Решение № 141015354, 20.10.2026, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа №524/7929/26

Провадження №2/524/6665/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі головуючого судді Андрієць Д.Д., за участю секретаря Булаєнко С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 156818,75 грн, ухвалив таке рішення.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 16.07.2019 між ОСОБА_1 та АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» був укладений кредитний договір, відповідно до якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом.

Відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, його заборгованість за кредитом станом на 06.04.2026 становить 156818,75 грн.

У додаткових поясненнях позивач вказав, що анкета-заява містить власноручний підпис відповідача, що підтверджує його волевиявлення щодо приєднання до умов договору, а також про ознайомлення з Умовами та правилами обслуговування в АТ «Універсал Банк» та Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту. Звертав увагу на те, що відповідач не наводить жодних доказів, які б підтверджували недостовірність підпису або факт його підроблення. Зазначив, що долучений до позовної заяви витяг з Умов та правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» є частиною кредитного договору між сторонами, оскільки були затверджені Протоколом Правління № 26 від 03.07.2019. Вважає, що твердження Відповідача про те, що з ним не було погоджено порядок сплати та розмір процентної ставки, є безпідставним та суперечить змісту підписаних ним документів. Просив врахувати, що розрахунок заборгованості, наданий Суду на дослідження Позивачем, є офіційним документом, що виготовляється уповноваженим працівником Банку у ліцензованому програмному забезпеченні, у якому вбачаються усі наявні на рахунку Клієнта кошти та фіксується їх розподіл на погашення заборгованості. Вказав, що між сторонами були укладені окремі договору розстрочки.

ЗАПЕРЕЧЕННЯ ВІДПОВІДАЧА

У відзиві представник відповідача вказала, що позивачем не було доведено те, що кошти в сумі 156818,75 грн є тілом кредиту, оскільки із матеріалів, доданих самим позивачем до позовної заяви, вбачається, що встановлений відповідачу кредитний ліміт становив 85 000 грн. Представник відповідача звертала увагу на те, що позивач не довів належне погодження відповідачем усіх умов кредитування та нарахувань. Вважає, що позивач не надав доказів, що вся заявлена сума 156 818,75 грн є саме неповернутим тілом кредиту, а не сумою, сформованою шляхом капіталізації процентів, комісій або інших платежів.

У додаткових поясненнях звертала увагу на те, що позивач не надав доказів на підтвердження факту направлення вимоги про дострокове повернення кредиту. Вказала, що позивач мав довести суду, що долучені ним Умови та правила надання послуг були надані позичальнику для ознайомлення і те, що вони були погоджені сторонами.

Зазначила, що наявність окремих договорів не замінює розрахунку заборгованості за ними.

Вказала, що за методикою, яку використовує сам Позивач, після виключення процентів, платежів за перевищення ліміту та судового збору непогашений залишок тіла кредиту відсутній. Підсумовуючи наведене зазначила, що подані Позивачем пояснення та нові докази не підтверджують наявність у Відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 156 818,75 грн.

КЛОПОТАННЯ

21.07.2026 представник відповідача подала до суду клопотання про витребування від позивача доказів: повної банківської виписки за рахунком, детального розрахунку заявленої до стягнення заборгованості, документів та/або електронних відомостей щодо встановлення та зміни кредитного ліміту, відомостей про всі здійснені відповідачем платежі.

Клопотання було обґрунтовано тим, що для правильного вирішення справи необхідно встановити, з яких саме складових сформована заявлена позивачем сума, чи є вона виключно фактично використаними та неповернутими кредитними коштами, чи до її складу включені проценти, комісії, штрафні санкції, пеня, технічний овердрафт, інші платежі або внутрішні бухгалтерські перенесення, які позивач відобразив як тіло кредиту.

Згідно із ч.1 ст.84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Вирішуючи клопотання представника відповідача суд враховує те, що до додаткових пояснень від 27.08.2026 позивач долучив виписку по рахунку, яка містить повну інформацію про рух коштів по рахунку, в тому числі і інформацію про зміну розміру кредитного ліміту.

У зв`язку із цим, оскільки позивачем надані докази, які містять інформацію, яку представник відповідача просила витребувати, суд вважає за можливе відмовити у задоволенні клопотання.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом встановлено, що 16.07.2019 ОСОБА_1 було підписано анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг.

На підставі вказаної заяви, відповідачу на платіжну картку встановлено кредитний ліміт в сумі 2 000 грн, що підтверджується випискою по карті.

Також, з наданої позивачем виписки по рахунку вбачається такі зміни кредитного ліміту: 07.08.2019 збільшено на 23 000 грн; 05.11.2019 збільшено на 25 000 грн; 19.11.2019 - збільшено на 10 000 грн; 05.01.2020 - збільшено на 20 000 грн; 28.02.2020 - збільшено на 5 000 грн;

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 06.04.2026 заборгованість за кредитним договором від 16.07.2019 становить 156818,75 грн та складається із тіла кредиту.

НОРМИ ПРАВА

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частини першої статті 1054 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (частини перша та друга статті 207 ЦК України в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору).

Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина першій статті 634 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19)(на яку посилається представник відповідача) відступлено від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14) та зроблено висновок, що: «у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника від 18 лютого 2011 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (18 лютого 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (20 лютого 2017 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання з підстав та у розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, позивач не пред`явив. Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, кредитор має право вимагати виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів».

У постанові ВС від 18 травня 2022 року (справа №697/302/20) підтверджено, що саме наведений вище підхід до оцінки факту узгодження між сторонами істотних умов договору застосовується також і у межах правовідносин, що виникають у зв`язку із укладенням кредитного договору у системі Monobank, що запроваджена (практикується) АТ «Універсал Банк».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2020 року у справі № 643/5521/19 (провадження №61-20093св19) зазначено, що: «в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).»

В ч.1 ст. 81 ЦПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до анкети-заяви від 16.07.2019 ОСОБА_1 просить відкрити поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у додатку, відповідно до умов Договору.

Суд наголошує на тому, що підписана відповідачем Анкета-заява не містить погоджень строків здійснення періодичних платежів, розміру щомісячних платежів, розміру процентної ставки, а також тарифів банку щодо здійснення інших банківських операцій, в тому числі і щодо розміру штрафів і пені за прострочення виконання зобов`язання та відсотків за перевищення кредитного ліміту.

Суд погоджується із тим, що підписуючи анкету-заяву відповідач погодився із тим, що договір про надання банківських послуг буде складатись із анкети-заяви, тарифів, паспорту споживчого кредиту і умов та правил надання банківських послуг.

Разом із тим, суд відзначає, що вказане погодження не підтверджує, в розумінні ст. 81 ЦПК України, що долучені позивачем документи, а саме: витяг з умов та правил надання банківських послуг та додаток 8 до нього «Тарифи», містять умови з яким споживач був ознайомлений в момент укладення договору і з якими він погоджувався.

Суд відзначає, що долучений позивачем витяг з Умов обслуговування рахунків фізичних осіб не містить підпису позичальника, ані фізичного, ані електронного.

Так, суд приймає до уваги доводи позивача про те, що відповідно до відмітки умови та правила обслуговування, набули чинності 04.07.2019. Разом із тим, суд відзначає, що такий документ затверджується рішенням Правління Банку та є змінним. Тому, суд вважає, що достеменних доказів, які б підтверджували те, що 16.07.2019 ОСОБА_1 ознайомився та погодився саме з такою редакцією Умов та правил матеріали справи не містять.

З цих підстав, суд вважає, що позивачем не було доведено те, що долучений витяг з Умов обслуговування рахунків фізичних осіб разом із тарифами є частиною кредитного договору, укладеного між ним та відповідачем.

Із наданої позивачем виписки по рахунку вбачається, що Банком були нараховані відсотки за користування, відсотки за перевищення кредитного ліміту, додаткові % за перевищення кредитного ліміту.

Суд вважає, що оскільки позивач не довів належними доказами факт погодження між сторонами розміру відсотків та порядку їх повернення, нарахування позивачем відсотків за користування кредитом є необґрунтованим.

Крім того, суд враховує те, що з наданої позивачем виписки по рахунку також вбачається списання щомісячних платежів за договорами розстрочки, що на думку суду є необґрунтованим з огляду на те, що вказані договори є окремими правовідносинами

З цих же підстав, суд вважає необґрунтованим нарахування відсотків за прострочення по кредиту і відсотків, як відповідальності за порушення грошового зобов`язання, оскільки в даній справі, на думку суду, строк повернення коштів настає з моменту пред`явлення вимоги з огляду на відсутність доказів, які б підтверджували погодження сторонами договору умов щодо строків кредитування та порядку повернення коштів і розміру щомісячних платежів.

З метою встановлення дійсного розміру заборгованості судом було проведено власний розрахунок на підставі даних виписки по рахунку.

Так, з наданої позивачем виписки вбачається, що:

?Сума поповнення рахунку становить 2926385,95 грн і складається з переказів від інших людей та за реквізитам(2766553,55 грн), поповнення через термінали та каси (159832,40 грн);

?Сума витрат становить 2563402,52 грн і складається із таких платежів: перекази(1 727809,51 грн), побутові витрати (АЗС, супермаркети, одяг, аптеки, ресторани і кафе)(779940,01 грн), поповнення телефонів та телекомунікації(55653 грн);

?Комісії банку за всіма операціями становлять 56074.12 грн;

?Відсотки та штрафи за перевищення ліміту становлять 258821,84 грн;

?погашення розстрочок на суму 352469,67 грн.

Відтак, із наведеного вбачається, що переплата позичальника становить 362983,43 грн.

Такий підхід до визначення заборгованості узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року по справі № 545/2248/17.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позивач не надав суду належних і допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості своїх вимог, в тому числі доказів, які б підтверджували наявність заборгованість у визначеному ним розмірі.

З цих підстав, суд відмовляє у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати у виді судового збору, суд покладає на позивача.

Керуючись ст. 526, 530, 610-612, 1054 ЦК України, ст. 10, 12, 81, 258, 259, 263 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позову АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Понесені АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Діна АНДРІЄЦЬ