Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа №:755/16325/26
Провадження №: 2/755/12533/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" жовтня 2026 р. Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Хромова О.О., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державного підприємства «Управління житловими будинками» Управління справами Апарату Верховної Ради України», Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
До Дніпровського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ДП «Управління житловими будинками» Управління справами Апарату Верховної Ради України», Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії.
В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Хромовій О.О.
Перевіривши матеріали позовної зави та долучених до неї документів, судом встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам статей 175, 177 ЦПК України.
У позовній заяві ОСОБА_1 просить визнати безпідставною відмову органу приватизації передати у приватну власність квартиру АДРЕСА_1 , що відноситься до державного житлового фонду із зобов`язанням ДП «Управління житловими будинками» Управління справами Апарату Верховної Ради України» провести дії з приватизації квартири АДРЕСА_1 на користь родини ОСОБА_1 на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
При розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Додержання процесуальної форми і змісту позовної заяви є однією з обов`язкових вимог процесуального законодавства, що забезпечує прийняття суддею заяви та порушення ним провадження у справі.
Статтею 175 ЦПК України визначені основні вимоги до позовної заяви, які мають бути дотримані особами, які звертаються до суду за захистом своїх прав та інтересів шляхом пред`явлення позову до суду.
Додержання процесуальної форми і змісту позовної заяви є однією з обов`язкових вимог процесуального законодавства, що забезпечує прийняття суддею заяви та порушення ним провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Згідно із пунктом четвертим, п`ятим частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них ; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
За змістом положень вище зазначених норм права розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором. Суд забезпечує захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються, шляхом здійснення провадження у справах.
Для ефективного судового захисту цивільного права або інтересу важливим також є обраний позивачем спосіб захисту, який має відповідати природі такого права або охоронюваного законом інтересу, характеру незаконного посягання та бути ефективним.
Суд звертає увагу позивача, що позов це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, звернена через суд або інший орган цивільної юрисдикції про захист порушеного, оспореного чи невизнаного права або інтересу, який здійснюється у певній, визначеній законом, процесуальній формі.
Позов як складне явище має декілька елементів, до яких відносяться: предмет, підстава, зміст.
З викладеного вбачається, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Зміст позову - це певна форма захисту, яку просить позивач від суду.
Додержання процесуальної форми і змісту позовної заяви є однією з обов`язкових вимог процесуального законодавства, що забезпечує прийняття суддею заяви та порушення ним провадження у справі. Значення елементів позову також полягає у тому, що за ними визначаються межі судового розгляду, адже суд відповідно до статті 13 ЦПК України розглядає цивільні справи в межах заявлених сторонами вимог.
Верховний Суд зазначає, що спосіб захисту порушеного права обирає позивач, а суд захищає порушене право позивача з урахуванням ефективного способу захисту та норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
Також звертається увага позивача на те, що прохальна частина позовної заяви має особливо важливе значення при розгляді справи з огляду на застосування принципу диспозитивності, оскільки є тією формою захисту, яку просить заявник у суду, тому вона має бути чіткою та конкретною, сформульованою відповідно до суті позову.
Тобто, це та частина позову, яка відображає звернену до суду вимогу про здійснення певних дій, пов`язаних із застосуванням конкретних способів захисту порушеного, оспореного чи невизнаного права.
Як уже зазначалося раніше, позивачем ОСОБА_1 заявлено дві самостійні вимоги:
1)визнати безпідставною відмову органу приватизації передати у приватну власність квартиру АДРЕСА_1 , що відноситься до державного житлового фонду;
2)зобов`язати ДП «Управління житловими будинками» Управління справами Апарату Верховної Ради України» провести дії з приватизації квартири АДРЕСА_1 на користь родини ОСОБА_1 на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Водночас, прохальна частина позовної заяви ОСОБА_1 не конкретизована, зокрема, позивачем не зазначено суб`єктів щодо яких підлягає розгляду питання приватизації житла, з урахуванням загального посилання позивача про прохання провести дії з приватизації житла на користь родини.
Поряд з цим, пунктом 2 частини третьої статті 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Також частиною сьомою статті 177 ЦПК України встановлено, що до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
Таким чином, у випадку звернення ОСОБА_1 до суду також в інтересах інших осіб, до матеріалів справи слід долучити документи, що підтверджують повноваження на представництво прав та інтересів інших членів родини, щодо яких підлягає розгляду питання приватизації житла.
Суд позбавлений права визначати замість позивача позовні вимоги, тому позивач повинен самостійно визначитись у позовній заяві з позовними вимогами та їх формулюванням, оскільки за результатами розгляду позовної заяви, яка викладена у поточній редакції, рішення суду, якщо позов буде задоволено, не буде відповідати частині п`ятій статті 265 ЦПК України.
Таким чином, на виконання вимог ухвали про залишення позову без руху позивачеві слід визначитися із суб`єктним складом учасників справи та сформулювати позовні вимоги з урахуванням суб`єктного складу учасників справи та подати до суду позовну заяву у новій редакції, з урахуванням викладеного в даній ухвалі.
Поряд з цим, суд враховує, що згідно із частиною четвертою статті 177 ЦПК України до позовної заяви також додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України від
08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (із змінами та доповненнями).
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» у 2026 році прожитковий мінімум працездатних осіб з 1 січня 2026 року становить 3 328 гривень.
Підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно із частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Як уже зазначалося раніше, позовна заява ОСОБА_1 містить дві вимоги немайнового характеру:
1.визнати безпідставною відмову органу приватизації передати у приватну власність квартиру АДРЕСА_1 , що відноситься до державного житлового фонду;
2.зобов`язати ДП «Управління житловими будинками» Управління справами Апарату Верховної Ради України» провести дії з приватизації квартири АДРЕСА_1 на користь родини ОСОБА_1 на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Суд звертає увагу позивача, що частиною першою статті 188 ЦПК України визначено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною є позовна вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги - основної.
Заявлені вимоги про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії є похідними. Водночас похідний характер таких вимог не позбавляє її статусу окремої позовної вимоги немайнового характеру.
Таким чином, при поданні цієї позовної заяви, що містить дві вимоги немайнового характеру сума, що підлягає сплаті за кожну з немайнових вимог становить 1 331,20 грн.
Отже, сума судового збору, що підлягала сплаті позивачем (позивачами) при зверненні до суду з даним позовом, складає 2 662,40 грн.
До позовної заяви позивачем ОСОБА_1 долучено квитанцію до платіжної інструкції від 17 грудня 2025 року № ПН8514 про сплату судового збору у розмірі 1 212,00 грн
Водночас, частиною першою статті 9 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Відповідно до частини другої цієї статті суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
При цьому, з метою забезпечення виконання вимог Закону України «Про судовий збір» між Державною судовою адміністрацією України та Державною казначейською службою України укладено
26 серпня 2015 року угоду, за якою оновлено програмне забезпечення автоматизованої системи документообігу суду КП «Д-3» та КП «ДСС», що забезпечило централізоване отримання виписок з Державної казначейської служби України з автоматичним приєднанням до них відомостей про сплату та зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України при реєстрації платіжного документа в суді.
Разом з тим, станом на час вирішення питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, підтвердження щодо зарахування судового збору в сумі 1 212,00 грн, який сплачено відповідно до платіжної інструкції від 17 грудня 2025 року № ПН8514, до спеціального фонду Державного бюджету України відсутнє, що встановлено перевіркою через комп`ютерну програму документообігу суду «Д-3».
Отже, платіжна інструкція від 17 грудня 2025 року № ПН8514 не може бути належним та допустимим доказом сплати судового збору у розмірі 1 212,00 грн у справі № 755/16325/26.
За наявності сумнівів у здійсненні сплати суми судового збору до Державного бюджету України і зарахування його до спеціального фонду цього бюджету суд вправі витребувати у платника відповідне підтвердження (довідку) органу Державної казначейської служби України, якому судовий збір перераховано.
Аналогічний висновок викладено в ухвалах Верховного Суду від 31 січня 2024 року по справі
№ 757/17452/21-ц, від 24 листопада 2023 року по справі № 334/5481/23, від 12 лютого 2024 року по справі № 2-814/10, від 30 квітня 2025 року по справі № 754/6846/24.
Таким чином, позивачу слід подати відповідне підтвердження (довідку) органу Державної казначейської служби України, якому судовий збір перераховано, про зарахування судового збору в сумі 1 212,00 грн відповідно до платіжної інструкції від 17 грудня 2025 року № ПН8514 або інший документ про сплату судового збору.
Поряд з цим, суд звертає увагу позивача, що сума судового збору, що підлягала сплаті при зверненні до суду з цим позовом складає 2 662,40 грн.
При зверненні з позовом до Дніпровського районного суду міста Києва судовий збір сплачується за такими реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Дніпров.р-н/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, Банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) - 899998, рахунок - № UA478999980313141206000026005, Код класифікації доходів бюджету - 22030101.
Європейський Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 цієї статті. Надання у справі повної, детальної інформації щодо заявлених вимог та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду. Право бути поінформованим про характер і підставу позову потрібно розглядати у світлі права мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» пунктом 3 статті 6 Конвенції.
Таким чином, позивачу слід привести позовну заяву у відповідність до чинного законодавства, а саме статей 175, 177 ЦК України, належним чином сформулювати позовні вимоги у відповідності до наведених обґрунтувань.
Згідно із частиною першою статті 185 ЦПК України суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного, керуючись статтями 175, 177, 185 ЦПК України, суддя,
П О С Т А Н О В И В:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Управління житловими будинками» Управління справами Апарату Верховної Ради України», Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії, - залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків - п`ять днів з дня отримання копії даної ухвали.
Роз`яснити позивачу, що у разі невиконання вимог ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та підлягатиме поверненню.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О.О. Хромова
Судебное решение № 141018811, Дніпровський районний суд міста Києва было принято 21.10.2026. Форма судопроизводства - Гражданское, форма решения – Постановление суда. На этой странице вы сможете найти важные сведения об этом судебном решении. Мы обеспечиваем удобный и быстрый доступ к актуальным судебным решениям, чтобы вы могли быть в курсе последних судебных прецедентов. Наша база данных содержит полный спектр необходимой информации, позволяя вам быстро находить важные сведения.
то решение относится к делу № 755/16325/26. Фирмы, указанные в тексте настоящего судебного документа: