Решение № 141020541, 28.10.2026, Турківський районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

28.10.2026 м. Турка

Справа № 462/6830/26

Провадження №2/458/648/2026

Турківський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Волинець М.З.,

за участю секретаря судового засідання Матківської Р.Р.

Сторони в справі:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю

«ФІНПРОМ МАРКЕТ»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Турка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТОВ/«ФІНПРОМ МАРКЕТ» через підсистему «Електронний суд» подав до Залізничного районного суду м. Львова позовну заяву до ОСОБА_1 , в якій просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 45773272 від 25.10.2025 у розмірі 8 310,67 грн, з яких: 2 454,75 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 317,73 грн - заборгованість за процентами, 1 360 грн - заборгованість за комісією, 4 178,19 грн - заборгованість за процентами нарахованими за понадстрокове користування, а також понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 500 грн.

05.08.2026 ухвалою Залізничного районного суду м. Львова матеріали цивільної справи за позовом ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передано за територіальною підсудністю на розгляд Турківському районному суду Львівської області.

Справа надійшла до Турківського районного суду Львівської області 22.09.2026 вх. № 6054/26 та передана судді Волинець М.З.

Стислий зміст позовних вимог.

25.10.2025 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів у кредит № 45773272 (надалі також - кредитний договір), умовами якого встановлено, що кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 8 500 грн строком на 21 день, з 25.10.2025 по 14.11.2025, із фіксованою процентною ставкою у розмірі 0,178 %, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту; комісія за надання кредиту складає 16 % від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі складає 1 360 грн; у разі порушення позичальником строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується 4 % за понадстрокове користування кредитом на тіло кредиту за кожен день понадстрокового користування.

Вказаний кредитний договір підписаний електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 38681, що був згенерований системою та надісланий на вказану відповідачем електронну адресу - train4csgo@gmail.com. Відповідно до умов договору відповідач отримав грошові кошти у розмірі 8 500 грн на банківську картку № НОМЕР_1 .

Відповідач свої зобов`язання за вказаним договором не виконав, позикодавцю ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» грошові кошти у встановлений строк не повернув.

25.02.2026 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» укладено договір факторингу № 26/02/26, за умовами якого останній набув права грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором кредиту № 45773272 від 25.10.2025.

Відповідно до реєстру прав вимог №6 від 20.05.2026 клієнт відступив фактору право вимоги заборгованостей до боржників на умовах передбачених договором факторингу № 25/02/26 від 25.02.2026, в тому числі до відповідача в сумі 8 310,67 грн, з яких: 2 454,75 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 317,73 грн - заборгованість за відсотками, 1 360 грн - заборгованість за комісією, 4 178,19 грн - заборгованість за процентами нарахованими за понадстрокове користування.

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором № 45773272 від 25.10.2025 у відповідача виникла заборгованість у розмірі 8 310,67 грн.

Покликаючись на вказані обставини, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № 45773272 від 25.10.2025 у розмірі 8 310,67 грн, а також судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 500 грн.

Позиція відповідача.

Відповідач обставин та підстав позову не спростував, відзиву на позовну заяву не подав.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

24.09.2026 ухвалою Турківського районного суду Львівської області позовну заяву залишено без руху та надано позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви.

28.09.2026 ухвалою Турківського районного суду Львівської області прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи на 12.10.2026 о 11:00 год за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті (відзиву, відповіді на відзив, заперечення на відповідь) та витребувано докази, в порядку ст. 84 ЦПК України.

01.10.2026 від АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» до суду надійшли витребувані судом докази по справі.

12.10.2026 ухвалою Турківського районного суду Львівської області у зв`язку з неявкою відповідача у судове засідання розгляд справи відкладено на 28.10.2026 о 09:30 год.

Представник позивача ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» у судове засідання не з`явився, справу просив розглядати без представника позивача, про що зазначив у поданих письмових заявах від 05.10.2026, 08.10.2026 та 16.10.2026.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Клопотань про відкладення чи про проведення судового засідання без її участі до суду не надходило.

28.10.2026 ухвалою Турківського районного суду Львівської області постановлено проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Водночас, у зв`язку з неявкою в судове засідання сторін у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України не здійснюється.

Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», судом встановлено таке.

25.10.2025 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 45773272, шляхом підписання електронним підписом позичальника. За цим договором позикодавець зобов`язався передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту (п. 1 кредитного договору).

Відповідно до умов договору відповідачу було надано грошові кошти у розмірі 8 500 грн, строком на 21 днів, а саме до 14.11.2025, із процентною ставкою 0,178 % в день, процентною ставкою за понадстрокове користування кредитом (його частиною) 4 % в день, орієнтовною реальною річною процентною ставка 2 577,53 %, орієнтовною загальною вартістю кредиту 10 177,73 грн.

ТОВ «Європейська платіжна система» відповідно до умов договору про переказ коштів № ПВ30-09-20 від 30.09.2020, укладеного з ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», 25.10.2025 здійснило переказ грошових коштів у сумі 8 500 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ «Європейська платіжна система» № КД-000091219 від 28.05.2026 та копією платіжної інструкції (операції) № 4cf4af46-363f-4dc5-80bb-bf9d2fc32e26.

Листом № БТ/Е-43167 від 30.09.2026 від 01.10.2026 АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» повідомив, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 , а також надав виписку за вказаним картковим рахунком, з якого вбачається, що 25.10.2025 було зарахування на суму 8 500 грн.

25.02.2026 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» укладено договір факторингу №25/02/26, за умовами якого останній набув права грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за кредитним договором кредиту № 45773272 від 25.10.2025.

Відповідно до п.1.1. договору факторингу, ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» зобов`язується відступити ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» зобов`язується прийняти такі Права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (Ціна придбання) за відповідний Реєстр за плату, у передбачений цим Договором спосіб.

У п.2.1.3. договору факторингу вказано, що перехід від ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» до ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» Прав Вимоги відбувається в день підписання Сторонами відповідного Реєстру прав вимог, після чого ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх прав щодо Боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Реєстр прав вимог в паперовому вигляді або у вигляді електронного документу, підписаного кваліфікованими електронними підписами уповноважених представників Сторін у порядку, визначеному цим Договором за допомогою сервісу для обміну електронних документів «ВЧАСНО», є невід`ємною частиною цього Договору та підтверджує факт переходу від ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» до ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» Прав вимоги.

У реєстрі прав вимог №6 від 20.05.2026 до договору факторингу зазначено відповідача ОСОБА_1 .

Оскільки, ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» на підставі договору факторингу набуло право вимоги за кредитним договором № 45773272 від 25.10.2025, тому у позивача, як нового кредитора, виникло право вимоги повернення кредиту у зв`язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань шляхом стягнення заборгованості за цим договором.Доказів про визнання договору факторингу недійсним чи погашення боргу первісному кредитору матеріали справи не містять.

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 25.05.2026 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 45773272 від 25.10.2025 становить 8 310,67 грн, з яких: 2 454,75 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 317,73 грн - заборгованість за процентами, 1 360 грн - заборгованість за комісією, 4 178,19 грн - заборгованість за процентами нарахованими за понадстрокове користування. Всього відповідачем було сплачено в загальному розмірі 6 045,25 грн.

Застосовані судом норми права та мотиви їх застосування.

Судом встановлено, що спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються загальними положення ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно положень статей 3, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Згідно з ч. 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 в справі №2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» доведено факт укладення 25.10.2025 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та відповідачем ОСОБА_1 кредитного договору № 45773272, а також отримання відповідачем 25.10.2025 кредиту в розмірі 8 500 грн на підставі вищевказаного договору. Згідно з розрахунком заборгованості первісного кредитора відповідачем 02.01.2026 та 08.01.2026 було здійснено оплату на погашення заборгованості на загальну суму 6 045,25 грн, які первісний кредитодавець зарахував в рахунок сплати тіла кредиту.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Згідно з ст. 629 ЦПК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання /неналежне виконання/.

Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Оскільки, доказів повернення відповідачем позивачу ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» отриманих в кредит за вказаним договором суми грошових коштів у розмірі 2 454,75 грн (8 500 грн - 1 140,62 - 2 053,10 грн) матеріали справи не містять, суд дійшов висновку, що вказану суму слід стягнути з відповідача ОСОБА_1 , таким чином позов в цій частині підлягає задоволенню.

Що стосується вимоги про стягнення процентів за користування кредитом, то суд зазначає таке.

Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник, у даному випадку відповідач, вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не виконав зобов`язання у строк, який встановлений договором чи законом.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Як згадувалось вище, відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Отже, кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, після спливу такого строку нарахування відсотків є безпідставним.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що нарахування відповідачу процентів здійснено у відповідності до умов кредитного договору за період з 25.10.2025 по 14.11.2025, тобто в межах строку кредитування.

Незважаючи на те, що розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитом визначаються сторонами, вони повинні узгоджуватися із нормами законодавства.

Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1,00 %.

Судом встановлено, що в межах строку кредитування нараховування відсотків за користування кредитними коштами здійснювалося за ставкою, яка не перевищує 1% в день, тобто у розмірі, передбаченому чинним законодавством.

Будь-яких доказів, які б спростували надані позивачем розрахунки заборгованості за вказаним кредитним договором відповідачем суду не представлено.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за процентами в розмірі 317,73 грн за користування кредитними коштами, що були обумовлені умовами договору є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за комісією за надання кредиту.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені Законом України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право позивача (як кредитодавця) встановлювати у кредитному договорі комісію пов`язану з наданням кредиту.

Судом встановлено, комісія за надання кредиту відображена і в тексті кредитного договору, який був підписаний відповідачем, що свідчить про обізнаність останнього щодо включення такої комісії до загальних витрат за кредитним договором. Зокрема, в п. 2.2.4 сторони погодили комісію в розмірі 16 % від суминаданого кредиту, що в грошовому виразі складає 1 360 грн.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що є всі належні правові підстави вважати, що включення до тексту кредитного договору умови про необхідність сплати відповідачем комісії за надання кредиту, а також подальше витребування нарахованої комісії від позивача є цілком обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству України, що регулює відносини, що склалися між позивачем та відповідачем.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за комісією за надання кредит, в розмірі 1 360 грн, підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування суд зазначає таке.

Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 (справа №910/4518/16) зазначила, що припис абз. 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»).У разі сумніву слід застосовувати принцип Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem), тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

За умовами договору позики сторони встановили строк кредитування 21 днів, тобто до 14.11.2025. З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» продовжило нараховувати проценти після 14.11.2025 на суму 4 178,19 грн.

Тобто позивач просив стягнути з відповідача проценти за користування позикою як за період строку кредитування, так і після закінчення цього строку. Проте, позивач не надав суду доказів, що відбулася пролонгація такого строку відповідно до умов договору.

Суд критично оцінює такий розрахунок заборгованості, оскільки встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що за умовами укладеного договору ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», як фінансова установа, надало ОСОБА_1 кредит до 14.11.2025, тому позикодавець має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто до 14.11.2025. Після закінчення строку дії договору у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

При цьому, позивач не заявив до відповідача вимоги про стягнення процентів, які передбачені ч.2 ст. 625 ЦК України, як міру відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога в частині стягнення з відповідача заборгованості за процентами за понадстрокове користування кредитом після 14.11.2025 є безпідставною та задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором договором № 45773272 від 25.10.2025 у розмірі 4 132,48 грн, з яких: 2 454,75 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 317,73 грн - заборгованість за процентами, 1 360 грн - заборгованість за комісією.

В іншій частині заборгованість стягненню з відповідача не підлягає.

Відомості, які б спростовували даний висновок суду, відсутні, а інше вирішення спору не відповідало б таким засадам цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 ЦК України).

Розподіл судових витрат.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судові витрати в цій справі складаються з судового збору, витрат на професійну правничу допомогу та витрат пов`язаних з підготовкою та направленням документів.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки за наслідком розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 323,75 грн, з 4 132,48 грн (задоволені позовні вимоги) становлять 49,72 % заявленої суми позовних вимог; від суми сплаченого при поданні судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то в позовній заяві позивач просив стягнути такі з відповідача в розмірі 6 500 грн.

Статтею 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

11.05.2026 між ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» та адвокатом Ткаченко Ю.О. укладено Договір про надання правничої допомоги № 11-05/26/ФП.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.137 ЦПК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження факту надання правничої допомоги в матеріалах справи містяться: копія Договору № 11-05/26/ФП про надання правничої допомоги від 11.05.2026; копія акту приймання-передачі справ на надання правничої допомоги до Договору № 11-05/26/ФП про надання правничої допомоги від 11.05.2026; копія витягу акту приймання-передачі наданої правничої допомоги за Договору № 11-05/26/ФП про надання правничої допомоги від 11.05.2026; копія платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 850022335.1 від 12.06.2026.

Згідно витягу з акту № 1-П приймання-передачі наданої правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги № 11-05/26/ФП 11.05.2026 загальна вартість наданої правничої допомоги у даній справі становить 4 500 грн, з яких: 500 грн вивчення наявних у клієнта документів, проведення їх аналізу, визначення правової позиції/аналіз судової практики та збір документів/доказів по малозначних справах для формування позовної заяви; 4 000 грн підготовка/складання позовної заяви до боржника за договором позики у малозначній справі тощо.

Відповідно до ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Разом з тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство встановило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Системний аналіз зазначених норм, дає підстави для висновку, що нормами ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини /ЄСПЛ/, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п.30, ECHR 1999-V).

В пункті 269 рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п.55 з подальшими посиланнями).

Як відзначено у п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява N 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у п.154 рішення ЄСПЛ у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Разом з тим, суд не позбавлений об`єктивної можливості оцінити рівень адвокатських витрат, достовірно встановити несення таких витрат позивачем, а також обґрунтованість рівня їх вартості.

Суд не має права втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта, однак в силу вимог процесуального закону суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

З урахуванням критеріїв співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин даної справи, беручи до уваги, що дана справа не є унікальною та не потребувала значного часу для підготовки позовної заяви суд вважає, що зазначені представником позивача витрати на правову допомогу у розмірі 6 000 грн є завищеними та не достатньо обґрунтованими, тому дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн.

Зазначена сума, на переконання суду, є розумною та такою, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 247, 259, 223, 263, 265, 268, 273, 280-285, 354-355 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 43311346, адреса місцезнаходження: вул. Садова, буд. 31/33, м. Ірпінь, 08205, банківські реквізити: НОМЕР_4 відкритий в АТ «ПУМБ», код банку - 334851) заборгованість за кредитним договором № 45773272 від 25.10.2025 в розмірі 4 132 (чотири тисячі сто тридцять дві) грн 48 коп., з яких: 2 454 (дві тисячі чотириста п`ятдесят чотири) грн 75 коп. - заборгованість за основною сумою боргу, 317 (триста сімнадцять) грн 73 коп. - заборгованість за процентами, 1 360 (одна тисяча триста шістдесят) грн 00 коп. - заборгованість за комісією.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 43311346, адреса місцезнаходження: вул. Садова, буд. 31/33, м. Ірпінь, 08205, банківські реквізити: НОМЕР_4 відкритий в АТ «ПУМБ», код банку - 334851) судовий збір у розмірі 1 323 (одна тисяча триста двадцять три) грн 75 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 43311346, адреса місцезнаходження: вул. Садова, буд. 31/33, м. Ірпінь, 08205, банківські реквізити: НОМЕР_4 відкритий в АТ «ПУМБ», код банку - 334851) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) грн 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Повне найменування учасників справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», код ЄДРПОУ 43311346, адреса місцезнаходження: вул. Садова, буд. 31/33, м. Ірпінь, 08205.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Марія ВОЛИНЕЦЬ