроенергії постачальником «останньої надії», які направлялися на офіційну адресу відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525, 526 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, оскільки на час розгляду справи відповідач доказів повної оплати вартості поставленої електроенергії не надав, доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» заборгованості в сумі 4 678,59 грн є правомірними та обґрунтованими.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати в сумі 4 093,71 грн та 15% річних у сумі 4 682,52 грн.

Відповідно до правових позицій Верховного Суду інфляційні втрати та відсотки річних не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку із знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та користування цими коштами (висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, від 22.02.2022 у справі № 924/441/20).

Так, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас згідно з п. 7.4 комерційної пропозиції споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також п`ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Отже, нарахування інфляційних витрат та 15% річних було передбачено у договорі (комерційній пропозиції, що є додатком 1 до договору), при цьому сторони визначили розмір річних більший, ніж вказаний у ст. 625 ЦК України.

За таких обставин, зважаючи на встановлене судом прострочення відповідачем грошового зобов`язання, вимоги про стягнення інфляційних втрат та процентів річних є такими, що заявлені правомірно.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення матеріальних втрат, суд дійшов висновку, що відповідні нарахування позивачем були здійснені правильно, сума інфляційних втрат складає 4 093,71 грн та 15% річних становить 4 682,52 грн.

За таких обставин позовні вимоги ДПЗД «Укрінтеренерго» підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі задоволення позову витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, будинок 25, ідентифікаційний код 00100227) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85, ідентифікаційний код 19480600) заборгованість за поставлену електричну енергію в сумі 4 678 (чотири тисячі шістсот сімдесят вісім) грн. 59 коп., інфляційні втрати в сумі 4 093 (чотири тисячі дев`яносто три) грн. 71 коп., 15 % річних у сумі 4 682 (чотири тисячі шістсот вісімдесят дві) грн. 52 коп., та судовий збір у сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 29 жовтня 2026.

Суддя О.В. Котков