Приговор № 141021389, 29.10.2026, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 1-кп/742/696/26

Єдиний унікальний № 742/5449/26

ВИРОК

іменем України

29 жовтня 2026 року м. Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретарів судових засідань ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , потерпілої ОСОБА_6 , представника потерпілої адвоката ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_8 , захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_9 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Прилуки Чернігівської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026270000000306 по обвинуваченню:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Ладан Прилуцького району, Чернігівської області, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою спеціальною освітою, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, працюючого різноробочим в ТОВ «Аліватор», раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_8 , керуючи у стані алкогольного сп?яніння автомобілем марки KIA модель MAGENTIS реєстраційний номер НОМЕР_1 , приблизно о 01 годині 00 хвилин 16.08.2026, рухався у селищі Ладан Прилуцького району Чернігівської області по вул. Миру у напрямку від центру населеного пункту до вулиці Вишнева.

Рухаючись у вказаному напрямку, перебуваючи у стані алкогольного сп?яніння, поблизу домогосподарства N? 75 по вул. Миру у селищі Ладан проявив неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, яка склалась, рухаючись зі швидкістю понад 50 км/год, внаслідок чого не впорався з керуванням транспортного засобу та допустив виїзд за межі проїзної частини на праве узбіччя, де здійснив перекидання транспортного засобу.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди пассажир автомобіля маркиKIA, моделі MAGENTIS, р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав тілесні ушкодження у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми: розтрощення кісток склепіння та основи черепа з грубим руйнуванням речовини головного мозку, яка і явилась причиною смерті, що підтверджується наявністю численних саден голови, багатоуламкового перелому кісток склепіння та основи черепа з розривами твердої мозкової оболонки, з розміжченням речовини головного мозку випуклих поверхонь потиличної та тім?яної долей лівої півкулі головного мозку, базальних поверхонь обох півкуль, стовбура та мозочка з утворенням мозкового детриту; закритої травми грудної клітки, забоїв легень; численних синців та саден тулуба та кінцівок. Зазначені тілесні ушкодження виникли від дії тупих предметів за механізмом удару та тертя, за давністю можуть відповідати 16.08.2026 року. Тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, розтрощення кісток склепіння та основи черепа з грубим руйнуванням речовини головного мозку за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень та перебувають у прямому причинно-наслідковомузв?язку з настанням смерті.

У даній дорожній обстановці водій ОСОБА_8 порушив вимоги п. 2.3 б) (для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов?язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі), п. 2.9 а) (водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп?яніння), п. 12.1 (під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним), п. 12.4 у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.), Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України N? 1306 від 10.10.2001, що є причиною виникнення та настання даної дорожньо-транспортної пригоди і знаходиться в прямому причинному зв?язку з наслідками, які наступили в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Прокурор в судовому засіданні підтримав державне обвинувачення в обсязі, викладеному в обвинувальному акті. Зазначив, що досліджені у судовому засіданні докази є належними, допустимими та достатніми, а в своїй сукупності повністю підтверджують винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Просив визнати ОСОБА_8 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України, та призначити йому покарання у виді п`яти років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на десять років.

Потерпіла ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснила, що безпосереднім свідком дорожньо-транспортної пригоди не була. Уточнила заявлені позовні вимоги та просила стягнути з обвинуваченого 300 000 грн на відшкодування моральної шкоди. При цьому підтвердила, що ОСОБА_8 вже сплатив їй 150 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди. Щодо призначення обвинуваченому покарання поклалася на розсуд суду, на призначенні суворого покарання не наполягала.

Цивільний позивач ОСОБА_11 у судове засідання не з`явився. Його представник, адвокат ОСОБА_7 , заявлений цивільний позов підтримав у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Крім того, представник потерпілої ОСОБА_6 та цивільного позивача ОСОБА_11 підтримав письмове клопотання про стягнення з обвинуваченого процесуальних витрат, а сааме витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 35 000 грн, відповідно до вимог ст. 118, 120, 124 КПК України, та просив його задовольнити.

Представник потерпілої в судовому засіданні зазначив, що, враховуючи визнання обвинуваченим своєї вини, його щире каяття та часткове відшкодування завданої шкоди, вважає за можливе застосувати до обвинуваченого положення ст. 69 КК України при призначенні покарання. Крім того, зауважив, що обвинувачений обіцяв після проголошення вироку відшкодувати всю заявлену суму моральної шкоди, у зв`язку з чим просив суд врахувати зазначену обставину та нагадав обвинуваченому про його обіцянку виконати взяті на себе зобов`язання.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, обставин кримінального провадження та правової кваліфікації своїх дій не оспорював, детально розповів про обставини вчинення кримінального правопорушення. У вчиненому щиро розкаявся, неодноразово під час судового розгляду просив вибачення у потерпілої за заподіяну шкоду. Глибоко засуджує власний вчинок та щиро шкодує про завдані наслідки. Просив суворо його не карати. Цивільні позови потерпілої ОСОБА_6 та цивільного позивача ОСОБА_11 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, визнав у повному обсязі. Зазначив, що вже відшкодував потерпілій ОСОБА_6 150 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, та зобов`язався надалі виплатити потерпілій і цивільному позивачу заявлені ними суми відшкодування моральної шкоди. Щодо стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу не заперечував.

Захисник у судових дебатах, обґрунтовуючи позицію щодо призначення покарання ОСОБА_8 , просив суд урахувати визнання обвинуваченим своєї вини, його щире каяття, сприяння встановленню обставин кримінального правопорушення та добровільне часткове відшкодування завданої моральної шкоди в розмірі 150 000 грн. Також просив взяти до уваги, що обвинувачений раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце роботи, позитивно характеризується, одружений та має на утриманні малолітню дитину. Звернув увагу суду на позицію потерпілої, яка пробачила обвинуваченого та не наполягала на призначенні суворого покарання. З огляду на сукупність зазначених обставин захисник просив застосувати до ОСОБА_8 положення ст. 69 КК України та призначити йому більш м`яке покарання, ніж передбачено санкцією ч. 3 ст. 286-1 КК України.

Відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України в судовому засіданні визнано недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та потерпілої, та дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують обвинуваченого. Зміст цих обставин вірно розуміються обвинуваченим та іншими учасниками судового провадження, сумнівів стосовно добровільності їх позиції у суду не має, та роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Прийняття судом рішення про проведення скороченого судового розгляду свідчить про те, що обставини, які сторони не оспорюють, будуть вважатися встановленими в судовому засіданні і суд буде це враховувати при ухваленні вироку.

Судом створено необхідні умови для виконання сторонами обвинувачення і захисту їхніх процесуальних обов`язків і здійснення прав, в тому числі і права на захист.

Будь-яких вагомих, достовірних доказів, які надають розумні підстави сумніватися у доведеності вини ОСОБА_8 у судовому засіданні не добуто.

Сукупністю добутих в судовому засіданні доказів, суд знаходить винність обвинуваченого ОСОБА_8 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_10 , тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України, судом визнано щире каяття у вчиненні кримінального правопорушення та добровільне часткове відшкодування шкоди потерпілій.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Відповідно до ст. 65 КК України, суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу враховуючи ступінь тяжкості вчиненного злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочини, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для їх виправлення та попередження нових злочинів.

Визначаючи ступінь тяжкості вчиненного злочину, суд повинен виходити із класифікації злочинів, критерії якої передбачені ст. 12 КК України, а також із особливостей конкретного злочину та обставин його вчинення.

Суд враховує, що у відповідності до ст.3 Конституції України, життя людини визнається в Україні найвищою соціальною цінністю, а відтак покарання за позбавлення життя людини, навіть у результаті ДТП, тобто злочину, скоєному з необережності, але з причин грубого порушення ПДР, має відповідати його меті, визначеної ч.2 ст.50 КК України.

Суд звертає увагу, що вчинене ОСОБА_8 кримінальне правопорушення належить до суспільно небезпечних злочинів у сфері безпеки руху та експлуатації транспорту, а тому позиція потерпілої у справі щодо виду та розміру покарання, яке він повинен понести за вчинене, при вирішенні цього питання судом не є вирішальною, але враховується судом у сукупності з іншими обставинами справи.

Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.

При цьому, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , суд відповідно до вимог статей 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненного кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України належить до категорії тяжких злочинів, характер і наслідки вчиненого, дані про особу обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, суд бере до уваги, що ОСОБА_8 повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, щиро розкаявся у вчиненому, неодноразово просив вибачення у потерпілої, визнав заявлені цивільні позови та частково відшкодував завдану моральну шкоду в розмірі 150 000 грн. Обвинувачений висловив жаль з приводу вчиненого та зобов`язався надалі відшкодувати завдану шкоду.

При визначенні міри покарання суд також ураховує дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, має середню спеціальну освіту, одружений, має на утриманні малолітню дитину 2020 року народження, працює різноробочим у ТОВ «Аліватор». Згідно з довідкою КНП «Прилуцька центральна района лікарня» від 28.09.2026 № 205, на обліку в лікаря-психіатра не перебуває.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття та добровільне часткове відшкодування завданої потерпілій моральної шкоди. Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

Крім того, суд бере до уваги позицію прокурора щодо призначення покарання, а також позицію потерпілої, яка не наполягала на призначенні обвинуваченому суворого покарання та поклалася в цьому питанні на розсуд суду. Водночас суд зазначає, що думка потерпілої враховується в сукупності з іншими обставинами кримінального провадження та не має наперед визначального значення при вирішенні питання про вид і міру покарання.

Разом із тим, визначаючи міру покарання, суд ураховує підвищену суспільну небезпечність вчиненого кримінального правопорушення, яке полягало в керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння та порушенні вимог Правил дорожнього руху, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди й загибелі людини. Такі наслідки є незворотними та свідчать про особливу тяжкість заподіяної шкоди, що має бути враховано при визначенні справедливого й спів мірного покарання.

З огляду на викладене, беручи до уваги як обставини, що пом`якшують покарання, так і характер вчиненого кримінального правопорушення, його наслідки та необхідність забезпечення належного запобіжного впливу покарання, суд доходить висновку, що виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень у цьому випадку потребують призначення покарання у виді позбавлення волі з реальним відбуванням, оскільки більш м`яке покарання не забезпечить належною мірою досягнення мети покарання.

Водночас, ураховуючи сукупність пом`якшуючих обставин, дані про особу обвинуваченого, його поведінку після вчинення кримінального правопорушення та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_8 основне покарання в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 3 ст. 286-1 КК України, із призначенням передбаченого законом додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_8 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд ураховує, що санкція ч. 3 ст. 286-1 КК України передбачає обов`язкове призначення такого покарання.

Суд бере до уваги, що керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння істотно підвищує небезпеку для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху. За таких обставин позбавлення права керувати транспортними засобами є необхідним заходом для запобігання вчиненню засудженим нових кримінальних правопорушень, пов`язаних із порушенням правил безпеки дорожнього руху, та спрямоване на забезпечення безпеки інших його учасників.

Вирішуючи питання про можливість призначення ОСОБА_8 більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, на підставі ст. 69 КК України, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції відповідної статті (частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції відповідної статті.

Отже, необхідними передумовами застосування зазначеної норми є наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання, та встановлення того, що їх сукупність істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. При цьому сама лише наявність таких обставин не є безумовною підставою для призначення більш м`якого покарання, оскільки відповідний висновок має ґрунтуватися на оцінці всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, з урахуванням характеру та ступеня суспільної небезпечності вчиненого діяння, тяжкості його наслідків і даних про особу винного.

У цьому кримінальному провадженні суд визнав обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_8 , щире каяття у вчиненому та добровільне часткове відшкодування завданої потерпілій моральної шкоди. Крім того, суд бере до уваги повне визнання обвинуваченим своєї вини, його поведінку після вчинення кримінального правопорушення, сприяння встановленню обставин події, позитивну характеристику за місцем проживання, відсутність попередніх судимостей, наявність постійного місця роботи, сім`ї та малолітньої дитини на утриманні.

Також суд ураховує позицію потерпілої та її представника, які не наполягали на призначенні обвинуваченому суворого покарання, а також те, що потерпіла пробачила обвинуваченого. Водночас суд зауважує, що наведені обставини, хоча й мають значення для індивідуалізації покарання, самі по собі не свідчать про наявність достатніх підстав для застосування ст. 69 КК України.

Оцінюючи наведені обставини в сукупності, суд ураховує, що ОСОБА_8 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, порушив вимоги Правил дорожнього руху щодо заборони керування транспортним засобом у такому стані, необхідності врахування дорожньої обстановки та дотримання встановленої швидкості руху. Допущені ним порушення перебувають у причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, внаслідок якої загинув пассажир автомобіля. Настання такого тяжкого та незворотного наслідку свідчить про значну суспільну небезпечність вчиненного кримінального правопорушення, що має істотне значення при вирішенні питання про призначення покарання.

Суд також бере до уваги, що на час судового розгляду завдану потерпілій моральну шкоду відшкодовано лише частково, у розмірі 150 000 грн, тоді як решту заявлених сум обвинувачений зобов`язався відшкодувати в майбутньому. Таке зобов`язання суд ураховує як обставину, що характеризує позицію обвинуваченого щодо відшкодування завданої шкоди, однак не прирівнює його до фактичного виконання відповідного обов`язку в повному обсязі.

За таких обставин суд доходить висновку, що, незважаючи на наявність обставин, які пом`якшують покарання, позитивні дані про особу обвинуваченого та позицію потерпілої, їх сукупність не свідчить про істотне зниження ступеня тяжкості вчиненного кримінального правопорушення в розумінні ст. 69 КК України. Встановлені обставини є такими, що підлягають урахуванню при визначенні конкретного виду та розміру покарання в межах санкції закону, однак не утворюють достатніх підстав для виходу за ці межі.

Такий висновок узгоджується з позицією Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постанові від 8 квітня 2025 року у справі № 347/2702/23, у якій Суд зазначив, що визнання вини, щире каяття, сприяння розкриттю кримінального правопорушення, визнання цивільних позовів, дані про особу засудженого та позиція потерпілих самі по собі не зумовлюють обов`язкового застосування ст. 69 КК України.

Отже, з урахуванням характеру та ступеня суспільної небезпечності вчиненного кримінального правопорушення, тяжкості його наслідків, даних про особу обвинуваченого, установлених обставин, що пом`якшують покарання, та відсутності обставин, що його обтяжують, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для застосування до ОСОБА_8 положень ст. 69 КК України.

У данному випадку відсутні підстави для застосування і положень ст.75 КК України, оскільки обвинувачений вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху керуючи транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, а тому згідно зазначеної норми її застосування неможливе.

Потерпіла ОСОБА_6 та цивільний позивач ОСОБА_11 звернулися до суду з цивільними позовами до ОСОБА_8 про відшкодування моральної шкоди по 450 000 грн, завданої смертю свого сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок кримінального правопорушення, вчиненного ОСОБА_8 . Позовні вимоги обґрунтовують тим, що оскільки цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_12 на час ДТП була застрахована згідно полісу номер 238184536 в НАСК «Оранта», яка і несе відповідальність за дії водія убезпеченого страховим захистом автомобіля, вони звернулися в страхову компанію з заявою про виплату страхового відшкодування в межах регламентної виплати. Всі витрати, пов?язані з похованням загиблого сина вони будуть відшкодовувати шляхом звернення з вимогами до вищевказаного Страховика. Окрім вищевказаних регламентних виплат, передбачених Законом, вони мають претензії морального характеру. ОСОБА_8 на стадії досудового розслідування, в добровільному порядку, їм моральну шкоду, завдану загибеллю їх сина не відшкодовував. Внаслідок протиправних дій Відповідача їм була завдана напоправна моральна шкода. Внаслідок порушення правил дорожнього руху ОСОБА_8 загинув їх син, надія на безтурботну та забезпечену старість. Їх син був молодого віку і його загибель спричинила їм нестерпну батьківську біль. Ця втрата є не відновлювальною. Вони перебувають в стані депресії тривалий час. Крім того внаслідок вищевказаної пригоди в них погіршились відносини в сім?ї, вони стали замкнуті, роздратовані. Також при всій очевидності вини, ОСОБА_8 під час досудового розслідування відмовився від співпраці зі слідством, щиросердно не покаявся, не дав викривальних показів, хоч це і його право. Але цим він створив підгрунтя для багаточисельних пліток та слухів про неначебто керування автомобілем на час ДТП їх сином, чим спричинив їм додаткові поневіряння та моральні страждання. Також обвинувачений жодного разу не вибачився перед ними, не поспівчував їм в їх горі, чим завдав їх додаткових моральних страждань. Хоча його мати та дружина приходили до потерпілої на девятий день з дня загибелі їх сина і приносили слова співчуття та вибачення.

Під час судового розгляду потерпіла уточнила заявлені позовні вимоги. Підтвердила, що обвинуваченим відшкодовано їй в рахунок завданої моральної шкоди 150 000 грн., тому просила стягнути з обвинуваченого 300 000 грн.

Вирішуючи цивільні позови потерпілої ОСОБА_6 та цивільного позивача ОСОБА_11 про відшкодування моральної шкоди, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності передбачених законом підстав.

Відповідно до статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові, дружині, батькам, дітям, а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Судом установлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, спричиненої протиправними діями ОСОБА_8 , загинув ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був сином потерпілої ОСОБА_6 та цивільного позивача ОСОБА_11 . Таким чином, між діями обвинуваченого та смертю сина позивачів установлено причинний зв`язок, а останні мають право на відшкодування моральної шкоди, завданої втратою близької людини.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд ураховує характер кримінального правопорушення, тяжкість його наслідків, непоправність втрати батьками сина, їхні близькі родинні стосунки з померлим, а також характер і тривалість душевних страждань, спричинених його передчасною смертю.

Смерть сина стала для позивачів тяжкою психологічною травмою, оскільки вони втратили близьку людину, з якою були пов`язані родинними стосунками, емоційною прив`язаністю та спільними життєвими планами. Така втрата є незворотною, а пов`язані з нею душевні страждання не можуть бути усуну ті чи повністю компенсовані грошовими коштами. Суд також бере до уваги пояснення позивачів щодо тривалого пригніченого емоційного стану, зміни звичного способу життя та погіршення сімейних стосунків після смерті сина.

Визначаючи розмір грошового відшкодування, суд керується засадами розумності, виваженості та справедливості, враховує глибину душевних страждань кожного з позивачів, тривалість їхніх негативних переживань, істотність вимушених змін у житті та неможливість відновлення попереднього сімейного укладу.

Суд такожбере до уваги позицію обвинуваченого ОСОБА_8 , який у судовому засіданні визнав цивільні позови потерпілої та цивільного позивача в повному обсязі, не заперечував протии стягнення заявлених сум і зобов`язався надалі їх виплатити. При цьому суд ураховує, що обвинувачений уже відшкодував потерпілій ОСОБА_6 150 000 грн у рахунок компенсації моральної шкоди, у зв`язку із чим вона уточнила свої позовні вимоги та просила стягнути решту суми в розмірі 300 000 грн.

З огляду на викладене суд вважає за необхідне цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 задовольнити в повномуобсязі з урахуванням його уточнення та стягнути з ОСОБА_8 на її користь 300 000 грн на відшкодування моральної шкоди, а цивільний позов ОСОБА_11 задовольнити в повному обсязі та стягнути з ОСОБА_8 на його користь 450 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Крім того, представник потерпілої ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 звернувся до суду з письмовим клопотанням про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_8 процесуальних витрат, пов`язаних із наданням потерпілій професійної правничої допомоги, у розмірі 35 000 грн.

На обґрунтування клопотання зазначив, що вказані витрати понесені потерпілою у зв`язку з наданням адвокатом ОСОБА_7 правничої допомоги під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження. На підтвердження заявлених витрат надано акт виконаних робіт і розрахунок вартості правничої допомоги, згідно з якими адвокатом у періоді з 19 серпня 2026 року до жовтня 2026 року надавалася правнича допомога.

Обвинувачений ОСОБА_8 протии стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу не заперечував.

Факт понесення зазначених витрат підтверджується також платіжною інструкцією та квитанцією про оплату послуг адвоката на суми 20 000 грн та 15 000 грн, загальний розмір яких становить 35 000 грн.

Оцінивши надані документи в їх сукупності, суд доходить висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 35 000 грн документально підтверджені, пов`язані з наданням правничої допомоги в межах цього кримінального провадження та відповідають обсягу виконаної адвокатом роботи.

За таких обставин клопотання представника потерпілої про стягнення з ОСОБА_8 процесуальних витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню, а з обвинуваченого на користь потерпілої ОСОБА_6 належить стягнути 35 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Долю речових доказів по кримінальному провадженню необхідно вирішити на підставі ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати, в частині витрат пов`язаних з проведенням експертизи по кримінальному провадженню, підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави на підставі ст.ст. 118, 124, 126 КПК України.

Відповідно до положень ч.4 ст. 174 КПК України суд вирішує питання про скасування арешту майна.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою з урахуванням особи обвинуваченого, обставин вчинення кримінального правопорушення, та його належної процесуальної поведінки, залишити до вступу вироку в законну силу.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 349, 370-371, 374 КПК України суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_8 рахувати з 16 серпня 2026 року з моменту його затримання.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_8 в строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 16 серпня 2026 року по день набрання вироком законної сили, включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_8 до вступу вироку в законну силу залишити попередній тримання під вартою, роз`яснивши йому право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції.

Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про відшкодування шкоди (в порядку ст.128 КПК України)- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої загибеллю сина 300 000 (триста тисяч) грн.

Клопотання про стягнення процесуальних витрат задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу 35000 (тридцять п`ять тисяч) грн.

Цивільний позов ОСОБА_11 до ОСОБА_8 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (в порядку ст.128 КПК України)- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої загибеллю сина 450 000 (чотириста п`ятдесят тисяч) грн.

Стягнути із ОСОБА_8 на користь держави в рахунок відшкодування витрат понесених на проведення експертизи по данному кримінальному провадженню 4813 грн. 60 коп.

Речові докази по кримінальному провадженню після набрання вироком законної сили:

-автомобіль марки KIA модель MAGENTIS реєстраційний номер НОМЕР_1 повернути ОСОБА_8 ;

-змиви з коробки передач, керма автомобіля марки KIA модель MAGENTIS реєстраційний номер НОМЕР_1 зберігати в матеріалах кримінального провадження;

-карту пам`яті з написом на поверхні «Wibrandmicro 64 GB» - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду м.Чернігова від 26 серпня 2026 року на автомобільмарки KIA модель MAGENTIS реєстраційний номер НОМЕР_1 , скасувати.

Вирок суду не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст. 349 КПК України.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня проголошення данного вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому, прокурорута потерпілій.

Суддя ОСОБА_13