Решение № 14101727, 03.03.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.11                                                                                           Справа№ 5015/879/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., при секретарі судового засідання Боржієвській Л.А., розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецзалізпром», м. Суми

до відповідача: Державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця», м. Львів

про: стягнення грошових коштів в розмірі 392654 грн. 43 коп.

В судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Сілкіна А.В. – представник на підставі довіреності;

відповідача: Кречетова Л.І. –представник на підставі довіреності.

                    Ухвалою господарського суду від 21.02.2011 року прийнято до розгляду позовну заяву від 10.02.2011 року про стягнення грошових коштів в розмірі 392654 грн. 43 коп., порушено провадження та призначено справу до розгляду на 03.03.2011 року.

                    Представникам сторін, що брали участь в судовому засіданні, роз’яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо їх прав та обов’язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

В судовому засіданні 03.03.2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав, в повному обсязі, вимоги ухвали про порушення провадження в частині подання витребуваних судом документів в оригіналах для огляду в судовому засіданні виконав.

Представник відповідача подав відзив на позов, яким частково заперечив позовну вимогу про стягнення пені в розмірі 5477 грн. 47 коп., оскільки на його думку позивач звернувся до суду про стягнення пені в цій частині з пропуском спеціальної позовної давності в один рік , що є підставою для відмови в позову в цій частині. Решту позовних вимог представник відповідача в судовому засіданні та у відзиві не заперечив, вказав, що дійсно існує основний борг відповідача перед позивачем в розмірі 371114 грн. 29 коп.

Клопотанням від 28.02.2011 року, поданим 01.03.2011 року, відповідач просив суд розстрочити виконання рішення на три місяці у зв’язку із важким фінансовим станом підприємства через велику кредиторську заборгованість. В судовому засіданні 03.03.2011 року представник відповідача подав письмове клопотання про відстрочку виконання рішення суду терміном на один місяць у зв’язку із важким фінансовим становищем. Представник позивача дане клопотання не заперечив.

          В судовому засіданні було оглянуто оригінали документів (договорів, специфікацій, додатків до договорів, накладних, довіреностей на отримання товарно-метеріальних цінностей), копії яких подано позивачем до справи.

Від фіксації судового процесу технічними засобами сторони відмовились.

03.03.2011 року судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складене та підписане 03.03.2011 року.

Суть спору: Спір між сторонами виник у зв’язку із невиконанням відповідачем грошових зобов’язань. Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецзалізпром»(надалі по тексту рішення - позивач) звернулось з позовом до Державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця»(надалі по тексту рішення - відповідач) про стягнення основного боргу в розмірі 371114 грн. 29 коп., пені в розмірі 9031 грн. 78 коп., трьох відсотків річних в розмірі 2689 грн. 97 коп. та втрат від інфляції в розмірі 9818 грн. 40 коп. Позивач вказує, що між ним та відповідачем в особі відокремленого підрозділу «Служба матеріально-технічного постачання»укладено наступні договори: № Л/НХ-10387/ню від 03.06.2010 року та Специфікацію № 1 до нього, № Л/НХ-10390/ню від 03.06.2010 року та Специфікацію № 1 до нього, № Л/НХ-09184/ню від 25.06.2010 року та Специфікацію № 1 до нього, № Л/НХ-09505/ню від 25.11.2010 року та Специфікацію № 1 до нього, № Л/НХ-09522/ню від 25.11.2010 року та Специфікацію № 1 до нього, № Л/НХ-09230/ню від 20.06.2010 року та Додаткові угоди №№ 1, 2 до нього. Також, між ним та відповідачем в особі відокремленого підрозділу «Ужгородський відділ матеріально-технічного постачання»укладено наступні договори: № Л/НХтер-5/09011 від 16.07.2009 року та Специфікацію № 1 до нього, та № Л/НХтер-5/09018 від 22.07.2009 року та Специфікацію № 1 до нього. Позивач вказує, що станом на 10.02.2011 року борг відповідача перед ним за поставлену продукцію становить 371114 грн. 29 коп., а загальна сума, що підлягає до стягнення , включаючи три відсотки річних за користування коштами, пеню, втрати від інфляції, становить 392654 грн.43 коп.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне: Між позивачем та відповідачем в особі відокремленого підрозділу «Служба матеріально-технічного постачання»укладено наступні договори: № Л/НХ-10387/ню від 03.06.2010 року, № Л/НХ-10390/ню від 03.06.2010 року, № Л/НХ-09184/ню від 25.06.2010 року, № Л/НХ-09505/ню від 25.11.2010 року, № Л/НХ-09522/ню від 25.11.2010 року, № Л/НХ-09230/ню від 20.06.2010 року та Додаткові угоди №№ 1, 2 . Також, між позивачем та відповідачем в особі відокремленого підрозділу «Ужгородський відділ матеріально-технічного постачання»укладено наступні договори: № Л/НХтер-5/09011 від 16.07.2009 року, та № Л/НХтер-5/09018 від 22.07.2009 року.

Умови вказаних договорів передбачають наступні строки розрахунків відповідача за поставлену йому продукцію: по договору № Л/НХ-10387/ню від 03.06.2010 року –не раніше 45 банківських днів після дати поставки відповідно до п. 6.1 договору; по договору № Л/НХ-10390/ню від 03.06.2010 року –не раніше 45 банківських днів відповідно до п. 6.1 договору; по договору № Л/НХ-09184/ню від 25.06.2010 року –не раніше 45 банківських днів відповідно до п. 6.1 договору; по договору № Л/НХ-09505/ню від 25.11.2010 року –не раніше 50 банківських днів після дати поставки відповідно до п. 6.1 договору; по договору № Л/НХ-09522/ню від 25.11.2010 року –не раніше 45 банківських днів після дати поставки відповідно до п. 6.1 договору; по договору № Л/НХ-09230/ню від 20.06.2010 року –не раніше 60 банківських днів після дати поставки відповідно до п. 6.1 договору; по договору № Л/НХтер-5/09011 від 16.07.2009 року –не раніше 45 банківських днів після дати поставки відповідно до п. 6.1 договору; та по договору № Л/НХтер-5/09018 від 22.07.2009 року –не раніше 45 банківських днів після дати поставки відповідно до п. 6.1 договору. Відповідно до поданих позивачем договорів, накладних та довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, а також відповідно до відзиву від 01.03.2011 року, в якому відповідач наводить розмір боргу за кожним договором окремо, розмір боргу відповідача перед позивачем по всіх наведених договорах становить 371114 грн. 29 коп. Борг відповідача перед позивачем в такому розмірі відповідачем підтверджується у відзиві та не заперечується.

Також умови вказаних договорів передбачають право позивача на стягнення пені з відповідача за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання в розмірі облікової ставки НБУ від вартості простроченої суми за кожен день прострочення.

Дані факти матеріалами справи підтверджується, сторонами у позовній заяві, відзиві, та представниками сторін в судовому засіданні визнані, не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги підставними, обгрунтованими та такими що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Враховуючи наведене, а також встановлений вище судом факт порушення відповідачем виконання грошового зобов’язання перед позивачем у розмірі 371114 грн. 29 коп., та факт несплати боргу у вказаному розмірі станом на момент розгляду справи, суд вважає за необхідне захистити порушене цивільне право та задоволити позовну вимогу про стягнення 371114 грн. 29 коп.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Поданий позивачем розрахунок втрат від інфляції та трьох процентів річних відповідачем не заперечувався та не спростовувався, математично розрахований правильно. Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про підставність позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 2689 грн. 97 коп. трьох процентів річних та 9818 грн. 40 коп. втрат від інфляції.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені в розмірі 9031 грн. 78 коп. Однак, нарахована позивачем пеня в частині в розмірі 5477 грн. 44 коп. не підлягає до стягнення, оскільки в цій частині позивач звернувся до суду з пропуском спеціальної позовної давності в один рік, встановленої для пені статтею 258 Цивільного кодексу України. Відповідно до статті 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Оскільки відповідач у відзиві заявив про застосування спеціальної позовної давності для пені в розмірі 5477 грн. 44 коп., то в задоволенні позовної вимоги в частині стягнення пені в розмірі 5477 грн. 44 коп. слід відмовити. Щодо позовної вимоги про стягнення решти пені в розмірі 3554 грн. 34 коп., то вона підлягає до задоволення, оскільки розрахована математично правильно, та відповідачем у відзиві не заперечувалась.

Відповідно до статті 58 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Оскільки борг відповідача перед позивачем виник відповідно до різних договорів поставки, правова природа зобов’язань подібна і позовні вимоги пов’язані поданими доказами, зокрема претензіями і вимогами про оплату, то суд прийшов до висновку про правильність об’єднання позовних вимог з метою реалізації процесуальної економії.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про необхідність захисту порушеного права позивача та стягнення з відповідача на користь позивача боргу в розмірі 371114 грн. 29 коп., пені в розмірі 3554 грн. 34 коп., трьох відсотків річних в розмірі 2689 грн. 97 коп. та втрат від інфляції в розмірі 9818 грн. 40 коп.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення. Відповідачем подано в судовому засіданні клопотання про відстрочку виконання рішення терміном на один місяць. Свої вимоги обґрунтовує важким фінансовим становищем відповідача у зв’язку із значним розміром кредиторської заборгованості, про що окремо подано довідку від 28.02.2011 року. Представник позивача дане клопотання не заперечив. Оскільки сума боргу є значною, суд вважає за доцільне відстрочити виконання рішення суду на один місяць відповідно до клопотання відповідача.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Суд вважає за необхідне відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача пропорційно до розмірі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 258, 267, 525, 526, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 34, 43, 49, 58, 82-84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з Державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця», (код ЄДРПОУ 01059900, 79007, м. Львів, вул. Гоголя, буд. 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецзалізпром», (код ЄДРПОУ 36333979, 40000, м. Суми, вул. Пушкіна, буд. 55) борг в розмірі 371114 грн. 29 коп., пеню в розмірі 3554 грн. 34 коп., три відсотки річних в розмірі 2689 грн. 97 коп., втрати від інфляції в розмірі 9818 грн. 40 коп., 3871 грн. 56 коп. сплаченого державного мита, 232 грн. 69 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відстрочивши виконання рішення на один місяць.

В задоволенні решти позовних вимог, а саме: про стягнення пені в розмірі 5477 грн. 44 коп., - відмовити.

          Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

          Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя