Постановление суда № 141015513, 27.10.2026, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Справа №1609/8238/12

Провадження № 4-с/552/33/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2026 року Київський районний суд м. Полтави в складі:

Головуючого судді ТурченкоТ.В.

При секретарі Дмитриченковій Ю.В.,

За участю адвоката _Петренко В.П.

Прокурора Лисенко Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд зі скаргою на дії державного виконавця Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області, посилаючись на те, що на виконанні у Відділі на примусовому виконанні перебувало зведене виконавче провадження № 41442069 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості, до складу якого входило виконавче провадження № 38291388 з примусового виконання виконавчого листа № 2/552/102/2013, виданого 23.05.2013 Київським районним судом м. Полтави, про стягнення з ОСОБА_1 на користь КС «Спілка пенсіонерів України» 489 933,00 грн., основного боргу за кредитним договором № ПФ-111207 від 11.12.2007 року, 647 974,85 грн., заборгованості по сплаті відсотків, 29 400,00 грн., штрафу за прострочення сплати відсотків за користування кредитом, а всього - 1 167 307,85 грн. Відповідно до вимог статті 56 Закону України "Про виконавче провадження", постановою державного виконавця № 40959932 від 20.09.2021, в межах зведеного виконавчого провадження № 41442069, накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника, відомості про що внесено до державних реєстрів обтяжень. Постановою від 31.08.2022 виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п.2 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження". Додатково повідомлено, що згідно з даними Системи встановлено, що виконавчі провадження за якими боржником є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на момент надання відповіді на виконанні у відділі не перебувають. Виконавче провадження № 38291388 знищене за закінченням терміну зберігання. Згідно відомостей Автоматизованої системи виконавчих проваджень, ВП № 38291388 було відкрито 04.06.2013 та станом на день звернення до суду - завершено. Наразі обтяження мого нерухомого майна у вигляді арешту не знято, що унеможливлює реалізацію моїх прав та законних інтересів щодо майна. Просив суд визнати бездіяльність неправомірною та зобов`язати Сумське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області зняти арешт з усього нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), що був накладений постановою державного виконавця про арешт майна боржника № 40959932 від 20.09.2021, в межах зведеного виконавчого провадження № 41442069, до складу якого входило виконавче провадження № 38291388 з примусового виконання виконавчого листа № 2/552/102/2013 від 23.05.2013, з подальшим виключенням з державного реєстру запису №1473740 про обтяження.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 03.08.2026 року відкрито провадження по справі.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 24.09.2026 року залучено до участі у справі в якості заінтересованої особи Прокуратуру Полтавської області.

У судовому засіданні представник скаржника адвокат Петренко В.П. скаргу підтримав та просив задовольнити.

Представник Кредитної спілки «Спілки пенсіонерів України» в судове засідання не з`явився,про час та дату розгляду справи повідомлений належним чином.

Заінтересована особа Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області в судове засідання свого представника не направив, про час та дату розгляду справи повідомлений належним чином.

Прокурор Лисенко Н.М. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення скарги, оскільки вважає що ОСОБА_1 пропустив строк для звернення до суду.

Суд, заслухавши представника скаржника адвоката Петренко В.П., прокурора Лисенко Н.М., дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України право на оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК, мають сторони виконавчого провадження, якщо вважають, що порушено їх права чи свободи.

Судом встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Полтави від 15.02.2013 року позовні вимоги заступника прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі Кредитної спілки «Спілка пенсіонерів України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, нарахованих відсотків та штрафних санкцій задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки «Спілка пенсіонерів України» суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 489 933 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 997,39 грн. В задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Спілка пенсіонерів України» про визнання кредитного договору удаваним правочином та визнання його недійсним відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 18.04.2013 року апеляційну скаргу заступника прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі Кредитної спілки «Спілка пенсіонерів України» задоволено частково. Рішення Київського районного суду м. Полтави від 15.02.2013 року в частині стягнення заборгованості за кредитним договором та судового збору скасовано та ухвалено нове в цій частині. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки «Спілка пенсіонерів України» суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 489 933 грн. основного боргу за кредитним договором №ПФ-111207 від 11.12.2007 року, 647974,85 грн. заборгованості по сплаті відсотків, 29400 грн. штрафу за прострочення сплати відсотків за користування кредитом, а всього 1167 307,85 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 3441,00 грн.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду Україви від 18.07.2013 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення апеляційного суду Полтавської області від 18.04.2013 року та рішення Київського районного суду м. Полтави від 15.02.2013 року у не скасованій його частині залишено без змін.

Встановлено, що у Відділі на примусовому виконанні перебувало зведене виконавче провадження № 41442069 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості, до складу якого входило виконавче провадження № 38291388 з примусового виконання виконавчого листа № 2/552/102/2013, виданого 23.05.2013 Київським районним судом м. Полтави, про стягнення з ОСОБА_1 на користь КС «Спілка пенсіонерів України» 489 933,00 грн основного боргу за кредитним договором № ПФ-111207 від 11.12.2007 року, 647 974,85 грн заборгованості по сплаті відсотків, 29 400,00 грн штрафу за прострочення сплати відсотків за користування кредитом, а всього - 1 167 307,85 грн.

Відповідно до вимог статті 56 Закону України "Про виконавче провадження", постановою державного виконавця № 40959932 від 20.09.2021, в межах зведеного виконавчого провадження № 41442069, накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника, відомості про що внесено до державних реєстрів обтяжень.

Постановою від 31.08.2022 виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п.2 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження".

Додатково повідомлено, що згідно з даними Системи встановлено, що виконавчі провадження за якими боржником є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на момент надання відповіді на виконанні у Відділі не перебувають.

Виконавче провадження № 38291388 знищене за закінченням терміну зберігання.

Згідно відомостей Автоматизованої системи виконавчих проваджень, ВП № 38291388 було відкрито 04.06.2013 та станом на день звернення до суду - завершено.

На час розгляду скарги обтяження нерухомого майна у вигляді арешту не знято.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; водночас основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання, правовий статус працівників органів державної виконавчої служби та умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законами України «Про державну виконавчу службу» та «;Про виконавче провадження».

Згідно з ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно п.2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке можливо було звернути стягнення, а здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Оскільки Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено зняття арешту з майна боржника на підставі постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, винесеної в порядку пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», для зняття арешту з майна у державного виконавця відсутні правові підстави.

Частиною 2 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, яка діяла на час винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу) передбачено, що у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.22 Закону України «Про виконавче провадження» 21.04.1999 року (у редакції, чинній станом на день видачі виконавчого листа), інші виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з п.1 ч.1 та ч.2 ст.23 Закону України «Про виконавче провадження», строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються, зокрема, пред`явленням виконавчого документа до виконання.

Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Відповідно до ч.5 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній станом на день повернення виконавчого документу стягувачу), повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до п.7 ч.1 та ч.2 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів. Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову.

Згідно з ч.1 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Враховуючи вищевикладене та обставини, викладені у листах Відділу примусового виконання рішень УЗПВР у Полтавській області Сумського МУМЮУ, строк пред`явлення виконавчого листа № 2/552/102/2013 від 23.05.2013 сплив у 2023 році.

Виконавче провадження № 38291388 підлягало завершенню з одночасним зняттям арешту, накладеного на нерухоме майно боржника.

Однак, внаслідок бездіяльності державного виконавця та подальшим знищенням матеріалів виконавчого провадження, у державному реєстрі безпідставно зберігається запис № 1473740 про обтяження майна ОСОБА_1 , що перешкоджає йому розпоряджатись власним нерухомим майном.

Статтею 316 Цивільного кодексу України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

В силу ст. ст. 317, 319, 321 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 3 ЦК України, неприпустимим є позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Наведені Конституційні гарантії права володіти своїм майном поєднується з такими ж вимогами ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зі змінами, внесеними Протоколом № 11 де зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, яка відповідно до вимог частини 1 статті 9 Конституції України ратифікована 17.07.1997 Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (1950 року), першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», обтяженням є заборона або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших осіб, яких законом уповноважено накладати відповідну заборону (обмеження), або такі, що виникли з правочину.

За приписами ч.1 ст.4 цього Закону, арешт є одним із видів обтяження речових прав на нерухоме майно.

У справі № 932/5808/25 Верховний Суд виніс постанову від 03 червня 2026 року, у якій роз`яснив, що арешт майна є одним із заходів, який обмежує можливість боржника відчужувати майно для забезпечення виконання рішення суду. Водночас такий захід не може існувати самостійно без зв`язку з виконавчим провадженням. Верховний Суд наголосив, що застосування арешту майна як обмежувального заходу не повинно призводити до порушення права на мирне володіння майном, гарантованого статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У постановах Верховного Суду вже сформовано правову позицію, відповідно до якої тривале збереження арешту майна боржника за відсутності виконавчого провадження та майнових вимог з боку стягувача є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння майном.

У цій справі суди попередніх інстанцій не врахували, що з моменту завершення виконавчих проваджень минуло понад 10 років. Матеріали справи не містили доказів того, що стягувач або його правонаступники повторно пред`являли виконавчі документи до виконання. Верховний Суд вказав, що у справі відсутні докази існування правових підстав для подальшого застосування обтяження майна та не доведено існування виконавчих проваджень, для забезпечення виконання яких необхідно зберігати арешт.Враховуючи викладене, суд погоджується з доводами скаржника, що державною виконавчою службою, вчасно не були вжиті заходи щодо скасування арешту та інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження, у зв`язку з чим скаржник не має можливості в повному обсязі розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені в ст.41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень встановлених законом.

За ст.321 Цивільного Кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Положеннями частини першої статті 449 ЦПК України передбачено, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.

Згідно із частиною другою статті 449 ЦПК України пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги скарги ОСОБА_1 підлягають задоволенню судом повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 260-261, 447-451 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Сумського міжрегіонального Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області задовольнити.

Визнати бездіяльність неправомірною та зобов`язати Сумське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області зняти арешт з усього нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), що був накладений постановою державного виконавця про арешт майна боржника № 40959932 від 20.09.2021, в межах зведеного виконавчого провадження № 41442069, до складу якого входило виконавче провадження № 38291388 з примусового виконання виконавчого листа № 2/552/102/2013 від 23.05.2013, з подальшим виключенням з державного реєстру запису №1473740 про обтяження.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Т.В. Турченко