Постановление суда № 141018655, 22.10.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №752/27372/26

Провадження №1-кс/752/8949/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року м. Київ

Слідчий суддя Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання начальника відділення №5 СВ Голосіївського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 , погоджене прокурором Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №62024150020000580 від 26.04.2024 відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, неодруженого, не маючого на утриманні неповнолітніх дітей, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

21.10.2026 до слідчого судді надійшло клопотання начальника відділення №5 СВ Голосіївського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 , погоджене прокурором Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №62024150020000580 від 26.04.2024 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (далі - ОСОБА_4 ) підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

В обґрунтування клопотання стороною кримінального провадження зазначено, що СВ Голосіївського УП ГУНП у м. Києві за процесуальним керівництвом Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні, зареєстрованому у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №62024150020000580 від 26.04.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що вимогами ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України визначено, що оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Вимоги ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовій обов`язок і військову службу» зобов`язують кожного захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України.

Згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжено та який діє по теперішній час.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України» № 1932-XII від 6 грудня 1991 року та ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» № 389-VIII від 12 травня 2015 року воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно з ч. 6 ст. 2, п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації. Початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за призовом, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

25 листопада 2020 року ОСОБА_4 призваний на військову службу на строкову службу до лав Збройних сил України ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №177 від 26.06.2023 матроса строкової служби ОСОБА_4 призначено на посаду механік - водій 2 розрахунку 1 реактивного артилерійського взводу 8 реактивної артилерійської батареї 3 реактивного артилерійського дивізіону та зараховано на всі види забезпечення.

Матрос строкової служби ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути готовим до виконання завдань, пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, додержуватися військової дисципліни, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг завдань, доручених йому за посадою, не допускати негідних вчинків, у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира, а після повернення доповідати йому про прибуття.

Однак, механік - водій 2 розрахунку 1 реактивного артилерійського взводу 8 реактивної артилерійської батареї 3 реактивного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 в умовах воєнного стану, вчинив кримінальне правопорушення проти встановленого порядку проходження військової служби за наступних обставин.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №43 від 12.02.2024 ОСОБА_4 вибув у щорічну основну відпустку у місто Київ, на 15 діб та 2 доби на дорогу у першу частину щорічної основної відпустки з «13» по «29» лютого 2024 року.

Так, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , матрос строкової служби, ОСОБА_4 перебуваючи у щорічної основної відпустки у порушення вимог ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від військової служби, без дозволу відповідних командирів (начальників), без поважних причин, в умовах воєнного стану, у невстановлений досудовим час, але не пізніше, 01.03.2024, не з`явився вчасно до місця служби, військової частини НОМЕР_1 , що за адресою: АДРЕСА_2 , після чого проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з проходженням військової служби до 21.10.2026 моменту затримання співробітниками Голосіївського УП ГУНП у м. Києві, за адресою: м. Київ, вул. Німецька, 2, тим самим припинено вчинення кримінального правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військовий злочин).

Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у нез`явленні вчасно без поважних причин на службу тривалістю понад три доби, вчинене військовослужбовцем в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

21.10.2026 ОСОБА_4 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України.

21.10.2026 органом досудового розслідування складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, яке відповідно до ч. 1, 2 ст. 278 КПК України вручено останньому.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, підтверджується зібраними в ході проведення досудового розслідування доказами, наявними у матеріалах вказаного кримінального провадження та долученими до вказаного клопотання.

ОСОБА_4 є раніше судимим, оскільки він засуджений 29.08.2024 Дніпровським районним судом міста Києва за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 року пробаційного нагляду; 05.06.2026 Дніпровським районним судом міста Києва за ч. 1 ст. 309 КК України до 2 років пробаційного нагляду; 09.09.2026 Дарницьким районним судом міста Києва за ч. 1 ст. 309 КК України до 2 років 1 місяця обмеження волі.

Сторона кримінального провадження у клопотанні зазначає, що підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним вказаного кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення. Разом із тим, враховуючи наведені у клопотанні обставини, та оскільки не може бути достатнім для запобігання зазначеним ризикам застосування більш м`якого запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_4 , для забезпечення його належної поведінки буде достатньо застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави. Крім того, під час дії воєнного стану на підставі ч. 8 ст. 176 КПК України до військовослужбовця, який підозрюються у вчиненні злочину, передбаченого ст. 407 КК України, застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Сторона кримінального провадження у клопотанні просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування без можливістю внесення застави.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримала клопотання, просила його задовольнити та застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права внесення застави.

Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання, просили не застосувати до підозрюваного тримання під вартою та застосувати до нього інший більш м`який запобіжний захід - домашній арешт.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши вказане клопотання та додані до нього матеріали вказаного кримінального провадження, слідчий суддя встановив наступне.

Відповідно до ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, передбачені даною статтею.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.

Згідно з ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

Частину восьму статті 176 КПК України визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р(II)/2026 від 24.06.2026.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.

Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

У судовому засіданні з досліджених матеріалів кримінального провадження встановлено, що 26.04.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024150020000580 внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

21.10.2026 ОСОБА_4 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України.

21.10.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Підозра ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, обґрунтовується наявними матеріалами кримінального провадження, а саме: матеріалами службового розслідування за вказаним фактом; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 19.10.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 19.10.2026.

На вказаній стадії процесу слідчий суддя позбавлений можливості аналізувати матеріали вказаного кримінального провадження та добуті органом досудового розслідування докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Отже, дослідивши матеріали вказаного кримінального провадження, долучені до вказаного клопотання, слідчий суддя вбачає наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, яке, відповідно до ст. 12 КК України, належить до категорії тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років.

Як вбачається з клопотання сторони кримінального провадження, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, якими обґрунтовується наявність підстав для застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_4 , а саме:

- можливість переховуватись від органів досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), про що свідчить усвідомлення підозрюваним ОСОБА_4 тяжкості вказаного кримінального правопорушення з метою ухилення від кримінальної відповідальності, він може сприймати втечу як менш небезпечний від процедури притягнення та відбуття покарання;

- можливість незаконно впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України), про що свідчить той факт, що підозрюваний ОСОБА_4 може використовувати знайомства, зв`язки, обізнаність про осіб, які є свідками у вказаному кримінальному провадженні та анкетні дані яких йому відомі, з метою підбурювання їх до зміни наданих раніше показань або показань, які суперечитимуть зібраним доказам;

- можливість вчинити інше кримінального правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України), про що свідчить той факт, що у підозрюваний ОСОБА_4 є військовослужбовцем та вчинив злочин проти встановленого порядку несення служби, також здійснення ним тиску на свідків у вказаному кримінальному провадженні свідчить про ознаки самостійного кримінального правопорушення, передбаченого ст. 386 КК України.

Отже, слідчий суддя погоджується з прокурором у тому, що органом досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. На думку слідчого судді, прокурором у судовому засіданні доведено та реально існують підстави вважати, що наявні ризики, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Як зазначалося вище, підозрюваний ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, яке, відповідно до ст. 12 КК України, належить до категорії тяжких злочинів.

Однак, слідчий суддя вважає, що навіть обґрунтована підозра у вчиненні кримінального правопорушення в даному випадку не може бути єдиним виправданням застосування вказаного стороною кримінального провадження запобіжного заходу.

Висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені слідчим суддею або судом за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.

При вирішенні вказаного клопотання сторони кримінального провадження, крім наявності ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих матеріалів, оцінює в сукупності всі обставини, зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України, зокрема вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим в інкримінованому кримінальному правопорушені; його вік та стан здоров`я; репутацію підозрюваного, який раніше судимий; майновий стан підозрюваного, який офіційно не працевлаштований, а отже не має постійний та стабільний дохід; сімейний стан підозрюваного, який не одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв`язків в місці його постійного проживання, що в сукупності дає слідчому судді підстави вважати, що застосування до підозрюваного виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідатиме меті його застосування.

Свої доводи прокурор обґрунтовує тим, що наявні підстави вважати, що до підозрюваного ОСОБА_4 неможливо застосувати більш м`яких запобіжних заходів (домашнього арешту, заставу, особистого зобов`язання, особистої поруки), оскільки: він вчинив тяжкий злочин та, перебуваючи на свободі, може переховуватися від органу досудового розслідування з метою уникнення від передбаченого законом покарання; він офіційно не працевлаштований, отже у нього відсутні міцні соціальні зв`язки, що є передумовою для вчинення нових злочинів; в оточенні підозрюваного відсутні особи, які б могли бути його поручителями.

Отже, сама по собі тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_4 , на переконання слідчого судді, не є достатньою підставою для застосування виняткового запобіжного заходу, яким є тримання під вартою. Проте, слідчим суддею враховуються інші обставини вказаного кримінального провадження, особа підозрюваного та його поведінка під час розслідування вказаного кримінального правопорушення.

Водночас, враховуючи доводи прокурора, слідчий суддя вважає, що відсутні підстави щодо доцільності застосування до підозрюваного ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу, ніж той, який зазначений у клопотанні, і який, в свою чергу, є пропорційним тяжкості інкримінованого діяння та достатнім для досягнення завдань досудового розслідування. На думку слідчого судді, підозрюваний ОСОБА_4 є особою, яку потрібно ізолювати від суспільства на даній стадії досудового розслідування для забезпечення виконання ним покладених процесуальних обов`язків.

Доводи сторони захисту про можливість застосування до підозрюваного ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу, слідчий суддя вважає неспроможними, оскільки в матеріалах вказаного клопотання не встановлено відомостей про існування достатніх стримуючих факторів для підозрюваного, які б свідчили про протилежне. Наявність встановлених в ході розгляду вказаного клопотання вищезазначених ризиків стороною захисту не спростовано.

Отже, враховуючи вказані обставини, слідчий суддя вважає доведеним прокурором, що застосування більш м`яких запобіжних заходів до підозрюваного ОСОБА_4 , ніж тримання під вартою, буде не достатнім для запобігання встановленим ризикам.

За таких обставин з урахуванням наявності обґрунтованої підозри, існування ризиків та особи підозрюваного, враховуючи, що прокурором у судовому засіданні доведено недостатність застосування до підозрюваного більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним в клопотанні, слідчий суддя вважає можливим клопотання задовольнити та застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, у межах строку досудового розслідування, тобто з 21.10.2026 по 19.12.2026, включно.

Водночас слідчий суддя вважає, що відсутні підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_4 інших більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, зокрема особистого зобов`язання, особистої поруки, застави та домашнього арешту, оскільки вказані запобіжні заходи не зможуть забезпечити належну його процесуальну поведінку та попередити наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Враховуючи зазначені вище обставини та положення ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя вважає за можливе одночасно визначити підозрюваному ОСОБА_4 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266240 гривень, який зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним обов`язків, передбачених КПК України.

Щодо незастосування до підозрюваного ОСОБА_4 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави слідчий суддя вважає, що вказана вимога у судовому засіданні прокурором не обґрунтована, оскільки неконституційними є положення ч. 8 ст. 176 КПК України щодо застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України.

Разом з тим, щодо застосування до підозрюваного ОСОБА_4 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб слідчий суддя вважає, що у судовому засіданні наведені дані про майновий, сімейний стан підозрюваного, а встановлення такого розміру застави є завідомо помірним для підозрюваного та попередить наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Водночас слідчим суддею при визначенні підозрюваному застави у вказаному розмірі враховується тяжкість інкримінованого злочину, характер його протиправної діяльності.

Разом з тим, з урахуванням ч. 4 ст. 183 КПК України слідчим суддею не встановлено обставин, які б свідчили про неможливість визначення підозрюваному вказаного альтернативного запобіжного заходу.

Окрім цього, застосовуючи відносно підозрюваного ОСОБА_4 вказаний альтернативний запобіжний захід, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного обов`язки, необхідність покладення яких вбачається з наведеного в обґрунтування даного клопотання.

Керуючись ст.ст. 40, 110, 131-132, 176-179, 181, 182, 183, 184, 193-194, 196-197, 205, 208, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити частково.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування на 60 днів, тобто з 21.10.2026 по 19.12.2026, включно.

Одночасно визначити підозрюваному ОСОБА_4 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень, яка протягом дії ухвали слідчого судді може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Голосіївського районного суду міста Києва за наступними реквізитами: отримувач - ТУ ДСА України в м. Києві, ЄДРПОУ 26268059, МФО 820172, Банк: Державна казначейська служба України, м. Київ, р/р UA128201720355259002001012089, призначення платежу - застава.

Підозрюваний або заставодавець мають у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі слідчого судді про тримання під вартою протягом дії вказаної ухвали.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави, з одночасним покладанням відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України обов`язків:

- прибувати за викликом до прокурора, слідчого, слідчого судді на їх першу вимогу, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк заздалегідь повідомити про це зазначених осіб;

- не відлучатися без дозволу слідчого, прокурора з населеного пункту, де підозрюваний фактично проживає - м. Київ;

- повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання та роботи;

- утриматися від спілкування зі свідками у вказаному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України в місті Києві та Київській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд і в`їзд з України.

Строк дії обов`язків визначити у межах строку досудового розслідування до 21.12.2026, включно.

Роз`яснити підозрюваному, що в разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин та не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушив інші, покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава може бути звернута в дохід держави, та вирішено питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Для утримання підозрюваний ОСОБА_4 підлягає направленню до ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у вказаному кримінальному провадженні.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст судового рішення оголошений 27.10.2026.

Слідчий суддя ОСОБА_1