Решение № 141025702, 20.10.2026, Господарський суд Запорізької області

Єдиний державний реєстр судових рішень

номер провадження справи 17/90/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2026 Справа № 908/1369/26

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Корсуна В.Л., при секретарі судового засідання Станіщуку Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 908/1369/26

за позовною заявою: державного підприємства Міністерства оборони України Агенція оборонних закупівель, 04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю МІК, 69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 69А

про стягнення 238 064,88 грн

У судовому засіданні приймали участь:

від позивача: Зінченко І.О., довіреність від 19.06.26 № 158-Д (в режимі в/конференції)

від відповідача: Капуста А.В., ордер серія АР № 1274880 від 29.01.26 (в режимі в/конференції)

СУТЬ СПОРУ:

05.06.26 до Господарського суду Запорізької області в системі Електронний суд надійшла позовна заява за вих. від 05.06.26 державного підприємства Міністерства оборони України Агенція оборонних закупівель (далі ДП Агенція оборонних закупівель) до товариства з обмеженою відповідальністю МІК (надалі ТОВ МІК) про стягнення штрафних санкцій згідно державного контракту (договору) про закупівлю від 30.01.25 № 581/01-25-РМ у вигляді штрафних санкцій у розмірі 238 064,88 грн, з яких: 83 365,68 грн - пеня та 154 699,20 грн штрафу.

05.06.26 автоматизованою системою документообігу суду здійснено автоматичний розподіл справи № 908/1369/26 між суддями, яку передано на розгляд судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 10.06.26 судом позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1369/26 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи.

23.06.26 до суду в системі Електронний суд надійшов відзив за вих. від 23.06.26 на позовну заяву (зареєстровано канцелярією суду та передано судді 24.06.26), в якому представник відповідача просить суд відмовити у задоволені позову та зменшити заявлений до стягнення позивачем розмір пені на 90 %.

25.06.26 до суду в системі Електронний суд надійшла відповідь за вих. від 25.06.26 на відзив, в якій представник позивача заперечив (ла) проти доводів представника відповідача викладених у відзиві за вих. від 23.06.26 на позовну заву та просив (ла) суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою від 10.08.26 судом вирішено:

1. Розгляд справи № 908/1369/26 здійснювати за правилами загального позовного провадження.

2. Розпочати провадження у справі № 908/1369/26 в порядку загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження.

3. Підготовче судове засідання призначити на 01.09.26 о/об 11 год. 00 хв.

12.08.26 до суду в системі Електронний суд від представника відповідача надійшли додаткові пояснення разом з виконанням вимог п. 5 резолютивної частини ухвали суду від 10.06.26 (щодо надання до суду всього листування між сторонами у цій справі по суті спору з доказами його направлення однією стороною та отримання іншою). Одним із додатків до вказаних пояснень міститься постанова суду касаційної інстанції від 08.07.26 у справі № 908/3309/25.

13.08.26 до суду в системі Електронний суд від представника позивача надійшла заява з проханням забезпечити участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції у справі № 908/1369/26 поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 21.08.26 судом задоволено частково заяву представника позивача (сформовану в системі Електронний суд 13.08.26) про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції у справі № 908/1369/26 поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, з підстав викладених в тексті такої ухвали.

27.08.26 до суду в системі Електронний суд від представника відповідача надійшла заява (додаткові пояснення).

Також, 27.08.26 до суду в системі Електронний суд від представника відповідача надійшло клопотання з проханням надати можливість участі у судовому засіданні, призначеному на 01.09.26 об 11 год. 00 хв. в режимі відеоконференції у справі № 908/1369/26 поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвало від 28.08.26 судом задоволено клопотання представника відповідача (сформоване в системі Електронний суд 27.08.26) про участь у судовому засіданні 01.09.26 об 11 год. 00 хв. в режимі відеоконференції у цій справі поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

В засіданні 01.09.26 судом прийнято до розгляду відзив відповідача (сформований в системі Електронний суд 23.06.26) на позовну заяву та відповідь позивача (сформовану в системі Електронний суд 25.06.26) на відзив.

Представник позивача в засіданні 01.09.26 усно заперечив (ла) проти долучення до матеріалів цієї справи постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.07.26 у справі № 908/3309/25. Крім того, на питання головуючого в частині обґрунтувань такого заперечення, заявив (ла) усне клопотання про відкладення (перенесення) підготовчого засідання на іншу дату для надання письмових заперечень (пояснень).

Ухвалою від 01.09.26 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання у справі № 908/1369/26 на 08.09.26 о 09 год. 30 хв.

03.09.26 до суду в системі Електронний суд від представника позивача надійшли заперечення з проханням відмовити у долученні до матеріалів справи копії постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.07.26 по справі № 908/3309/25 (з посиланням на те, що вказану справу було розглянуто у закритому судовому засіданні …).

Також, 03.09.26 до суду в системі Електронний суд від представника позивача надійшли заперечення з проханням залишити без задоволення заяву відповідача про застосування позовної давності.

04.09.26 до суду в системі Електронний суд від представника відповідача надійшла заява на заперечення позивача щодо долучення документів, що розглядались в закритому судовому засіданні.

В засіданні 08.09.26 суд з`ясувавши думку представників сторін, долучив до матеріалів справи:

- додаткові пояснення відповідача від 12.08.26 та від 27.08.26,

- заперечення позивача (сформовані в системі Електронний суд 03.09.26) (щодо долучення документів до матеріалів справи, що розглядалась у закритому судовому засіданні);

- заперечення позивача (сформовані в системі Електронний суд 03.09.26) щодо заяви відповідача про застосування позовної давності до позовної заяви про стягнення штрафних санкцій за державним контрактом (договором) № 581/01-25-РМ від 30.01.25;

- копію постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.07.26 по справі № 908/3309/25.

Долучаючи зазначену вище копію постанови від 08.07.26 по справі № 908/3309/25 суд виходив з того, що позивач на питання головуючого не навів суду належних та достатніх обґрунтувань (із посиланням на норми матеріального чи процесуального права), які б у чітко визначений відповідним законом (кодексом) спосіб позбавляли права суд долучити до матеріалів справи ту чи іншу постанову суду касаційної інстанції (до кола яких відноситься і постанова Касаційного господарського суду від 08.07.26 по справі № 908/3309/25).

Тим більше, з урахуванням вимог ч. 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів, а також ч. 4 ст. 236 ГПК України в частині того, що … при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду ...

При цьому, місцевим господарським судом, через необґрунтованість, відхилено твердження представника позивача з посиланням на Закон України Про доступ до судових рішень (у даному випадку на ст.ст. 2, 4, п. 4 ч. 1 ст. 7 вказаного Закону).

Крім того, в засіданні 08.09.26 судом з`ясовано положення ст. ст. 182, 185 ГПК України та повноту виконання запропонованих вимог, викладених в ухвалі суду про відкриття провадження у даній справі.

Представниками сторін повідомлено суду, що до матеріалів справи надані всі документи, необхідні для вирішення даної справи по суті спору.

Ухвалою від 08.09.26 судом закрито підготовче провадження у справі № 908/1369/26 та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.09.26 о 14 год. 30 хв.

Крім того, представники сторін в засіданні 08.09.26 заявили усні клопотання про участь у судовому засіданні 21.09.26 о 14 год. 30 хв. в режимі відеоконференції у цій справі. Судом задоволено усні клопотання представників сторін про участь у судовому засіданні 21.09.26 о 14 год. 30 хв. в режимі відеоконференції у справі № 908/1369/26.

В судовому засіданні 21.09.26 судом розпочато розгляд справи по суті.

В судовому засіданні 21.09.26 представники сторін надали усні пояснення на питання суду (головуючого), які виникли в розгляді справи по суті.

Судом оголошено перерву в розгляді справи по суті до 07.10.26 о 10 год. 30 хв.

Представники сторін в засіданні 21.09.26 заявили усні клопотання про участь у судовому засіданні 07.10.26 о 10 год. 30 хв. в режимі відеоконференції у цій справі. Судом задоволено усні клопотання представників сторін про участь у судовому засіданні 07.10.26 о 10 год. 30 хв. в режимі відеоконференції у справі № 908/1369/26.

В судовому засіданні 07.10.26 представники сторін надали усні пояснення на питання суду (головуючого), які виникли в розгляді справи по суті.

В засіданні 07.10.26 завершено стадію з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами, суд перейшов до судових дебатів.

Враховуючи положення ст. 219 ГПК України, судом оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та ухвалою суду від 07.10.26 відкладено ухвалення та проголошення судового рішення на 20.10.26 о 09 год. 45 хв.

Представники сторін в засіданні 07.10.26 заявили усні клопотання про участь у судовому засіданні 20.10.26 о 09 год. 45 хв. в режимі відеоконференції у цій справі. Судом задоволено усні клопотання представників сторін про участь у судовому засіданні 20.10.26 о 09 год. 45 хв. в режимі відеоконференції у справі № 908/1369/26.

У засіданні 20.10.26, на підставі ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач, в особі уповноваженого представника, в судових засіданнях заявлені позовні вимоги підтримав (ла) у повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві за вих. від 05.06.26, у відповіді за вих. від 25.06.26 на відзив та у запереченнях на клопотання (заяву) за вих. від 03.09.26. Просив (ла) суд стягнути з відповідача на користь позивача штрафні санкції (неустойку) згідно державного контракту (договору) про закупівлю від 30.01.25 № 581/01-25-РМ у вигляді штрафних санкцій у розмірі 238 064,88 грн, а саме: 83 365,68 грн пені та 154 699,20 грн штрафу.

Відповідач, в особі уповноваженого представника, в судових засіданнях заперечив проти позову з підстав викладених у: відзиві за вих. від 23.06.26 на позовну заяву; додаткових поясненнях за вих. від 12.08.26 та у заяві за вих. від 27.08.26. Просив суд у випадку задоволення позовних вимог зменшити заявлений до стягнення позивачем розмір неустойки на 90 %.

З урахуванням дії режиму воєнного стану, повітряними тривогами в м. Запоріжжі, а також наявними випадками відключеннями будівлі суду від електропостачання, в Господарському суді Запорізької області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, з метою забезпечення учасників справи правом на належний судовий захист, справу розглянуто у розумні строки враховуючи вищевказані обставини та факти.

При цьому, судом враховано, що:

- у відповідності до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається;

- станом на час прийняття та підписання процесуального рішення у цій справі по суті спору бойові дії ведуться на території Запорізької області, а не в місті Запоріжжя;

- прийом документів Господарським судом Запорізької області здійснюється в паперовому та електронному вигляді;

- сторони по справі користуючись правами визначеними ст. ст. 42, 46 ГПК України, вправі клопотати та подавати заяви у справі як в паперовому, так і в електронному вигляді.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

30.01.25 між державним підприємством Міністерства оборони України Державний оператор тилу (Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю МІК (Постачальник) укладено державний контракт (Договір) про закупівлю № 581/01-25-РМ (Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Постачальник зобов`язується поставити Замовнику «Чохол для шолома бойового балістичного, тип 1, вид 1, тканина № 1 (тип 3, клас 8) (ДК 021:2015:35810000-5: Індивідуальне обмундирування)» (Товар), найменування, перелік, характеристики, обсяг, код згідно з національним класифікатором ДК яких визначені в Специфікації (Додаток № 1) (номер оголошення про проведення закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель ID: UA-2024-12-18-018000-a), а Замовник - прийняти та оплатити Товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що Отримувачами Товару за Договором є Об`єднані центри забезпечення Міністерства оборони України, до яких здійснюється постачання Товару (Отримувач) для задоволення нагальних потреб функціонування держави, забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів країни.

Валютою цього Договору є національна валюта України - гривня. Загальна ціна Договору та ціна за одиницю Товару за цим Договором визначається у Специфікації (Додаток № 1). Ціна Товару включає в себе ціну матеріалів, виробництва, транспортування та інші витрати, безпосередньо пов`язані з Товаром, схоронністю, збереженням, охороною, транспортуванням, перевіркою Товару на відповідність технічним вимогам, його лабораторним випробуванням. У ціну Товару включені всі витрати Постачальника, які він несе та може понести у зв`язку з виконанням обов`язків за Договором (п. 2.1. Договору).

У відповідності до п. 3.1. Договору, розрахунок за Товар здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування Замовником коштів на поточний банківський рахунок Постачальника, вказаний у розділі 16 цього Договору, а у випадку здійснення Замовником передоплати - на небюджетний рахунок, відкритий Постачальником в органах Державної казначейської служби України відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.19 № 1070 Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти. Розрахунок за Товар здійснюється у строк, передбачений в Специфікації (Додаток №1), після його фактичного приймання Отримувачем на підставі належним чином оформлених Актів приймання Товару за умов відсутності будь-яких зауважень до Товару з боку Замовника та/або Отримувача та наявності документів до всіх партій товару, переданих Отримувачу, згідно переліку у пункті 6.7.

Пунктом 3.2. Договору передбачено, що датою оплати є дата списання грошових коштів з рахунку Замовника.

Постачальник зобов`язаний здійснити поставку Товару за цим Договором у строк, визначений Замовником у заявці на поставку, складеній Замовником за формою, визначеною у Додатку № 2 до цього Договору (заявка на поставку Товару), але у будь-якому випадку не пізніше строку, визначеного у Специфікації (Додаток № 1). Дострокова поставка Товару Постачальником допускається за погодженням із Замовником. У разі відсутності погодження від Замовника, приймання Товару може бути призупинене до дати, яка вказана у заявці на поставку Товару та/або дати погодженої із Замовником. Вказані у Специфікації (Додаток № 1) або заявках на поставку Товару строки поставки Товару можуть бути змінені за зверненням Замовника (пункти 4.1. та 4.1.1. Договору).

Поставка Товару (п. 4.2. Договору) здійснюється Постачальником однією або окремими партіями, які формуються відповідно до заявки на поставку Товару та ростовки (у разі наявності), визначеної у Специфікації (Додаток № 1).

Заявка на поставку Товару подається Замовником Постачальнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим Договором, не менш ніж за 10 календарних днів з моменту укладання Договору. Сторони дійшли згоди про те, що у заявці на поставку Товару може міститьсь неповна інформація стосовно ростовки на Товар. При цьому, Замовник надає повну інформацію стосовно ростовки на Товар не пізніше ніж за 30 календарних днів до першого календарного дня квартального періоду, що передує даті поставки Товару (пункт 4.3. Договору).

У відповідності до п. 4.3.1. та п. 4.3.2. Договору, протягом 2 робочих днів після отримання заявки на поставку Товару Постачальник зобов`язаний підтвердити Замовнику свою готовність поставити Товар або, у разі, якщо строк поставки у заявці на поставку Товару є коротшим ніж строк поставки, визначений у Специфікації (Додаток № 1), надати мотивоване звернення щодо зміни дати поставки Товару, вказаної Замовником у заявці на поставку Товару. Таке підтвердження або мотивоване звернення направляються Замовнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим Договором. У разі ненадання Постачальником підтвердження готовності поставити Товар або мотивованого звернення щодо зміни дати поставки Товару протягом 2 робочих днів після отримання від Замовника заявки на поставку Товару така заявка вважається підтвердженою Постачальником. У разі неможливості своєчасної поставки Товару з урахуванням наявності об`єктивних обставин, які фактично унеможливлюють дотримання строків поставки Товару (перебої в електропостачанні, тривалі повітряні тривоги, тощо), Постачальник має право звернутись до Замовника та надати мотивоване звернення щодо продовження строку поставки з наданням відповідних підтверджуючих документів у строк не пізніше ніж 15 календарних днів до дати поставки Товару. Замовник розглядає подане Постачальником мотивоване звернення протягом 5 робочих днів. За результатами розгляду зазначеного звернення Замовник має право продовжити строк поставки Товару. У разі відсутності належного обґрунтування необхідності перенесення строків поставки Товару, Замовник залишає за собою право відмовити у продовженні строку поставки Товару. У разі неподання Замовником Постачальнику заявки на поставку Товару, Постачальник має й надалі виконувати свої зобов`язання за Договором та інформувати Замовника про відправку Товару у строк, визначений у пункті 5.1 цього Договору, та здійснити поставку Товару в строк, визначений у Специфікації (Додаток № 1).

У пункті 4.7. Договору передбачено, що право власності на Товар переходить від Постачальника до Отримувача після прийняття Отримувачем Товару та підписання всіх документів згідно з розділом 6 цього Договору.

Товар за кількістю поставляється Отримувачу після приймального контролю (якості) представниками Центрального управління контролю якості Міністерства оборони України (п. 6.1. Договору).

Відповідно до п. 6.2. Договору, приймання Товару здійснюється у відповідності до інструкцій та нормативних документів щодо приймання даного виду Товару, зокрема, але не виключно: Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 № П-6; Порядку здійснення контролю за якістю речового майна, що постачається для потреб Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 19.07.17 № 375 (у редакції наказу Міністерства оборони України 24.06.24 № 411), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.17 року за № 1461/31329.

Пунктом 6.3. Договору визначено, що разом з Товаром Постачальник надає Отримувачу наступні документи:

- 3 оригінали акту приймального контролю (якості) Товару, що підтверджує одержання Товару відповідної якості, що відповідає вимогам Договору та який оформлений та підписаний з боку Постачальника, відповідно до Порядку здійснення контролю за якістю речового майна, що постачається для потреб Збройних Сил України, затв. наказом Міністерства оборони України 19.07.17 № 375 (в редакції наказу Міністерства оборони України 24.06.24 № 411), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.17 за № 1461/31329;

- оформлені Лист-запрошення, Оголошення згідно з Додатками № 3.2, № 3.3 до Договору;

- за вимогою Замовника, завірену належним чином копію документу (експертного висновку торгово-промислової палати), що містить відомості, необхідні для визначення коду продукції згідно з Українським класифікатором товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД);

- товарно-транспортну накладну (3 екземпляри);

- видаткову накладну (3 екземпляри). У разі відсутності вказаних документів (одного або декількох) Отримувач має право відстрочити прийняття Товару до моменту надання Постачальником всіх вищевказаних супровідних документів, а у разі ненадання таких документів Постачальником у строк, що перевищує 5 робочих днів від дня фактичної поставки Товару, відмовитись від прийняття Товару в порядку, визначеному п. 6.8 цього Договору.

У відповідності до п. 6.4. Договору, приймання Товару здійснюється після перевірки Отримувачем: Товаросупровідних документів згідно п. 6.3 цього Договору, візуального огляду кожної партії Товару щодо зовнішнього вигляду, відповідності, цілісності, неушкодженості, проведення повного кількісного контролю-перерахунку.

Згідно із п. 6.5. Договору, здійснення контролю за якістю Товару регламентується Розділом 7 Договору та Додатком № 3 до цього Договору та складається з наступних етапів: затвердження контрольного зразка; приймальний контроль Товару за якістю.

Відібрані зразки Товару для проведення лабораторних випробувань не входять до загальної кількості партії Товару та замінюються Постачальником на аналогічні. Вартість відібраних зразків Товару для проведення лабораторних випробувань включається до виробничих витрат Постачальника (п. 6.5.1. та п. 6.5.2. Договору).

Пунктом 6.6. Договору визначено, що присутність уповноваженого представника Постачальника під час приймання Товару Отримувачем є обов`язковою. У разі відсутності належних підтверджуючих документів, які уповноважують представника Постачальника на участь в прийманні Отримувачем Товару, у Отримувача не виникає обов`язку щодо приймання Товару, а у Замовника щодо його оплати.

Згідно із п. 6.7. Договору, після здійснення перевірки Товару відповідно до пунктів 6.3, 6.4 Договору, у разі відсутності зауважень Отримувача до Товару, Постачальник та Отримувач підписують Акт приймання Товару, що підтверджує перехід права власності на Товар від Постачальника до Отримувача, та Постачальник передає Замовнику протягом 10 календарних днів (у разі виявлення Замовником невідповідностей у нижчезазначених документах, Постачальник зобов`язаний усунути недоліки та надати виправлені документи протягом 10 календарних днів з моменту виявлення невідповідностей Замовником): підписаний Акт приймання Товару згідно Додатку № 4 до Договору (3 екземпляра); оригінал Акта приймального контрполю товару за якістю; оригінал товарно-транспортної накладної підписаної Отримувачем; оригінал видаткової накладної підписаної Отримувачем; оригінал повідомлення-підтвердження, яке оформлюється Отримувачем відповідно до Порядку розподілу та доведення до військ виділених асигнувань, здійснення централізованої оплати товарів, робіт і послуг у Міністерстві оборони України, затв. наказом Міністерства оборони України від 31 грудня 2016 року № 757; Лист-запрошення, Оголошення згідно з Додатками № 3.2, № 3.3 до Договору. Після підписання Замовник повертає належні екземпляри Акту приймання Товару Постачальнику та Отримувачу протягом 14 календарних діб або повідомляє про відтермінування строку передачі документів.

Відповідно до п. 6.8. Договору, у разі отримання за результатами перевірки Товару відповідно до пунктів 6.3, 6.4, 6.5 Договору висновку, що свідчить про недотримання Постачальником вимог законодавства щодо забезпечення якості Товару, що поставляється, Постачальник зобов`язаний у строк до 10 календарних днів від дати отримання повідомлення засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим Договором, відшкодувати усі понесені та документально підтверджені Замовником та Отримувачем витрати, пов`язані з проведенням перевірки Товару, у т.ч. із проведенням лабораторного випробування та операціями по підготовці Товару до відвантаження/завантаження.

У випадку відмови Замовника прийняти Товар з підстав невідповідності встановленим вимогам Постачальник повинен у строк до 15 календарних днів (або в інший строк, погоджений Сторонами) від дати направлення Замовником засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим Договором, повідомлення про повернення Товару здійснити заміну Товару та вивезення Товару неналежної якості. У разі виявлення невідповідності фактично поставленого Товару або його частини Замовник має право зменшити суму оплати пропорційно вартості Товару невідповідної якості, пошкодженого Товару та/або пропорційно кількості недопоставленого Товару, а Постачальник зобов`язаний у строк до 10 календарних днів від дати отримання повідомлення Замовника, направленого засобами електронної пошти, відшкодувати усі понесені та документально підтверджені Замовником прямі витрати, що виникли у зв`язку із поставкою такого Товару. При цьому, строк поставки Товару та інші обов`язки Постачальника згідно з поданою Замовником заявкою на поставку Товару не змінюються (п. 6.9. Договору).

Пунктом 7.1. та 7.2. Договору визначено, що Постачальник гарантує якість Товару, що постачається, його кондиційність, відповідність чинним нормам, вимогам і стандартам, а також вимогам до Товару, визначеним у Додатку № 3 до цього Договору. Товар повинен бути виготовлений згідно з технологічною документацією, затвердженою в установленому порядку. Вимоги щодо якості Товару поширюються і на сировину, продукти, з якої виготовлено сам Товар.

Згідно із п. 7.3. Договору, Товаром неналежної якості вважається Товар: який не відповідає вимогам, визначеним у Додатку № 3 до цього Договору; щодо якого відсутні документи, передбачені п. 6.3 Договору, які засвідчують якість Товару; щодо якого складено негативний висновок за результатами вхідного контролю якості; який не відповідає будь-яким іншим вимогам до якості Товару, які містяться у цьому Договорі або нормативних документах.

Відповідно до пункту 8.1. Договору, у разі не виконання або неналежного виконання своїх зобов`язань, що виникають з цього Договору, Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством України. Загальна відповідальність кожної Сторони за цим Договором буде обмежуватись прямими документально підтвердженими витратами (збитками) Сторони не несуть відповідальність за упущену вигоду, моральну шкоду, шкоду репутації, втрату бізнес-можливостей тощо.

Пунктом 8.2. Договору визначено, що у разі порушення строку поставки, не передачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) Товару, Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,2 % від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) Товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань, включаючи день виконання порушеного зобов`язання. За порушення строку поставки Товару понад 20 календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 % від ціни Товару, строк поставки якого порушено. При цьому, відібрані зразки партії Товару для проведення лабораторних випробувань не вважаються непоставленими (неприйнятими).

Згідно із п. 8.2.1. Договору, Замовник залишає за собою право не нараховувати штрафні санкції, передбачені п. 8.2. Договору протягом 5 робочих днів з дня кінцевої дати поставки Товару, передбаченої у Заявці на поставку Товару складеній Замовником за формою, визначеною у Додатку № 2 до цього Договору та Специфікації (Додаток № 1) до Договору. У разі прострочення поставки Товару, понад 5 робочих днів від дати поставки вказаної в Заявці на поставку Товару, штрафні санкції, передбачені п. 8.2. Договору нараховуються Замовником з першого дня прострочення виконання зобов`язань.

Пунктом 8.4. Договору визначено, що у разі поставки неякісного Товару або виявлення невідповідності щодо якості Товару, після його прийняття, що підтверджується складанням Акту із зазначенням невідповідності, Постачальник сплачує штраф у розмірі 20 % від вартості неякісно поставленого Товару, або вартості Товару щодо якого виявлено невідповідність по якості. Штраф за неякісний Товар, невідповідність якого виявлена після приймання, застосовується до Постачальника після складання Акту із зазначенням невідповідностей Товару.

У відповідності до п. 8.5 Договору, у разі застосування пені/штрафу Постачальник зобов`язаний сплатити суму пені/штрафу протягом 7 банківських днів від дати направлення Замовником письмового повідомлення Постачальнику. Сплата пені/штрафів не звільняє Постачальника від виконання умов цього Договору, за виключенням випадків дострокового розірвання Договору з урахуванням п. 8.3.1. та п. 8.7.1. Договору. Штраф, пеня за несвоєчасне/неякісне постачання Товару нараховується Постачальнику за весь період прострочення до моменту належного виконання зобов`язання.

Укладаючи цей Договір, Сторони розуміють та усвідомлюють, що на момент його підписання, зокрема, в Україні введений особливий правовий режим воєнного стану (п.п. і) п. 10.1. Договору).

Згідно із п. 13.1. Договору, цей Договір вважається укладеним і набирає чинності після його підписання Сторонами та діє протягом строку, вказаного в Специфікації (Додаток № 1).

У відповідності до п. 1. «Вимоги до товару» Додатку № 3, Постачальник гарантує відповідність Товару вимогам Замовника та медичним вимогам безпеки для здоров`я і життя людини згідно з чинним законодавством України протягом всього гарантійного строку експлуатації та зберігання, при дотриманні споживачем умов та правил експлуатації і зберігання Товару, відповідно до умов нормативно-технічної документації на Товар, а саме: Технічної специфікації, або Технічного опису, або Технічним умовам розміщеним на офіційному сайті Міністерства оборони України (НТД). Товар виготовляється та постачається без поділу на ґатунки, при цьому повинен відповідати вимогам, що пред`являються до виробів першого ґатунку. Товар, що постачається, повинен відповідати вимогам НТД на Товар та контрольному зразку. Товар, що не відповідає вимогам, встановленим у НТД на Товар, та контрольному зразку, прийманню не підлягає. Гарантійні строки на Товар встановлені у НТД на Товар. Приймальний контроль Товару за якістю здійснюється представниками структурного підрозділу Міністерства оборони України - Центрального управління контролю якості (ЦУКЯ) та Замовника (у разі присутності). Усі роботи з проведення випробувань щодо якості Товару виконуються у незалежних органах з оцінки відповідності та/або випробувальних лабораторіях, акредитованих Національним агентством з акредитації України на технічну компетентність та незалежність (Випробувальна лабораторія), та здійснюються за рахунок Постачальника. Обсяг перевірки зразків Товару у Випробувальній лабораторії на відповідність вимогам НТД (Обсяг перевірки) визначається Міністерством оборони України, дані щодо Обсягу перевірки розміщуються на офіційному сайті Міністерства оборони України. У разі відсутності Обсягу перевірки зразки Товару перевіряються на повну відповідність вимогам НТД.

Підпунктом 2.1. пункту 2. «Порядок здійснення контролю за якістю товару» Додатку № 3 визначено, що Постачальник та/або Виробник зобов`язаний, до початку виготовлення партії Товару, здійснити перевірку матеріалів, що призначені для виготовлення Товару у Випробувальній лабораторії, на відповідність вимогам НТД. Якщо за результатами лабораторних випробувань встановлено невідповідність матеріалів вимогам НТД, Постачальник та/або Виробник зобов`язаний замінити такі матеріали. Після проведення випробувань Постачальник та/або Виробник формує супровідні документи:

- Документ, у якому відображений розрахунок кількості матеріалів та фурнітури, необхідної для виготовлення заявленої партії Товару (виробнича програма, розрахунок матеріалів, тощо) (завірена копія);

- Документи, що підтверджують постачання необхідної кількості матеріалів що використовувалися для виготовлення Товару (завірені копії);

- Акт відбирання вибірки матеріалів, що призначені для виготовлення Товару (завірена копія);

- Протоколи лабораторних випробувань матеріалів, що використовувалися для виготовлення Товару (оригінали).

Згідно із п. п. 2.3. п. 2 Додатку № 3, приймальний контроль Товару за якістю складається з наступних етапів: перевірка зразків Товару у Випробувальній лабораторії; технічний огляду Товару. Кожна партія Товару, яка представлена постачальником для здійснення приймального контролю за якістю повинна бути ідентифікована та мати відповідний номер партії, на маркуванні кожної одиниці Товару з партії повинен бути зазначений відповідний номер партії, якщо це передбачено вимогами НТД. Кількість одиниць Товару в партії, з якої здійснено відбір для проведення лабораторних випробувань, та кількість одиниць Товару в партії, представленої для проведення технічного огляду, повинна бути однаковою. Процедура приймального контролю за якістю застосовується до кожної окремо промаркованої партії в повному обсязі відповідно до порядку, що визначений цим договором. …

Для перевірки відповідності Товару обсягу перевірки або вимогам НТД у Випробувальній лабораторії Представник ЦУКЯ за участю представника Постачальника та Замовника (у разі присутності) здійснює відбір зразків із партії Товару. Вибірка проводиться шляхом простого випадкового відбирання (додатково повинна виконуватись пропорційність виробів у вибірці за зростами та розмірами) від кожної пред`явленої партії Товару, зазначеної в Оголошенні. Обсяг вибірки зразків Товару із партії Товару для перевірки у Випробувальній лабораторії визначається Обсягом перевірки, а у разі його відсутності ДСТУ ISO 2859-1-2001 Статистичний контроль. Вибірковий контроль за альтернативною ознакою. Частина 1. Плани вибіркового контролю, визначені приймальним рівнем якості для послідовного контролю партій (ДСТУ ISO 2859-1-2001) із застосуванням спеціального рівня контролю S-2. Обсяг вибірки не повинен бути меншим визначеного Обсягом перевірки, а у разі його відсутності НТД та повинен бути достатнім для здійснення перевірки у Випробувальній лабораторії, з урахуванням аналізу нормативних документів на методи випробувань, в яких визначено розмір точкових проб та/або елементарних проб, їх кількість, місце відбору, можливість їх отримання з готового предмета чи застосованих матеріалів у кількості, яка є необхідною для проведення усіх передбачених випробувань, визначених НТД. Кількість перевірених одиниць Товару у вибірці повинна дорівнювати обсягу вибірки. Представник ЦУКЯ за участі представника Постачальника та Замовника (у разі присутності) опечатує відібрані зразки та складає Акт відбору зразків Товару. Відібрані зразки Товару для проведення лабораторних випробувань не входять до загальної кількості партії Товару та замінюються Постачальником на аналогічні. … Якщо за результатами перевірки Товару у Випробувальній лабораторії виявлено невідповідність Товару вимогам НТД, приймання Товару не здійснюється та повторний приймальний контроль Товару за якістю проводиться відповідно до вимог цього Договору, після письмового повідомлення Замовника та ЦУКЯ Постачальником про усунення невідповідності Товару (п.п. 2.4. п. 2 Додатку № 3).

Підпунктом 2.5. п. 2 Додатку № 3 визначено, зокрема, що … Під час технічного огляду Товару ЦУКЯ та Замовник (у разі присутності) перевіряють пакування, маркування, зовнішній вигляд, конструкцію, комплектність, лінійні виміри Товару на відповідність вимогами НТД та контрольному зразку, а також супровідні документи до Товару. Для здійснення технічного огляду застосовується вибірковий контроль партії товару. Вибірка проводиться шляхом простого випадкового відбирання (додатково повинна виконуватись пропорційність виробів у вибірці за зростами та розмірами) від кожної пред`явленої партії Товару, зазначеної в Оголошенні. Обсяг вибірки зразків із партії Товару для перевірки, приймальне та бракувальне числа та порядок здійснення відбору визначаються ДСТУ ISO 2859- 1-2001, якщо інше не передбачено НТД на Товар. Приймальний рівень якості (ПРЯ) відповідно до ДСТУ ISO 2859-1-2001 встановлений, як коефіцієнт - 2.5%. Для здійснення технічного огляду Товару застосовується одноступінчастий вибірковий контроль ІІ загального рівня контролю. Якщо за результатами технічного огляду виявлено невідповідні одиниці товару із вибірки товару, кількість яких менша або дорівнює приймальному числу, то партія вважається прийнятною та такою, що підлягає прийманню, а виявлені за результатами технічного огляду невідповідності підлягають усуненню або заміні на Товар відповідної якості. Якщо за результатами технічного огляду вибірки Товару виявлено невідповідність (несправність) Товару в партії або частині партії вимогам НТД та/або затвердженому контрольному зразку і кількість одиниць Товару із невідповідностями (несправностями), яка дорівнює або більше бракувального числа, то партія або частина партії Товару вважається неприйнятною та такою, що не підлягає прийманню. Пред`явлена партія або частина партії Товару повертається на виробництво для усунення виявлених невідповідностей (несправності). Забракована партія або частина партії Товару може бути представлена у повному обсязі або частково ще раз, якщо вона відсортована або перероблена/доопрацьована, за умови, що постачальник чітко опише вжиті заходи. Партія, представлена повторно перевіряється у тому самому порядку, що й при первинному представленні, за винятком уже перевірених Випробувальною лабораторією показників якості, згідно з обсягом перевірки. …

Результати приймального контролю Товару за якістю оформлюються Актом приймального контролю Товару за якістю та засвідчуються підписом та печаткою (за наявності) представника ЦУКЯ та Замовника (у разі присутності). У разі виявлення невідповідностей (несправностей) та/або порушень під час здійснення приймального контролю Товару за якістю в Акті приймального контролю Товару чітко та зрозуміло зазначаються всі виявлені невідповідності (несправності) та/або порушення та кількість одиниць Товару із невідповідностями (п.п. 2.6. п. 2 Додатку № 3).

Відповідно до п. п. 1 та 5 Специфікації від 30.01.25 (Додаток № 1 до Договору) (з урахуванням Додаткової угоди № 1 від 05.03.25), Постачальник взяв на себе зобов`язання здійснити поставку Товару у кількості 50 000 штук за ціною за одиницю без ПДВ 179,05 грн, на загальну суму з ПДВ 10 743 000,00 грн в строк: 25 000 шт. до 20.03.25 та 25 000 шт. до 20.05.25.

01.02.25 Замовником на електронну адресу Постачальника були направлені Заявки на поставку № R000982 та № R000983-1, в яких зазначено: Товар, стандарт, Отримувачів Товару, населений пункт, адресу Отримувача, одиниці вимірювання, відповідну кількість Товару, період поставки та примітки, що відповідають пунктам 1 та 5 Специфікації від 30.01.25 (Додаток № 1 до Договору) (з урахуванням Додаткової угоди № 1 від 05.03.25).

04.03.25 Замовником на електронну адресу Постачальника було направлено Заявку на поставку № R000983-2 в якій зазначено: Товар, стандарт, Отримувачів Товару, населений пункт, адресу Отримувача, одиниці вимірювання, відповідну кількість Товару, період поставки та примітки, що відповідають пунктам 1 та 5 Специфікації від 30.01.25 (Додаток № 1 до Договору) (з урахуванням Додаткової угоди № 1 від 05.03.25).

Згідно із Актами приймання Товару, відповідачем передано позивачу Товар передбачений державним контрактом (Договір) про закупівлю від 30.01.25 № 581/01-25-РМ на загальну суму 10 743 000,00 грн, а саме:

- Акт приймання товару від 20.03.25 № 43 на суму 1 375 104,00 грн;

- Акт приймання товару від 26.03.25 № 157 на суму 3 222 900,00 грн;

- Акт приймання товару від 09.04.25 № 75 на суму 773 496,00 грн;

- Акт приймання товару від 05.05.25 № 113 на суму 1 289 160,00 грн;

- Акт приймання товару від 16.05.25 № 343 на суму 1 675 908,00 грн;

- Акт приймання товару від 28.05.25 № 370 на суму 1 546 992,00 грн;

- Акт приймання товару від 06.06.25 № 159 на суму 859 440,00 грн.

У відповідності до акту приймального контролю товару за якістю від 28.03.25 № 67, представниками органу контролю: В. Степанюком, А. Конозом та А.Щавюком, у присутності представника Постачальника - Н. Пилипенко, здійснено приймальний контроль товару за якістю партії товару у кількості 3 600 штук, яка пред`явлена ТОВ «РІН СПЕЦОДЯГ» листом від 26.03.25 № 25/03/26/21, за договором від 30.01.25 № 581/01-25-РМ укладеного між ДП МО України «Державний оператор тилу» та ТОВ «МІК», здійснено вибірковий вид контролю товару та перевірено товар у кількості 21 шт. За результатами приймального контролю товару за якістю, виявлено невідповідність товару, а саме:

- порушення п. 3.1.2.1. ТС відсутнє кріплення внутрішньої обкантовки до виробу 1 шт.;

- на боковій частині виробу відсутня текстильна застібка «петлі» - 1 шт.;

- декоративна стрічка не закріплена закріпкою під час з`єднання з предметом 19 шт.

Під час технічного огляду відповідно до ДСТУ ISO 2859-1-2001 із пред`явленої партії 3 600 шт. було перевірено 200 шт. товару. Товар за якістю не прийнято у повному обсязі.

Відповідно до повідомлення-вимоги за вих. від 14.05.25 № 2165/3397/06-2025, позивач вимагає від відповідача сплатити штрафні санкції у сумі 29 392,85 грн за не виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної поставки товару за державним контрактом (Договір) про закупівлю від 30.01.25 № 581/01-25-РМ.

Згідно із повідомленням-вимогою за вих. від 10.06.25 № 2165/4226/06-2025, позивач вимагає від відповідача сплатити штрафні санкції у сумі 154 699,20 грн за не виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо поставки якісного товару за державним контрактом (Договір) про закупівлю від 30.01.25 № 581/01-25-РМ.

У відповідності до повідомлення-вимоги за вих. від 18.06.25 № 2165/4388/06-2025, позивач вимагає від відповідача сплатити штрафні санкції у сумі 53 972,83 грн за не виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної поставки товару за державним контрактом (Договір) про закупівлю від 30.01.25 № 581/01-25-РМ.

Не виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної поставки товару належної якості за державним контрактом (Договір) про закупівлю від 30.01.25 № 581/01-25-РМ стало підставою для звернення позивача до суду у цій справі щодо стягнення штрафних санкцій.

Судом прийнято до уваги, що вказаний контракт (Договір) в установленому законом порядку не оспорювався, не визнавався недійсним та його дія не припинена. Доказів зворотнього жодною із сторін суду не надано.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані сторонами письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на не вчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. У справах про невиконання боржником умов договору оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, якщо таке порушення може мати наслідком припинення права користування земельною ділянкою, що зазначена в аграрній ноті як місце вирощування, збирання, виробництва, переробки, зберігання та/або утримання майбутньої сільськогосподарської продукції, особа, яка передала в користування боржника за аграрною нотою таку земельну ділянку, повинна надати суду докази здійснення нею заходів досудового врегулювання спору, передбачених Законом України «Про аграрні ноти» (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).

Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).

У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із положеннями ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення зобов`язання (правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку), зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа мас право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, ч. 1 ст. 16 ЦК України.

Договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Наявні матеріали цієї господарської справи свідчать, що між сторонами склались господарські правовідносини на підставі укладеного ними державного контракту (Договору) про закупівлю від 30.01.25 № 581/01-25-РМ, який по суті, є як договором поставки так і договором купівлі-продажу.

Згідно із ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За умовами ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вже зазначалось судом у цьому рішенні, відповідно до пунктів 4.1. та 4.1.1. Договору (контракту), Постачальник зобов`язаний здійснити поставку Товару за цим Договором у строк, визначений Замовником у заявці на поставку, складеній Замовником за формою, визначеною у Додатку № 2 до цього Договору (заявка на поставку Товару), але у будь-якому випадку не пізніше строку, визначеного у Специфікації (Додаток № 1). Дострокова поставка Товару Постачальником допускається за погодженням із Замовником. У разі відсутності погодження від Замовника, приймання Товару може бути призупинене до дати, яка вказана у заявці на поставку Товару та/або дати погодженої із Замовником. Вказані у Специфікації (Додаток № 1) або заявках на поставку Товару строки поставки Товару можуть бути змінені за зверненням Замовника.

Відповідно до п. п. 1 та 5 Специфікації (Додаток № 1 до Договору) (з урахуванням Додаткової угоди № 1 від 05.03.25), Постачальник взяв на себе зобов`язання здійснити поставку Товару у кількості 50 000 штук за ціною за одиницю без ПДВ 179,05 грн, на загальну суму з ПДВ 10 743 000,00 грн в строк: 25 000 шт. - до 20.03.25 та 25 000 шт. - до 20.05.25.

01.02.25 Замовником на електронну адресу Постачальника були направлені Заявки на поставку № R000982 та № R000983-1, в яких зазначено: Товар, стандарт, Отримувачів Товару, населений пункт, адресу Отримувача, одиниці вимірювання, відповідну кількість Товару, період поставки та примітки, що відповідають пунктам 1 та 5 Специфікації від 30.01.25 (Додаток № 1 до Договору) (з урахуванням Додаткової угоди № 1 від 05.03.25).

04.03.25 Замовником на електронну адресу Постачальника було направлено Заявку на поставку № R000983-2 в якій зазначено: Товар, стандарт, Отримувачів Товару, населений пункт, адресу Отримувача, одиниці вимірювання, відповідну кількість Товару, період поставки та примітки, що відповідають пунктам 1 та 5 Специфікації від 30.01.25 (Додаток № 1 до Договору) (з урахуванням Додаткової угоди № 1 від 05.03.25).

Згідно із Актами приймання Товару, відповідачем передано позивачу Товар передбачений державним контрактом (Договір) про закупівлю від 30.01.25 № 581/01-25-РМ на загальну суму 10 743 000,00 грн, а саме:

- Акт приймання товару від 20.03.25 № 43 на суму 1 375 104,00 грн;

- Акт приймання товару від 26.03.25 № 157 на суму 3 222 900,00 грн;

- Акт приймання товару від 09.04.25 № 75 на суму 773 496,00 грн;

- Акт приймання товару від 05.05.25 № 113 на суму 1 289 160,00 грн;

- Акт приймання товару від 16.05.25 № 343 на суму 1 675 908,00 грн;

- Акт приймання товару від 28.05.25 № 370 на суму 1 546 992,00 грн;

- Акт приймання товару від 06.06.25 № 159 на суму 859 440,00 грн.

При цьому, відповідачем не належним чином (з порушенням строку) виконано зобов`язання щодо поставки Товару у строки визначені Договором, а саме:

- за Актом приймання товару від 09.04.25 № 75 про поставку 3 600 шт. на загальну суму 773 496,00 грн поставка Товару прострочена на 20 днів;

- за Актом приймання товару від 28.05.25 № 370 про поставку 7 200 шт. на загальну суму 1 546 992,00 грн поставка Товару прострочена на 8 днів;

- за Актом приймання товару від 06.06.25 № 159 про поставку 4 000 шт. на загальну суму 859 440,00 грн поставка Товару прострочена на 17 днів.

Тобто, відповідач свого обов`язку щодо своєчасної поставки позивачу частини Товару обумовленого державним контрактом (Договором) про закупівлю від 30.01.25 № 581/01-25-РМ не виконав та поставив товар з простроченням терміну.

Крім того, у відповідності до акту приймального контролю товару за якістю від 28.03.25 № 67, представниками органу контролю: В.Степанюком, А.Конозом та А.Щавюком, у присутності представника Постачальника - Н.Пилипенко, здійснено приймальний контроль товару за якістю партії товару у кількості 3 600 штук, яка пред`явлена ТОВ «РІН СПЕЦОДЯГ» листом від 26.03.25 № 25/03/26/21, за договором від 30.01.25 № 581/01-25-РМ укладеного між ДП МО України «Державний оператор тилу» та ТОВ «МІК», здійснено вибірковий вид контролю товару та перевірено товар у кількості 21 шт. За результатами приймального контролю товару за якістю, виявлено невідповідність товару, а саме:

- порушення п. 3.1.2.1. ТС відсутнє кріплення внутрішньої обкантовки до виробу 1 шт.;

- на боковій частині виробу відсутня текстильна застібка «петлі» - 1 шт.;

- декоративна стрічка не закріплена закріпкою під час з`єднання з предметом 19 шт.

Під час технічного огляду (відповідно до ДСТУ ISO 2859-1-2001) із пред`явленої партії 3 600 шт. було перевірено 200 шт. товару. Товар за якістю не прийнято у повному обсязі.

Тобто, відповідач свого обов`язку щодо якісної поставки позивачу частини Товару обумовленого державним контрактом (Договором) про закупівлю від 30.01.25 № 581/01-25-РМ у кількості 3 600 шт. не виконав.

Відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язань, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в т.ч. передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Пунктом 8.2. Договору визначено, що у разі порушення строку поставки, не передачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) Товару, Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,2 % від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) Товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань, включаючи день виконання порушеного зобов`язання. За порушення строку поставки Товару понад 20 календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 % від ціни Товару, строк поставки якого порушено. При цьому, відібрані зразки партії Товару для проведення лабораторних випробувань не вважаються непоставленими (неприйнятими).

Пунктом 8.4. Договору визначено, що у разі поставки неякісного Товару або виявлення невідповідності щодо якості Товару, після його прийняття, що підтверджується складанням Акту із зазначенням невідповідності, Постачальник сплачує штраф у розмірі 20 % від вартості неякісно поставленого Товару, або вартості Товару щодо якого виявлено невідповідність по якості. Штраф за неякісний Товар, невідповідність якого виявлена після приймання, застосовується до Постачальника після складання Акту із зазначенням невідповідностей Товару.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що позивачем правомірно заявлено позов до суду з вимогами щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій за державним контрактом (Договором) про закупівлю від 30.01.25 № 581/01-25-РМ.

Поряд із цим, судом у справі № 908/1369/26 враховано, що суд, у провадженні якого перебуває така справа, має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі, якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд (з урахуванням конкретних обставин справи) самостійно визначає суми нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних штрафних санкцій.

У відповідності до ст. ст. 546, 549 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2. ст. 551 ЦК України унормовано, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Верховний Суд України зазначив у постановах від 22.11.10 у справі № 14/80-09-2056 та від 20.12.10 у справі № 06/113-38, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених ч. 4 ст. 231 ГК України, можливо, оскільки суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки за невиконання грошового зобов`язання.

Отже, штрафні санкції у вигляді неустойки (штрафу, пені) застосовуються за допущене прострочення виконання не грошового зобов`язання, пов`язаного із обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Перевіривши арифметичний розрахунок пені та штрафу, виконані позивачем, а також період їх нарахування, судом визнано розрахунок ДП Агенція оборонних закупівель таким, виконано вірно та становить 238 064,88 грн, а саме: 83 365,68 грн пені та 154 699,20 грн штрафу.

При цьому, відповідач (уповноважений представник) у відзиві на позовну заяву (документ сформовано в системі «Електронний суд» 23.06.26) зазначав, що:

…

- поставка виконана на 100 % товару відповідно до актів приймання Товару;

- Товар партії у кількості 3 600 шт. був прийнятий позивачем актом приймання товару від 09.04.26 № 75 з приміткою у п. 2 - по кількості і якості сторони не мають претензій один до одного. Акт приймання товару від 09.04.26 № 75 підтверджує факт прийняття партії 3 600 шт. належної якості. Вказаний акт складений Замовником, Постачальником та Отримувачем (в/ч НОМЕР_1 ). А тому, вимога про нарахування штрафу по якості є безпідставною;

- позивач помилково вказує у позові: «Постачальник здійснив поставку Товару, проте останній не пройшов приймальний контроль та не був прийнятий Замовником, про що Сторонами було складено Акт приймального контролю № 67 від 28.03.2025». Відповідно до п. 7.4. Договору, у разі виявлення протягом гарантійного строку невідповідності щодо якості та/або комплектності Товару вимогам, встановленим нормативною або технічною документацією, Отримувач Товару направляє письмове повідомлення Постачальнику та Замовнику щодо такого Товару. Порядок направлення повідомлення викладений у п. 7.5 Договору. Однак жодних повідомлень від позивача про виявлення товару неналежної якості не надходило;

- позивачем було перевірено із партії 200 шт. Товару і лише 20 шт. Товару виявлені неякісні, при цьому позивачем нараховано не на 20 шт, а на 3 600 шт. Товару;

- Акт приймального контролю товару за якістю, на який посилається позивач, оформлено 28.03.25, позов пред`явлено 05.06.26, отже за межами спеціального строку позовної давності встановленого ч. 8 ст. 269 ГК України;

- відповідач заявляє про застосування строку позовної давності за вимогою щодо нарахування штрафу по якості Товару на суму 154 699,20 грн;

- щодо вимоги про стягнення пені за прострочення виконання зобов`язання по Договору на суму 29 392,85 грн: Замовник надає повну інформацію стосовно ростовки на Товар не пізніше ніж за 30 календарних днів до першого календарного дня квартального періоду, що передує даті поставки Товару (п. 4.3. Договору). Відповідно до специфікації (Додаток 1 до Договору) Постачальник, за умовами Договору, зобов`язаний поставити Чохол для шолома бойового балістичного, тип 1, вид 1, тканина № 1 (тип 3, клас 8), в кількості 50 000 штук, в термін не пізніше 28.03.25 включно. Відповідно до Заявки R000982 строк поставки визначений 20.03.2025, тобто 1 квартал. Отже, виходячи з того, що дата поставки 1 квартал, відповідно до п. 3.4 Договору інформація про ростовку, що надається заявкою, повинна бути надана Замовником до 01.01.25. Заявка R000982 датована 01.02.25. Відповідно Замовник не дотримався строків надання інформації стосовно ростовки на Товар Постачальнику (відповідачу). Відповідач був позбавлений можливості виконати Договір вчасно, отже вимоги про стягнення пені на суму 29 392,85 грн є необґрунтованими в силу ч. 4 ст. 612 ЦК України;

- щодо вимоги пені на суму 53 972,83 грн: строк поставки по заявкам №R000983-1 та Заявка R000983-2 визначений до 20.05.25, тобто 2 квартал. Заявка №R000983-1 датована 01.02.25, заявка R000983-2 датована 04.03.25 Отже виходячи з того, що дата поставки 2 квартал, відповідно до п. 3.4. Договору інформація про ростовку, що надається заявкою, повинна бути надана Замовником до 01.04.25. Такий строк не дотриманий Замовником за заявкою №R000983-2, а тому, відповідач був позбавлений можливості виконати Договір вчасно, отже вимоги про стягнення пені на суму 53 972,83 грн є необґрунтованими в силу ч. 4 ст. 612 ЦК України.

Крім того, представник відповідача в судових засіданнях просить суд зменшити вказану неустойку на 90 %.

В обґрунтування клопотання відповідач посилається на те, що поставка виконана на 100 % договірного об`єму вказаної поставки без порушень і претензій по якості поставленого товару. Вказує на те, що незначне прострочення поставки не заподіяло позивачу збитків або шкоди у заявленій до стягнення чи іншій сумі, вони не є документально підтвердженими і не виражені у майновому значені для можливості оцінки їх розміру чи вартості. Зазначає, що незначні порушення в термінах доставки не мали ніяких негативних наслідків для позивача та ніяким чином не порушили його майнові інтереси. У постанові від 18.05.23 у справі № 910/4176/22 (п.8.35-8.39) Верховний Суд акцентував, що застосування ст. 551 ЦК України є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Верховний Суд відзначає, що поряд із засадою цивільного законодавства свобода договору (п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України) також містить таку засаду як справедливість, добросовісність та розумність (п. 6). Крім того, представник відповідача посилається на Об`єднану палату Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду по справі № 911/2269/22, в якій розглядалось питання відступу від висновку щодо застосування у подібних правовідносинах ч. 3 ст. 551 ЦК України у питанні зменшення судом заявленої до стягнення суми пені на 99 %, викладеного в раніше ухваленому рішенні - постанові Верховного Суду у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 15.02.23 у справі № 920/437/22. Просить суд врахувати, що стягнення з відповідача значних сум штрафних санкцій під час військового стану може призвести до негативних наслідків для підприємства. При цьому, для позивача не матиме негативних наслідків зменшення розміру пені та штрафу, оскільки наявність збитків та погіршення фінансового становища позивачем не доведено.

На думку заявника клопотання (відповідача), є наявними усі складові обставини, які надають суду підстави вважати виниклу ситуацію винятковою і задовольнити клопотання про зменшення неустойки, зменшивши її розмір на 90 %, адже розмір заявленої до стягнення неустойки не є співмірним зі збитками від порушення зобов`язання, наявність яких позивачем навіть не доведена. Вказує, що у даному випадку мова йде не про повне звільнення відповідача від відповідальності за Договором, а про сукупність обставин для зменшення неустойки до адекватного розміру згідно ст. 551 ЦК України.

Обґрунтовуючи наявність підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення пені та штрафу відповідач надав суду:

- лист ГУ НП в Запорізькій області НП України за вих. від 15.02.23 № 1211/6/03-2023, з якого вбачається, що будівлі Мелітопольського та Токмацького швейних цехів за адресами: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, 139 і вул. Воїнів Інтернаціоналістів, 34 та Запорізька область, м. Токмак, вул. Шевченка, 3А захоплені невідомими особами з числа військових рф;

- лист Пологівського районного відділу поліції ГУ НП в Запорізькій області НП України, також вбачається, що 10.02.23 внаслідок ворожих артилерійських обстрілів військовими рф цільового майнового комплексу, за адресою: Запорізька область, м. Оріхів, вул. Йогана Янцена, 47, який орендує ТОВ «МІК» і в якому знаходиться виробниче майно ТОВ «МІК» зафіксовано факт руйнування;

- Акт обстеження об`єкту нежитлової нерухомості, пошкодженого внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією рф від 14.03.23, згідно із змістом якого комісією встановлено, що майновий комплекс, що розташований за адресою: Запорізька область, м. Оріхів, вул. Янцена Йогана, буд. 47, реєстраційний № об`єкту нерухомого майна: 60165023239, право власності на об`єкт нерухомого майна якого належить ПрАТ «Оріхівська швейна фабрика», який (об`єкт) орендує ТОВ «МІК» за договором оренди від 01.08.16 № 080109: 1) орієнтовна дата руйнації (пошкодження): липень 2022 року серпень 2022 року; 2) причини руйнації (пошкодження): неодноразові обстріли з далекобійної різнокаліберної артилерії, а також з використанням систем залпового вогню; 3) інформація про наявні на дату обстеження пошкодження: Фундаменти об`єктів нерухомого майна: не пошкоджено; Стіни: в усіх об`єктах стіни посічено уламками як зовнішні так і міжкімнатні перестінки, є провалля; Дах/покрівля: пошкоджено (пробито) дах будівлі швейної фабрики (Літера Б-IV), а також бетоні перекриття та дах складу (Літера Е); Підлога: не пошкоджено; Вікна: в усіх об`єктах вибиті майже усі вікна, пошкоджено рами; Двері: пошкоджено міжкімнатні двері у будівлі швейної фабрики (Літера Б-IV); Внутрішнє оздоблення: у будівлі швейної фабрики (Літера Б-IV) уламками пошкоджено внутрішнє оздоблення, системи електропостачання, освітлення, опалення (обігріву), офісні меблі, міжкімнатні стіни у виробничих приміщеннях; Інші пошкодження: у будівлі швейної фабрики, уламками пошкоджено швейне обладнання (швейні машинки), розкрійний стіл, а також інше приладдя; 4) інформація про документи або матеріали, які були враховані комісією з обстеження під час обстеження житла та додаються до акта обстеження: відео та фотозйомка нежитлової нерухомості. З наведеного вбачається, що орендоване відповідачем приміщення у ПрАТ «Оріхівська швейна фабрика», внаслідок ракетного обстрілу будо зруйновано (пошкоджено);

- Акт від 29.11.22 комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії рф, з якого вбачається, що комісія за результатами обстеження, а також результатами аналізу наявної інформації, встановила, що обстежується приміщення ТОВ «МІК» за адресою Сумська область, м. Охтирка, вул. Незалежності, 4:

1) загальні характеристики об`єкта: рік будівництва (останнього капітального ремонту, реконструкції): 1778; загальна площа, кв. метрів: 1 822,9; кількість поверхів 1;

2) висновки: наявні незначні пошкодження, рекомендовано провести технічне обстеження будівельних конструкцій будівлі в цілому, згідно протоколу № 29 засідання комісії з обстеження будівель і споруд на території Охтирської міської територіальної громади від 05.12.22.

Позивач проти зменшення неустойки заперечив посилаючись на те, що (дослівно):

«… Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд повинен виходити з того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Таким чином, укладаючи контракт на виконання потреб Збройних Сил України під час воєнного стану, сторони погодили усі його істотні умови, в тому числі, ціну, строк виконання, штрафні санкції. Тобто відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за контрактом, погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань, а також усвідомлював визначені контрактом строки поставки Товару.

Крім того, зазначаємо, що оцінюючи баланс інтересів сторін при зменшенні розміру неустойки, має бути враховано, що встановлення обставин понесення іншою стороною збитків у разі порушення строку виконання робіт за контрактом, не є єдиною обов`язковою умовою для висновку про дотримання цього балансу. У правовідносинах, де сторона використовує результати отриманого за договором не з комерційним інтересом, а на виконання покладених на неї повноважень, може бути враховано й вплив прострочення виконання на відносини, що пов`язані з відповідним договором (аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суд від 15.06.2022 у справі №922/2141/21).

Статтею 17 Конституції України встановлено, що оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності, забезпечення економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, Збройних Сил України, справою всього народу. …

… Безпосереднє керівництво Збройними Силами України здійснює Міністерство оборони України, яке відповідно до ст. 3 та ч. 1 ст. 10 Закону України «Про оборону України», Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 671 від 26.11.2014 є центральним органом виконавчої влади і військового управління, що забезпечує проведення до життя державної політики у сфері оборони держави та військового будівництва, керівництва Збройними Силами України, їх мобілізаційну і бойову готовність та підготовку до виконання покладених на них завдань і в процесі їх виконання взаємодіє з іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади.

З урахуванням викладеного, невиконання чи порушення строків виконання умов державного контракту впливає на ефективність обороноздатності держави в цілому.

Товариство з обмеженою відповідальністю «МІК», як юридична особа, яка здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, підписуючи державний контракт (договір), усвідомлювало визначенні п. 5 Додатку №1 до Договору строки поставки та п.п.8.1-8.10 Договору щодо розміру штрафних санкцій за порушення своїх зобов`язань та з огляду на це повинно було розумно оцінити цю обставину з урахуванням виду своєї діяльності та можливості виконання зобов`язання у погоджені сторонами строки.

Відповідач у відзиві посилається на форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

Втім, умовами Державного контракту, Сторони передбачили, що відповідно до п. 10.1 Договору, Сторони розуміли та усвідомлювали, що вони укладаються під час дії воєнного стану.

Таким чином, Позивач та Скаржник свідомо уклали Договори, які будуть виконуватись протягом строку дії офіційно встановленого і визнаного воєнного стану, який не буде вважатися Сторонами форс мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).

Укладаючи Договір після введення воєнного стану в Україні 24.02.2022, ТОВ «МІК», як постачальник товару, мав розуміти та передбачати всі ризики настання для нього несприятливих обставин, та, враховуючи призначення товару, сприяти якнайшвидшому виконанню зобов`язань зі свого боку.

Також, позивач вважає хибними посилання ТОВ «МІК» на настання обставин непереборної сили, як обставин, що звільняють його від відповідальності за порушення строків поставки.

Так, пунктом 10.7 Договору, передбачений обов`язок будь-якої сторони договору у разі настання форс-мажорних обставин (обставин переборної сили) негайно протягом 5 (п`яти) настання робочих днів з моменту їх не знайшла інших можливостей виконувати свої зобов`язання за цим Договором, вона повинна підтвердити факт виникнення/існування форс мажорних обставин (обставин непереборної сили) відповідним документом, виданим торгово-промисловою палатою або іншим уповноваженим органом (особою) країни (місцевості), де виникли/існували форс-мажорні обставини (обставин непереборної сили). Такий документ надається іншій Стороні протягом 10 (десяти ) робочих днів з дня виникнення таких обставин у порядку зазначеному у п. 10.6. вище.

Натомість, ТОВ «МІК» не надано до відзиву доказів, на підтвердження форс мажорних обставин (обставин непереборної сили), відповідно до п.10.6 Договору, а надано інформацію та акти, що мали місце до укладання Договору.

Тобто, укладаючи Договір, Постачальник знав про наявність цих обставин та повинен врахувати їх наявність беручи на себе відповідні зобов`язання.

Вищевикладене узгоджується із правовою позицією Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/16300/24 у постанові від 18.12.2025:

«надані ТОВ «Фармінко Норд» до суду докази на підтвердження настання обставин непереборної сили, а саме Сертифікат Торгово-промислової палати Республіки В`єтнам та Сертифікат Польсько-Української господарчої палати, за відсутності доказів їх своєчасного скерування на адресу ДОТ не створюють наслідки звільнення від відповідальності Товариство в порядку статті 617 Цивільного кодексу України».

Більше того, відповідно до позиції Верховного Суду у справі №910/4843/24 від 04 грудня 2024 року:

« 49. Відповідно до статті 617 ЦК України форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов`язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов`язань на період існування форс-мажору. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13.09.2023 у справі №910/8741/22.

50. Правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання у випадку настання форс-мажору, визначені статтею 617 ЦК України та статтею 218 ГК України, не підлягають застосуванню і до акцесорного зобов`язання, передбаченого частиною 2 статті 625 цього Кодексу, щодо сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми (постанова Верховного Суду від 25.09.2024 у справі № 910/17252/23)».

Також позивач зазначає, що у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі N 918/116/19, вказано: вирішуючи питання про зменшення пені, суди повинні враховувати, що зменшення розміру штрафних санкцій на 90 % нівелюватиме саме значення пені, як відповідальності за порушення грошового зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв`язку з порушенням його прав на своєчасне (відповідно до строків, передбачених договором) отримання грошових коштів за надані ним послуги.

Окрім того, у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №922/2141/21 міститься висновок, що, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін. …

… Згідно з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №916/3211/16, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 16.03.2021 у справі № 922/266/20, де, між іншим, вказано на те, що підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір штрафних санкцій саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.

Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд повинен виходити з того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Таким чином, укладаючи контракт сторони погодили усі його істотні умови, в тому числі, ціну, строк виконання, штрафні санкції. Тобто відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за контрактом, погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань, а також усвідомлював визначені контрактом строки поставки Товару.

Крім того, зазначаємо, що оцінюючи баланс інтересів сторін при зменшенні розміру неустойки, має бути враховано, що встановлення обставин понесення іншою стороною збитків у разі порушення строку виконання робіт за контрактом, не є єдиною обов`язковою умовою для висновку про дотримання цього балансу.

У правовідносинах, де сторона використовує результати отриманого за договором не з комерційним інтересом, а на виконання покладених на неї повноважень, може бути враховано й вплив прострочення виконання на відносини, що пов`язані з відповідним договором (аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суд від 15.06.2022 у справі №922/2141/21).

Підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику. Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі N 910/15484/17.

Поряд з цим, відзначаємо, що відсутність прибутку, так само як і невиконання контрагентами боржника зобов`язань перед останнім, контроль господарської діяльності зі сторони податкових, правоохоронних, митних органів, становить один із можливих ризиків підприємницької діяльності і не є незвичайною і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки. Кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб`єкта підприємницької діяльності при укладенні з ним цього договору. …

… Отже, посилання ТОВ «МІК» на форс-мажорні обставини є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підтверджуються належними доказами у справі, а отже повинні бути спростовані Господарським судом Запорізької області.

Варто зазначити, що за умовами державного контракту, відповідно до його предмету це постачання Товару для задоволення нагальних потреб функціонування держави, забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів країни, тоді як інтерес ТОВ «МІК» - це отримання прибутку.

В разі прийняття Господарським судом Запорізької області рішення про зменшення розміру штрафних санкцій та уникнення Відповідача від відповідальності, стимулюватиме останнього в подальшому до неналежного виконання умов державних контрактів на забезпечення потреб Збройних Сил України, що безпосередньо вплине на обороноздатність країни.

Окрім цього, зазначаємо, що станом на теперішній час в Господарських судах знаходяться ряд судових справ (908/3309/25; 908/289/26; 908/622/26; 908/618/26;908/621/26; 908/2296/25; 908/1473/25; 910/1627/26; 910/1626/26, 908/1367/26, 908/1370/26, 908/1416/26) по яким відповідач зазначає одну і ту ж причину неналежного виконання своєчасної поставки Товару.

При цьому, відповідач не надає жодного доказу стосовно того, що на пошкодженому складі знаходився товар, який не зміг своєчасно поставити ТОВ «МІК» за умовами конкретного Договору.

Враховуючи вищевикладене, вбачається, що Відповідач не надає доказів причинно-наслідкового зв`язку руйнуваннями та несвоєчасної поставки товару.

Разом з тим, неналежне виконання Відповідачем умов державного контракту обґрунтовано розцінюється як таке, що негативно впливає на забезпечення обороноздатності держави, що узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 02 листопада 2022 року у справі № 910/14591/21, від 09 червня 2022 року у справі № 910/8425/19 та від 15 червня 2022 року у справі №922/2141/21. …».

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки, суд дійшов висновку про наявність підстав для його часткового задоволення виходячи з наступного.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тобто, цією нормою передбачено умови як підстави для зменшення пені і ця норма не передбачає вимог щодо обов`язкової наявності у поєднанні, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них, зокрема наявність інших обставин, які мають істотне значення (постанова Верховного Суду від 10.05.23 у справі № 501/2862/15-ц).

Згідно із ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами, є добросовісність, розумність і справедливість.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Чинним законодавством не врегульовано розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із ст. 86 ГПК України, тобто, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, залежить від розсуду суду, котрий при цьому користується доволі широкою дискрецією. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного критерію для зменшення розміру неустойки. Тому, кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (ч. 3 ст. 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 26.08.21 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.24 у справі № 911/2269/22 вказав на те, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено у рішенні Конституційного Суду України від 11.07.13 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.20 у справі № 918/116/19.

Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.22 у справі № 910/14591/21).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.20 у справі № 902/417/18 зазначила, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків у момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч. 3 ст. 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положеннями ст. 3 ЦК України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з п. п. 3, 6 ч. 1 цієї статті ЦК України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують як наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, так і заперечення щодо такого зменшення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміром неустойки розміру збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання, незначного прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення стороною порушення та/або його наслідків тощо.

Водночас, ні у зазначеній нормі, ні у чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Тому, вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. Крім того, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, щодо права на зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил ст. 86 ГПК України визначити конкретні обставини справи (як-от: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність боржника тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Відповідно до наведених вище норм, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (ч. 3 ст. 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Такий підхід є усталеним у судовій практиці.

Судому справі № 908/1369/26 враховано, що Верховний Суд також зауважує, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення розміру штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (такі правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 05.03.19 у справі № 923/536/18, від 10.04.19 у справі № 905/1005/18, від 06.09.19 у справі № 914/2252/18, від 14.07.21 у справі № 916/878/20 та ін.).

Саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи наявність та розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (такі правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 03.03.21 у справі № 925/74/19, від 02.06.21 у справі № 5023/10655/11 (922/2455/20) та ін.).

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.24 у справі № 911/2269/22 вирішуючи питання щодо застосування ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України в контексті можливості зменшення судом заявленої до стягнення суми пені на 99 %, тобто до 1%, зазначив про те, що у питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями ст. 233 ГК України і ч. 3 ст. 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом у порядку статей 86, 210, 237 ГПК України. Такий підхід є усталеним у судовій практиці.

Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.

Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчить про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено. Наведене, у свою чергу, вимагає, щоб розмір неустойки відповідав принципам верховенства права.

За висновками об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у зазначеній вище постанові, індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, що виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру неустойки (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), до якого суд має право її зменшити, Суд не вбачає підстав для відступу від аналогічної правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду, викладеної в постанові від 15.02.23 у справі № 920/437/22 щодо застосування, зокрема, положень ч. 3 ст. 551 ЦК України із висновком, що можливість зменшення заявленої до стягнення пені на 99 % залежить виключно від оцінки судами фактичних обставин справи та обґрунтованості доводів і заперечень сторін.

Місцевим господарським судом у справі № 908/1369/26 прийнято до уваги те, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми, як неустойку, змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті насамперед стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд також повинен брати до уваги майновий стан сторін.

Вказане відповідає правовій позиції викладеній у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.03.26 у справі № 910/6807/25.

Стягнення з відповідача значних сум штрафних санкцій під час військового стану може призвести до негативних наслідків для підприємства. При цьому, для позивача не матиме негативних наслідків зменшення розміру пені та штрафу, оскільки наявність збитків та погіршення фінансового становища позивачем не доведено. Такий правовий висновок зроблено Верховним Судом у постановах від 20.10.21 у справі № 910/8396/20, від 14.09.21 у справі № 910/7256/20, від 19.08.21 у справі № 910/11889/20.

У постанові Верховного Суду від 13.07.22 у справі № 925/577/21 зазначено, що зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованому збагаченню однією зі сторін за рахунок іншої. Крім цього категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в ст. 551 ЦК України та в ст. 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником (висновок сформульований в постанові Верховного Суду від 14.07.21 у справі № 916/878/20).

Узагальнений підхід до оцінки спірних правовідносин також викладено у постанові від 19.01.24 у справі № 911/2269/22, в якій Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, дійшов до висновку, що (дослівно):

«… 7.2. Визначення неустойки, що наведене в частині першій статті 549 ЦК України, передбачає як одну із умов для її застосування порушення зобов`язання, у зв`язку з чим Суд зазначає про таке.

7.3. Однією з підстав для виникнення зобов`язання є договір та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 цього Кодексу). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України. Зміст договору, що є обов`язковим для виконання його сторонами (частина перша статті 629 цього Кодексу) становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України). Частиною першою статті 548 цього Кодексу передбачені загальні умови забезпечення виконання зобов`язання. Одна з цих умов передбачає забезпечення виконання зобов`язання (основного зобов`язання), якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов`язання є неустойка (частина перша статті 546 ЦК України).

7.4. Поряд з цим, за змістом статей 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом. Цивільно-правова та господарсько-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку, що узгоджується з нормами статті 610 ЦК України та статті 216 ГК України. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

7.5. Відповідно до частини першої статті 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Неустойкою (штрафом, пенею), за статтею 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України). При цьому за приписами частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

7.6. На відміну від положень ЦК України, які штраф та пеню визначають як види неустойки в залежності від правил обчислення (частини друга та третя статті 549 цього Кодексу), а неустойку і як вид забезпечення виконання зобов`язання, і як правовий наслідок порушення зобов`язань, встановлених законом або договором, положення ГК України визначають неустойку, штраф та пеню як господарські санкції у вигляді грошової суми - штрафні санкції, суму яких учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

7.7. Отже сплату неустойки як один із видів забезпечення виконання зобов`язання, встановлених договором або законом, та як один із встановлених договором або законом правових наслідків порушення зобов`язання передбачено лише нормами ЦК України (пункт 3 частини першої статті 611 цього Кодексу).

7.8. Поширене застосування неустойки саме з метою забезпечення договірних зобов`язань обумовлено насамперед тим, що неустойка є зручним інструментом спрощеної компенсації втрат кредитора, викликаних невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов`язань.

7.9. Неустойка як господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань започатковує визначеність у правовідносинах за зобов`язаннями, а саме - відповідальність має настати щонайменше в межах неустойки. Тобто неустойка підсилює дію засобів цивільно-правової відповідальності, робить їх достатньо визначеними, перетворюючи в необхідний, так би мовити, невідворотній наслідок правопорушення. Отже неустойка стає оперативним засобом реагування у разі порушення або неналежного виконання зобов`язання, яким можна скористатись як тільки було порушено зобов`язання, не чекаючи викликаних ним негативних наслідків. Зокрема, задля прагнення учасників зобов`язання до дійсно оперативного, негайного використання свого права на неустойку для неї встановлений спеціальний скорочений строк позовної давності: позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

7.10. Отже, завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та як міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

7.11. Поряд з цим ГК України, також як і ЦК України, передбачає, що неустойка встановлюється договором або законом. Тобто неустойка має договірний (добровільний) характер, що встановлюється за ініціативою сторін зобов`язання; а також імперативний характер (встановлений законом), тобто договірно-обов`язковий, умови про яку включаються в договір через підпорядкування імперативним вимогам правової норми. При цьому для деяких видів зобов`язань неустойка встановлюється законом іншим нормативно-правовим актом безпосередньо, а тому сторони відповідно зобов`язання підпорядковуються існуючим правилам про неустойку стосовно як її розміру, так і порядку та умов про її стягнення, хоча при цьому не укладають не тільки угоди про неустойку, але і безпосередньо договору.

7.12. Так, законодавець в ГК України, встановлюючи правила визначення розміру штрафних санкцій (зокрема і неустойки, стаття 231 цього Кодексу) та встановлюючи також як і ЦК України відмінності між порядками обчислення штрафу та пені (частина друга цієї статті Кодексу), уточнює, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором (частина четверта статті 231 ГК України).

7.13. Щодо застосування наведених положень статті 231 ГК України Суд звертається до правової позиції, викладеної у пункті 6.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18 та у постанові Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21: господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

7.14. У зв`язку із викладеним Суд доходить висновку, що розмір неустойки у зобов`язальних правовідносинах, право вимоги щодо якої набуде кредитор, обумовлений умовами для її застосування:

- характером неустойки (договірний або встановлений законом);

- підставами для її застосування (зазначення в договорі або в законі обставин, за яких її буде застосовано);

- складом неустойки (пеня, штраф), відповідно, розміром кожної із цих складових;

- умовами сплати неустойки внаслідок порушення зобов`язання, зокрема, у разі заподіяння збитків.

Отже, у правовідносинах, хоча і подібних між собою (тотожних) або навіть за участі одних і тих самих сторін, за відмінності, зокрема, в умовах договору, хоча б одного із наведених чинників, якими обумовлюється застосування неустойки за порушення зобов`язання, різниця у розмірі неустойки в кожних конкретних правовідносинах закладається вже на етапі формулювання умов виконання зобов`язання та виникнення зобов`язання.

Щодо зменшення розміру неустойки, нарахованої за порушення зобов`язання

7.15. Згідно з частиною першою статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. За частиною другою статті 233 ГК України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

7.16. Аналогічні положення також містить частина третя статті 551 ЦК України, положення якої України надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

7.17. При цьому Суд наголошує, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

7.18. Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21).

Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

У цих висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.04.2023 у справі № 199/3152/20 (Провадження № 14-224цс21) з посиланням на висновки в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, (провадження № 12-79гс19) (пункт 8.24) та від 28.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, (провадження № 14-623цс18) (пункт 85).

7.19. У визначенні підстав для зменшення розміру неустойки Суд виходить з такого. Так, положеннями статті 3 ЦК України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з пунктами 3, 6 частини першої цієї статті ЦК України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

7.20. Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість. Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20. Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.

7.21. А тому, в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності, може бути застосований також закріплений законодавцем в статті 3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) і як норма прямої дії, і як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

7.22. Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

7.23. За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання. Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).

7.24. За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

7.25. Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора. У наведених висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

7.26. Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).

7.27. З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18).

7.28. При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19). При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18).

7.29. Поряд з викладеним Суд зазначає, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.

7.30. Крім цього категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником (висновок сформульований в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20). Водночас, як свідчить судова практика, суди звертають увагу на те, що зменшення розміру пені на 99 % фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін (правова позиція Верховного Суду в постановах від 04.02.2020 у справі 918/116/19 (пункт 8.15), від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21, від 05.04.2023 у справі № 910/18718/21 тощо).

7.31. Суд зауважує, що зменшення судом неустойки до певного розміру відбувається із визначенням її у конкретній грошовій сумі, що підлягає стягненню, тоді як переведення зменшуваного розміру неустойки у частки, а відповідно і апелювання у спорах про зменшення розміру неустойки такими категоріями, як частка або процент, на який зменшується неустойка, не відображає об`єктивний стан сукупності обставин, які є предметом судового дослідження при вирішенні питання про зменшення неустойки. При цьому слід звернути увагу, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд з цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов`язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

7.32. Поряд з викладеним Суд зауважує, що при вирішенні спорів про стягнення неустойки судам належить відмежовувати вирішення питання про зменшення розміру неустойки від вирішення питання про її необґрунтованість (повністю або в частині) внаслідок невідповідності розміру неустойки вимогам закону - зокрема, у разі, якщо за порушення умов зобов`язання застосовується неустойка, розмір якої має імперативний характер (встановлений законом) (частина друга статті 231 ГК України). Таким чином, у разі зменшення розміру неустойки суд ухвалює рішення про часткове задоволення позову (та відмову у задоволенні решти вимог - щодо частини, на яку неустойку зменшено), тоді як у разі необґрунтованості розміру неустойки (повністю або частково), суд може ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову повністю або частково, в залежності від розміру необґрунтованої частини неустойки. Також відмінність полягає у мотивах суду при прийнятті відповідного рішення, яке мотивується або зменшенням розміру неустойки або її необґрунтованістю в повному обсязі або в частині суми.

…

7.41. Наведені висновки як у цій справі, так і у справі № 920/437/22, а також інші висновки Верховного Суду у справах щодо спорів, в яких вирішувалось питання щодо зменшення неустойки (пункти 7.25-7.30), демонструють очевидну різноманітність обставин (підстав та чинників), які беруться судом до уваги та впливають на рішення щодо зменшення розміру неустойки, що підлягає стягненню.

7.42. Отже, і чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір (пункт 7.14); і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер (пункти 7.25-7.30). А тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.

7.43. Таким чином, в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 ГК України і частині третій статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України. Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, від 26.09.2023 у справі № 910/22026/21, від 02.11.2023 у справі № 910/13000/22, від 07.11.2023 у справі № 924/215/23, від 09.11.2023 у справі № 902/919/22). У зв`язку з викладеним Суд зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права».

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.24 у справі № 911/2269/22 зазначив, що чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір і обставини (їх сукупність), що є підставою для зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частин 1, 2 статей 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.

Отже, висновки Верховного Суду щодо застосування ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України є усталеними та загальними (універсальними) для правовідносин про стягнення неустойки, однак результат їх застосування може бути різним (наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки) у залежності від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі.

Застосоване у ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Водночас вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.06.19 у справі № 904/3551/18, від 12.02.20 у справі № 916/2259/18, від 24.02.20 у справі № 917/686/19, від 26.02.20 у справі № 922/1608/19, від 15.04.20 у справі № 922/1607/19, від 04.10.21 у справі № 922/3436/20, від 10.11.22 у справі № 910/15705/21, від 01.02.23 у справі № 914/3203/21).

При цьому, суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення неустойки. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (ст. ст. 86, 236 - 238 ГПК України).

Вказаної думки дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 08.07.26 у справі № 908/3309/25.

Судом при прийнятті рішення у справі № 908/1369/26 також враховано, що відповідно до ст. 58 Конституції України та усталеної судової практики, дія нормативно-правового акта в часі починається з моменту набрання ним чинності і припиняється з втратою ним чинності. Як неодноразово наголошував Верховний Суд (зокрема, у постановах від 02.06.21 у справі № 904/7905/16 та від 21.03.25 у справі № 460/21394/23) і що узгоджується з правовою позицією Конституційного Суду України (рішення від 09.02.99 № 1-рп/99), до події чи факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Відтак, подальша втрата чинності нормативного акта не впливає на регулювання правовідносин, які виникли та реалізовувалися під час його дії.

Отже, виходячи з наведеного, у спірних правовідносинах, поряд із ст. 551 ЦК України, підлягають застосуванню норми матеріального права, зокрема ст. 233 та інших статей ГК України, вказаних у відповідних постановах Верховного Суду, чинні на момент їх виникнення та порушення, оскільки як встановлено судом, зобов`язання щодо поставки товару підлягало виконанню до 20.03.25 та 20.05.25. Натомість, було виконано відповідачем лише 09.04.25, 28.05.25 та 06.06.25 (частина товару), у зв`язку з чим позивачем нараховано штрафні санкції за вказаний період часу. Крім того, позивачем не прийнято товар за якістю у кількості 3 600 шт. на загальну суму 773 496,00 грн, що підтверджується актом приймального контролю товару за якістю від 28.03.25 № 67, у зв`язку з чим позивачем нараховано штрафні санкції за поставку неякісного товару у вигляді 20 % штрафу.

Отже, як саме зобов`язання, так і факт його порушення, а також період нарахування штрафних санкцій повністю охоплюються періодом чинності Господарського кодексу України (до 28.08.25), зокрема статті 233 ГК України.

Таким чином, до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме законодавство, чинне на момент виникнення та порушення зобов`язання, в т.ч. ст. 233 ГК України щодо права суду на зменшення розміру штрафних санкцій, а тому суд має правові підстави для застосування ст. 233 ГК України при вирішенні питання щодо співмірності заявлених до стягнення штрафних санкцій, незважаючи на втрату чинності зазначеною нормою у подальшому.

Так, відповідно до ст. 233 ГК України, суд має право зменшити розмір штрафних санкцій, якщо їх розмір є явно неспівмірним наслідкам порушення зобов`язання.

Як вказувалось вище в тексті цього рішення, Верховний Суд у своїй практиці неодноразово наголошував, що при вирішенні питання про зменшення неустойки суд має враховувати сукупність обставин, зокрема: співмірність розміру санкцій із наслідками порушення; відсутність або незначність збитків; поведінку сторін; причини порушення зобов`язання.

Враховуючи комплексний характер цивільно-правової відповідальності, під співрозмірністю суми неустойки у результаті порушення зобов`язань, закон допускає виплату кредитору такої компенсації його витрат, які будуть адекватними й співрозмірними з порушеним інтересом.

При цьому, суд також враховує, що позивач (є … національною закупівельною агенцією Міністерства оборони України, яка в умовах повномасштабної війни … забезпечує Сили оборони держави Україна, зброєю, технікою, боєприпасами та тиловим майном (до кола яких входять одяг, амуніція (в т.ч. … чохли до шоломів балістичних) і відповідач є господарюючими суб`єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зміст договору (контракту), що є обов`язковим для виконання його сторонами (ч. 1 ст. 629 цього Кодексу) становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України). Відповідач, прийнявши рішення про укладення договору (державного контракту) на певних умовах, відповідно, несе повну відповідальність за настання можливих для себе негативних майнових наслідків.

Як вбачається із матеріалів справи, державний контракт (Договір) про закупівлю від 30.01.25 № 581/01-25-РМ укладено вже під час дії введеного в Україні воєнного стану (понад 2 роки і 10 місяців від дати повномасштабного вторгнення), а тому приймаючи на себе зобов`язання з поставки товару та укладаючи договір на визначених ним умовах, відповідач мав об`єктивну можливість оцінити усі ризики, передбачити та врахувати настання усіх можливих негативних наслідків, пов`язаних з обставинами, воєнного стану, а позивач (у свою чергу) правомірно розраховував отримати товар не пізніше обумовленого у договорі строку.

Також, як вбачається із наданих відповідачем доказів щодо значної втрати майна, у зв`язку зі військовою агресію російської федерації проти України, втрата та пошкодження майна відповідача відбулась до укладення спірного договору. А отже, ці обставини були відомі відповідачу на момент укладення вказаного договору (державного контракту).

Оцінивши у сукупності інші доводи сторін щодо нарахування суми неустойки (пені та штрафу), викладені (доводи) у заявах по суті, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру неустойки.

При цьому, судом, зокрема, враховано, що:

- відповідачем поставлено товар з незначним (у порівнянні зі строком виготовлення) порушенням строків поставки Товару, без передплати;

- протягом строку виготовлення та поставки товару (30.01.25-06.06.25) у м. Запоріжжя (за місцем розташування відповідача та його виробничих потужностей) повітряна тривога лунала 939,7 годин (39,1 доби), що у відсотковому співвідношенні до часу на виготовлення та поставку товару, коли мешканці були під впливом надзвичайної ситуації, становить 30,3 % часу;

- підприємство відповідача визнано критично важливим підприємством для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань в особливий період;

- відсутній умисний характер порушення строків поставки Товару та якості вказаного Товару.

- у цій справі мова йде не про повне звільнення відповідача від відповідальності за Договором (контрактом), а про сукупність обставин (за їх наявності) для зменшення неустойки до адекватного розміру згідно ст. 551 ЦК України.

Крім того, судом також прийнято до уваги те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що для позивача мали місце збитки у зв`язку із порушенням відповідачем зобов`язання з поставки товару.

Отже, враховуючи специфіку відносини, які існують між сторонами у цій справі, з урахуванням важливості та необхідності дотримання балансу інтересів сторін у даному конкретному випадку, виходячи з міркувань розумності та справедливості, приймаючи до уваги матеріальні інтереси обох сторін, характер господарської діяльності, її суспільне значення, а також фактичне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо поставки товару (100 % поставка товару), господарський суд вбачає наявність низки обставин, з якими законодавством пов`язується можливість реалізації судом дискреційних повноважень для зменшення розміру неустойки (пені та штрафу).

З огляду на вказане, з урахуванням принципу збалансованості інтересів сторін та верховенства права, суд вважає обґрунтованим, розумним та справедливим зменшення розміру неустойки (пені та штрафу) на 50 % від заявленого розміру, а саме: до суми 41 682,84 грн пені та до суми 77 349,60 грн штрафу.

Суд вважає таке зменшення розміру неустойки (пені та штрафу) оптимальним балансом інтересів сторін у цьому спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін, зокрема для відповідача.

Місцевим господарським судом прийнято до уваги те, що неустойка має на меті насамперед стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Вказану правову позицію викладено у рішенні Конституційного Суду України від 11.07.13 № 7-рп/2013.

Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.22 у справі № 910/14591/21).

Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.

Доводи та заперечення позивача в частині можливості зменшення неустойки судом відхиляються в силу наведеного вище в тексті цього рішення.

При цьому, судом відхиляються доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву (документ сформовано в системі «Електронний суд» 23.06.26), з огляду на наступне.

В частині строку позовної давності в контексті вимог ст. 269 ГК України та ст. 258 ЦК України.

Так, зокрема:

- ч. 8 ст. 269 ГК України (на яку посилається відповідач) унормовано, що позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред`явлені протягом 6 місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів;

- п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України (на яку посилається позивач) передбачено, що позовна давність в 1 рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені);

- п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.22 № 64/2022, затв. Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.22 № 2102-IX (який неодноразово було продовжено), перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану;

- 04.09.25 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.25 № 4434-ІХ, яким скасовано зупинення строків позовної давності на період дії воєнного стану шляхом виключення п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України;

- в розумінні вимог ч. 1 ст. 79 ГПК України, наявність обставин, на яку (кі) сторона посилається, як на підставу своїх вимог (або заперечень), вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогіднішими, ніж докази, надані на її спростування;

- в розумінні вимог ч. 2 ст. 79 ГПК України, питання про вірогідність доказів, для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання;

- представниками сторін до матеріалів цієї справи не надано доказів (висновку (ків) експерта (тів) в розумінні вимог статей 98, 99, 100, 101, 105, 106, 107 ГПК України щодо того, що в акті приймального контролю товару за якістю від 28.03.25 № 67 визначено, що результати приймального контролю товару за якістю партії товару (частини партії) чохол до шолома бойового балістичного тип 1, вид 1, тканина № 1 (тип 3, клас 8) Згідно ТС А01XJ.14312-500:2024(01) … виявлена невідповідність товару, а саме: порушення п. 3.1.2.1. ТС відсутнє кріплення внутрішньої обкантовки до виробу 1 шт.; на боковій частині виробу відсутня текстильна застібка «петлі» - 1 шт.; декоративна стрічка не закріплена закріпкою під час з`єднання з предметом 19 шт. і вказана невідповідність товару має явний чи прихований недолік;

- в розумінні суду, причина прострочення (наведена в тексті цього рішення) не змінює суть порушення оскільки якщо Постачальник (відповідач у цій справі) затримав поставку через те, що первинно надана продукція (у вигляді частини партії чохла для шолома бойового балістичного в кількості 21 шт., про що йдеться в акті приймального контролю товару за якістю від 28.03.25 № 67) виявилась неякісною (невідповідність товару), основним правопорушенням для нарахування конкретної суми пені чи штрафу залишається факт недотримання часових меж (строків), визначених державним контрактом;

а тому, в контексті ч. 2 ст. 79 ГПК України, за наявності наданих позивачем доказів в тексті цього рішення, суд вважає доводи позивача у спірних правовідносин у справі № 908/1369/26 доведеними та більш вірогідними (у вказаній частині стосовно того, що строк звернення з позовною вимогою у цій справі позивачем не порушено), ніж докази надані відповідачем на спростування (в частині того, що позови (ч. 8 ст. 269 ГК України), які випливають з поставки товарів неналежної якості можуть бути пред`явлені протягом 6 місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставленого йому товару).

Тим більше, з урахуванням: пунктів 7.1. та 7.2. Договору якими визначено, що Постачальник гарантує якість Товару, що постачається, його кондиційність, відповідність чинним нормам, вимогам і стандартам, а також вимогам до Товару, визначеним у Додатку № 3 до цього Договору. Товар повинен бути виготовлений згідно з технологічною документацією, затвердженою в установленому порядку. Вимоги щодо якості Товару поширюються і на сировину, продукти, з якої виготовлено сам Товар; п. 7.3. Договору, за яким Товаром неналежної якості вважається Товар: який не відповідає вимогам, визначеним у Додатку № 3 до цього Договору; щодо якого відсутні документи, передбачені п. 6.3 Договору, які засвідчують якість Товару; щодо якого складено негативний висновок за результатами вхідного контролю якості; який не відповідає будь-яким іншим вимогам до якості Товару, які містяться у цьому Договорі або нормативних документах.

Вищенаведене в цьому процесуальному рішенні спростовує інші доводи представника відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву та є такими, що не відповідають умовам п. 8.2. та п. 8.4. державному контракту (договору) про закупівлю від 30.01.25 № 581/01-25-РМ.

З огляду на те, що представник відповідача у відзиві на позовну заяву не посилався на наявність форс-мажорних обставин, визначених розділом 10 вказаного контракту (Договору), судом, через необґрунтованість, залишено поза увагою твердження представника позивача, викладені у відповіді на відзив (документ сформовано в системі «Електронний суд» 25.06.26) щодо посилань відповідача на наявність форс-мажорних обставин, як на підставу щодо зменшення суми неустойки.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалась розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.05).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.08 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.19 у справі № 902/761/18, від 20.08.20 у справі № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Суд відзначає, що у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

При цьому, позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України, у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також, у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Судом досліджено усі обставини даної справи та надано оцінку усім наявним у матеріалах справи доказам.

Крім того, враховуючи спірний характер правовідносин між сторонами суд вважає, що наведена міра обґрунтування даного судового процесуального рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у повному обсязі, оскільки спір виник внаслідок його неправомірних дій, а часткове задоволення позову є наслідком зменшення судом неустойки.

Керуючись ст. ст. 11, 13-15, 20, 24, 42, 46, 73-79, 86, 123, 129, 236-238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю МІК (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 69А, код ЄДРПОУ 30105738) на користь державного підприємства Міністерства оборони України Агенція оборонних закупівель (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2, код ЄДРПОУ 44725823, рахунок НОМЕР_2 в АТ «Державний експортно-імпортний банк України», м. Київ, МФО 322313) 77 349 (сімдесят сім тисяч триста сорок дев`ять) грн 60 коп. штрафу, 41 682 (сорок одну тисячу шістсот вісімдесят дві) грн 84 коп. пені та 2 856 (дві тисячі вісімсот п`ятдесят шість) грн 78 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У зв`язку із введенням із 05 год. 30 хв. 24.02.22 воєнного стану в Україні Указом Президента України від 24.02.22 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» через військову агресію російської федерації проти України, а також враховуючи безпековий стан у м. Запоріжжі …, повний текст рішення складено 28.10.2026.

Суддя В.Л. Корсун