Решение № 141022261, 20.10.2026, П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 190/1680/26

Провадження №2/190/1157/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м.Пятихатки

П`ятихатський районний суд Дніпропетровської області

в складі головуючого судді Фирси Ю.В.,

за участю секретаря Гук С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. П`ятихатки цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

ТОВ «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, вказуючи, що 02 грудня 2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 50401525, відповідно до умов якого відповідач отримала шляхом переказу кредитних коштів на її картковий рахунок у розмірі 6100,00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Відповідач підписала Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Через неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором утворилась заборгованість у розмірі 27574,44 грн., з яких 6100,00 - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 17509,44 грн. - прострочена заборгованість за сумою відсотків, 915,00 грн. прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту, 3050,00 грн. - прострочена заборгованість за штрафами.

На підставі викладеного, просять стягнути з відповідача у примусовому порядку на користь «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» заборгованість за кредитним договором у розмірі 27574,44 грн. та судові витрати.

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» свого представника в судове засідання не направили, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, в позовній заяві просили справу розглядати за відсутності їх представника, позовні вимоги підтримують в повному обсязі і на підставах викладених в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, до суду надала відзив на позов, згідно якого позовні вимоги визнає частково, посилаючись на те, що 12 березня 2025 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 , який є військовослужбовцем, а тому нарахування відсотків по кредиту є порушенням Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Зазначила, що відновідно до чинного законодавства України, у період дії воєнного стану та у 30-денний строк після його припинення, споживачі звільняються від обов`язку сплати кредитору неустойки (штафу, пені). Нарахування Позивачем штрафу у розмірі 3050,00 грн. є прямим порушенням закону. Також просила відмовити в частині стягнення витрат на правову допомогу, оскільки вказана сума є неспівмірною за складністю справи та недоведеною.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

02 грудня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Тайгер-Фінанс» та ОСОБА_2 укладено договір про споживчий кредит № 50401525, відповідно до якого відповідач отримав кредит у сумі 4000,00 грн. (п. 1.2 Договору), на строк 360 днів (п. 1.3 Договору), із сплатою процентів: пільгова процентна ставка 0,8 % в день (п.1.5.1 Договору), стандартна процентна ставка 350,4 % річних, тобто 0,96 % за 1 день користування кредитом (п.п. 1.5.1, 1.6, 2.2.3 Договору), зі сплатою комісії за надання кредиту у розмірі 15% від суми кредиту, що складає 915,00 грн. (п. 1.5.2.Договору). Орієнтовна загальна вартість кредиту складає 27852,59 грн. (п. 1.5 Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору кредитні кошти надані Позичальнику шляхом безготівкового переказу на банківську платіжну картку/особистого рахунку Позичальника № НОМЕР_1 .

Договір про надання споживчого кредиту № 50401525 від 02.12.2024 року підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «NhaL2sF2».

27 грудня 2024 року між ТОВ «Фінансова Компанія «Тайгер-Фінанс» та ОСОБА_2 угоду про внесення змін до договору про споживчий кредит № 50401525 від 02.12.2024 року, відповідно до якої сторонами продовжено строк повернення кредиту: дата повернення кредиту 22.12 2025 року, пільгова процентна ставка становить 0,8 % та нараховується з 27.12.2024 по 26.01.2025 року. Стандартна (базова) процентна ставка становить 0,96 % та нараховується з 27.01.2025 по 22.12.2025 року. Додаткова угода відповідачкою підписана електронним підписом одноразовим ідентифікатором «8uJj69X9».

26 січня 2025 року між ТОВ «Фінансова Компанія «Тайгер-Фінанс» та ОСОБА_2 угоду про внесення змін до договору про споживчий кредит № 50401525 від 02.12.2024 року, відповідно до якої сторонами продовжено строк повернення кредиту: дата повернення кредиту 21.01.2026 року, пільгова процентна ставка становить 0,8 % та нараховується з 21.01.2025 по 25.02.2025 року. Стандартна (базова) процентна ставка становить 0,96 % та нараховується з 26.02.2025 по 21.01.2026 року. Додаткова угода відповідачкою підписана електронним підписом одноразовим ідентифікатором «zHNp7ege».

Відповідно до наданої довідки про ідентифікацію, відповідач ОСОБА_1 ідентифікований товариством. Акцепт (договір) підписаний Позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором «NhaL2sF2» від 02.12.2024 року, який направлено на телефон відповідача НОМЕР_2 .

Згідно листа ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім»» № 306055-1519603883-20042026 від 20.04.2026 року, 02.12.2024 року було успішно перераховано кошти на суму 6100,00 грн. на номер картки № НОМЕР_3 , номер транзакції НОМЕР_4 , призначення платежу видача кредитних коштів.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 27574,44 грн., з яких 6100,00 - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 17509,44 грн. - прострочена заборгованість за сумою відсотків, 915,00 грн. прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту, 3050,00 грн. - прострочена заборгованість за штрафами.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII (надалі - Закон №675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномуст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначенимст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Судом враховано, що без здійснення входу позичальником на сайт кредитодавця, без отримання ним умов договору (оферти) і повідомлення з одноразовим ідентифікатором та без введення відповідачем одноразового ідентифікатора, що означає прийняття пропозиції (акцепту), кредитний договір не був би укладеним.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 12 січня 2021 у справі №524/5556/19, від 28 квітня 2021року у справі №234/7160/20, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 18 червня 2021 року у справі №234/8079/20, від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023року у справі№640/7029/19.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що зазначений кредитний договір відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договорів, укладених у письмовій формі, та укладення яких у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Однак, отримавши кредитні кошти за вказаним договором, відповідач належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання, не повернула у передбачений договором строк тіло кредиту. Тому зважаючи на умови укладеного договору, у відповідача виник обов`язок повернення кредиту в повному обсязі та, що і дає підстави для стягнення заборгованості за сумою кретиту в розмірі 6100, 00 грн., а позов в цій частині задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача відсотків за кредитним договором, то суд приходить до наступного висновку.

Частиною 15 статті 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено,що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

З аналізу вказаної норми права вбачається, що пільги щодо нарахування відсотків та штрафних санкцій за договорами кредиту мають такі категорії військовослужбовців:

- які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову;

- інші військовослужбовці, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції або у відсічі збройної агресії рф проти України.

Так, 12 березня 2025 року ОСОБА_2 зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 , після чого дружині було присвоєно прізвище « ОСОБА_5 », про що свідчить копія свідоцтва про шлюб/а.с.18/.

Згідно довідки військової частини НОМЕР_5 № 24 від 30.04.2026 року та витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_6 №30 від 25.02.2022 року, головний сержант ОСОБА_4 перебуває на військовій службі за мобілізацією з 25.02.2022 року по теперішній час, що також підтверджується військовим квитком /а.с. 11,12 зв.бік 16, 17, /.

За обставин цієї справи чоловік відповідача ОСОБА_4 перебуває на військовій службі за мобілізацією з 25.02.2022 року, шлюб ОСОБА_2 з ним уклала 12 березня 2025 року.

Згідно з наданим розрахунком заборгованості за договором № 50401525 від 02.12.2024 року заборгованість за відсотками ОСОБА_2 складає 17509,44 грн.

Отже, з 12.03.2025 року нарахування відсотків по кредиту на відповідача ОСОБА_1 поширювались приписи ч.15 ст.14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо заборони нарахування відсотків по кредиту, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Таким чином, згідно довідки-розрахунку ТОВ «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» про стан заборгованості за кредитним договором № 50401525 від 02.12.2024 року розмір заборгованості по процентам з 02.12.2024 року по 11.03.2025 року складає 4967,84 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

У п. 1.5.2 Кредитного договору № 50401525 від 02.12.2024 року зазначено: «Кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 15 % від суми кредиту, що складає 915 грн., яку Позичальник зобов`язаний сплатити на умовах, визначених пунктом 1.4.1 цього Договору».

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право фінансовим установам встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Отже, дії кредитодавця щодо встановлення у кредитному договорі комісії за надання кредиту є правомірними.

Таким чином включення до загальної суми заборгованості за кредитним договором комісії є обґрунтованим і узгоджується з умовами укладеного між сторонами договору, що дає підстави для задоволення позову в цій частині.

Щодо стягнення заборгованості за штафами, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі №910/8349/22суд виснував щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі № 183/7850/22.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року на території України з 24.02.2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Таким чином, враховуючи зміни, які були внесені в перехідні положення ЦК України, суд вважає, що у задоволенні позову в частині стягнення із відповідача на користь позивача штафу в розмірі 3050,00 грн. слід відмовити.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Приписами ч.ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України визначено порядок визначення розміру витрат, пов`язаних з правничою допомогою.

На підтвердження надання правничої допомоги та її розміру позивачем надано: договір про надання правової (правчиної) допомоги № 0207 від 02.07.2025 року, акту № 2267 наданих послуг від 28.05.2026 року, детальний опис наданих послуг до акту № 2267 за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0207 від 02.07.2025 року, ордер про надання правничої допомоги, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №2093 на ім`я Усенко М.І..

Враховуючи надані позивачем докази на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу, суд доходить до висновку про обґрунтованість та доведеність вимог щодо необхідності вирішення питання щодо розподілу таких витрат.

Вирішуючи питання щодо розміру таких витрат, суд зазначає наступне.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір витрат на правничу допомогу, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Тобто, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.

Виходячи зі встановлених обставин та норм процесуального законодавства, суд приходить до переконання, що надані позивачем докази про судових витрат на правничу допомогу під час розгляду справи є достатніми, допустимими і достовірними, між тим розмір таких витрат, який підлягає стягненню з відповідача слід зменшити до 6000,00 грн., зважуючи на ціну позову, категорію справи, зміст наданих послуг, а також той факт, що відповідач у справі є споживачем кредитних послуг, і по відношенню до позивача знаходиться у більш вразливому положенні, і стягнення правничої допомоги у розмірі заявленому позивачем, враховуючи розмір стягнутого боргу, стане для відповідача непосильним тягарем.

Приймаючи до уваги висновок суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс», підлягають стягненню судові витрати, що складаються із судового збору за подачу позову пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1156,98 грн. (2662,40 х 11982,84/ 27574,44).

Керуючись ст.ст. 12,81,141, 263-265 ЦПК суд,

в и р і ш и в:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» (ЄДРПОУ 43561909, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_8 в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 300335) заборгованість за кредитним договором № 50401525 від 02 грудня 2024 року у розмірі 11982 (одинадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят дві ) грн. 84 коп. з яких яких 6100,00 - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 4967,84 грн. - прострочена заборгованість за сумою відсотків, 915,00 грн. прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту, сплачений судовий збір у розмірі 1156,98 грн. та витрати на професійну правчину допомогу у розмірі 6000 (шість тисячі) грн. 00 коп.

В іншій частині заявлених вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Ю.В. Фирса