Решение № 141018978, 28.10.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/9134/26

Провадження № 2/761/9207/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Волошина В.О.

при секретарі: Бульбі К.В.,

за участі:

представника позивача: Жовтої А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Лукмасло Микола Миколайович про стягнення безпідставно набутих коштів,

в с т а н о в и в:

У березні 2026р. позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Лукмасло М.М., в якому просив суд:

- стягнути з відповідача ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» на користь позивача ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти у сумі 19539,57 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що з нього у межах виконавчого провадження № 75948954, на виконання рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 07 червня 2024р. по цивільній справі № 527/839/24 було стягнуто 59337,82 грн.

В подальшому постановою Полтавського апеляційного суду від 12 березня 2025р. рішення суду першої інстанції було змінено, та зменшено суму, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості з 95515 грн. до 38575,55 грн. Змінено розподіл судових витрат, зменшивши стягнуту з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму судового збору з 3028,0 грн. до 1222,70 грн.

В досудовому порядку, позивач звертався до відповідача з вимогами, в порядку ст. 1212 ЦК України, про повернення позивачу грошові кошти у розмірі 19539,57 грн., однак зазначені досудові вимоги повернулись на адресу позивача, у зв`язку з закінченням встановленого терміну зберігання.

Оскільки в досудовому порядку вирішити спір не можливо, позивач вимушений був звернутись до суду з вказаним позовом, для захисту своїх прав.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13 березня 2026р. відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 13 липня 2026р. закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, з підстав, наведених у позові, просила суд позов задовольнити.

Відповідач, про час та місце розгляду справи оповіщався в установленому законом порядку, свого представника до суду не направив, поважності причин неявки не зазначив, у встановлений судом строк відзив на позов, стороною відповідача до суду не подавався.

Третя особа, про час та місце розгляду справи оповіщалася в установленому законом порядку, свого представника до суду не направила, поважності причин неявки не зазначила, у встановлений судом строк пояснення на позов, до суду не подавалися.

В силу положень ст. ст. 211, 223 ЦПК України суд вважає за можливе продовжити розгляд справи у відстуність сторони відповідача, третьої особи.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. (ч. 2 ст. 15 ЦК України).

Частиною 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України від 01 грудня 2004р. № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в ч. 1 ст. 4 ЦПК України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024р. у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23).

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023р. в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023р. у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019р. в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018р. у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018р. у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019р. у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019р. у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020р. у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23).

Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022р. в справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21).

Приватно - правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023р. в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023р. в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22).

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 07 червня 2024р. по цивільній справі № 527/839/24, позов ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором в сумі 95515,00 грн.; судові витрати в розмірі 3028,00 грн.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 12 березня 2025р. по цивільній справі № 527/839/24, в редакції ухвали апеляційної інстанції від 17 березня 2025р., рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 07 червня 2024р. змінено, зменшена стягнута з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» сума заборгованості з 95515,0 грн. до 38575,55 грн. Змінено розподіл судових витрат, зменшено стягнуту з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму судового збору з 3028,0 грн. до 1222,70 грн. Стягнуто з ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 суму судового збору сплаченого при подачі апеляційної скарги відповідно до задоволених вимог в сумі 1834,05 грн.

На виконання вищезазначеного рішення суду першої інстанції було видано 07 червня 2024р. виконавчий лист № 527/839/24. У провадженні третьої особи перебувало виконавче провадження № 75948954, з примусового виконання зазначеного виконавчого листа № 527/839/24. В порядку примусового виконання рішення суду в рамках виконавчого провадження з ОСОБА_1 було стягнуто 59337,82 грн.

31 березня 2025р. виконавче провадження було закінчено, на підставі п. 9) ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Звертаючись до суду з вказаним позовом, сторона позивача наголошувала, що відповідач набув грошові кошти у розмірі 19539,57 грн., за рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 07 червня 2024р. по цивільній справі № 527/839/24, без відповідних правових підстав, а тому з метою захисту прав позивача ці кошти слід з відповідача стягнути, в порядку ст. 1212 ЦК України.

Згідно із ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України, звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов`язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Суть кондикційного зобов`язання виражається в тому, що набувач безпідставно збагатився за рахунок потерпілого, а тому зобов`язаний не лише повернути йому майно в натурі чи відшкодувати його вартість (ст. 1213 ЦК України), а й у повному обсязі компенсувати потерпілому негативні наслідки від неможливості йому користуватися майном за призначенням шляхом відшкодування всіх доходів, які набувач одержав або міг одержати від цього майна, а набувач безпідставно збагатився за рахунок потерпілого.

Конструкція ст. 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо:

1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами;

2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Отже, норми ст. 1212 ЦК України, застосовуються до позадоговірних зобов`язань.

Вказана правова позиція сформульована Верховним Судом у постановах: від 10 вересня 2018р. у справі № 638/11807/15-ц (провадження № 61-1215св17), від 12 вересня 2018р. у справі № 154/948/16 (провадження № 61-4497ск18), від 12 грудня 2018р. у справі №205/3330/14-ц (провадження № 61-1133св18).

При цьому, під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (див. постанови Верховного Суду від 23 січня 2020р. у справі № 910/3395/19, від 23 квітня 2019р. у справі № 918/47/18, від 01 квітня 2019 року у справі №904/2444/18).

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору (див. постанови Верховного Суду України від 22 березня 2016р. у справі № 6-2978цс15 та від 03 червня 2016р. у справі № 6- 100цс15). Положення цієї статті застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (частина 3 вказаної статті).

Поворот виконання рішення - це процесуальна гарантія захисту майнових прав учасників справи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням (постанова Верховного Суду у справі № 522/12153/19 від 01 березня 2023р., провадження № 61-9847св22). Тому суди на забезпечення такої гарантії відновлення прав учасників процесу як поворот виконання рішення мають задовольняти відповідні заяви та повертати відповідачеві стягнуті кошти за скасованим судовим рішенням, у разі відсутності обмежень у такому поверненні, установлених законом.

Натомість позивач ОСОБА_1 , при зверненні до суду з вказаним позовом, вважав за необхідне вирішити спір на підставі ст. 1212 ЦК України.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 02 листопада 2011р. № 3-рп/2011 поворот виконання рішення - це процесуальна гарантія захисту прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав.

Такі висновки про застосування норм права викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2019р. у справі № 569/15646/16-ц.

Таким чином, неправомірним є посилання позивача у цій справі на ст. 1212 ЦК України, як підставу для задоволення позовних вимог про повернення спірних коштів за встановлених судом апеляційної інстанції фактичних обставин справи (постанова Полтавського апеляційного суду від 12 березня 2025р. по справі № 527/839/24).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021р. у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 02 лютого 2021р. у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20), від 22 червня 2021р. у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача ОСОБА_1 мають бути розглянуті та вирішені згідно положень ЦПК України щодо повороту виконання рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 07 червня 2024р. по справі № 527/839/24, при цьому суд вважає, що положення ст. 1212 ЦК України, якими позивач обґрунтовував свою позовну вимогу, до вирішення спірних правовідносин не застосовуються, що є самостійною підставою для відмови в позові. З урахуванням викладеного, суд не вбачає правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, то з відповідача не підлягає стягненню судові витрати.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355, 444 ЦПК України; ст. ст. 1, 11, 15, 16, 317, 319, 1212, 1215 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ: 35625014, місцезнаходження: м. Київ. вул. Симона Петлюри, буд. 30), третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Лукмасло Микола Миколайович (місцезнаходження: Полтавська область, м. Полтава, вул. Симона Петлюри, буд.5, офіс 4), про стягнення безпідставно набутих коштів - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: