Решение № 141024807, 19.10.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2026 р. Cправа № 902/887/26

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни, за участю секретаря судового засідання Ткачука В.О.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзерноінвест-2013", 36009, Полтавська обл., місто Полтава, вулиця Зіньківська, будинок 19, кімната 311, ідентифікаційний код юридичної особи 38719136

до Державного підприємства "Дослідне господарство "Артеміда" Інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України", 22400, Вінницька обл., місто Калинівка, вулиця Шкільна, будинок 7, ідентифікаційний код юридичної особи 03732258

про стягнення 1 775 806,38 гривень

за участю:

представника позивача - адвокат Кравець В.М., згідно ордера

представника відповідача - адвокат Шкриль Л.Г., згідно ордера

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду Вінницької області 02.07.2026 надійшла позовна заява № б/н від 01.07.2026 (вх. № 978/26 від 02.07.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзерноінвест-2013" до Державного підприємства "Дослідне господарство "Артеміда" Інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України" про стягнення заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем укладеного між сторонами договору поставки № 14/03/1 від 14 березня 2025 р. у розмірі 1 775 806,38 гривень.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2026 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.

Ухвалою від 07.07.2026 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 902/887/26 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12 серпня 2026 року о 12:00 год.

07.08.2026 від відповідача надійшло клопотання (вх.№ 01-30/8072/26 від 07.08.2026) про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 12.08.2026 року судом постановлено ухвалу про задоволення клопотання відповідача та про відкладення підготовчого засідання у справі №902/887/26 на 14:15 год. 25.08.2026 року, яку занесено до протоколу судового засідання.

24.08.2026 від відповідача надійшло клопотання (вх.№ 01-30/8615/26 від 24.08.2026) про відкладення розгляду справи та про ознайомлення з матеріалами справи.

За наслідком судового засідання 25.08.2026 року судом постановлено ухвалу про оголошення перерви у підготовчому засіданні у справі №902/887/26 до 12:00 год. 07.09.2026 року, яку занесено до протоколу судового засідання.

04.09.2026 до суду від відповідача надійшли пояснення щодо заявлених позовних вимог № б/н від 04.09.2026 (вх. № 01-30/9008/26 від 04.09.2026).

Ухвалою від 07.09.2026 закрито підготовче провадження у справі № 902/887/26 та призначено справу № 902/887/26 до судового розгляду по суті у судовому засіданні 14.10.2026 року о 14:00 год.

14.10.2026 від позивача надійшла заява № б/н від 14.10.2026 (вх. № 01-30/10508/26 від 14.10.2026) про подання доказів понесених судових витрат на правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення у справі.

За результатами розгляду справи по суті у судовому засіданні 14.10.2026 року суд оголосив про перехід до стадії ухвалення рішення у справі № 902/887/26 та відповідно до статті 219 ГПК України повідомив про відкладення ухвалення та проголошення вступної та резолютивної частин рішення на 19.10.2026 року о 15:00 год.

На оголошення вступної та резолютивної частин рішення сторони не з`явилися, у зв`язку з чим вступну та резолютивну частини рішення долучено до матеріалів справи без проголошення.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрзерноінвест-2013" звернулося до Господарського суду Вінницької області із позовом до Державного підприємства "Дослідне господарство "Артеміда" Інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України" про стягнення заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем укладеного між сторонами договору поставки № 14/03/1 від 14 березня 2025 р. у розмірі 1 775 806,38 гривень, з яких: 1182006,00 гривень основного боргу, 434724,47 гривень пені, 42543,33 гривень 3% річних та 116532,58 гривень інфляційних втрат.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором поставки № 14/03/1 від 14 березня 2025 р. у частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару.

Відповідач у письмових пояснення від 04.09.2026 зазначив, що підприємство вважає позовні вимоги необґрунтованими, такими, що не підлягають задоволенню (або підлягають задоволенню частково).

Відповідач зауважив, що Державним підприємством "Дослідне господарство "Артеміда" Інституту картоплярства НААНУ не була сплачена сума основного боргу за договором поставки № 14/03/1 від 14 березня 2025 р. Водночас, при нарахуванні пені позивачем не було враховано приписів ч. 6 ст. 232 ГК України, відповідно до яких нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

14 березня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрзерноінвест-2013" (далі - позивач, постачальник) та Державним підприємством "Дослідне господарство "Артеміда" Інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України" (далі - відповідач, покупець) укладено договір № 14/03/1 (далі - договір) (т. 1 а.с. 8 зворот - 10).

Згідно з пунктом 1.1. договору за цим договором постачальник зобов`язується постачати та передавати у власність покупцю товар, а покупець зобов`язаний приймати товар та оплачувати його на умовах та в порядку визначеному цим договором.

Пунктами 2.1.-2.5. договору сторони визначили, що під поняттям товар сторони розуміють: вказується у специфікаціях (додатках) до договору. Загальна кількість товару складає: вказується у специфікаціях (додатках) до договору. Кількість товару, що є предметом даного договору, може бути скоригована в залежності від фінансової можливості та потреб покупця. Показники якості товару - відповідно вимог ДСТУ. Сторони можуть узгоджувати та визначати допустимі показники якості товару з обов`язковим складанням при цьому змін чи доповнень до договору.

Відповідно до пункту 3.1, поставка здійснюється автотранспортом постачальника окремими партіями товару. Датою поставки вважається дата, зазначена в документі, що підтверджує поставку товару на склад покупця

Згідно з пунктом 3.2 договору, товар має бути поставлений у строки, вказані у специфікаціях (додатках) до договору, в залежності від потреб покупця на цей товар.

За умовами пункту 3.3 договору, постачальник зобов`язується передати (поставити) товар покупцю на умовах (надалі «пункт поставки») DAP в місці поставки, навантаженим на автотранспорт, в подальшому «пункт розвантаження», що вказується у додатках до даного договору. Умови поставки (базис поставки) визначаються й розуміються відповідно до правил Incoterms® 2020 за винятком положень, пов`язаних з міжнародним перевезенням та з урахуванням особливостей умов поставки, визначених в інших положеннях договору. У разі відмінності умов поставки, визначених договором, від базису поставки (DAP) відповідно правил Incoterms® 2020, застосуванню підлягають відповідні положення договору

Відповідно до пункту 3.4 договору, постачальник передає, а покупець приймає товар по фізичній вазі кожної партії товару.

Пунктом 3.5. договору встановлено, що постачальник зобов`язується протягом 2 (двох) календарних днів з дати поставки передати покупцеві наступні документи: видаткова накладна на товар; рахунок на товар; ТТН.

Відповідно до пункту 4.1. договору, одиниця виміру товару, що поставляється на умовах даного договору визначається згідно з додатками (специфікацією).

Згідно приписів пункту 4.2. договору, ціна кожної партії товару визначається у специфікаціях та видаткових накладних, виходячи із обсягу замовленого покупцем товару. Загальна вартість цього договору визначається вартістю товару, поставленого покупцеві протягом дії договору згідно специфікацій (додатків) до договору.

За умовами пункту 4.4. договору, оплата товару здійснюється покупцем на підставі рахунків наданих постачальником протягом 3 (трьох) банківських днів від дати поставки одноразово або за кожну окрему партію товару згідно специфікацій (додатків) до договору.

Пунктами 5.1., 5.1.1, 5.1.2. договору сторони передбачили, що постачальник зобов`язаний передавати товар належної якості у власність покупця у строк та на умовах визначених цим договором. Якщо в процесі виконання даного договору виявиться, що в силу тих чи інших причин поставка товару не може відбутися належним чином терміново повідомити про це покупця.

Згідно з пунктами 5.2., 5.2.1 договору покупець зобов`язаний приймати та оплачувати товар в строк та на умовах визначених цим договором.

Відповідно до пункту 6.1 договору, у випадку порушення своїх зобов`язань за даним договором сторони несуть відповідальність, визначену даним договором та чинним в Україні законодавством.

Згідно з приписами пункту 6.2. договору, порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Пунктом 6.4. договору сторони визначили, що у випадку повної або часткової несплати за товар або його окрему партію або несвоєчасної оплати товару згідно умов даного договору, покупець сплачує постачальнику неустойку у розмірі 0,2 % від загальної суми заборгованості за кожен день прострочення.

Договір набирає чинності з дати підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2025 року, а в частині розрахунків та поставки товару - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 9.1. договору).

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками сторін.

14 березня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрзерноінвест-2013" та Державним підприємством "Дослідне господарство "Артеміда" Інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України" було погоджено та підписано додаток до договору поставки №14/03/1 від 14 березня 2025 року - специфікацію № 1 (т. 1 а.с. 10 зворот).

Відповідно до пунктів 1, 2 специфікації № 1 від 14.03.2025 сторонами погоджено передання у власність покупцеві товару - макухи соєвої у кількості 25,000 т, за ціною за одиницю товару з ПДВ - 18 000,00 гривень, загальною вартістю з ПДВ - 450 000,00 гривень. Постачальник зобов`язується поставити макуху соєву у кількості 25 тон +/- 10% на вибір покупця.

Пунктами 4, 5 специфікації № 1 від 14.03.2025 до договору сторонами передбачено, що поставка товару здійснюється у період з 14 березня 2025 року по 20 березня 2025 року включно. Пункт розвантаження: Вінницька обл., м. Калинівка, пл. Шкільна, 7.

01 травня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрзерноінвест-2013" та Державним підприємством "Дослідне господарство "Артеміда" Інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України" було погоджено та підписано додаток до договору поставки №14/03/1 від 14 березня 2025 року - специфікацію № 2 (т. 1 а.с. 11).

Відповідно до пунктів 1, 2 специфікації № 2 від 01.05.2025 сторонами погоджено передання у власність покупцеві товару - сої у кількості 30000 кг, за ціною за одиницю товару з ПДВ - 25,00 гривень, загальною вартістю з ПДВ - 750 006,00 гривень. Постачальник зобов`язується поставити сою у кількості 30 тон +/- 5% на вибір покупця.

Пунктами 4, 5 специфікації № 2 від 01.05.2025 до договору сторонами передбачено, що поставка товару здійснюється у період з 01 травня 2025 року по 05 травня 2025 року включно. Пункт розвантаження: Вінницька обл., м. Калинівка, пл. Шкільна, 7.

На виконання умов договору поставки згідно видаткової накладної № 32 від 14.03.2025 на суму 432 000,00 гривень, товарно-транспортної накладної № 2119 від 14.03.2025, видаткової накладної № 87 від 01.05.2025 на суму 750 006,00 гривень, товарно-транспортної накладної № 2337 від 01.05.2025 позивачем передано, а відповідачем прийнято товар в асортименті зазначеному у видаткових накладних на загальну суму 1 182 006,00 гривень (т. 1 а.с. 11 зворот - 14).

Здійснення господарської операції з поставки товару на суми відповідно 432 000,00 гривень та 750 006,00 гривень відображено у відповідних зареєстрованих податкових накладних (т. 1 а.с. 14 зворот - 18)

14 березня 2025 року та 01 травня 2025 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрзерноінвест-2013" сформовано рахунки № 33 та № 88 на оплату Державним підприємством "Дослідне господарство "Артеміда" Інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України" згідно договору № 14/03/1 від 14.03.2025 товару, а саме: макухи соєвої у кількості 24 т на суму 432 000,00 гривень та сої у кількості 30 000 кг на суму 750 006,00 гривень (т. 1 а.с. 18 зворот - 19).

Згідно спільно підписаного сторонами акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2025 по 30.11.2025, заборгованість відповідача перед позивачем становить 1 182 006,00 гривень (т. 1 а.с. 19 зворот).

Доказів сплати Державним підприємством "Дослідне господарство "Артеміда" Інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзерноінвест-2013" 1 182 006,00 гривень заборгованості матеріали справи не містять.

Із матеріалів справи вбачається, що 12 червня 2026 року позивач направив на адресу відповідача претензію № 1 від 11.06.2026, у якій зазначив про поставку товару на загальну суму 1 182 006,00 гривень, здійснення нарахування неустойки та просив погасити заборгованість з основного боргу та неустойки у розмірі 1 599 243,26 гривень (т. 1 а.с. 20-22).

У зв`язку із невиконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором поставки позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення заборгованості у розмірі 1 775 806,38 гривень, з яких: 1182006,00 гривень основного боргу, 434724,47 гривень пені, 42543,33 гривень 3% річних та 116532,58 гривень інфляційних втрат у примусовому порядку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з огляду на таке.

Предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору № 14/03/1 від 14 березня 2025 року у розмірі 1 775 806,38 гривень, з яких: 1 182 006,00 гривень основного боргу, 434 724,47 гривень пені, 42 543,33 гривень 3% річних та 116 532,58 гривень інфляційних втрат.

Відповідно до статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин.

Частиною 4 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Здійснюючи правову кваліфікацію спірних правовідносин та вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог, судом враховано таке.

Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно статті 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань).

Приписами статті 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Положеннями статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, правовідносини за яким врегульовано відповідними положеннями Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Як передбачено пунктом 1 частини 1 статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (стаття 632 ЦК України).

Згідно з пунктом 4.4. договору оплата товару здійснюється покупцем на підставі рахунків наданих постачальником протягом 3 (трьох) банківських днів від дати поставки одноразово або за кожну окрему партію товару згідно специфікацій (додатків) до договору.

Судом установлено, що на підставі видаткової накладної № 32 від 14.03.2025 на суму 432 000,00 гривень, товарно-транспортної накладної № 2119 від 14.03.2025, видаткової накладної № 87 від 01.05.2025 на суму 750 006,00 гривень, товарно-транспортної накладної № 2337 від 01.05.2025 позивачем передано, а відповідачем прийнято товар в асортименті зазначеному у видаткових накладних на загальну суму 1182006,00 гривень (т. 1 а.с. 11 зворот - 14).

Видаткові накладні спільно підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача без зауважень та заперечень.

Відповідач щодо наведених обставин не заперечив та їх не спростував.

Згідно з частиною 1 статті 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 559 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Як убачається із матеріалів справи, позивач свої зобов`язання за договором виконав належним чином, у той же час відповідач свої зустрічні зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати за отриманий товар належним чином не виконав, унаслідок чого було допущено прострочення у виконанні грошового зобов`язання.

Cудом установлено, що матеріали справи не містять доказів пред`явлення відповідачем позивачу будь-яких претензій щодо неналежного виконання умов договору.

Відповідно до вимог статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором щодо оплати поставленого товару, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору поставки в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар, а тому позивач обґрунтовано звернувся з позовом про стягнення несплаченої суми основного боргу у розмірі 1 182 006,00 гривень.

Доказів сплати відповідачем вказаної суми боргу на користь позивача матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

Приймаючи до уваги, що належними та допустимими доказами підтверджено суму основного боргу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 1 182 006,00 гривень основного боргу є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 434 724,47 гривень пені, 42 543,33 гривень 3% річних та 116 532,58 гривень інфляційних втрат.

Щодо позовних вимог про стягнення пені суд враховує таке.

Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до положень статей 546, 548 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання.

Згідно статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до вимог частини 1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Положеннями пункту 6.4. договору сторони погодили, що у випадку повної або часткової несплати за товар або його окрему партію або несвоєчасної оплати товару згідно умов даного договору, покупець сплачує постачальнику неустойку у розмірі 0,2 % від загальної суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, вимога про стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення відповідає чинному законодавству, положенням договору та заявлена правомірно.

Судом установлено, що на день укладення сторонами договору № 14/03/1 від 14 березня 2025 року правовідносини сторін регулювалися Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України (далі - ГК України).

Приймаючи до уваги, що прострочення виконання зобов`язання з оплати товару за вказаним договором виникло під час дії ГК України та враховуючи, що на момент початку нарахування неустойки (18.03.2025 за специфікацією № 1 від 14.03.2025, видатковою накладною № 32 від 14.03.2025 та 06.05.2025 за специфікацією № 2 від 01.05.2025, видатковою накладною № 87 від 01.05.2025) ГК України був чинним, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статей 230, 232 ГК України (у редакції, чинній на момент їх виникнення), що узгоджується з приписами статті 5 ЦК України щодо дії актів цивільного законодавства у часі.

Згідно висновку Верховного Суду викладеному у постанові від 06.10.2026 у справі № 925/1102/25 застосування норм матеріального права ґрунтується на загальному правилі, за яким юридична оцінка поведінки учасників правовідносин, а також правових наслідків вчинених ними дій здійснюється відповідно до законодавства, чинного на момент виникнення відповідних прав та обов`язків. Розпочата за чинності певного закону реалізація права, за загальним правилом, має завершуватися із застосуванням норм, які діяли на момент виникнення такого права, якщо інше прямо не встановлено законом.

Як убачається із розрахунку пені здійсненого позивачем, розрахунок здійснено на залишок суми заборгованості у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення по кожній специфікації та видатковій накладній, зокрема за специфікацією № 1 від 14.03.2025, видатковою накладною № 32 від 14.03.2025 - за період з 18.03.2025 по 29.06.2026 та за специфікацією № 2 від 01.05.2025, видатковою накладною № 87 від 01.05.2025 - за період з 06.05.2025 по 29.06.2026). Загальна сума нарахованої позивачем пені складає 434 724,47 гривень.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин та початку нарахування неустойки) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

У постанові від 16 жовтня 2024 року у справі № 911/952/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість періоду нарахування штрафних санкцій. Проте його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 910/4164/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 903/962/17, від 07 червня 2019 року у справі № 910/23911/16, від 13 вересня 2019 року у справі № 902/669/18) (пункт 83).

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у цій постанові, якщо умовами укладеного договору сторони передбачили більш тривалий, ніж визначений частиною шостою статті 232 ГК України, строк нарахування штрафних санкцій (зазначили про їх нарахування до дня фактичного виконання, протягом усього періоду існування заборгованості тощо), то їх нарахування не припиняється за період прострочення зобов`язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано, а застосуванню підлягає саме строк, встановлений договором (див., для прикладу, постанову Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року у справі № 910/6379/14 (провадження № 3-53гс15), в якій умовами договору сторонами було погоджено нарахування пені по день фактичної оплати боргу).

У разі відсутності подібних умов у договорі (використання / зазначення в договорі лише формулювання про нарахування пені "за кожен день прострочення") нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені) припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.

Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що застосування в тексті господарського договору формулювання "за кожен день прострочення" не можна вважати установленням іншого, ніж визначеного частиною шостою статті 232 ГК України, строку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені). Таке формулювання лише повторює вирізняльну характеристику пені (поденне її нарахування) та характеризує механізм її визначення (розрахунку), однак жодним чином не впливає на можливість зменшення або збільшення строку нарахування пені, визначеного законом чи договором (пункти 91-93).

За умовами пункту 6.4. договору сторонами не погоджено більш тривалий, ніж визначений частиною 6 статті 232 ГК України строк нарахування штрафних санкцій, тому у спірних правовідносинах перебіг строку нарахування пені починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано та припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини 6 статті 232 ГК України.

Отже, нарахування пені здійснено позивачем поза межами визначеного частиною 6 статті 232 ГК України шестимісячного строку.

Здійснивши перерахунок пені, з урахуванням дати виникнення прострочення з оплати товару, наявної заборгованості за видатковими накладними від 14.03.2025 та від 01.05.2025, у межах визначеного позивачем періоду та визначеного частиною 6 статті 232 ГК України шестимісячного строку, суд дійшов висновку, що сума нарахованої пені становить 185 083,68 гривень.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 185 083,68 гривень, у задоволенні решти вимог про стягнення пені в сумі 249 640,79 гривень слід відмовити у зв`язку із безпідставністю заявлених вимог у цій частині.

Щодо позовних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат судом враховано таке.

Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Враховуючи встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, нараховані позивачем до стягнення 3% річних та інфляційні втрати відповідають вимогам чинного законодавства та заявлені правомірно.

Як вбачається із розрахунку інфляційних втрат та 3% річних здійсненого позивачем, розрахунок інфляційних втрат здійснено за період визначений позивачем за специфікацією № 1 від 14.03.2025, видатковою накладною № 32 від 14.03.2025 - за період з 18.03.2025 по 29.06.2026 та за специфікацією № 2 від 01.05.2025, видатковою накладною № 87 від 01.05.2025 - за період з 06.05.2025 по 29.06.2026. Сума нарахованих позивачем інфляційних втрат становить 116 532,58 гривень та 3% річних - 42 543,33 гривень.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат з урахуванням дати виникнення прострочення з оплати товару, визначеного позивачем періоду нарахування, наявної заборгованості за видатковими накладними та з урахуванням періоду часу, за який індекс інфляції становив менше одиниці (зокрема дефляції, що відбулась у червні 2026 року), суд дійшов висновку, що розмір інфляційних втрат складає 115 234,04 гривень.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат є обгрунтованими та підлягають задоволенню частково в сумі 115 234,04 гривень, в іншій частині вимог про стягнення інфляційних втрат в сумі 1 298,54 гривень слід відмовити у зв`язку із їх необгрунтованістю.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних з урахуванням дати виникнення прострочення з оплати товару, визначеного позивачем періоду нарахування та наявної заборгованості, суд дійшов висновку, що сума нарахованих 3% річних становить 42 543,33 гривень.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 3% річних в сумі 42 543,33 гривень є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Під час розгляду справи, судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, у тому числі подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню частково шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 1 182 006,00 гривень основного боргу, 185 083,68 гривень пені, 42 543,33 гривень 3% річних та 115 234,04 гривень інфляційних втрат, у задоволенні решти вимог про стягнення 249 640,79 гривень пені та 1 298,54 гривень інфляційних втрат слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 ГПК України однією з основних засад господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Підпунктами 1, 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру - становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Предметом позову у цій справі є вимога майнового характеру про стягнення 1775806,38 гривень заборгованості.

Позовну заяву позивачем подано до суду в електронній формі через підсистему ЄСІТС.

Таким чином, при зверненні із цією позовною заявою, необхідно було сплатити судовий збір виходячи із заявлених вимог майнового характеру із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору згідно вимог статті 4 Закону України "Про судовий збір".

Позивачем мав бути сплачений судовий збір у розмірі 21309,68 гривень (1775806,38 гривень х 1,5% х 0,8 = 21309,68 гривень).

При зверненні до суду позивачем згідно платіжної інструкції № 903 від 01.07.2026 року сплачено судовий збір у розмірі 26637,10 гривень, що на 5327,42 гривень більше ніж встановлено законом ((26637,10 гривень (судовий збір сплачений за подання позовної заяви) 21309,68 гривень (судовий збір, що підлягав оплаті за подання позову до суду згідно закону) = 5327,42 гривень).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За таких обставин, сплачена частина судового збору у розмірі 5 327,42 гривень підлягає поверненню платнику.

Враховуючи, що від позивача не надходило клопотання про повернення судового збору, питання про повернення надлишково сплаченого судового збору у розмірі 5 327,42 гривень під час ухвалення рішення у справі судом не вирішується.

Нерозподілений судовий збір складає 21 309,68 гривень.

Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені частково, судові витрати зі сплати судового збору у сумі 18 298,62 гривень покладаються на відповідача, судові витрати зі сплати судового збору у сумі 3 011,06 гривень покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Артеміда" Інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України" (22400, Вінницька обл., місто Калинівка, вулиця Шкільна, будинок 7, ідентифікаційний код юридичної особи 03732258) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзерноінвест-2013" (36009, Полтавська обл., місто Полтава, вулиця Зіньківська, будинок 19, кімната 311, ідентифікаційний код юридичної особи 38719136) 1 182 006,00 гривень основного боргу, 185 083,68 гривень пені, 42 543,33 гривень 3% річних, 115 234,04 гривень інфляційних втрат та 18 298,62 гривень судових витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. У задоволенні решти позовних вимог про стягнення 249 640,79 гривень пені та 1 298,54 гривень інфляційних втрат - відмовити.

5. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3 011,06 гривень покласти на позивача.

6. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. Примірник рішення надіслати сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.

Повне рішення складено 28 жовтня 2026 р.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2,3 - сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.