Решение № 14101561, 23.02.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.11                                                                                           Справа№ 5015/251/11

Господарський суд Львівської області в складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Палюх Г.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал", м.Львів.

До відповідача: Будинкоуправління №3 Львівської КЕЧ району, м.Львів.

Про стягнення 25 792,09 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Бегей Н.В. –юрисконсульт (довіреність вих. №14/1-4268-в від 15.03.2010р.); Коростель І.С. –юрисконсульт (довіреність вих. №14-109-в від 13.01.2011р.).

Від відповідача: Мельницька Г.В. –представник (довіреність №293 від 31.08.2009р.).

Права та обов’язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз’яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Львівським міським комунальним підприємством "Львівводоканал", м.Львів заявлено позов до Будинкоуправління №3 Львівської КЕЧ району, м.Львів про стягнення 25 792,09 грн. заборгованості, з яких 17 804,73 грн. основного боргу, 6 560,13 грн. інфляційних втрат та 1 427,23 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 21.01.2011р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 09.02.2011р. Ухвалою суду від 09.02.2011р. розгляд справи відкладено на 23.02.2011р., з підстав вказаних в даній ухвалі.

Представники позивача позовні вимоги підтримали повністю, просили позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позовних вимог частково заперечив з підстав наведених у відзиві вх. №2968/11 від 09.02.2011р., просив суд застосувати строк позовної давності до заборгованості, що виникла станом на 01.01.2008р. і відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині. Представник відповідача надав контррозрахунок основного боргу, інфляційних втрат та 3% річних, просив задоволити позов частково, на загальну суму 21024,80 грн. з яких 15375,51 грн. основного боргу, 4512,11 грн. інфляційних втрат, 1137,18 грн. 3% річних. Крім того, представник відповідача просив суд у зв'язку із тяжким фінансовим станом підприємства, відповідно до п.6 ст.81 ГПК України, розстрочити виконання рішення на три місяці рівними частинами. В підтвердження підстав для розстрочки відповідач надав довідку про стан кредиторської заборгованості станом на 01.11.2010р., звіт про оплату населенням житлово-комунальних послуг та електроенергії за січень 2011р.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представників сторін господарський суд встановив:

19.10.2000р. між Львівським міським комунальним підприємством "Львівводоканал" та Будинкоуправлінням №3 Львівської КЕЧ району (абонент) було укладено договір №202385 на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до каналізаційної мережі (надалі –договір №202385), згідно якого "Львівводоканал" надає послуги у забезпеченні питною водою та прийманні стічних вод, а абонент користується послугами: здійснює забір води з водопроводу, скид стічних вод у каналізацію і сплачує вартість наданих послуг на умовах, які визначені договором та чинним законодавством України.

Відповідно до п.2.2.4. договору №202385 від 19.10.2000р. абонент зобов’язувався сплачувати за чинними тарифами вартість наданих "Львівводоканалом" послуг, згідно з поданими рахунками. В разі зміни тарифів –плата за послуги здійснюється відповідно до нових тарифів, без зміни інших умов договору.

Згідно п.3.5 договору №202385 від 19.10.2000р. оплата за послуги водопостачання та водовідведення (в межах встановлених лімітів водоспоживання і якісних та кількісних показників стічних вод) проводиться абонентом відповідно до діючих тарифів шляхом перерахування на рахунок "Львівводоканалу" коштів до 25 числа поточного місяця. При цьому, в першу чергу погашається заборгованість абонента.

15.05.2008р. між Львівським міським комунальним підприємством "Львівводоканал" та Будинкоуправлінням №3 Львівської КЕЧ району (абонент) було укладено попередній договір №306572 на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до каналізаційної мережі (надалі –договір №306572), згідно якого "Львівводоканал" надає послуги у забезпеченні питною водою та прийманні стічних вод, а абонент користується послугами: здійснює забір води з водопроводу, скид стічних вод у каналізацію і сплачує вартість наданих послуг на умовах, які визначені договором та чинним законодавством України.

Відповідно до п.2.2.4. договору №306572 від 15.05.2008р. абонент зобов’язувався сплачувати вартість наданих "Львівводоканалом" послуг за чинними тарифами (на момент укладення договору додаток №2 до договору), згідно з поданими рахунками. В разі зміни тарифів –плата за послуги здійснюється відповідно до нових тарифів, без зміни інших умов договору.

Відповідно до п.3.5 договору №306572 від 15.05.2008р. оплата за послуги водопостачання та водовідведення (в межах встановлених лімітів водоспоживання і якісних та кількісних показників стічних вод) проводиться абонентом відповідно до діючих тарифів шляхом перерахування на рахунок "Львівводоканалу" коштів до 8 числа місяця наступного за звітним. При цьому, в першу чергу погашається заборгованість абонента. Оплата за послуги водопостачання та водовідведення може здійснюватись шляхом проведення передоплати.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання по договорам виконав. Проте відповідач повну оплату в строки визначені сторонами в п.3.5. договору №202385 від 19.10.2000р. та п.3.5. договору №306572 від 15.05.2008р., не провів, відтак у нього виникла заборгованіть за період з квітня 2007р. по червень 2009р., яка згідно з поданого позивачем розрахунку становить 17 804,73 грн.

Позивач на підставі ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 6 560,13 грн. інфляційних втрат та 1 427,23 грн. 3% річних.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Як передбачено ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов’язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відпровідно до ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи у відповідача існувала заборгованість за період з квітня 2007р. по червень 2009р., яка згідно з поданого позивачем розрахунку становить 17 804,73 грн.

За приписами статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 цього кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За умовами ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у справі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи, що позов датований 31.12.2010р., позивач пропустив строк позовної давності щодо вимоги про стягнення заборгованості в сумі 2364,22 грн. з квітня 2007р. по грудень 2007р. включно.

Представник відповідача просив суд застосувати строк позовної давності до заборгованості, що виникла станом на 01.01.2008р. і відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Відтак, в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за період з квітня 2007р. по грудень 2007р. включно в сумі 2364,22 грн. слід відмовити.

Враховуючи, що в долученому до матеріалів справи розрахунку суми основного боргу позивачем було допущено арифметичну помилку, а саме: вказано борг за січень 2008р. в сумі 1 221,83 грн. замість 1 158,21 грн., до стягнення з відповідача підлягає заборгованість за період з січня 2008р. по червень 2009р. в сумі 15375,51 грн.

Борг в сумі 15375,51 грн. відповідач визнав, про що зазначив у відзиві.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Підставно до задоволення підлягають інфляційні втрати та річні згідно поданого представником відповідача контррозрахунку, а саме: 4512,11 грн. інфляційних втрат, 1137,18 грн. 3% річних.

Відтак, враховуючи вищенаведені норми, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, згідно поданого відповідачем контррозрахунку, а саме: підлягає до стягнення із відповідача 15375,51 грн. основного боргу, 4512,11 грн. інфляційних втрат, 1137,18 грн. 3% річних.

Розглянувши клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення на три місяці рівними частинами, враховуючи матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави, докази надані на підтвердження підстав до застосування розстрочки, для надання Будинкоуправлінню №3 Львівської КЕЧ району можливості функціонувати і здійснювати поступове погашення боргу, суд дійшов висновку, в порядку п.6 ст. 83 ГПК України, розстрочити виконання рішення на три місяці рівними частинами.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За умовами ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 256, 257, 267, 525, 526, 625, 627-629, 901 ЦК України, ст.ст. 174, 193 ГК України, ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 82, п.6 ст.83, ст.ст.84, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Будинкоуправління №3 Львівської КЕЧ району (79044, м.Львів, вул.Околична, 16; р/р 2600800011349 в АКБ "Укрсоцбанк" м.Львова; МФО 325019; код ЄДРПОУ 24963826) на користь Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" (79017, м.Львів, Личаківський район, вул.Зелена, 64; р/р 26004620013670 в ЛОФ АКБ "Укрсоцбанк" в м.Львові; МФО 385019; код ЄДРПОУ 03348471) 15375,51 грн. основного боргу, 4512,11 грн. інфляційних втрат, 1137,18 грн. три проценти річних, 210,25 грн. державного мита та 192,37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, розстрочивши виконання рішення на три місяці, шляхом стягнення заборгованості рівними частинами.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати згідно вимог ст. 116 ГПК України після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя