Постановление суда № 141018687, 12.10.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 359/402/26

Провадження № 2/752/9106/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Машкевич К.В.

за участю секретаря - Касаткіної А.В.

розглянувши в відкритому судовому засданні в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю « Фінансова команія «Житло-Капітал», Товариство з обмеженою відповідальністю « Строй Сіті Кепітал» про поділ майна подружжя;

та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю « Фінансова команія «Житло-Капітал», Товариство з обмеженою відповідальністю « Строй Сіті Кепітал`про поділ майна подружжя, суд

В С Т А Н О В И В:

Сторони звернулися до суду з зустрічними позовами про поділ майна подружжя.

Представник відповідачки - адвокат Кравченко М.М. звернувся до суду з клопотанням про витребування доказів:

У Національного агентства з питань запобігання корупції:

1) належним чином засвідчених копій всіх декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданих позивачем до Єдиного державного реєстру декларацій за 2015-2023 роки, в тому числі всіх щорічних, первинних, виправлених, декларацій перед звільненням, після звільнення або інших декларацій, якщо такі подавалися;

2) копій зазначених декларацій у повному обсязі даних, які містяться в Єдиному державному реєстрі декларацій, у тому числі відомостями, які не відображаються у відкритому доступі відповідно до абзацу 4 частини 1 статті 47 Закону України « Про запобігання корупції», настільки, наскільки такі відомості необхідні для ідентифікації майна, грошових активів, фінансових зобов`язань, транспортних засобів, членів сім`ї та інших обставин, що мають значення для розгляду даної справи;

3) відомості щодо кожної декларації: звітний період, вид декларації, дата і точний час подання, дата і точний час подання виправленої декларації, реєстраційний/унікальний ідентифікатор декларації у Реєстрі, статус декларації, інформація про те, чи є декларування первинною або виправленою, а також взаємозв`язок між первинною та вправленою деклараціями;

4) повний перелік усіх декларацій позивача за 2015-2024 роки, які містяться у Єдиному державноому реєстрі декларацій, із зазначенням їх статусу, виду, звітного періоду, дати та часу подання;

5) інформацію про те, чи вилучалися, приховувалися або обмежувалися в доступі будь-які декларації позивача за 2015-2024 роки; у разі наявності таких обставини-зазначити підставу, дату початку та, за наявності, дату припинення такого обмеження доступу;

6) у разі неможливості надання окремих відомостей у повному обсязі-письмово повідомити суд, які саме відомості не можуть бути надані, з яких правових підстав, та чи можливо надати їх суду в закритому обмеженому режимі або з вилученням персональних даних третіх осіб, які не мають значення для розгляду цієї справи;

7) у разі, якщо окремі декларації або технічні відомості Реєстру перебувають не в апараті НАЗК або зберігаються в іншому структурному підрозділі/архіві/інформаційній системі - повідомити суд про належного володільця таких документів або відомостей та місце їх зберігання.

У Державної митної служби України:

1) інформацію про те, чи подавав позивач митні декларації, декларації транскордонного переміщення валютних цінностей під час виїзду з України або в`їзду в Україну у період з 24 лютого 2022 року по день надання відповіді на ухвалу суду;

2) перлік усіх встановлених випадків подання таких декларацій/документів із зазначенням дати і часу подання/оформлення, напрямку переміщення (виїзд з України або в`їзд в Україну), пункту пропуску через державний кордон України, митниці, миного поста/підрозділу, який здійснював митний контроль або митне оформлення;

3) відомості про задекларовані готівкові грошові кошти/валютні цінності: вид валюти, валютних цінностей, суму увідповідній валюті, еквівалент у гривні/євро за наявності таких відомостей у декларації або інформаційних системах митних органів;

4) відомості про документи, які подавалися позивачем на підтвердження походження, зняття, придбання або належності задекларованих грошових коштів/валютних цінностей, якщо такі документи подавалися;

5) належним чином засвідчені копії відповідних митних декларацій, декларацій транскордонного переміщення валютних цінностей та доданих до них документів, із вилученням/ретушуванням персональних даних третіх осіб та іншої інформації з обмеженим доступом, яка не має значеня для розгляду цієї справи;

6) у разі відсутності відомостей щодо подання позивачем таких декларацій/документів - письмове підтвердження про відсутність відповідних даних в інформаційних ресурсах базах даних митних органів за запитуваний період;

7) у разі, якщо відповідні документи або відомості перебувають не в апараті Державної митної служби України, а в окремій митниці, митному пості чи іншому підрозділі - інформацію про належного володільця таких документів та місце їх зберігання.

Зазначає, що витребування інформації з НАЗК та Державної митної служби України необхідне для встановлення публічного статусу позивача, причин первісного номінального оформлення майнових прав на іншу особу, динаміки майнового стану сторін та оцінки правдоподібності тверджень позивача щодо, нібито, оплатного набуття майнових прав за спільні кошти подружжя.

Такі докази мають значення для встановлення складу майна сторін, динаміки задекларованих грошових активів, факту декларування готівкових коштів подружжям, наявності у відповідачки особистих коштів, факту набуття та/або відчуження транспортних засобів.

НАЗК листом від 13 травня 2026 року надано копії декларацій за 2015-2023 роки з посиланням на те, що відповідно до вимог Закону України « Про захист персональних даних» окремі відомості декларацій є інформацією з обмеженим доступом та не підлягають відображенню у відкритому доступі.

Крім того, витребування таких доказів має значення для підтвердження або спростування обставин щодо фактичного перебування спірних грошових коштів у володінні позивача, можливого їх переміщення через митний кордон України, а також перевірки доходів сторін щодо наявності/відсутності у відповідаки можливості вивезення коштів за межі України.

На його запит листом Державної митної служби від 11 травня 2026 року повідомлено про відстуність відомостей щодо відповідачки, а щодо позивача відмовлено в наданні інформації, оскільки він не є особою, яка надає йому правову допомогу.

Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Згідно з частиною 2 статті 84 ЦПК України у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується;

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

З точки зору принципів доказування, визначених статтями 12, 81 ЦПК України, докази, що витребовуються, повинні підтверджувати або спростовувати обставини, які входять до предмета доказування в справі.

Тобто, з точки зору закону судом можуть бути витребувані лише ті докази, які є належними, допустимими та необхідними для встановлення обставин спору.

Предметом спору сторін є поділ майна, набутого подружжям у шлюбі, перелік якого приведено в первісному та зустрічному позовах.

Порядок поділу майна, набутого в шлюбі, визначено нормами сімейного та цивільного законодавства, якими встановлено також перелік доказів, якими має бути обґрунтовано та підтверджено їх набуття в шлюбі, а також презюмується спільність майна подружжя, набутого в шлюбі.

Тобто, суд не може витребовувати докази, які виходять за межі доказування, встановлені процесуальним законодавством, та для задоволення цікавості сторони, або здобуття інформації для подальшого формування позовних вимог.

Суд вважає, що зміст клопотання представника відповідачки про витребування доказів та його обсяг виходить за межі клопотання про витребування доказів, а є наміром провести перевірку майнового стану позивача, як публічної особи, та суперечить вимогам частини 1 статті 13 ЦПК України щодо вирішення судом спору лише в межах заявлених позовних вимог, та статтям 76, 88 ЦПК України щодо обсягу доказів та їх належності.

Суд враховує також, що здійснення контролю та перевірки майнового стану, декларацій та моніторингу способу життя публічних осіб відповідно до вимог Закону України «Про запобігання корупції» віднесено до виключної компетенції НАЗК.

Тобто, суд при вирішенні спору не може проводити моніторинг та аудит способу життя сторін у справі та не може використовуватися сторонами для збору інформації про особу поза межами процесуальних норм.

Враховуючи викладене, предмет спору сторін та приведені обгрунтування, суд приходить до висновку, що клопотання представника відповідачки не відповідає завданням, визначеним у статті 84 ЦПК України, направлене не на витребування доказів у справі щодо предмету заявленого спору, а для їх пошуку.

З урахуванням цього, суд не може перетворювати процедуру витребування доказів на процедуру збору доказової бази можливого майбутнього позову в інтересах однієї із сторін.

Заявником у клопотаннях не доведено необхідності та належності витребуваних документів для вирішення спору, а приведене в клопотаннях формулювання про їх витребування є невизначеним та не має наміру врегулювання спору в межах заявлених позовних вимог.

З огляду на ці обставини суд також вважає, що таким клопотанням та обсягом витребуваних доказів порушується принцип пропорційності втручання у право на повагу до приватного життя.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях наголошував, що будь-яке втручання держави у сферу приватного життя має бути законним, необхідним та пропорційним.

Крім того, Верховний Суд у своїй практиці ( у постановах у частині оцінки доказів та необхідності їх витребування ) неодноразово зазначав, що процесуальні механізми витребування чи забезпечення доказів не можуть використовуватися як спосіб пошуку доказів, коли особа просить надати невизначене коло документів лише з метою встановлення можливих підстав для позову.

З урахуванням обставин, приведених вище, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання.

Керуючись статтею 84 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання представника відповідачки - адвоката Кравченка М.М. про витребування доказів у Національного агентства з питань запобігання корупції та Державної митної служби України відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: К.В.Машкевич