Решение № 14101757, 03.03.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.11                                                                                           Справа№ 21/119(10)

За позовом: Приватного підприємства „Юрма-Плюс”, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „С.Н.Транссервіс”, с. Демня Миколаївського району Львівської області

про стягнення 18061,94 грн.

                                                                                 Суддя Чорній Л.З.

При секретарі М. Фарина

Представники сторін

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: Мачурад І.О. –представник

Судом роз’яснено зміст ст.ст.20,22 ГПК України, а саме, процесуальні права та обов’язки, зокрема, право заявляти відводи. Відводу не заявлено.

Позов заявлено Приватним підприємством „Юрма-Плюс”, м. Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю „С.Н.Транссервіс”, с.Демня Миколаївського району Львівської області про стягнення 18061,94 грн.

Ухвалою суду від 17.12.2010 року порушено провадження у справі та справу призначено до розгляду в засіданні на 25.01.2011 року. Ухвалою суду від 25. 01.11 р. у зв’язку з неявкою відповідача розгляд справи відкладено на 08.02.11 р. Ухвалою суду від 08.02.10 р. продовжено строк вирішення спору та розгляд справи відкладено на 25.02.2011 р. 25.02.11 р. в судовому засіданні оголошено перерву до 03.03.11 р.

03.03.11 р. представник позивача в судове засідання не з’явився.

Представник відповідача в судове засідання з’явився, подав відзив на позовну заяву №2 від 24.02.2011 р., проти позовних вимог заперечив з підстав, зазначених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Рішенням господарського суду Львівської області від 10.12.2009 року в справі № 28/45 за позовом ПП «Юрма-Плюс»до ТзОВ «С.Н. Транссервіс»про стягнення заборгованості, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.08.2010 року, стягнуто з ТзОВ «С.Н. Транссервіс»на користь ПП «Юрма-Плюс» 148 000,00 грн. основного боргу; 17 614,03грн. пені; 8 806,77грн. 3% річних; 19 388,00грн. інфляційних витрат, 10 000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката; 938,09грн. державного мита; 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Господарські суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що відповідач неправомірно зупинив в односторонньому порядку виконання власних договірних зобов'язань по оплаті поставок товару - нафтопродуктів (бензин, дизельне паливо), які здійснювались з боку ПП «Юрма-Плюс»у відповідності до договору поставки №25 від 06.02.2008 року на користь ТзОВ «С.Н. Транссервіс», внаслідок чого останній заборгував суму основного боргу 148 000 грн., а тому позовні вимоги в стягнені цієї суми заборгованості та нарахованих пені, 3 % річних та інфляційних втрат були задоволені у повному розмірі.

В касаційному порядку зазначені судові рішення господарських судів попередніх інстанцій відповідачем не оскаржувались.

Ухвалою від 26.11.2010 року господарський суд Львівської області надав відстрочку виконання рішення в даній справі до 01.02.2011 року.

Станом на час подання даної позовної заяви до суду за вказаною заборгованістю жодних розрахунків з позивачем відповідач не проводив, тому сума основного боргу з оплати проведених поставок товару за договором поставки №25 від 06.02.2008 року є незмінною і складає суму 148 000 гривень, а також несплаченими залишаються суми пені, інфляційних втрат та 3% річних, а також судових витрат у повному обсязі. Вказане підтверджується відповідачем у письмовому поясненні до господарського суду Львівської області у справі №28/45, поданому під час розгляду питання про відстрочку виконання рішення суду.

Згідно із ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Оскільки факт наявності основного боргу у сумі 148 000 гривень, як зазначено вище, встановлений рішенням господарського суду Львівської області від 10.12.2009 року, яке набрало законної сили і на сьогодні не скасовано, підтверджується відповідачем, факт наявності боргу в означеній сумі ТзОВ «С.Н. Транссервіс»перед ПП «Юрма-Плюс»доведення не потребує.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За висновками Вищого господарського суду України, зазначених в постанові від 15.10.2009 року у справі N 33/81-09, нарахування до грошового зобов'язання, що пов'язані з інфляційними процесами в державі за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, і їх не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та відносити до санкцій

З аналізу норми ст.625 ЦК України вбачається, що нарахування індексу інфляції та трьох відсотків річних на борг здійснюється за весь час прострочення боржником грошового зобов'язання.

За загальним правилом, встановленим ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами

З огляду на це, набрання законної сили рішення господарського суду про стягнення грошової суми та звернення його до виконання не є підставою для припинення грошового зобов'язання, а тому, за таких обставин, боржник несе обов'язок повернути три відсотки річних та відшкодувати інфляційні витрати від знецінення неповернутих коштів за весь час прострочення виконання такого грошового зобов'язання, у тому числі за весь час після ухвалення такого рішення господарського суду.

З огляду на відсутність протягом календарного року з дня прийняття рішення господарським судом Львівської області (10.12.2009 року) жодних оплат з боку відповідача, позивач відповідно до ст. 625 ЦК України вважає за необхідне за весь цей час прострочення боргу нарахувати відповідачу 3% річних –4 440,00 грн. (розрахунок наведений у додатку №1) та 13 621,94 грн. інфляційних втрат (розрахунок наведений у додатку №2) за період з 11.12.2009 року (дати наступної від дати ухвалення судом рішення) по 10.12.2010 року (дати складання даної позовної заяви).

Враховуючи вищенаведене, суд вважає доводи позивача правомірними, обґрунтованими матеріалами справи і такими, що підлягають до задоволення.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 4000,00 грн. судових витрат по справі - адвокатських послуг на підставі договору № А 18-10 від 22.11.2010 р.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Як вбачається з договору № А 18-10 від 22.11.2010 р. про надання адвокатських послуг, долучених представником позивача до матеріалів справи, він укладений з приватним підприємцем Міла-Поляков Д.П., який діє як підприємець та надає адвокатські послуги.

Ст.12 Закону України „Про адвокатуру” встановлено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об’єднанням чи адвокатом. Таким чином, договір про надання адвокатських послуг, долучений до матеріалів справи, не може вважатися договором, що укладений між юридичною особою та адвокатом, оскільки в даному випадку Міла-Поляков Д.П. виступає як фізична особа-підприємець, а не адвокат.

Враховуючи вищенаведене, перераховані відповідачем грошові кошти в сумі 4000 грн. на розрахунковий рахунок ПП Міли-Полякова Д.П. не підлягають відшкодуванню, оскільки надані послуги не є послугами адвоката, а отже, понесені витрати не можна віднести до судових витрат по справі.

З вищенаведеного суд дійшов висновку позовні вимоги задоволити повністю, судові витрати (витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) згідно ст. 49 ГПК України покласти на відповідача. В стягненні з відповідача 4000 грн. витрат на оплату послуг адвоката - відмовити.

На підставі наведеного, керуючись ст.202 Господарського кодексу України, ст. 526,610,611,612,625 Цивільного кодексу України, ст. 4-3, 33, 43, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

           ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „С.Н. Транссервіс” (81613, Львівська область, с. Демня Миколаївського району; код ЄДРПОУ 22362318) на користь Приватного підприємства „Юрма-Плюс” (79069, м. Львів, вул. Величковського, 44/174; код ЄДРПОУ- 31074198) –4440,00 грн. 3% річних, 13621,94 грн. інфляційних втрат, 180 грн. 62 коп. - державного мита, 236 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Суддя